Технологія рихтування колії гідравлічними рихтувальними приладами

Для виконання робіт по рихтуванню колії використовують спеціальні гідравлічні типу ГР рихтувальні прилади. При поточному утриманні рихтування може бути виконане також і важільними рихтувальними приладами. Гідравлічних рихтувальних приладів в комплект входить від трьох до семи штук.

Вибір кількості гідравлічних рихтувальних приладів для рихтування колії залежить від величини зміщення, виду та ступеню ущільнення баласту, міцності та конструкції колії (ланкова, безстикова), а також від того пряма це чи крива ділянка колії. Так, для рихтування безстикової колії з рейками Р65 та залізобетонними шпалами при ущільненому щебеневому баласті на кривій ділянці

необхідно використовувати сім приладів, а при рихтуванні колії з

дерев'яними шпалами на свіжому баласті можна обійтись трьома приладами.

Рихтувальні прилади встановлюють в шпальні ящики через два-три ящики один від одного в шаховому порядку, а при наявності в

колії кута - через один ящик (рис. 5.2). Більшу кількість рихтувальних» приладів встановлюють на рейковій нитці, в бік якої здійснюється зміщення рейко-шпальної решітки. По закінченню зміщення з неї в першу чергу і знімають прилади. Як правило, зміщення решітки роблять з запасом 1-2 мм, враховуючи пружність решітки.

Рис. 5.2 Схеми встановлення рихтувальних приладів через два (а) і через один (б) шпальний ящик

Якщо щебеневий баласт щільно втрамбований, то перед зміщенням у ньому решітки його рихлять ломами в зонах кінців шпал із того боку, в який буде виконуватись зміщення. В цей же час готують місця для встановлення рихтувальних приладів.

В залежності від типу верхньої будови колії склад бригади монтерів колії для рихтування приймається таким: при гідравлічних рихтувальних приладах 5-10 монтерів колії (3-7 приладів) і при важільних рихтувальних приладах 5-12 монтерів колії (4-12 приладів). При використанні оптичного приладу склад бригади збільшується на 1-2 монтери колії.

Керівник робіт при виправлення колії в плані стоїть над рейкою, по якій рихтують колію, лицем в бік місця рихтування і по робочому канту визначає місця встановлення рихтувальних приладів.

Якщо треба виправити кут в колії, то керівник робіт подає команду про встановлення рихтувального приладу в місця більшого відхилення, а інші рихтувальні приладі встановлюють з обох боків порівну від центрального по двох рейкових нитках рівномірно один від одного.

Якщо відхилення довге і потрібно буде декілька перестановок рихтувальних приладів для його ліквідації, то керівник робіт спочатку рихтування і в наступних місцях встановлення рихтувальних приладів, вказує місце крайнього і порядок розміщення інших за ним в бік від себе.

У першому і другому випадках керівник робіт встановлює кінець зміщення решітки: на прямій ділянці - загальна прямолінійність колії; на кривій - до тієї ж кривизни, що і колія, яка відрихтована.

При рихтуванні на прямій ділянці колії довгих односторонніх відхилень з використанням приладу ПРП (рис. 5.3), спочатку на довжині 150-200 м оглядають рихтувальну рейкову нитку і на ній вибирають дві точки (1, 2) поряд з межами ділянки рихтування. В одній із точок встановлюють оптичний прилад, а в другій (на кінці місця рихтування) - робочу рейку. Навідним гвинтом оптичного приладу поєднують перехрестя вертикальної нитки труби з вертикальною лінією робочої рейки, яка проходить через верхній і нижній кути ромба.

Рис. 5.3 Схема встановлення оптичного приладу та робочих рейок при рихтуванні прямих ділянок колії:

а – вибір рихтувального створу; б, в - положення рейок при рихтуванні у точках А, Б,В

Вимірювальну рейку в процесі рихтування встановлюють в точках, де необхідне зміщення решітки (А, Б та інші) і по ній колію зміщують на стільки, щоб після зняття зусиль з рихтувальних приладів вертикальні вісі вимірювальної і робочої рейок співпали.

При суцільному зміщенні в один бік вимірювальну рейку переставляють на 4-5 м від місця останнього встановлення.

Послідовність рихтування колії гідравлічними рихтувальними приладами приймається наступною. Після огородження місця

робіт відкопують баласт біля торців шпал з боку зміщення, встановлюють прилади та зміщують колію на розрахункову

величину. Прилади знімають спочатку на другій рейковій нитці в напрямку зміщення, а потім на першій. Після цього засипають баластом з трамбуванням заглиблень біля торців шпал.

Якщо треба пропускати поїзд по місцю робіт, оптичний прилад ПРП і вимірювальні рейки знімають та, при необхідності, роблять плавний відвід. За торцями шпал трамбують баласт: з боку, куди зміщувалась колія - для ущільнення розпушеного баласту; з протилежного боку - для усунення щілин, що з'явились між торцями шпал і баластом.

По вказівці керівника робіт після закінчення рихтування в одному створі вимірювальні рейки переносяться на другий створ, де роботи по виправленню колії в плані виконуються в тій же послідовності. На двоколійній ділянці роботи по рихтуванню колії необхідно вести назустріч руху поїздів.

Таблиця 5.1 Перелік і кількість інструменту для рихтування колії гідравлічними приладами

Найменування інструменту	Кількість інструменту при чисельності бригади, монтери колії
	5-6	7-8	9-10
Гідравлічний рихтувальний прилад	3-4	5	7
Лом гострий	1	2	2
Шаблон колієвимірювальний	1	1	1
Вили для щебеню	1	1	1
Ключ гайковий для стикових болтів	1	1	1
Молоток костильний	1	1	1
Візок однорейковий	1	1	1
Оптичний прилад ПРП, бінокль	1	1	1

Виправлення колії в повздовжньому профілі

Втрата баластним шаром необхідних пружних властивостей, недостатня його товщина та нерівномірність ущільнення баласту під шпалами викликають розлади колії в поздовжньому та поперечному профілях, які при поточному утриманні усуваються роботами по виправленню колії в поздовжньому профілі з одночасним виправленням взаємного положення обох рейкових ниток за рівнем.

Необхідність і обсяги виправлення колії під час поточного утримання визначають по колієвимірювальним стрічкам вагона-колієвимірювача, а також за результатами огляду та перевірки колії особами, що відповідають за технічний стан і поточне утримання колії.

Критеріями призначення виправлення колії є: відхилення від норм утримання рейкових ниток за рівнем, просідання колії (видимі та потайні), неправильні (порушені) відводи підвищення зовнішньої рейкової нитки і сполучення прямих з кривими, а також нещільне прилягання рейки до підкладок або шпал до баласту.

При поточному утриманні виправлення колії (в поздовжньому та поперечному профілях) виконується з метою усунення несправностей: просідання однієї або обох рейкових ниток в поздовжньому напрямку; відхилення у взаємному розміщенні обох рейкових ниток за рівнем; поздовжні просідання або відхилення в розміщенні рейкових ниток за рівнем, що виникають при проході рухомого складу через нещільне прилягання підошви рейки до підкладок, підкладок до шпал або нижньої постелі шпал до баласту (потайні поштовхи або просідання).

В залежності від пори року, типу рейкового скріплення та характеру відхилень (несправностей) виправлення колії може виконуватись одним із наступних способів:

• підбивання баласту під шпалами ручними торцевими шпалопідбійками або електрошпалопідбійками;

• вкладання регулювальних підкладок під підошву рейки при роздільному скріпленні;

• вкладання пучинних прокладок на дерев'яних шпалах та брусах при костильному скріпленні;

• підсипання баластного матеріалу під шпалу;

• піднімання рейко-шпальної решітки і ущільнення баласту

під шпалами виправно-підбивальними машинами.

Якість виконання робіт по виправленню колії залежить від точності проведення вимірювальних робіт, які виконуються за результатами перевірки колії колієвимірювальними вагонами, візками або за результатами перевірок натурних шляховими майстрами і бригадирами стану колії. За допомогою стрічок колієвимірювальних вагонів шляховий майстер або бригадир колії визначають на колії місце й межу відхилень та встановлюють обсяг робіт.

Далі на місці виконання робіт за допомогою оптичного приладу ПРП та візирних рейок і вимірювань взаємного положення рейкових ниток за рівнем колієвимірювальним шаблоном точно визначають просідання кожної рейкової нитки та встановлюють висоту піднімання, межі просідань, взаємне положення рейкових ниток за рівнем, а за допомогою флексометрів (рис. 5.4) визначають величину зазору між підошвою рейки та підкладкою, підкладкою та верхньою поверхнею шпали, нижньою постіллю шпали та баластом.

Рис. 5.4 Схема флексомстра:

1 - стержень; 2- підп'ятник; 3 - втулка прикріплювача; 4 - фрикційна шайба; 5 - металева лінійка з позначками

При роботі з повним комплектом оптичного приладу ПРП до початку візування керівник робіт на око по неробочій грані головки рейки просівшої нитки визначає межі просідань. Оптичний прилад встановлюють на головку рейки за 3-5 м до початку просідання (рис. 5.5), робочу рейку - на головку рейки за просіданням, Суміщують горизонтальну нитку сітки приладу з горизонтальною діагоналлю верхнього ромба робочої рейки. По отриманій візирній лінії

визначають глибину просідань в проміжних точках за допомогою вимірювальної рейки, яку встановлюють на головку рейки в цих точках.

В процесі виправлення колії підбиванням баласту під шпалами електрошпалопідбійками використовують тільки оптичний прилад і вимірювальну рейку, які встановлюють відповідно в нульові точки візування А і Б (рис. 5.5). Керівник робіт гвинтами оптичного приладу послідовно суміщує вертикальну та горизонтальну нитки сітки приладу з вертикальною та горизонтальною лініями вимірювальної шкали рейки. Після чого монтер колії переставляє вимірювальну рейку на першу точку просідання. Рейкову нитку в цьому місці домкратами піднімають до тих пір, поки горизонтальна нитка сітки оптичного приладу не суміститься з горизонтальною лінією шкали рейки (з урахуванням запасу на осідання колії). Другу рейкову нитку піднімають за рівнем колієвимірювального шаблона та підбивають баласт під шпалами від початку просідання до місця встановлення домкратів.

Рис. 5.5 Схема вимірювання просідання колії з використанням оптичного приладу:

1 - оптичний прилад; 2 - вимірювальна рейка; 3 - робоча рейка; 4, 5, 6 - точки встановлення вимірювальної рейки; l - довжина просідання

Далі вимірювальну рейку переміщують в наступну точку, встановлюють на рейку та повторюють операції по виправленню колії. Таким чином здійснюють роботи по виправленню колії на всій довжині просідання. Для пропуску поїзда оптичний прилад і вимірювальна рейка знімаються, а після його проходу ставляться спочатку за межами просідання, а потім оптичний прилад встановлюється в останній перед пропусканням поїзда точці.

При виправленні локальних відхилень підбиванням шпал або

іншим способом на прямих ділянках спочатку піднімається та вимірюється в поздовжньому напрямку (на око або за допомогою оптичних приладів) рейкова нитка з меншою величиною просідання. По ній встановлюється в необхідне положення за допомогою рівня Інша рейкова нитка, після чого виконується підбивання шпал. При цьому, довжина ділянки виправлення колії визначається по тій рейковій нитці, по якій вивішувалася більша кількість шпал. На кривих ділянках візування проводять по головці внутрішньої рейкової нитки, а висоту піднімання протилежної нитки визначають за рівнем колієвимірювального шаблона з урахуванням норми підвищення.

Ручне підбивання шпал, як правило, застосовується при виконанні невідкладного та першочергового виправлення колії. Ця робота виконується на ділянці колії вибірково в інтервали часу між поїздами та потребує частішого згортання та розгортання робіт для пропуску поїздів і переходів бригади монтерів колії з одного місця виправлення до іншого,

Планово-запобіжні роботи по виправленню колії повинні виконуватися виправно-підбивальними машинами з суцільним підбиванням шпал на ділянці.

Відводи по профілю при підніманні колії згідно Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт повинні бути плавними і на прямих ділянках не перевищувати 1‰ при швидкості руху поїздів від 101 до 140 км/год включно, 2‰ - від 81 до 100 км/год включно, 3‰ - від 61 до 80 км/год включно, 4‰ - від 41 до 60 км/год включно і 5‰ - 40 км/год і менше. Крутизна відводу при виправленні колії більше 5 ‰ недопустима.

На ланковій колії перед виправленням перевіряють стан стикових зазорів, і якщо необхідно, виконують їх регулювання або розгонку.

Виправлення безстикової колії з підніманням рейко-шпальної решітки до 2 см згідно Технічних вказівок по улаштуванню, укладанню та утриманню безстикової колії на залізницях України дозволяється, якщо температура рейок не перевищує температуру останнього закріплення пліті в прямій на 20 °С, в кривих радіусом 800 м і більше на 15 °С, радіусом 600-799 м на 10 °С і радіусом 350-599 м на 5°С, а при підніманні рейко-шпальної решітки до 6 см відповідно на 15, 10, 5 і 5°С.

Регулювання та розгонка стикових зазорів;

В процесі експлуатації ланкової колії в результаті дії на рейки поздовжніх сил та незадовільної роботи протиугонів порушується нормальна величина зазорів в стиках рейок, здійснюється повздовжнє переміщення рейок, іноді разом з окремими шпалами, рейкові зазори зміщуються з осі стикових шпальних ящиків і накладок відносно стикових шпал. При цьому величина та інтенсивність зміни зазорів і напрямок їх переміщення вздовж колії залежить від багатьох факторів, втому числі:

• переважаючий напрямок руху поїздів (односторонній - на двоколійній ділянці, двосторонній - на одноколійній ділянці);

• вид і кількість поїздів;

• режими руху поїздів, особливо на гальмівних ділянках;

• профіль колії (спуск чи підйом);

• амплітуда коливань температур на протязі року;

• конструкція і схема закріплення колії від угону.

Основним діяльним фактором порушення нормальної величини рейкових зазорів є угон колії. Причинами, що його викликають або сприяють накопиченню, є:

• хвилеподібний вигин рейок під дією коліс рухомого складу, при якому рейки намагаються переміщуватись вперед за напрямком руху поїзда;

• сили тертя, що виникають на поверхні катання рейок при русі рухомого складу, особливо на гальмівних ділянках;

• коливання температури, що викликають подовження і укорочення рейок;

• удари коліс рухомого складу при їх переході через рейковий стик.

Тому в процесі експлуатації колії періодично доводиться регулювати вели­чину зазорів в стиках і їх розміщення на протязі колії відносно шпальної решітки.

Якщо цього не робити, то через деякий час можуть відбуватися або розриви стиків при надмірних зазорах, або викиди рейко-шпальної решітки при нульових зазорах.

Інструкцією по устрою та утриманню колії залізниць України встановлено, що при наявності двох і більше злитих за­зорів підряд у колії з рейками довжиною 25 м і трьох і більше злитих зазорів підряд з рейками довжиною 12,5 м необхідно регулювати зазори, за винятком випадків, коли такі зазори є нормальними. Необхідність регулювання зазорів встановлюється за результатами попередньої перевірки їх при

температурі, коли зазори не повинні бути злитими. Обов'язково зазори заміряються при весняному і осінньому оглядах. Прийнято, якщо приведення величини зазорів до норми здійснюється без роз'єднання стиків, то цю роботу називають "регулюванням" зазорів, якщо з роз'єднанням стиків - "розгонкою" зазорів.

Регулювання зазорів може виконуватись позапланово та планово.

Позапланове регулювання призначається за результатами перевірки стиків, виходячи з наявності та кількості злитих чи розтягнутих зазорів відносно температури рейок і відхилень від нормальних значень зазорів.

Планове регулювання (розгонка) зазорів призначається за результатами графікового співставлений накопичення виміряних і нормальних зазорів (табл. 5.6 і 5.8, рис. 5.2).

Як правило, роботи по суцільному плановому регулюванню або розгонці зазорів виконуються при комплексних планово-запобіжних роботах або ремонтах колії. В окремих випадках вони можуть виконуватись і як самостійні.

Регулювання або розгонка зазорів повинні виконуватись напередодні інших комплексних планово-попереджувальних робіт поточного утримання та бути в числі перших при ремонтах колії.

До складу робіт входять такі основні технологічні операції:

• вимірювання фактичних зазорів;

• складання розрахункової відомості стикових зазорів;

• переміщення рейок згідно розрахунків;

• закріплення переміщених рейок протиугонами.

Різниця між температурою вимірювання зазорів і температурою рейки при виконанні робіт не повинна перевищувати 5°С.

Для вимірювання стикових зазорів використовується спеціальний металевий шаблон із позначками, який заводиться в стиковий зазор з неробочого (зовнішнього) боку рейки на рівні середньої її частини.

Вимірювання зазорів здійснюють при незначних коливаннях температури (зранку або ввечері) та починають від стику, положення якого приймається за незмінне з моменту вкладання колії (фіксована точка) і роблять по обох рейкових нитках.

Для врахування змін сил тертя рейок в накладках при змінах температури на початку перевірки величин зазорів визначається величина поправки до вимірюваних фактичних зазорів, яка враховує можливу зміну зазорів при виконанні робіт.

Для цього визначають суму зазорів в перших чотирьох стиках (без нульових зазорів) спочатку без ослаблення болтів в стиках, а потім з послабленими на два-три оберти гайками і визначають різницю суми зазорів, отриману при затягнутих і послаблених болтах. Після цього діленням отриманої різниці на чотири визначають поправку до вимірюваних зазорів. Якщо вона позитивна, то її віднімають від фактичної величини зазорів, виключаючи стики з нульовими зазорами, а якщо негативна - додають до вимірюваних зазорів, включаючи і стики з нульовими зазорами,

Наприклад, середній зазор в перших чотирьох стиках складає: при затягнутих болтах (5+9+3+6):4=6 мм, при послаблених болтах - (6+8+2+4);4=5 мм. Різниця середніх зазорів (6-5 =1 мм) позитивна, тому фактичні зазори в стиках повинні бути зменшені на 1 мм.

За результатами вимірювань складається розрахункова відомість, по якій визначається вид робіт (регулювання чи розгонка), величину і напрямок переміщення рейок, фронт робіт.

Регулювання зазорів призначається при наявності двох злитих (нульових) або розтягнутих зазорів при рейках довжиною 25 м, або якщо зазор відрізняється від нормального більше ніж на 6 мм.

В табл. 5.2 за результатами вимірювань наведена відомість регулювання зазорів по одній рейковій нитці, а на рис. 5.6 відповідний їй графік накопичення зазорів.

Рис. 5.6. Графік накопичення зазорів на ділянці їх регулювання:

1, 2-лінії накопичення відповідно виміряних і нормальних зазорів

Як видно з табл. 5.2, якщо сума виміряних зазорів менша за суму

нормальних, то їх різниця записується із знаком "мінус", а якщо більша - зі знаком "плюс". Коли на ділянці виміряних зазорів переважає різниця одного і того ж знаку, то це свідчить про вплив на зміну зазорів угону колії в одному напрямку.

Вид робіт - регулювання чи розгонка зазорів - визначається за значеннями п'ятої колонки табл. 5.2 по такому правилу:

• якщо найбільша різниця між фактичним і нормальним накопиченням зазорів не перевищує можливий конструктивний зазор в стику (22 або 24 мм в залежності від діаметру болтових отворів в рейках), то відновлення нормальних зазорів в стиках на даній ділянці виконується без розриву (знімання болтів) стиків, тобто регулюванням зазорів, а якщо перевищує, то з розривом стику, тобто виконується розгонка зазорів.

Таблиця 5.2 Відомість регулювання стикових зазорів

_______нитки______км____колії_____околотку_______дистанції колії_________залізниці (температура рейок +21 С, довжина рейок 25 м, нормальний зазор 6 мм)

Як видно з табл. 5.2 і рис. 5.6 в чотирьох стиках із 28 - зазори нульові (сліпі), а у семи (із зазорами 9-12) вони в 1,5 - 2 рази більші нормального (6 мм) зазору, що вказує на необхідність їхнього регулювання; з другого боку, максимальна різниця між накопиченням виміряних і нормальних зазорів досягає 20 мм (стики №13 і №17), що менше максимально можливого конструктивного зазору. Це теж вказує на те, що регулювання зазорів необхідно виконувати без розриву рейкової колії. Як при регулюванні, так і при розгонці стикових зазорів гідравлічними приладами, приведення зазорів до норми здійснюють переміщенням рейкових плітей однієї нитки (рис. 5.7): при регулюванні зазорів переміщуєма пліть складається з 2-3 ланок, при розгонці з 3-5 ланок.

Рис. 5.7 Схема переміщення плітей та перестановок гідравлічного приладу:

І, II, III— місця установки приладу; 1 - направлення переміщання рейок; 2 - рейкова пліть; 3 - напрямок руху бригади

Направлення переміщення рейкових плітей визначають порівнянням накопичень зазорів - нормальних і виміряних. Якщо сума виміряних зазорів відстає від суми нормальних (переміщення зі знаком "мінус"), то пліть необхідно переміщувати в напрямку від початкового стику (місця установки гідравлічного приладу) до кінця пліті. Якщо сума виміряних зазорів випереджає накопичення нормальних (переміщення із знаком "плюс"), то пліть необхідно переміщувати в напрямку від кінцевого до початкового стику.

Якісне виконання робіт по регулюванню або розгонці зазорів багато в чому залежить від уміння керівника робіт читати і аналізувати графік накопичення зазорів.

Згідно інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт місце виконання робіт по регулюванню стикових зазорів без розриву рейкової колії приладами, що перешкоджають руху поїздів, огороджується сигналами зупинки, на поїзди видають попередження за заявкою по формі 2, швидкість руху

поїздів не обмежують, керівництво роботами здійснює бригадир колії.

Перед зніманням сигналів і пропуском поїзду гідравлічний прилад знімають 3 рейки та прибирають разом з колійним інструментом у бік від колії з дотриманням габариту.

Регулювання зазорів на колії з костильним скріпленням виконує бригада у складі 8 чол., на колії з роздільним скріпленням - бригада у складі 12 чол. (збільшення чисельності бригади пов'язане з необхідністю ослаблення і закріплення гайок клемних болтів).

На рис. 5.8 приведений технологічний графік виконання робіт по регулюванню зазорів у стиках.

Рис. 5.8 Графік робіт по регулюванню зазорів бригадою у складі восьми монтерів колії:

1 - ослаблення гайок стикових болтів; 2 - ослаблення протиугонів; 3 - встановлення прозірників; 4 - поздовжнє переміщення рейок, постукування по них дерев'яною кувалдою і надсмикування окремих костилів; 5 - закріплення гайок стикових болтів; 6 - закріплення або встановлення протиугонів

При виконанні робіт по регулюванню стикових зазорів (рис. 5.8) послаблюють болти у стиках, крім тих, де величина зазору не змінюється; в залежності від кількості рейок переміщуємої пліті визначають місця установки гідравлічних приладів; з боку, в який будуть переміщуватись рейки, в стикові зазори встановлюють прозірники-прокладки, товщина яких відповідає величині нормального зазору при даній температурі рейок.

На початку місця регулювання зазорів гідравлічний прилад встановлюють на стик (1-а установка на рис. 5.7) і переміщують рейкову пліть до тих пір, поки прозірники-прокладки в стиках не будуть зажаті рейками. Після цього зупиняють переміщення рейок, знімають прозірники-прокладки, закріплюють стикові болти, поправляють протиугони, добивають костилі, переміщують та встановлюють гідравлічний прилад на нове місце.

При виконанні робіт по регулюванню зазорів необхідно виконувати наступні правила:

• поздовжнє переміщення рейок виконується плітями по дві-три рейки залежно від типу і потужності гідравлічного приладу, а також положення колії в плані;

• у випадку, коли поздовжнє переміщення рейок ускладнюється опором костилів, шпал або перекошених підкладок, рекомендується перед переміщення рейок послабити костилі, ліквідувати перекіс шпал і підкладок;

• одночасно з переміщенням рейок необхідно стукати по них дерев'яними кувалдами;

• непридатні протиугони необхідно замінити;

• відірвані з'єднувачі повинні бути приварені, непридатні замінені.

В табл. 5.3 наведена кількість механізмів і інструменту для регулювання стикових зазорів однією бригадою монтерів колії.

Таблиця 5.3 Необхідний інструмент і механізми для регулювання стикових зазорів

Технологія виконання робіт по розгонці стикових зазорів

У випадку, коли найбільша різниця між накопиченнями фактичних і нормальних зазорів перевищує максимально можливий конструктивний зазор у рейковому стику, необхідно викопувати розгонку стикових зазорів.

Ця робота супроводжується розривом рейкової нитки. При цьому максимальна величина розриву може досягати 175 мм (відстань між торцями рейок в стику при знятих стикових болтах на одному кінці рейки).

Підтвердженням необхідності розгонки зазорів на конкретній ділянці є максимальна величина розриву рейкової нитки в стиках.

При необхідності розгонки зазорів відомість для розрахунку зазорів доповнюється колонками 6 і 7. В колонці 6 записують номери плітей між розривами, а в колонці 7 - величину розривів в стиках між плітями, яка складається із величини переміщення рейки та величини виміряного зазору в стику розриву пліті. Як і при регулюванні зазорів, зміна знаку величини переміщення рейок в колонці 5 з плюса на мінус (або з мінуса на плюс) показує на зміну напрямку переміщення (розгонки) рейкових плітей в протилежний бік.

Роботу по розгонці зазорів можна виконувати спочатку на одній рейковій нитці в межах всієї ділянки розгонки, а потім на другій нитці. Але в цьому випадку при виконанні робіт на першій нитці будуть перекоси окремих шпал. Для уникнення цього доцільно виконувати розгонку зазорів одночасно на обох рейкових нитках.

Для пропуску поїздів через розрив рейкової нитки при розгонці стикових зазорів дозволяється використовувати інвентарні накладки зі збільшеними болтовими отворами (рис. 5.8) з установленням в місцях розриву рейкової нитки рейкових вкладишів, що являють собою куски рейок з обрізаною підошвою та спеціальними отворами в шийці.

Рис. 5.8 Інвентарні накладки для рейок типу Р65

Рис. 5.9 Рейкові вкладиші

Таблиця 5.4 Основні розміри рейкових вкладишів, мм

Перед пропуском поїзда вкладиш вставляють в пазуху між стиковими накладками в місці розриву і закріплюють його болтом через болтовий отвір в накладках і спеціальний отвір у вкладиші. При цьому на кінці рейки з боку очікуємого поїзда повинна бути повна кількість болтів, але не менше двох, на другому кінці - два болти, один з яких проходить через вкладиш.

Згідно інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт місце роботи по розгонці стикових зазорів з розривом рейкової колії огороджується сигналами зупинки, на поїзди видають попередження за заявкою по формі 1, керівництво роботами здійснює шляховий майстер. Швидкість руху поїздів при рейках Р50 і важчих обмежують до 25 км/год, при рейках, легших Р50 - до 15 км/год.

Розгонку зазорів виконує бригада у складі 18 чол. Послідовність виконання робіт при розгонці зазорів (рис. 5.9): відкопування баласту біля стикових і передстикових шпал при їх угоні; заміна в стиках розриву рейкової нитки типових накладок на Інвентарні; ослаблення болтів на всіх стиках переміщуємої пліті; ослаблення або знімання противоугонів; зрубування рейкових з'єднувачів і встановлення тимчасових перемичок, що забезпечують нормальну роботу рейкових кіл при відірваних з'єднувачах; знімання болтів на одному кінці рейки в стиках розриву; переміщення рейок першої пліті гідравлічним розгонщиком з встановленням в зазори металевих прозірників, що мають товщину, яка дорівнює розмірам нормальних зазорів. Переміщення рейок пліті продовжують до тих пір, поки всі прозірники-прокладки з боку, в який переміщуються рейки, не будуть зажаті кінцями рейок. При цьому, у стику, де розміщується розгоночний прилад, утворюється розрив колії. Під час роботи гідравлічного розгонщика, тобто під час переміщення плітей, може виникнути необхідність в надсмикуванні окремих костилів, поправленню перекошених підкладок, постукуванню по рейках дерев'яними кувалдами.

Після чого в межах першої пліті закріплюють ослаблені стикові болти; встановлюють і закріплюють протиугони; при необхідності переганяють і підбивають стикові і передстикові шпали. Гідравлічний прилад переміщують на місце II, допоміжні прозірники із зазорів другої пліті переставляють в зазори третьої пліті, в зазори вставляють прозірники-прокладки, які за товщиною відповідають величині нормального зазору.

Рис. 5.9 Графік виконання робіт по розгонці стикових зазорів одним гідравлічним приладом на колії з рейками довжиною 25 м, костильним скріпленням і щебеневим баластом:

1 - ослаблення гайок стикових болтів; 2 - ослаблення клинових або зняття пружинних протиугонів; 3 - заміна накладок у стиках розриву на інвентарні; 4-установлення і знімання прозірників-прокладок; 5 - поздовжнє переміщення рейок, постукування по ним дерев'яною кувалдою, надсмикування окремих костилів; 6 - заміна інвентарних накладок у стиках на типові; 7 - закріплення гайок стикових болтів; 8 - закріплення або встановлення протиугонів

Розгонщиком послідовно переміщують рейки другої пліті до приведення всіх зазорів до нормальних і усунення розриву рейкової нитки в стику першої установки приладу.

Після закінчення розгонки зазорів на ділянках з автоблокуванням і електричною тягою відновлюють відірвані рейкові з'єднувачі.

В табл. 5.5 наведена кількість механізмів і інструменту для розгонки стикових зазорів однією бригадою монтерів колії.

Таблиця 5.5 Необхідний інструмент і механізми для розгонки стикових зазорів

Найменування інструменту та механізмів	Кількість інструменту
Ключі для стикових болтів	6
Молотки костильні	2
Гідравлічний розгонщик	1
Прозірники-прокладки (комплект)	2
Інвентарні накладки	4
Рейкові вкладиші (комплект)	2
Ломи лапчасті	2
Дерев'яні кувалди	1
Прилади для встановлення протиугонів	1
Прозірники стикові	1
Накутники	1
Однорейковий візок	2
Колієвимірювальний шаблон	1
Вила щебеневі	13
Ломи гострі	4

Перешивання рейкової колії

При перешиванні рейкової колії повинні виконуватись наступні правила:

• після витягування костилів Із дерев'яних шпал отвори в шпалах повин­ні бути антисептовані та в них вставлені просочені антисептиком пластинки-закріплювачі довжиною 110 мм, перерізом 4 х 15 мм при переміщенні рейкової нитки до 3 мм і перерізом 6х 15 мм при переміщенні від4 до 6 мм;

• при перешивці не допускається: переміщення рейки костилем із забиванням його нахиленим по відношенню до рейки; пришивання рейки деформованими костилями; забивання костиля з наступним вигином його верхньої частини для прижимання до підошви рейки;

• стяжний пристрій при розшиванні шести кінців шпал встановлюють посередині в шпальний ящик між третьою та четвертою шпалами;

• забивання костилів в шпали при перешиванні повинне виконуватись тільки при вертикальному положенні костиля та при забиванні його з того боку від пластинки-закріплювача, в який переміщено (зрушено) рейку;

• забивання костилів в шпали повинне виконуватись при підвішуванні шпал колійним ломом;

• перед пропусканням поїзда по місцю робіт рейки повинні бути пришиті на кожному кінці шпали не менше ніж двома костилями.

Згідно Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт місця виконання робіт по перешиванню колії огороджуються:

1) сигнальними знаками "С" - при одночасному розшиванні не більше трьох суміжних кінців шпал підряд, а при рейках Р50 і важче - із застосуванням стяжного приладу - не більше шести суміжних кінців шпал в прямих ділянках і по внутрішній нитці кривих, і не більше трьох суміжних кінців шпал по зовнішній нитці кривих. Попередження на поїзди не видаються, швидкість руху не обмежується. Керівництво роботами здійснюють: при швидкостях 120 км/год і менше - бригадир колії або монтер колії IV розряду; при швидкостях більше 120 км/год - бригадир колії або монтер колії V розряду;

2) сигналами зупинки - при одночасному розшиванні з застосуванням стяжного приладу більше шести суміжних кінців шпал у прямих ділянках і по внутрішній нитці у кривих, або більше трьох суміжних кінців шпал по зовнішній нитці кривих. На поїзди видаються попередження по заявці за формою 2, швидкість руху не обмежується. Керівництво роботами здійснює бригадир колії.

Перешивання рейкової колії виконують групами по два монтери колії з інструментом, перелік наведений нище в таблиці.

Таблиця 5.6 Необхідний інструмент для виправлення ширини колії

При перевірці стану колії перед початком робіт місця перешивання рейкової колії бригадир чи шляховий майстер позначають крейдою на шийці тієї рейкової нитки, яка повинна перешиватися.

Після огородження місця робіт послідовність виконання операцій по перешиванню рейкової колії наступна: очищення від бруду або снігу однієї рейкової нитки; зачищення задирок на шпалах із антисептуванням цих місць; висмикування обшивочних і третіх основних костилів; встановлення в костильні отвори пластинок - закріплювачів; встановлення в робоче положення в третьому шпальному ящику від початку перешивання стяжного приладу (рис. 5.10); витягування основних костилів на трьох кінцях шпал з обох сторін від приладу; приведення рейкової нитки переміщенням в поперечному напрямку в необхідне положення за рахунок крутіння храпового пристрою стяжного приладу з вимірюванням ширини

колії шаблоном; пришивання рейкової нитки; оправлення баластної призми. Після цього монтери колії збирають інструмент, матеріали та перевозять їх на однорейковому візку на нову ділянку робіт.

При необхідності перешивання рейкової колії на більшій довжині ділянки (рис. 5.10) після приведення стяжним приладом рейкової нитки в проектне положення один монтер колії зашиває позаду приладу три кінці шпал (починає від приладу по черзі 3-й, 2-й і 1-й), а другий монтер колії зашиває кінець шпали 4 та ставить стяжний прилад між шпалами 7 і 8. Після цього розшивають наступні чотири кінці шпал (при відсутності на підході поїзда) і роботу повторюють.

При виконанні робіт по перешиванню рейкової колії одночасно кількома групами монтерів колії стяжні прилади встановлюються не ближче ніж через 25 м один від одного.

В зимовий час для більш легкого розшивання костилів використовують костиленадсмикувач з охоронною накладкою. Без неї костиленадсмикувачем працювати забороняється, бо це може спричинити травматичні випадки.

Рис. 5.10 Послідовність виправлення ширини колії:

а , б - відповідно перше та друге встановлення стяжного приладу; І, II, Ш і т.д. - номери шпальних ящиків; 1, 2, 3, і т.д. - номери шпал; Р₁, Р₂- відповідно перший та другий монтери колії; - послідовність розшивання рейкової колії; - послідовність зашивання рейкової нитки,

Регулювання ширини рейкової колії на з/б шпалах

При роздільному скріпленні регулювання ширини рейкової колії здійснюється ліквідуванням перекосу залізобетонних шпал відносно поздовжньої осі колії, вибиранням люфта (зазору) між кромками підошви рейки та ребордами підкладки, виправленням перенахилу рейок, однією з причин якого може бути неоднаковий знос нашпальних прокладок.

При роздільному скріпленні не дозволяється регулювання ширини колії укладанням металевих пластинок (полос) між ребордами підкладок і підошвою рейки або фрезерування реборди підкладок. Не дозволяється також встановлення в шурупні отвори пластинок-закріплювачів або заміна шурупів костилями. При необхідності виправлення ширини колії із-за розробки шурупних отворів в шпалах спочатку виконують ремонт шпал із зніманням підкладок.

Згідно інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт місця виконання робіт по регулюванню ширини колії при роздільному скріпленні з одночасним послабленням закладних болтів не більше ніж на трьох кінцях шпал, а при роботі зі стяжними приладами не більше ніж на п'яти кінцях шпал огороджуються сигнальними знаками "С". Попередження на поїзди не видаються, швидкість руху не обмежується, керівництво роботами здійснює бригадир колії.

Порядок регулювання ширини колії на залізобетонних шпалах залежить від причини, що викликала зміну ширини колії.

В разі перекосу шпал, як правило, ширина колії стає вузькою.

Тому, щоб бути впевненим в якості ліквідування причини, яка сприяла перекосу шпал, необхідно спочатку зробити розрядку температурних напружень в рейкових плітях безстикової колії.

При виправленні ширини колії шпальні ящики біля перекошених шпал відкопують, ослаблюють гайки клемних болтів, перекошені шпали переміщують і ставлять по епюрі, закріплюють клемні болти, шпальні ящики заповнюють баластом з його ущільненням.

Якщо ширина колії порушена нахилом рейки, то треба замінити нерівномірно зношені гумові на шпальні прокладки. Для цього виконують наступні технологічні операції;

• послабляють закладні болти скріплення типу КБ на

шпалах, де гумові прокладки зношені;

• починаючи з межі регулювання ширини колії послідовно з кожних трьох суміжних кінців шпал знімають закладні болти;

• домкратом підіймають рейку та з-під підкладок виймають непридат­ні гумові нашпальні прокладки, які замінюють на нові, опускають рейку, встановлюють закладні болти і затягують на них гайки з потрібним зусиллям.

Подібна робота виконується на кожних трьох шпалах на ділянці регулювання ширини рейкової колії.

Обов'язково на ділянках регулювання ширини колії після проходу поїздів треба дотягувати не тільки гайки закладних болтів, але і клемних. При виконанні таких робіт різьбу гайок необхідно змащувати.

Завужена колія на залізобетонних шпалах із роздільними скріпленнями також може бути виправлена ремонтом підпідкладочних заглиблень, укладанням нових або розворотом на 180° кожної підрейкової прокладки.

При регулюванні ширини колії на залізобетонних шпалах послідовність робіт залишається аналогічною роботам по перешиванню колії. Після встановлення сигнальних знаків "С" один монтер колії змащує різьбу клемних болтів і опробує їх, а другий встановлює стяжний прилад між шпалами 3 і 4. Потім в основний період обидва монтери колії ослаблюють із зовнішньої та внутрішньої сторін рейки гайки цих болтів на п'яти кінцях шпал, стяжним приладом переміщують рейку на кінцях шпал 1, 2, З і 4, закріплюють гайки клемних болтів на цих шпалах, переставляють прилад між шпалами 7 і 8, ослаблюють гайки клемних болтів на кінцях шпал 6, 7, 8, 9 і роботу повторюють.

Поодинока заміна рейок

Необхідність виконання робіт з поодинокої заміни рейок виникає при виявленні гостродефектних або дефектних рейок дефектоскоп ним вагоном або візком, при натурних перевірках стану рейок під час колійних оглядів, при особистих перевірках стану колії бригадиром чи шляховим майстром. При цьому гостродефектні рейки замінюються негайно після виявлення, дефектні рейки замінюються в плановому порядку.

Поодинока заміна рейок виконується бригадою монтерів колії під керівництвом бригадира колії.

Склад колійної бригади приймається з урахуванням типу і довжини рейки, способу її транспортування та можливості огородження місця робіт. Якщо кількість монтерів колії не достатня, бригаду поповнюють за рахунок інших бригад околодку.

Таблиця 5.7 Склад колійної бригади для поодинокої заміни рейки довжиною 25 м

Місце робіт з поодинокої заміни рейки огороджується сигналами "Зупинки", за формою 2 подають заявку на видачу попереджень поїздам про зупинку біля червоного сигналу, а при його відсутності після виконання робіт по заміні рейки - рухатися з встановленою швидкістю.

Рейку для заміни беруть з покілометрового запасу або із спеціального місця зберігання запасних рейок, які дозволяється вкладати в колію. При цьому рейка повинна бути замаркована встановленим порядком.

Перед укладанням в колію рейка повинна бути оглянута бригадиром колії та виміряна по довжині, висоті, зносу головки. Різниця по висоті та ширині головки (по робочій грамі) рейки, що укладається, та рейок, що знаходяться в колії, не повинна перевищувати 1 мм.

Підібрану для укладання рейку заздалегідь підвозять до місця робіт і

розміщують в середині колії або на кінцях шпал з дотриманням габариту.

Якщо привезена для заміни рейка залишається на ніч, то її пришивають до дерев'яних шпал двома костилями на кожному кінці і в середині або до міжшпальних дерев'яних коротишів, що вкладаються в шпальні ящики при залізобетонних шпалах. При цьому кінці рейки закривають дерев'яними спеціальними башмаками.

До місця робіт рейку підвозять вантажною дрезиною; па малі відстані підвозити рейку дозволяється двома ручними портальними кранами, що обладнані спеціальними пристроями для підйому та опускання рейки.

Перед поодинокою заміною рейок необхідно перевірити стан зазорів. При розтягнутих зазорах або при їх відсутності після вилучення дефектної рейки сусідні рейки під дією температурних сил можуть переміститись. Тому перед поодинокою заміною рейок може виникнути необхідність у виконанні робіт по розгонці або регулюванню зазорів.

Якщо робота по заміні рейки проводиться на ділянках з електротягою і автоблокуванням, то приймаються заходи по захисту робітників від ураження їх електричним струмом та забезпеченню нормальної роботи рейкових кіл.

При поодинокій заміні рейок на електрифікованих ділянках одночасна заміна рейок на обох рейкових нитках забороняється.

На електрифікованих ділянках, які не обладнані автоблокуванням, перед заміною рейки встановлюють і надійно закріплюють струбцинами до підошви сусідніх рейок і вкладають паралельно рейці, що замінюється, перемичку з мідного проводу перерізом 50 мм при змінному струмі і перерізом 120 мм при постійному (рис. 5.11 а). Форма перерізу проводу у всіх розглянутих випадках однакова.

На електрифікованих ділянках з автоблокуванням встановлюють дві поперечні перемички, які теж струбцинами прикріплюють до підошви рейок (рис. 5.11 б).

Ці заходи дають можливість пропускати зворотний тяговий струм по одній рейці на одній ланці, а на іншій довжині блок-ділянки - по обох рейкових нитках.

Заміна рейок, до яких приєднані пристрої СЦБ (дросель- трансформа­тори, колійні коробки, кабельні вставки та інш.), повинна виконуватись за участю електромеханіка дистанції сигналізації і зв'язку.

Рис. 5.11 Схеми укладання обхідних перемичок при заміні рейки:

а - на ділянці з електротягою без автоблокування; б - на ділянці з електротягою і автоблокуванням; 1 - рейка, що змінюється; 2 - поздовжня перемичка (обхідний провід); 3 - струмопровідні стики; 4 - поперечні перемички; 5 - ізолюючі стики; напрямок зворотного тягового струму.

Перед заміною рейки в ізолюючому стику повинна бути вкладена та закріплена поперечна перемичка на рейках, що залишаються в колії, з того боку ізолюючого стику, де розміщується рейка, що підлягає заміні, та з цього ж боку середній вивід колійного дроселя повинен бути з'єднаний перемичкою з рейкою, що не підлягає заміні (рис. 5.12 а). З'єднання середнього виводу колійного дроселя з рейкою здійснює електромеханік СЦБ.

Рис. 5.12 Схема укладання перемичок в ізолюючому стику на електрифікованій ділянці:

а - з дросель-трансформатором; б - з косим тяговим джемпером; 1 - ізолюючий стик; 2 - перемичка з мідного проводу, що з'єднує середній вивід дроселя з рейкою; З - рейка, що замінюється; 4 - поперечна мідна перемичка; 5 - перемичка, що замикає ізолюючий стик; 6 - косий тяговий джемпер; 7 струмопровідні стики

Перед заміною рейки в ізолюючому стику, де встановлений

косий тяговий джемпер, повинні бути вкладені та закріплені поперечна перемичка на рейках, що запишаються в колії, та перемичка, що замикає ізостик, як показано на рис. 5.12 б.

Перемички до місця робіт доставляються працівниками дистанції колії. Зняття перемичок дозволяється по закінченню заміни рейки після зболчування стиків і встановлення електротягових з'єднувачів.

Якщо при поодинокій заміні рейки необхідно зняти закріплене на ній заземлення опори або інших споруд, що заземлені на рейку, то необхідно попередньо надійно з'єднати дублюючою перемичкою з мідного проводу заземлення опори з рейкою, що залишається в колії тієї ж нитки. Перед заміною рейки необхідно встановити дві поперечні перемички між рейковими нитками (рис. 5.13), після чого заземлення опори може бути зняте. Знімання дублюючої перемички дозволяється тільки після заміни рейки, зболчування стиків і встановлення електротягових з'єднувачів та закріплення заземлення на рейці, що замінена.

Рис. 5.13 Схема укладання дублюючих перемичок перед зняттям заземлення опор контактної мережі з рейки, що замінюється, на електрифікованій ділянці:

1 - дублююча перемичка; 2 - заземлення опори; 3 - опора контактної мережі; 4 - рейка, що замінюється; 5 - поперечні перемички; 6 - струмопровідні стики

Відключення та з'єднання з рейками робочих заземлень (приєднання відсмоктуючої лінії тягової підстанції, з'єднання з рейкою однієї з фаз комплектної трансформаторної підстанції, групове заземлення опор контактної мережі змінного струму, заземлення автотрансформаторного пункту на ділянці 2 х 25 кВ, заземлення постів секціювання та інш.) у зв'язку з поодинокою заміною рейки повинно виконуватись тільки робітниками дистанції

електропостачання (району контактної мережі).

Технологія поодинокої заміни рейки при костильному скріплення наступна.

В підготовчий період чотири монтери колії знімають по два стикових болти (другий та п'ятий), опробують та ставлять додаткові шайби на Інші чотири болти (при чотиридирних накладках болти знімати не дозволяється). Чотири монтери колії очищують скріплення від бруду, інші монтери колії висмикують треті (основні) костилі, зачищають задирки, антисептують зачищені місця та костильні отвори та ставлять в них пластинки-закріплювачі, знімають протиугони.

В основний період після огородження місця робіт сигналами зупинки два монтери колії ставлять перемички або обвідний провід; чотири - знімають стикові болти, з'єднувачі та накладки; вісім - надсмикують зовнішні основні костилі і витягають внутрішні, антисептують костильні отвори та встановлюють в них пластинки-закріплювачі.

Рис. 5.14 Графік виконання основних робіт при поодинокій заміні рейки типу Р65 довжиною 25 и при костильному скріпленні бригадою у складі 14-ти монтерів колії (м.к.):

1 - надсмикування зовнішніх і витягування внутрішніх основних костилів; 2 - встановлення поперечних перемичок; 3 - знімання стикових з'єднувачів, болтів і накладок; 4 - викантовування та прибирання з колії рейки, що замінюється, і насування нової рейки; 5 - встановлення накладок і зболчення стиків; 6 - забивання по одному внутрішньому основному костилю і добивання зовнішніх костилів; 7 - знімання поперечних перемичок

Потім всі монтери колії викантовують на кінці шпал рейку, що замінюється, і на її місце насувають нову рейку; чотири - встановлюють і зболчують чотири накладки в стиках та встановлюють рейкові з'єднувачі, знімають поперечні перемички або обвідний провід; інші - забивають по одному внутрішньому основному костилю на кожному кінці шпал і добивають зовнішні костилі, що були надсмикнуті, на всіх шпалах.

Після завершення основних робіт і перевірки стану колії по шаблону знімають сигнали зупинки. Рух поїздів здійснюється з встановленою швидкістю.

В заключний період добивають треті основні внутрішні костилі, в стиках поповнюють болти до норми, встановлюють протиугони, прибирають бруд і сміття, замінену рейку прибирають на обочину, звідки її перевозять на станцію, При необхідності регулюють ширину колії.

Для зменшення складу бригади, що виконує поодиноку заміну рейки, використовують два ручних знімних портальних крани, що обладнані талями для піднімання і опускання рейки. При перевезенні рейки крани переміщуються по колії вручну і огороджуються як колійні вагончики згідно вимог п. 8.11 інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт сигналами зупинки з видачею попереджень на поїзди по заявці за формою 4.

Поодинока заміна рейок при клемному скріпленні аналогічна.

При скріпленні типу КБ в підготовчий період опробують і змащують клемні болти відкручуванням гайок на 1/3 довжини різьби. В основний період (рис. 5.15) огороджують місце роботи сигналами зупинки; встановлюють перемички та знімають рейкові з'єднувачі; розболчують стики та знімають накладки; розгвинчують гайки клемних болтів і знімають клеми; зсувають рейку, що замінюється, з підкладок на кінці шпал та насувають нову; встановлюють накладки та стикові з'єднувачі, зболчують стики чотирма болтами; ставлять всі клеми, затягують клемні болти та перевіряють колію по шаблону; знімають перемички; прибирають па обочину дефектну рейку; знімають сигнали огородження.

При заміні рейки в зрівнювальному прольоті безстикової колії необхідно уважно перевірити наявність зазорів в стиках.

При відсутності зазорів в стиках і защімлювальності рейковими плітями кінців рейки, що замінюється, її вилучення з колії звичайним способом не дозволяється, щоб не травмувати робітників.

В цьому випадку із рейки, що замінюється, спочатку вирізають газовим автогеном кусок рейки завдовжки 10-20 см, а потім знімають цю рейку.

Рис. 5.15 Графік виконання основних робіт при поодинокій заміні рейки типу Р65 довжиною 25 м при скріпленні КБ бригадою у складі 14-ти монтерів колії (м.к.):

1 - встановлення поперечних перемичок; 2 - відкручування гайок клемних болтів, знімання клем з болтами; 3 - знімання стикових болтів і накладок; 4 - зсування рейки, що замінюється та насування нової рейки; 5 - встановлення накладок та зболчування стиків; 6-встановлення клем з болтами та закручування гайок клемних болтів; 7 - знімання поперечних перемичок

Таблиця 5.8 Необхідний інструмент для заміни рейки типу Р65

Поодинока заміна шпал і перевідних брусів

За наслідками перевірок стану колії або комісійних осінніх та весняних перевірок стану шпального господарства виявляють непридатні шпали (бруси), що лежать в колії.

Непридатні шпали і бруси замінюють в процесі виконання колійних робіт по заміні окремих шпал (брусів) або розрядці кущової непридатності шпал (брусів).

Ці роботи можуть виконуватись як самостійні (розрядка кущів непридатних шпал, брусів), так і в комплексі планово-запобіжних робіт з використанням машин.

У першому випадку всі технологічні операції по заміні шпал виконуються монтерами колії з використанням механізмів і ручного інструменту, а в другому - з використанням машин, механізмів і ручного інструменту.

Непридатні шпали і бруси, що лежать в колії, при суцільних весняних і осінніх оглядах шпал і брусів позначаються вапном (круглою плямою) на шийці правої по ходу кілометрів рейки із внутрішнього боку. Шпали і бруси, що підлягають заміні при розрядці кущів у поточному році, крім того, позначаються на шийці лівої рейки із внутрішнього боку також круглою плямою.

При заміні окремих шпал на ланковій колії дозволяється замінювати одночасно не більше 2-х шпал на одній ланці довжиною 12,5 м, при цьому вони повинні розташовуватися не ближче, ніж через б шпал одна від одної.

При заміні окремих брусів на стрілочному переводі дозволяється замінювати одночасно не більше 2-х брусів, при цьому вони повинні розташовуватися не ближче, ніж через 10 брусів один від одного.

На безстиковій колії згідно технічних вказівок по улаштуванню, укладанню та утриманню безстикової колії на залізницях України поодинока заміна шпал з вивішуванням решітки до 2 см виконується за умови, що між шпалами, які одночасно замінюється, розташовано не менше 20 прикріплених шпал, при цьому допустиме перевищення температури рейкових плітей відносно температури закріпленні в колії складає в прямій ділянці - 20°С; в кривих радіусом 800 м і більше - 15°С; в кривих радіусами 300-599 м - 5°С. Одночасна заміна на безстиковій колії не більше чотирьох суміжних шпал без вивішування решітки виконується за

умови, що між ослабленими зонами розташовано не менше 20 прикріплених шпал, при цьому допустиме перевищення температури рейкових плітей відносно температури закріплення в колії складає в прямій ділянці - 20°С; в кривих радіусами 800 м і більше - 15°С; в кривих радіусами 600-799 м - 10°С; в кривих радіусами 300-599 м - 5°С. При виконанні такої ж роботи, але з вивішуванням решітки до 2 см - допустиме перевищення температури рейкових плітей відносно температури закріплення в колії складає: в прямій ділянці - 15°С; в кривих радіусами 800 м і більше - 10°С; в кривих радіусами 600-799 м - 5°С; в кривих радіусами 300-599 - 5°С.

Роботи по поодинокій заміні шпал згідно інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт виконують без перерви руху поїздів із огородженням місця робіт сигнальними знаками "С". Керівництво робіт здійснює: на ланковій колії - монтер колії IV розряду, на безстиковій колії - бригадир колії.

Поодиноку заміну дерев'яних шпал виконують два монтери колії. В підготовчий період нові шпали з просвердленими і антисептованими отворами під костилі (шурупи) з позначкою шнурової сторони розвозять по місцях заміни та розкладують на обочині земляного полотна так, щоб вони не створювали поміх для витягування непридатних шпал, що підлягають заміні. Ширина колії на фронті робіт перед заміною шпал повинна бути відрегульована.

В основний період обидва монтери колії відкопують баласт у шпальному ящику: один з кінця шпали, другий з середини, переміщуючись в одному напрямку (рис. 5.16). Баласт з ящика прибирають на сусідню шпалу і наступний за нею ящик, його відкопують на таку глибину, щоб забезпечити заміну непридатної та розміщення нової шпал. Потім розшивають шпалу, знімають протиугони, вибивають підкладки і ломиками зсувають шпалу у відкопаний ящик; шпальними кліщами через підготовлений вихід витягують її на обочину земляного полотна. Після цього один монтер колії готує постіль для нової шпали - прибирає бруд з бокових граней і вирізає забруднений баласт на 3-5 см нижче її постелі (величина підрізання баластної постелі повинна враховувати різницю по висоті непридатної та нової шпал), а другий підтягує нову шпалу і удвох затягують ЇЇ, ставлять на місце,

укладають підкладки та зашивають (з підвішуванням) спочатку рихтувальну нитку, після чого другу рейкову нитку - по шаблону. Після закінчення цієї роботи обидва монтери колії засипають чистим баластом шпальний ящик до половини та підбивають шпалу, ставлять протиугони, шпальний ящик засипають баластом на необхідну висоту. В кінці робочого дня всі замінені шпали повторно підбивають, ущільнюють баласт і поправляють баластну призму. Для якісного підбивання шпал рекомендується виконувати поодиноку їх заміну перед виправленням колії.

Рис. 5.16 Схема відкопування баласту в шпальному ящику:

1 - вихід для витягування та затягування шпали; 2 - шпала, яка підлягає заміні; 3 - зона відкопування

Поодинока заміна дефектних залізобетонних шпал повинна здійснюватись при середньому та комплексно-оздоровчому ремонтах колії; при поточному утриманні така робота виконується в окремих випадках, наприклад, при ушкодженні стикової шпали.

Технологія заміни залізобетонних шпал (перевідних брусів) подібна технології заміни дерев'яних шпал (брусів). Перед заміною шпали розвозять рейковим або автомобільним транспортом, що обладнаний кранами.

Поодиноку заміну залізобетонних шпал при відсутності спеціальних агрегатів виконує шість монтерів колії під керівництвом бригадира колії за допомогою металевого листа довжиною 3,1 м і шириною 0,25 м з вушками на кінцях. З двох сторін шпали, що підлягає заміні, із шпальних ящиків і біля горців до рівня нижньої постелі прибирають щебінь; на чотирьох сусідніх шпалах з кожної сторони ослабляють на

3-4 оберти гайки клемних болтів; домкратами вивішують обидві рейкові нитки разом із шпалою, що підлягає заміні, на висоту 10-15 мм; під непридатну шпалу підводять металевий лист і опускають на нього шпалу. На шпалі, що замінюється, знімають закладні і ослаблюють клемні болти; повторно вивішують рейкові нитки, зсувом знімають підкладки та витягують шпалу за допомогою тросу або вірьовки при обхваті її петлею. При цьому з протилежної сторони металевий лист придержують за вушка крючком або вірьовкою. Для виключення опирання нової шпали на баласт у середній частині постелі на довжині 70 см прибирають щебінь на глибину 5 см. По металевому листу затягують нову шпалу на місце; встановлюють прокладки та підкладки, закладні та клемні болти; прибирають металевий лист і опускають рейкові нитки; прикріплюють шпалу до рейок і шаблоном перевіряють ширину колії; підбивають шпалу на відстані І м від кожної рейки; закріплюють клемні болти на сусідніх шпалах; засипають шпальні ящики з ущільненням щебеню і оправленням баластної призми.

Таблиця 5.9 Необхідний інструмент для поодинокої заміни шпал і перевідних брусів

Поодинока заміна флюгарочних брусів або брусів, на яких кріпляться пристрої для переведення гостряків або рухомих сердечників хрестовин, виконується з огородженням місць робіт

сигналами зупинки, видачею попередження за формою 1, прямуванням поїздів після зняття сигналів зупинки зі швидкістю 25

км/год. Керує роботами шляховий майстер, ця дія погоджується з черговим по станції та робиться відповідний запис у Журналі огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв'язку і контактної мережі (форма ДУ-46). Перелік операцій та характер їх виконання такий, як при поодинокій заміні шпал або звичайних перевідних брусів, з додаванням операцій по зніманню та встановленню механізму для переведення рухомих елементів стрілочного переводу. Крім того, на відміну від заміни шпал отвори під костилі та шурупи свердлять і антисептують на місці після укладання нового бруса.

При заміні непридатних шпал в процесі виконання планово-запобіжних робіт з використанням колійних машин у технологічне "вікно" на закритому для графікових поїздів перегоні може застосовуватись менш трудомістка технологія:

• витягування з колії непридатної та затягування нової шпали виконується попереду виправно-підбивальної машини з вивішуванням рейко-шпальної решітки домкратами;

• після вилучення непридатної шпали на її місце затягують нову, встановлюють підкладки і шпалу скріпляють з рейками;

• підбивання нової шпали виконує машина, що здійснює суцільне виправлення колії.

Кількісний склад бригади монтерів колії для заміни шпал в цьому випадку встановлюють залежно від кількості шпал, що замінюють, та темпу роботи машини, яка виправляє колію,

При заміні шпал спеціальна машина УНО-80 ШЗ виконує основні трудомісткі операції:

• транспортування до місць укладання нових шпал;

• піднімання рейко-шпальної решітки після знімання рейкових скріплень;

• витягування непридатної шпали й навантаження її на платформу машини;

• затягування придатної шпали на місце непридатної;

• транспортування замінених шпал до місць складування.

Всі інші операції при заміні шпал машиною УНО-80 ШЗ (розшивання костилів (знімання клемних болтів), забивання костилів (постановка і закріплення гайок), відкопування шпальних ящиків, засипання баластом, підбивання шпал) виконуються монтерами колії.

Поодинока заміна стикових накладок

Роботи по заміні стикових накладок виконують при виникненні тріщин і зломів, а також при нещільному приляганні їх до рейок в результаті зносу. Рекомендується замінювати обидві накладки відразу для забезпечення однакового опирання головок рейок на опорні площини накладок. Не дозволяється одночасно розгвинчувати стики та знімати накладки на обох кінцях однієї рейки та на двох протилежних стиках ланки. Якщо стиковий зазор надмірно розтягнутий, то для кращого співпадання отворів у рейці з отворами в накладках перед їх заміною його зменшують за рахунок регулювання зазорів.

Заміну дефектних накладок виконують два монтери колії під керівництвом бригадира колії. За формою 2 [5] подають заявку на видачу попереджень на поїзди, місце робіт огороджують сигналами зупинки. Виконання поодинокої заміни стикових накладок на коліях у межах станції узгоджується з черговим по станції з попереднім записом, зробленим керівником робіт у журналі форми ДУ-46. Поїзди по місцю робіт пропускають без обмеження швидкості після встановлення накладок і закріплення їх не менше ніж двома затягнутими болтами на кожному кіпці рейки, при цьому рейки повинні бути пришиті до кожної шпали не менше ніж на два основні костилі або закріплені клемними болтами.

Після огородження місця роботи розшивають основні костилі (знімають клеми) на стикових шпалах; знімають стикові болти І накладки; рейку під накладками очищують від бруду та іржі та старанно оглядають; встановлюють нові (старопридатні) накладки і з'єднують їх болтами; забивають основні костилі (встановлюють клеми та загвинчують гайки клемних болтів). Стикові та передстикові шпали підбивають, а в зимовий період або при роздільному скріпленні укладають карточки, товщина яких компенсує можливе провисання рейки.

Рекомендується для забезпечення нормальної роботи стику повторно підкріпити болти в день заміни, через один - два та через чотири - п'ять днів. При чотиридирних накладках спочатку підкріплюють середні болти, потім крайні і після цього знову середні; при шестидирних накладках - спочатку середні, потім другий і п'ятий, за ними перший і шостий і знову середні.

Рейкові стики в зрівнювальних прольотах безстикової колії

найбільш доцільно розбирати при температурі закріплення плітей або близькій до неї. При особливій потребі (заміна дефектної рейки і ін.) цю роботу виконують при відхиленні від температури закріплення рейкових плітей в бік підвищення або пониження їх температури не більше, чим на 20°С. При цьому до початку такої роботи перевіряють та суцільно докручують до відказу гайки клемних і закладних болтів на кінцевих ділянках довжиною 100 м суміжних плітей та зрівнювальних рейок, а також гайки болтів у стиках, що не будуть розбиратись. Необхідно враховувати, що і після виконання цих попередніх робіт, кінець примикаючої рейкової пліті може зміститись на величину до 10 мм. Тому до початку основної роботи необхідно виконати регулювання стикових зазорів у зрівнювальному прольоті або, при необхідності, замінити рейку у зрівнювальному прольоті на рейку з відповідним по довжині заводським допуском, тобто коротшу або довшу замінюємої рейки.

Засвоєння передових технологій робіт з поточного утримання колії з використанням нових машин важкого тину;

Для виправлення колії в профілі, плані та за рівнем при поточному утриманні колії використовують самохідні виправно-підбивально-рихтувальні машини циклічної дії типу ВПР, що одночасно підбивають дві шпали.

Виправлення колії машинами ВПР забезпечує високу якість робіт при мінімальних витратах ручної праці, які зберігаються тільки при виконанні підготовчих (знімання пучинних карток або регулюючих прокладок, підтягування гайок клемних і закладних болтів, докручування шурупів, добивання костилів) і заключних робіт (опорядження баластної призми).

Виправлення безстикової колії машинами ВПР дозволяється, якщо температура рейок не перевищує температуру останнього закріплення пліті в сторону підвищення на 15°С, в сторону зниження на прямих ділянках і в кривих радіусом К>800 м на 25°С, а в кривих радіусом К<800 м на 20°С.

Перед проходом машини ВПР регулюючі прокладки або пучинні картки повинні бути, по можливості, зняті за двІ-три години до початку "вікна". Згідно Інструкції [5] місця робіт по зніманню регулюючих прокладок з-під рейок на скріпленні роздільного типу під час підготовки колії для роботи у "вікно" виправно-підбивальних машин огороджуються сигналами зменшення швидкості, на поїзди видають попередження за заявкою по формі З, швидкість руху поїздів обмежують до 25 км/год, роботами керує бригадир колії.

При костильному прикріпленні рейок добивання костилів виконується після підбивання шпал машиною ВПР, а до цього прибирають сміття та забруднений щебінь, що перешкоджає щільному приляганню рейок до підкладок і підкладок до шпал. При роздільному скріпленні клемні болти затягують до підбивання шпал машиною ВПР, а закладні - після цього.

При наявності на ділянці виправлення шпал зі значно надсмикнутими костилями або ослабленими закладними болтами, вони для попередження кантування шпал повинні бути підтянуті та добиті до проходу машини. Слід також до проходу машини замінити ушкоджені дерев'яні шпали.

Після виправлення колії машиною ВПР поправляють протиугони, засипають шпальні ящики баластом з його ущільненням, виконують оправку баластної призми, затягують болти, перевіряють стан колії.

Роботи по виправленню колії машиною ВПР здійснюються у ''вікно" на закритій для руху графікових поїздів колії. Роботами керує шляховий майстер, місця виконання робіт по виправленню колії машиною ВПР згідно Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт огороджуються сигналами зупинки, заявка на видачу попередження на поїзди видається:

• за формою 1 - при підніманні колії в межах 21...60 мм, при цьому швидкості першого-третього поїздів обмежують до 60 км/год;

• за формою 2 - при підніманні колії на величину до 20 мм включно, при цьому пропускання поїздів після "вікна" здійснюється без обмеження швидкості.

Найкраща якість і ефективність роботи машин ВПР досягається при роботі на чистому баласті і підніманні колії на висоту 15-25 мм.

Ці машини доцільно застосовувати для суцільного виправлення колії на великих фронтах робіт або ділянками довжиною не менше 100-150 м.

На початку і кінці фронту робіт влаштовують відводи за рівнем, довжина яких залежить від прийнятої висоти піднімання рейко-шпальної решітки. Уклон відводу за рівнем не повинен перевищувати дійсних значень.

Перед початком роботи необхідно встановити оптимальну величину заглиблення робочих органів машини, для чого шляховий майстер повідомляє оператору машини про відстань від верху головки рейки до підошви шпали для введення цих даних в систему управління машиною. Під час виправлення забезпечується автоматичне встановлення верхньої кромки лопатки підбійки нижче підошви шпал на 10-15 мм, що попереджує їх пошкодження при обжимі баласту. Допустимий знос граней підбійок складає 15-16 мм (розміри лопатки 80x150 мм). Використання підбійок з більшим зносом знижує ефективність виправлення колії. Створення міцної та щільної постелі під шпалою забезпечується дотриманням часового циклу підбивання, який повинен складати на баласті малої щільності не менше 6 с, а на щільному - не менше 8 с. Треба враховувати, що використання динамічного стабілізатору колії

дозволяє скоротити цей цикл на 15-20%.

Таблиця 5.10 Висота підіймання колії, що рекомендується при її виправленні машиною ВПР

Вид баласту	Мінімальна висота піднімання колії, мм, при баласті
	надмірно ущільнений і частково забруднений	середньо ущільнений і частково забруднений	слабо ущільненому і незабрудненому
Щебеневий Гравійний	30 15	20 10	15 5
Примітка. У другій і третій колонках висота піднімання встановлюється за Умови можливості заглиблення підбійок у баласт; у четвертій колонці – за Умови можливості вирівнювання колії в профілі

Після виправлення колії необхідно відновити обрис баластної призми з поповненням шпальних ящиків. Якщо виправлення колії здійснюється з підніманням рейко-шпальної решітки на висоту до 30 мм, попереднє вивантаження щебеню не потрібне.

Якщо передбачається піднімання рейко-шпальної решітки при виправленні колії на висоту більшу ніж 30 мм, то перед виправленням обов'язково вивантажується баласт на кінці шпал. Після роботи машини ВПР потрібно додатково вивантажити баласт для відновлення баластної призми і поповнення шпальних ящиків. Така технологія є обов'язковою при виправленні безстикової колії для забезпечення її експлуатаційної надійності.

Динамічний стабілізатор повинен працювати тільки після відновлення поперечного обрису баластної призми та заповнення баластом шпальних ящиків у повному обсязі.

Виправлення колії шпалопідбивальними машинами ефективне тільки в тих випадках, коли засмічування баласту не перевищує 15%. В противному випадку, особливо при вологому щебені, стан колії швидко порушується і знову виникає необхідність в її виправленні.

Щебінь із забрудненістю більше 15% перед початком робіт по суцільному виправленні колії машинами ВПР повинен бути очищений. При невеликій протяжності таких ділянок перед виправленням виконують очищення щебеню в шпальних ящиках,

поповнюють баласт і тільки після цього виконують підбивання шпал з підніманням колії на 30-40 мм.

Для відновлення положення колії у профілі та плані виправно-підбивально-рихтувальні машини обладнані контрольно-вимірювальною тросовою системою, яка відслідковує положення рейкових ниток в обох площинах хордовим методом. Вони можуть виправляти колію двома способами - згладжуванням (вирівнюванням) нерівностей або встановленням колії в задане положення.

Виконання виправлення колії способом згладжування вимагає мінімальних розбивочних робіт. На рейках повинні бути позначені початок і кінець перехідних кривих та місця перелому профілю. Оператору машини перед початком робіт видаються дані по довжині перехідних кривих, підвищенню зовнішньої рейки в круговій кривій і її радіус. Починати виправлення необхідно на ділянці колії, де немає помітних відхилень у профілі та плані на протязі 20 м. При необхідності виправлення окремої кривої з використанням способу згладжування роботу машини слід починати і закінчувати не ближче 50 м від початку перехідних кривих.

Однією із різновидностей реалізації способу постановки колії в раніше задане положення є ЇЇ виправлення по фіксованих точках.

Таке виправлення передбачає попередню геодезичну зйомку положення колії в плані та профілі з наступним визначенням її проектного положення. По цим даним безпосередньо на колії за допомогою оптичного приладу виконується розбивка з записом на кожній п'ятій шпалі величин зсування та піднімання колії, а в кривих, крім того, підвищення зовнішньої рейки.

Виправно-підбивально-рихтувальні машини, у яких контрольно-вимірювальна система доповнена бортовим комп'ютером, можуть виконувати виправлення способом постановки колії в раніше задане положення, використовуючи методи електронного згладжування чи проектних відміток. Вимірювальний прохід машини для електронного запису фактичного стану колії в плані, профілі та за рівнем здійснюється зі швидкістю до 10 км/год, початкова точка відмічається на рейках. Використовуючи отримані дані, оператор машини на дисплеї виконує коригування положення колії в плані та профілі, встановлюючи величину піднімання колії, при необхідності вводить обмеження на ці

величини. По закінченні вимірювальних операцій машина встановлюється на початкову точку і виконується виправлення колії за результатами комп'ютерної обробки ділянки. Отримують приємлемі результати, але електронне згладжування не дозволяє повністю ліквідувати довгі (більше 50 м залежно від величини відхилення) порушення стану колії в плані та профілі.

Машину і лазерний візок слід встановлювати в місці перелому профілю або в проміжних місцях елементів профілю, які мають відносно сусідніх ділянок більші відмітки. За допомогою лазерного візка може бути зняте фактичне положення колії, яке вводиться в бортовий комп'ютер і коригується оператором. Таке використання лазерного візка замінює геодезичну зйомку.

Рис. 5.17 Графік виконання робіт по виправленню безстикової колії машиною ВПР у технологічне "вікно" тривалістю 2 години:

1 - знімання регулюючих прокладок; 2 - приведення машини ВПР у робоче положення; 3 - виправлення колії суцільним підбиванням залізобетонних шпал з одночасним рихтуванням колії і ущільненням баласту біля торців шпал машиною ВПР; 4 - баластування шпальних ящиків; 5 - приведення машини ВПР у транспортне положення; 6 - підкріплення гайок закладних болтів; 7 - планування поверхні укосів баластної призми

На рис. 5.17 наведений графік виконання робіт по виправленню безстикової колії суцільним підбиванням залізобетонних шпал машиною ВПР у технологічне "вікно" тривалістю 2 години бригадою у складі 13 монтерів колії (м.к.).

Чисельність бригад, що виконують супутні роботи при виправленні колії машинами, в основному визначається обсягами робіт по зніманню регулюючих прокладок і пучинних карток, а також кількістю баласту, що добавляється в колію.

При виправленні колії машиною ВПР супутні роботи виконуються вручну або з використанням механізмів бригадою монтерів колії у складі 8-15 чоловік. Склад бригади визначається окремо для кожної ділянки колії в залежності від обсягів супутніх робіт.

Рихтування колії колійними машинами

Для машинного виправлення колії в плані використовуються: самохідна рихтувальна машина Р-2000 циклічної дії; самохідні виправні машини ВПР і ВПРС теж циклічної дії; рихтувальна машина КРБМ системи Балашенко; електробаластер (ЕЛБ), що обладнаний навісним рихтувальним пристроєм; універсальна виправно-підбивально-опоряджувальна машина ВПО-3000. Машини КРБ, ЕЛБ і ВПО працюють за принципом безперервної дії, транспортуються і переміщуються в робочому стані за допомогою локомотива.

Перераховані машини можуть рихтувати колію по способу згладжування, з постановкою колії в задане положення по розрахунку (спосіб фіксованих точок) або поєднаним способом.

У всіх машинах принципи рихтування подібні: на прямих ділянках критерієм відрихтованості колії є розміщення трьох вимірювальних точок хорди на прямій лінії, якою є вісь відрихтованої колії, на кривих - рівність відношення стріл, виміряних в двох точках чотириточкової хорди.

Для якісного виконання рихтування колії велике значення має наладка машин перед роботою. Вона вкрай необхідна при рихтуванні безстикової колії, так як рихтування пов'язане з послабленням опору колії боковому зміщенню в літній час.

Як правило, всі рихтувальні машини повинні бути обладнані пристроями для трамбування баласту за торцями шпал після рихтування.

І головне, при роботі на безстиковій колії те, щоб були витримані температурні умови використання колійних машин, що відповідають Технічним вказівкам по улаштуванню, укладанню та утриманню безстикової колії на залізницях України.

Машини циклічної дії можуть рихтувати колію вибірково (тільки в місцях відхилень), не торкаючись колії там, де рихтування не потрібне. Це є основною перевагою від машин безперервної дії.

Спосіб рихтування (згладжування чи за розрахунками) призначається шляховим майстром. Він є керівником робіт при машинному рихтуванні.

Рихтування колії машинами виконується з підніманням решітки і треба пам'ятати, що після їх роботи можуть з'явитися відхилення за рівнем, а при порушенні температурних умов роботи на безстиковій колії та не втрамбованого баласту - викид рейко-шпальної решітки. Рекомендується піднімання решітки при роботі рихтувальних машин вести на висоту не більше 10-15 мм і стан колії обов'язково перевірити після пропуску одного-двох поїздів.

Рихтування кривих ділянок колії способом згладжування з триточковими вимірювальними пристроями (КРБМ, ЕЛБ, ВПО) виконується за два проходи. При першому проході записується графік натурних стріл вигину зовнішньої рейкової нитки. На графік наноситься або лінія проектних стріл, отримана в результаті попереднього розрахунку кривих, або лінія середніх стріл, що наноситься вручну без розрахунків. Під час другого проїзду оператор переміщує керуючу каретку або по лінії графіка проектних стріл або по лінії графіка середніх стріл. При наявності несправності в плані здійснюється зміщення колії до значення проектних або середніх стріл.

Машини з чотириточковими вимірювальним пристроєм (ВПР, ВПРС, Р-2000) рихтують криві ділянки колії способом згладжування за один прохід.

Згідно Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт після машинного рихтування ланкової колії на величину до 20 мм включно пропускання поїздів повинно здійснюватися без зниження встановленої швидкості, а при зміщенні 20...60 мм - не більше 60 км/год для першого-третього поїздів, на безстиковій колії - в усіх випадках не більше 60 км/год для першого-третього поїздів.

Дифектоскопія

Дифектоскопні візки при знаходженні на колії повинні мати:

- на одноколійних і під час руху по неправильній колії на двоколійних ділянках вдень прямокутний щит, пофарбований з обох боків у червоний колір, або розгорнутий червоний прапор на жердині, вночі спереду і ззаду червоний вогонь ліхтаря закріпленого на жердині;

- на двоколійних ділянках під час руху по направленій колії – вдень прямокутній щит, пофарбований з переднього боку в білий колір із ззаду в червоний, вночі спереду прозоро-білий вогонь, із – ззаду червоний вогонь ліхтаря закріпленого на жердині;

На перегоні дифектоскопні візки повинні огороджувати з обох боків на відстані Б сигналісти з переносними або ручними червоними сигналами. При роботі дифектоскопного візка на ділянках з поганою видимістю ( менше 1000м у кожну сторону на поїзди повинні видаватися попередження подаються за формою 4.

При знаходженні дефектної рейки на шийці рейки наносяться умовні позначення світловою масляною фарбою, потім оглядають клейму рейки і записують в робочий журнал тип рейки, марку заводу, рік випуску, номер плавки. Крім цього дається характеристика знайденого дефекту. Дорожній майстер, або бригадир розписується в робочому журналі про отримання повідомлення про знаходження дефекту і приймає міри по замінні дефекту рейки в плановому порядку.

При знаходженні гостродефектної рейки, це місце огороджується, як раптово виникнута небезпека для руху потягів. Бригадиру видається повідомлення і викликається бригадира для заміни рейки.

Оператор дефектоскопа подає повідомлення диспетчеру дистанції колії. Дату заміни дифектоскопної рейки майстер повідомляє у дистанцію колії і оператору дефектоскопа, який робить про це запис своєму журналі.

Для періодичної перевірки якості роботи дефектоскопів і їх технічного стану на дорогах є механіки – наладчики. Механіки – наладчики разом з механіком дефектоскопа проводить ремонт і регулювання дефектоскопа безпосередньо на перегоні або в майстернях дистанції колії. Після ремонту дефектоскопа його здають виявляти дефекти перевіряється на три зразка рейок, які мають дефекти. Такі рейки укладають в контрольні тупіки. Тільки після перевірки дефектоскоп випускається до роботи на перегоні.

Книга запису результатів перевірки колії, споруд та колійних пристроїв ( ПУ – 28 ).

Книга призначена для занесення результатів перевірки колії, споруд та колійних пристроїв начальником дистанції колії, його заступником, начальником дільниці, шляховим майстром і бригадиром колії.

Вищестоячі керівники при періодичних перевірках повинні вносити до книги зауважень та вказівки безпосередньо за останнім записом.

Книга номерується порядковими номерами, підписується на останній сторінці П4 або заступником П4 і видається під розписку на заміну використаної. До книги записуються ті проміри, що є відхиленням від встановлених норм більше встановлених допусків.

При кожному проїзді колієвимірювального вагона та колієвимірювального візка до книги повинні бути занесені виявлені відхилення.

У графі « Спосіб перевірки » вказується:

а) огляд колії й проміри шаблоном ( ОШ ) ;

б) огляд колії й проміри колієвимірювальним візком ( ОВ ) ;

в) з поїзда ( П ) ;

г) при супроводжені колієвимірювального вагона ( КВ ).

У графі виявлені несправності вказується в чисельнику – умовне позначення і величина несправності, в займеннику – на якій довжині колії ( у метрах ) ця несправність.

Умовні позначення несправностей: Р – рихтування; П – перекіс; Пр – осідання; У – рівень; ( +/- ); Ш – шаблон (вказуються дві останні цифри ); О – обтрошені шпали ( в шт ); решта несправностей вказується довільним чином.

Використані книги зберігаються в конторі дистанції колії протягом одного року.

Книга запису результатів перевірки стрілочних переводів і глухих перетинів ( ПУ – 29).

Ця книга призначена для занесення результатів перевірки стрілочних переводів і глухих перетинів начальником дистанції колії, його заступником, начальником дільниці, старшим шляховим майстром і бригадиром колії.

Книга номерується порядковим номером, підписується на останній сторінці ПЧ або його заступником і видається під розписку замість використаної. Використані книги зберігаються в конторі дистанції колії протягом 1 року.

Проміри за шаблоном та рівнем у хрестовинні виконуються в передньому стику, в перетині сердечника 40 мм та в хвості хрестовини.

До книги записується проміри з найбільшими відхиленнями від норми. Інші несправності відмічають у графі «Інші несправності стрілочного переводу».

Проміри ординат перевідної кривої проводяться для стрілочних переводів головних і приймально-відпраних колій при місячних оглядах, а в необхідних випадках вказівкою ПЧ і частіше.

Вищестоячі керівники при періодичних перевірках повинні вносити до книги зауваження та вказівки безпосередньо за останнім записом, про що на зворотній сторонні обкладинки ставлять відмітку про дату перевірки, вказують свою посаду і ставлять підпис, а також вказують № сторінок, на яких записані зауваження.