Хуан Карлос I – король Іспанії

Хуан Карлос I, повне ім’я Хуан Карлос де Бурбон (5 січня 1938, Рим) — король Іспанії з 22 жовтня 1975 р. батьки Хуана Карлоса: Хуан де Бурбон і Баттенберг, граф Барселонський (Juan de Borbón у Battenberg, Conde de Barcelona) та Марія де лас Мерседес де Бурбон і Орлеан (María de las Mercedes de Borbón у Orleans). Хуан Карлос I - онук скинутого у 1931 р. короля Альфонса XIII. Монархія (ліквідована у 1931 р.) була повернута

Ф. Франко після проведення референдуму, у ході якого більшість населення висловилась за монархічну форму правління (1947). В той же час за підсумками плебісциту сам Ф. Франко проголошувався до кінця свого життя головою держави. Таким чином, Іспанія у 1947 р. перетворилась у монархію без короля. У 1948 г. Ф. Франко та Хуан де Бурбон і Баттенберг прийшли до домовленості про майбутній переїзд Хуана Карлоса до Іспанії на навчання. Хуан Карлос закінчив середню школу Сан-Ісідро у Мадриді та юридичний факультет Мадридського університету. Військову освіту отримав у Академії Генерального штабу, військово-морському та військово-повітряному училищах.

У липні1969 г. Хуан Карлос був проголошений спадкоємцем іспанського престолу. Під час хвороби Ф. Франко (липень-вересень 1974 р. та жовтень – листопад 1975 р.) Хуан Карлос тимчасово виконував обов’язки голови держави. Після смерті диктатора, Хуан Карлос був коронований 22 листопада 1975 р. Король Іспанії став одним з ініціаторів мирного переходу від диктаторського режиму Ф. Франко до демократії. Хуан Карлос I підтримував політичні реформи, які проводив уряд. А свою приналежність демократії Хуан Карлос I продемонстрував в лютому 1981 р., коли була спроба військового перевороту. Він довів нації, що має достатньо конституційних засобів, а також особистих якостей, щоб бути гарантом стабільності та єдності держави. Активна внутріполітична та зовнішньополітична діяльність Хуана Карлоса I призвела до збільшення авторитету монархії у іспанському суспільстві. Іспанці дуже високо цінують такі якості короля, як прихильність національним інтересам, демократизм, бездоганне виховання. Хуан Карлос I зразковий спортсмен. Любитель парусного спорту (чемпіон Іспанії 1969р. по вітрильному спорту у класі яхт «Дракон») та гірськолижному спорті. З 1962 р. Хуан Карлос одружений з грецькою принцесою Софією. Їх діти: Олена, герцогиня де Луго (н. 1963); Христина, герцогиня Пальма-де-Майорка (н. 1965) та Феліпе — принц Астурійський (н. 1968), спадкоємець трону, майбутній король Іспанії – Філіп VI.

Джерело: Матеріал з історії Іспанії – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://familyhistory.ru/material/history/spainhistory

Додаток Л

Особливості королівської влади в сучасній Іспанії

• Згідно з другим розділом конституції главою держави є король.

• Монарх – символ єдності і стабільності держави.

• Арбітр і гарант функціонування державних інститутів.

• Вищий представник держави в міжнародних відносинах.

• Особа недоторканна і не несе відповідальності.

• Королівська влада передається на засадах первородства, більш близького юродства спадкоємця, в разі однаковості ліній перевага надається чоловікам, у випадку полової однаковості перевага надається старшому за віком.

• Правильність престолонаслідування контролюють Генеральні кортеси.

• У випадку визнання неповнолітнього короля запроваджується регентство. Воно запроваджується згідно з конституцією та відповідним законодавством.

• Опікуна неповнолітнього короля визначає король своїм заповітом, в разі його відсутності опікуна визначають Генеральні кортеси.

• У випадку нездатності короля виконувати свою владу (ця нездатність визначається тільки Генеральними кортесами) спадкоємний принц, якщо він повнолітній, відразу приступає до виконання регентських функцій. При відсутності особи, яка має право на регентство, Генеральні кортеси визначають одну, три або п’ять осіб, котрі будуть здійснювати регентство.

• Король при його коронації приносить присягу перед Генеральними кортесами.

• Королівські акти скріпляються підписом голови уряду, а у випадку необхідності – підписом відповідних міністрів. Ті, що підписують і несуть відповідальність за королівські акти.

• Король утримується з державного бюджету. Кількість витрат на утримання його сім’ї і двору вирішується самим королем.

• Король сам призначає на посади військових і цивільних службовців свого двору та звільняє їх.

Джерело: Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2004 – С. 56-57.