Рис. 6.1 Приклади застосування типів ліній (див. табл.6.1)

7(лінія перетину)

2(виносна лінія)

2(Виносна лінія)

4(Лінія невидимого контуру)

)

контуру

)

1(Лінія видимого контуру)

2(розмірна лінія)

)

2(лінія штрихування)

)

Хромувати

Шліфувати

5(центрова)

5(осьова)

лінія)

5(центрова лінія)

6(накладена

)

проекція))

6(Лінія термообробки

або обробки)

)

9(Розгорнення, сполучене

з видом) проекція))

9 (лінія крайніх або проміжних положень деталі

або проміжних положень деталі)

2 (контур накладеного

перетину)

перетину)

Рис. 6.2 Приклади правильного й неправильного проведення ліній

Оцінки наносять: по горизонталі - арабськими цифрами праворуч ліворуч, по вертикалі - прописними буквами латинського алфавіту знизу нагору. Зони позначають сполученням букв і цифр, наприклад: А1, А2, A3, В1, В2, В3 і т.д.

Приклади розташування форматів на кресленні показані па мал. 6.5.

Рис. 6.3 Розташування основного напису на різних форматах:

1- основний напис; 2 - додаткові графи

Рис. 6.4 Розбивка поля креслення на зони

Рис. 6.5 Приклади розташування форматів на кресленні: а - з полем для підшивки; б-

без поля для підшивки

6.4 Складання креслень

Складання креслень і їхніх копій у папки або конверти, а також для безпосереднього брошурування й для брошурування із приклеюванням стрічки встановлене СТ СЭВ 159-75.

Рис. 6.6 Складання креслень (формат 594×841 мм) і папки: а- горизонтально розташованого аркуша; б - вертикально розташованого аркуша

Рис. 6.7 Складання креслень (формат 594×841 мм) для безпосереднього брошурування; а - горизонтально розташованого аркуша; б - вертикально розташованого аркуша

Аркуші варто складати зображенням назовні так, щоб основний напис був розташований на лицьовій стороні уздовж короткої сторони складеного листа.

Аркуші креслень всіх форматів варто складати спочатку уздовж ліній, перпендикулярних до основного напису, а потім уздовж ліній, паралельних їй, до формату А4 (210×297 мм).

Приклади складання креслень наведені на рис. 6.6 і 6.7. Аркуші креслень складають у послідовності, зазначеної цифрами на лініях згинів.

6.5 Позначення графічні матеріалів і правила їхнього нанесення на кресленнях

Графічні позначення матеріалів у розтинах залежно від виду матеріалів повинні відповідати наведених у табл. 6.2 [156].

Похилі паралельні лінії штрихування повинні проводитися під кутом 45° до лінії контуру зображення (рис. 6.8,а), або до його осі (рис. 6.8,б), або до ліній рамки креслення (рис. 6.8,в). Якщо лінії штрихування, проведені до ліній рамки креслення під кутом 45°, збігаються по напрямку з лініями контуру або осьових ліній, то замість кута 45° варто брати кут 30° (рис. 6.8,г) або 60° (рис. 6.8,д).

Таблиця 6.2. Позначення графічні матеріалів у розтинах за ДСТ 2.306-68* (СТ СЭВ 860-78)

Матеріал	Позначення	Матеріал	Позначення
Загальне позначення незалежно від матеріалу		Бетон
Метали й тверді сплави		Ґрунт природний
Неметалічні матеріали, у тому числі волокнисті, монолітні й пресові, за винятком зазначених нижче		Скло й інші світло прозори матеріали
Дерево		Рідини
Камінь природний		Засипання з будь-якого матеріалу
Кераміка й силікатні матеріали для кладки		Сітка

Примітки: 1. Композиційні матеріали, що містять метали й неметалічні матеріали, позначають, як метали. 2. Графічне позначення деревини варто застосовувати, коли немає необхідності вказувати напрямок волокон. 3. Графічне позначення кераміки й силікатних матеріалів варто застосовувати для цегельних виробів (обпалених і необпалених), вогнетривів, будівельної кераміки, електротехнічної порцеляни, шлакобетонних блоків і т.п. 4. Допускається застосовувати додаткові позначення матеріалів, не передбачені в стандарті, пояснюючи їх на кресленні.

Рис. 6.8 Кут нахилу ліній штрихування

Лінії штрихування повинні наноситися з нахилом уліво або вправо, але в ту саму сторону на всіх розтинах, що ставляться до однієї й тій же деталі, незалежно від кількості аркушів, на яких ці розтини розташовані.

Відстань між паралельними прямими лініями штрихування (частота) мабуть, як правило, однаковим для всіх виконуваних у тому самому масштабі розтинів даної деталі. Зазначена відстань повинне бути від 1 до 10 мм залежно від площі штрихування й необхідності різноманітити штрихування суміжних розтинів.

Вузькі й довгі площі розтинів (наприклад, штампованих, вальцьованих і інших подібних деталей), ширина яких на кресленні становить 2...4…4 мм, рекомендується штрихувати повністю тільки на кінцях і в контуру отворів, а іншу площу розтину — невеликими ділянками в декількох місцях, з виконанням штрихування від руки (мал. 6.9,а). Вузькі площі розтинів, ширина яких на кресленні менш 2 мм, допускається показувати зачерненими із залишенням просвітів між суміжними розтинами не менш 0,8 мм (мал. 6.9,б).

Рис.6.9 Штрихування вузьких площ розтинів:

а - шириною 2...4…4 мм; б - шириною менш 2 мм

Для суміжних розтинів двох деталей варто брати нахил ліній штрихування й одного розтину вправо, для іншого - уліво (зустрічне штрихування).

При штрихуванні «у клітину» для суміжних розтинів двох деталей відстань між лініями штрихування в кожному розтині повинне бути різним.

У суміжних розтинах зі штрихуванням однакового нахилу й напрямку варто змінювати відстань між лініями штрихування (рис. 6.9,а) або зрушувати ці лінії в одному розтині стосовно іншому, не змінюючи кута їхнього нахилу (рис. 6.9,б).

При більших площах розтинів, а також при вказівці профілю ґрунту допускається наносити позначення лише в контуру розтину вузькою смужкою рівномірної ширини (рис. 6.10).

Рис.6.10 Штрихування суміжних перетинів

Рис. 6.11 Штрихування по контурі

6.6 Позначення шорсткості поверхонь. Правила нанесення позначень шорсткості на кресленнях

Позначення шорсткості поверхонь. Шорсткість поверхонь позначають на кресленні для всіх виконуваних по даному кресленню поверхонь виробу, незалежно від методів їхнього утворення, крім поверхонь, шорсткість яких не обумовлена вимогами конструкції [159].

Структура позначення шорсткості поверхні наведена на рис. 6.12. При наявності в позначенні шорсткості тільки значення параметра (параметрів) застосовують знак без полиці.

Рис. 6.12. Структура позначення шорсткості поверхонь на кресленнях

С

Рис. 6.13. Знаки для обозначения шероховатости на чертежах

тандартом [159] передбачені три знаки для позначення шорсткості (мал. 6.13). Висота h повинна бути приблизно дорівнює застосовуваної на кресленні висоті цифр розмірних чисел. Товщина ліній знаків повинна бути приблизно дорівнює половині товщини суцільної основної лінії, застосовуваної на кресленні.

У табл. 6.3 розглянуті різні випадки позначення шорсткості поверхонь, установлені стандартом [159].

Таблиця 6.3. Позначення шорсткості поверхонь за ДСТ 2.309-73

(СТ СЭВ 1632-79)

Елемент позначення	Позначення		Пояснення
Знаки, застосовувані для позначення шорсткості на кресленнях			Основний знак; для позначення шорсткості найбільш кращий і відповідає звичайній умові нормування. Застосовується для позначення шорсткості поверхні, експлуатаційні властивості якої не залежать від методу (способу) її остаточної обробки й конструктором не встановлюються
			Знак застосовується в позначенні шорсткості, що повинна бути утворена видаленням поверхневого шару матеріалу (наприклад, фрезерованим, гострінням, шліфуванням, поліруванням і т.п.) або поділом матеріалу (наприклад, вирубкою). Установлюється конструктором для поверхні, необхідні експлуатаційні властивості якої забезпечуються тільки при її остаточній обробці видаленням шаруючи матеріалу
			Знак застосовується в позначенні шорсткості поверхні, що повинна бути утворена без видалення поверхневого шару матеріалу (наприклад, литтям, штампуванням, куванням, прокатом і т.п.). Знак без вказівки параметрів шорсткості й числового значення застосовують для поверхонь матеріалу, не підметів по даному кресленню додатковій обробці, якщо деталь виготовляється із сортового матеріалу певного профілю й розміру або з напівфабрикату, зазначених в основному написі креслення.
Нормований параметр шорсткості		Ra0,4 Rz20	У позначенні шорсткості числове значення параметра Ra і Rz указують без символу
Спосіб нормування числових значень параметрів шорсткості			При нормуванні вимог до шорсткості вказівкою найбільшого значення параметра, що допускає, у позначенні шорсткості приводять числове значення параметра, що відповідає найбільш грубої припуску шероховатости, що, тобто найбільші граничні значення параметрів Ra, Rz, Rmax, найменше граничне значення параметра tp. При нормуванні параметра номінальним значенням воно вказується із граничними відхиленнями у відсотках. Граничні відхилення вибираються з ряду:10; 20; 40 % і можуть бути однобічними (зі знаком плюс або мінус) або симетричними (±).
			При вказівці двох і більше параметрів шорсткості поверхні в позначенні шорсткості значення параметрів записують зверху вниз
Напрямок нерівностей			Вказується за допомогою знаків по табл. 6.4 у тих випадках, коли напрямок нерівностей впливає на функціональні властивості поверхні
Спрощене позначення шорсткості поверхонь.			У спрощеному позначенні використають знак і малі літери російського алфавіту за абеткою (без повторення), у технічних вимогах приводять роз'яснення, наприклад
			Допускається при недоліку місця розташовувати позначення шорсткості на розмірних лініях або на їхніх продовженнях, на рамці допуску форми, а також розривати виносну лінію.

Примітка. Під остаточною обробкою поверхні розуміють останню операцію» результатом якої є досягнення необхідного стану поверхні.

Таблиця 6.4. Умовні позначки напрямків нерівностей на кресленнях за ДСТ 2.309-73* (CT СЭВ 1632-79)

Приклади нанесення на кресленнях позначень шорсткості поверхонь наведені в табл. 6.5.

Таблиця 6.5. Нанесення на кресленнях позначень шорсткості поверхонь за ДСТ 2.309-73 (СТ СЭВ 1632-79)

Вимоги до шорсткості поверхні деталей	Приклади нанесення позначень
Позначення шорсткості, однакової для всіх поверхонь виробу, варто поміщати в правому верхньому куті креслення й на зображенні не наносити. Допускається позначення шорсткості, однакової для всіх поверхонь виробу, поміщати в технічних вимогах.
Позначення шорсткості, однакової для частини поверхонь виробу, повинне бути поміщене в правому верхньому куті креслення разом зі знаком ( ). Це означає, що всі поверхні, на яких на зображенні не нанесені позначення шорсткості або знак , повинні мати шорсткість, зазначену перед знаком ( ). Розміри знака , узятого в дужки, повинні бути однаковими з розмірами знаків, нанесених на зображенні
Якщо частина поверхонь не обробляється по даному кресленню, у правому верхньому куті креслення перед позначенням ( ) поміщають знак . Не допускається позначення шорсткості або знак виносити в правий верхній кут креслення при наявності у виробі поверхонь, шорсткість яких не нормується
Позначення шорсткості поверхонь повторюваних елементів виробу (отворів, зубів і т.п.), кількість яких у виробі зазначено в кресленні, а також позначення шорсткості однієї й тієї ж поверхні варто наносити один раз, незалежно від числа зображень

Рис. 6.14. Розташування знаків шорсткості на кресленнях

При недоліку місця допускається розташовувати знаки на розмірних лініях або на їхніх продовженнях, а також розривати виносну лінію (рис. 5.20, а). Допускається наносити позначення на лінії невидимого контуру, якщо від цієї лінії нанесений розмір.