2. Формування соціалістичної течії в українському напрямку.

Першу українську політичну партію в Наддніпрянській Україні створила студентська громада Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах студентської молоді міста було ухвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали Д.Антонович, М.Русов, Д.Познанський (сини відомих українських громадських діячів), Л.Мацієвич, Ю.Коллард та ін. — загалом близько 10 осіб. Очолив партію Д.Антонович. Своїм гаслом РУП обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демократів Є.Бернштейна: «Рух усе, мета ніщо».

Із проханням написати програму партії Д. Антонович звернувся до М. Міхновського. Через два місяці у Львові її було анонімно (без зазначення прізвища автора) видано окремою брошурою під назвою «Самостійна Україна».

Робота з документом.

Із брошури «Самостійна Україна».

«Кінець XIX ст. визначився з’явищами, що характеризують новий поворот в історії людськості... Ті з’явища — се уоружені повстання зневолених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш народ також перебуває в становищі зрабованої нації.

Отже, коли справедливо, шо кожна нація з огляду на межинародні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обме-жовану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розквіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна незалежність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері межинаціональних відносин».

Запитання до документа.

1. Яку провідну ідею проголошував автор?

2. Чим М. Міхновський аргументував необхідність боротьби за державну незалежність?

Однак, хоча ідею боротьби за державну незалежність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність, зрештою, змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. Ще однією причиною того, що «Самостійна Україна» не стала програмою партії, була відсутність у ній згадок про боротьбу за соціалізм, за що виступали її члени.

Основою української нації РУП уважала селянство й розгорнула серед нього агітаційну роботу. У виданих брошурах «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» вони пояснювали, як влада й пани гноблять селян. Завдяки цьому рупівці здобули певний вплив на селі. Від 1902 р. Д. Антонович видавав часопис «Гасло», де РУП пропагувала свої ідеї. Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прибічниками європейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило вихід із неї частини членів.

Першими з РУП вийшли прибічники само­стійності України на чолі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію. Також від РУП відокремилися прибічники ідей народників (М. Шаповал, М. Залізняк та ін.), які пізніше, 1907 p., спробували створити українську есерівську партію. Водночас до РУП приєдналася Українська соціалістична партія (1900 p.), що вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

Протягом 1903 р. РУП зміцніла організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з'явилися в більшості міст Наддніпрянщини. Розгортання діяльності партії занепокоїло владу і спричинило наприкінці 1903—1904 pp. хвилю арештів. Більшість керівників РУП було заарештовано або вони емігрували. Улітку 1904 р. на нелегальному з'їзді РУП, що був покликаний відновити діяльність партії, спалахнула суперечка між прихильниками та противниками самостійності України. Останні, очолювані М. Меленевським, залишили з'їзд й утворили нову партію — Українську соціал-де-мократичну спілку (УСДС), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак і після цього провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за соціалізм і національне визволення.