31. Свідомість і мова. Філософія мови о. Потебні.

Спільна діяльність людей (суспільне виробництво, праця чи спілкування у широкому розумінні цього слова) потребує певної знакової системи, за допомогою якої здійснюється комунікація між людьми. Способом, який особливо опосередковує механізм взаємодії людей, дає змогу передавати зміст свідомості від людини до людини, стає мова.

Мова - це знаряддя свідомості, та форма, у якій фіксується, виражається, передається увесь зміст свідомості. За допомогою мови як системи знаків відбувається об'єктивація свідомості. Внутрішній світ суб'єкта виражається у зовнішньому світі. У мові також виявляється самосвідомість людини (внутрішня мова).

Нерозривний зв'язок мови і свідомості полягає в тому, що свідомість - це відображення дійсності, а за допомогою мови саме мислення і свідомість отримують своє адекватне вираження. Мова - це інструмент думки.

Мова виникає водночас із розвитком людського суспільства в процесі спільної трудової діяльності і з появою свідомості. "Мова така ж давня, як і свідомість; мова є практична, існуюча і для інших людей і лише тим самим існуюча також і для мене самого, дійсна свідомість, і, подібно до свідомості, мова виникає лише з потреби, з настійної необхідності спілкування з іншими людьми".

Мова - це знакова система. Вона є засобом спілкування і вираження мислення, а також специфічним способом зберігання і передачі інформації, засобом організації та управління людською діяльністю.

З погляду співвідношення спілкування і мови одна з важливих функцій останньої - комунікативна. Вона розкриває соціальну природу свідомості й мови. Мова як знакова система функціонує на базі другої сигнальної системи, її відмітна особливість полягає в тому, що навички обробки знаків (наприклад, швидкість мовлення, читання, письмо і т. д.) не успадковуються, а набуваються, напрацьовуються в процесі соціалізації людини.

Як правило, мови поділяються на штучні й природні. Штучні створюються для спеціальних видів діяльності, наприклад, у мистецтві - мова символів і художніх образів. Природні мови формувалися із становленням і розвитком людських співтовариств. Наприклад, національні мови - англійська, французька, українська і т. д. виникли у процесі становлення цих націй.

Олександр Потебня — видатний український мовознавець і філософ, розробляє питання Історії мислення у його зв’язку з мовою. Фiлософiя мови Потебні грунтується на ідеях Гумбольдта про мову як дiяльнiсть духу, про творення думки мовою, тісний зв’язок мови і мислення. Мислитель вказує на те, що мова постiйно розвивається, i є дiяльнiстю, сукупнiстю мовних актiв; стверджує тiсний зв’язок мови i мислення, показує, що думка виявляє себе через мову. Людина осмислює світ і пізнає його через мову, тому мова не є пасивним відображенням думки, а виступає засобом її формування: це орган, що утворює думку. Кожний мовленнєвий акт творчий i неповторний, тому процес спiлкування — дiалогiчний, розумiння завжди передбачає i непорозумiння. Звертаючись до слова-мовлення, Потебня видiляє в ньому зовнiшню форму (артикульований звук), змiст (значення, думку) I внутрiшню форму (зображення). Ця остання визначається своєрiднiстю народної (нацiональної) мови iз властивою саме їй перспективою бачення, самобутнім свiтосприйняттям. Потебня розрiзняє мову i мовлення, наголошує на тому, що науковому мисленню, представленому прозовою мови, притаманний прiоритет значення над образом. Наукове слово стає “прозорим” за рахуноквтрати внутрiшньої форми й, тим самим, урівнюється з поняттям. Мова, вважає О. Потебня, - обов’язкова ознака єдності народу, знаряддя національної свідомості, чинник специфіки національного світосприйняття.