2. Світогляд і філософія

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. Що ж таке світогляд? Слід підкреслити, що у визначенні цього поняття немає чіткості. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу”.

Ці визначення, безумовно, мають сенс. Вони свідчать про те, що поняття “світогляд” – багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини. З усіх вище наведених визначень найбільш узагальненим є таке: світогляд – це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу.

Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. В чому вона полягає? Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).

Разом з тим, філософія і світогляд – це не тотожні поняття. В чому полягає їх нетотожність?

1. Поняття “світогляд” більш широке за обсягом ніж поняття “філософія”. Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – філософські, релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні і т.п.

2. Для характеристики світогляду використовуються поняття “загальна картина світу”, “світовідчуття”, “світосприйняття”, “світоуявлення”, “світорозуміння” тощо. Для філософії найважливішими в цьому контексті є “світорозуміння”.

3. Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе онтологію, логіку, теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію і т.п. В структуру останнього включаються: (досвід, знання, віра, ціннісні орієнтації, переконання тощо).

4. Філософія представляє собою форму суспільної свідомості, світогляд і науку. Світогляд як система поглядів на світ, як спосіб його духовно-практичного освоєння не є наукою. Світогляд може ґрунтуватися на не наукових засадах.

5. Філософія відображає і обґрунтовує своє осмислення світу своїми методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом, маючи таку функцію, як логіко-гносеологічна. Світогляд не має такої функції.

3. Категоріальна структура світогляду

Світогляд — це сукупність узагальнених уявлень про світ, переконань та ідеалів, знань і почуттів, оцінок, через призму яких людина відноситься до дійсності, до інших людей і самої себе. Cвітогляд людини має інтегративний, цілісний характер, а не є простою сумою його складових частин. Разом з тим світогляд не є чимось аморфним, безструктурним: в ньому виділяються відносно самостійні компоненти. До найважливіших з них відносяться: знання, цінності, почуття, переконання, оцінка минулого і віра в майбутнє, воля.

Знання — це ідеальне відображення дійсності в свідомості людини. Слід зауважити, що у світогляд входять не, всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєвоважливими для людини. , Цінності — позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке грунтується на потребах та інтересах людей, культурі певного соціуму.

Почуття —- емоційно-чуттєве переживання людиною явищ природи, дій і вчинків інших людей і своїх власних дій.

Переконання — інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм, дій і вчинків, на які людина орієнтується у своєму житті.

Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входять в структуру світогляду. Людина живе не лише в «тепер», яке є миттєвістю, а й проектує своє майбутнє, а також оцінює минуле.

Воля — психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяльність, вчинки свідомо поставленим цілям. Воля — це серцевина особистості, те, що робить людину особистістю.

В структуру світогляду варто включити і самосвідомість. Це — один із найістотніших компонентів свідомості, який полягає в усвідомленні себе в якості суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів, своїх почуттів, думок, мотивів поведінки та ідеалів, свого становища в природному і соціальному середовищі.

Ще раз хочемо наголосити на тому, що світогляд, як і свідомість загалом, має цілісний характер і тому всі структурні елементи світогляду взаємопов'язані між собою і взаємовпливають один на одного.

4.Світогляд як форма суспільної свідомості людини і спосіб духовного освоєння світу.

5.Міфологія і філософія

Філософія не могла з’явитися сама для себе. Її зародження як науки передували інші форми людського свідомості, які існували раніше. При цьому крок панування інших видів і форм, які об’єднані загальним заголовком «міфологія», займає більш довгий історичний проміжок часу беручи до уваги, що він корінням сягає в глибину людської історії.

Філософія і міфологія є частинами одного цілого, так як перша з їх сформувалася на базі здобутого досвіду другої.

Справа в тому, що міфологічна свідомість — це більш старий вид свідомості як такого. Конкретно даний вид історичної форми з’єднує всередині себе збори перекладів. Вони в належний їм час були основою всього людського свідомості.

Міф — це головний структурний елемент даної форми сприйняття буття. Філософія і міфологія мають один корінь, яким є це древнє сказання, суть якого більш справжня, ніж багато теорії в науці. Справа в тому, що всі легенди — це реалізація поведінкової логіки, а не апріорних умовиводів. Але так як вони — база буття, яке було багато тисячоліть назад, між сучасними науковими підходами та історичним минулим є значні відмінності.

Так, перший відмінність філософії від міфології полягає в тому, що свідомість, яка лежить в базі другої форми, є не теоретичним, а розроблене на базі практичних уявлень багатьох поколінь, їх досвіду і світосприйняття. Всі головні структурні одиниці тут нерозривно пов’язані і являють собою єдину систему. При цьому зауважимо, що дані переплетення понять в подальших наукових теоріях будуть займати зворотні позиції (наприклад, фантазія і дійсність, річ і слово, створення і найменування).

Філософія і міфологія відрізняються один від одного, так як у міфі немає протиріч, у той час як у всіх судженнях філософів центральне місце займає конкретно розміщення явищ.

Не рахуючи цього, тут існує поняття повного генетичного споріднення всіх створінь на землі, хоча в майбутньому подібне сприйняття буде розглядатися як світогляд, що не логіки і сенсу

Зауважимо, що для філософії чуже все сакральне і священне. Судження будуються на здогадах, що мають більш або найменш реальну базу. А ось в міфології все життя повинна стояти на тих постулатах, які були заповідані праотцями. Цій свідомості чуже відчуття руху часу, чому свідченням є поділ історії життя на землі на два періоди: еру «золотого століття» (люди в цей час були досконалістю) і «профани» еру (звичаї на сто відсотків зіпсовані).

Міф — це знакова система, заснована на слабенькому розвитку абстрактних форм, метафоричності і чуттєвості. Але філософія та міфологія пов’язані конкретно з цими поняттями, так як таке сприйняття людського і світового буття не може пропасти в підсумку історичного розвитку. Справа в тому, що теорія стає потрібним атрибутом людського життя тоді, коли з’являється відчуття незадоволеності досвідом і бажання осягати світ без вербування практичних основ. Філософія заснована на світогляді, що бере початок в переказах і легендах. Вона приводить в підтримку власних теорій не віру, а підтвердження.

Так, філософія та міфологія, подібності та відмінності яких справді є, все ж таки, працюють нерозривно і синхронно. Обидва історичних напрямки грунтуються на так званому подиві, яке дає поштовх для майбутнього зания. Виходить, що міфологія несе всередині себе самодостатнє здивування, яке потрібно тільки прийняти. А ось у філософії після чого кроку починається час зания і пошуку доказів того або іншого поняття.

В цілому, філософія є раціоналізована формі міфології.