2.3 Принцип свідомості й активності учнів у навчанні

Сутність принципу випливає із фундаментальної закономірності розвитку особистості, у відповідності з якою її становлення відбувається за умови активності особистості.

Передбачає широке використання в навчанні проблемних методів, за діяння всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання. Учні мають виступати активними учасниками навчального процесу, а не пасивними спостерігачами.

Правила реалізації принципу свідомості й активності учнів у навчанні:

• пам’ятайте, що головним є не предмет, який ви викладаєте, а особистість, яку ви формуєте;

• чітке розуміння мети й завдань навчальної роботи, яку необхідно виконати, - необхідна умова свідомого навчання: розкрийте їх учням, поясніть важливість і значення, розкрийте перспективи;

• спирайтеся на інтереси учнів і водночас формуйте мотиви учіння, серед яких на першому місці – пізнавальний інтерес, мотив досягнення, профе­сійні нахили тощо;

• допомагайте учням оволодіти найпродуктивнішими методами навчально-пізнавальної діяльності, вчіть їх вчитися (уміння працювати з книгою, конс­пектувати, систематизувати, запам'ятовувати матеріал тощо);

• навчаючи, використовуйте всі види і форми пізнавальної діяльності, поєднуйте аналіз з синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовуйте аналогію;

• пам’ятайте й створюйте умови активізації навчання учнів: насамперед, це майстерність педагога, його вміння змістовно, логічно, цікаво, образно й доступно викласти програмовий матеріал; поступове ускладнення завдань навчання; створення на всіх навчальних заняттях серйозної ділової атмосфери; цілеспрямованість мобілізації уваги, волі й мислення кожного учня; введення ігрових моментів у навчання з урахуванням його завдань та віку учнів; виховання у кожного впевненості у своїх можливостях успішно навчатися; розвиток емоційного ставлення до самого процесу і способів набуття знань; уміння викликати в учнів почуття задоволення і радості від успіху;

• дотримуйтеся демократичного стилю спілкування з учнями.

2.4 Принцип доступності навчання

Цей принцип передбачає врахування стадіальності психічного розвитку учнів. Навчальні завдання повинні дещо перевищувати рівень пізнавальних можливостей школярів, спонукаючи їх до напруження пізнавальних сил, подолання посильних труднощів. Лише за цієї умови навчання буде «вести за собою розвиток».

Можна відзначити ряд закономірностей, що є основою принципу доступності: доступність навчання визначається віковими особливостями школярів і залежить від їх індивідуальних можливостей; доступність навчання залежить від організації навчального процесу, використання методів навчання, в яких здійснюється процес навчання; чим вищий рівень розумового розвитку школярів і запас знань у них, ти успішніше вони оволодіватимуть новими знаннями; поступове наростання труднощів навчання і привчання до їх подолання позитивно впливає на пізнавальний й моральний розвиток учнів; навчання на оптимальному рівні труднощів позитивно впливає на темпи і ефективність процесу навчання, якість знань.

Правила реалізації принципу доступності:

• учні повинні бути підготовлені до вивчення певного предмета;

• у процесі навчання необхідно враховувати рівень підготовки і розвитку учнів їх можливості;

• вивчати і враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній темп пізна­вальної діяльності, рівень підготовленості, тип мислення, особливості пам'яті, уваги, темпераменту тощо.

• у навчанні слід орієнтуватися на найвищу межу розумових можливостей учнів («зону найближчого розвитку» за Л.С.Виготським) з метою її по­ступового підвищення;

• поступово ускладнювати навчальний матеріал. Надмірна складність при­водить до нерозуміння, невдач, формування негативного ставлення до навчання, низької самооцінки. Водночас занадто легкі завдання виклика­ють в учнів нудьгу і знижують пізнавальний інтерес;

• доступність, як і переконаність та емоційність, залежать від ясності викладу і мови вчителя: чітко й однозначно формулюйте поняття, уникайте монотонності, навчайте образно, використовуйте яскраві факти тощо;

• у процесі реалізації принципу доступності головну увагу необхідно приділяти управлінню пізнавальної діяльності учнів: поганий вчитель повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, хороший – навчає її знаходити, роблячи доступним процес пошуку;

• готуйте для учнів диференційовані й індивідуальні навчальні завдання;

• доступність не означає легкість навчання, і функція вчителя полягає зовсім не в тому, щоб нескінченно полегшувати працю учнів, а допомогти, спрямувати, розкрити незрозуміле за допомогою зрозумілого, дати поштовх до самостійного аналізу, підбадьорити – це й є буденність доступного навчання;

• постійно схвалюйте і заохочуйте навчальну працю учнів.