2. Принципи навчання.

Дидактичні принципи як вихідні наукові положення побудови процесу навчання сформульовані в результаті узагальнення педагогічного досвіду. Заслуга дидактики як науки полягає в тому, що вона теоретично обґрунтувала розрізнені положення, які застосовувалися на практиці, об'єднала їх в певну систему. Теоретичною основою принципів навчання є закономірності процесу навчання.

Принципи навчання (дидактичні принципи) – основоположні ідеї, вихідні положення, вимоги до організації і здійснення процесу навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Принципи навчання відображають основні вимоги до практичної організації процесу навчання у відповідності із закономірностями.

Принципи навчання поширюються на вивчення всіх дисциплін, значною мірою визначають їх зміст, форми організації та методи навчання.

Застосування дидактичних принципів у навчанні дає вчителеві можливість будувати його на наукових засадах, правильно враховувати закони психічної діяльності учнів, уміло керувати процесом навчання і виховання.

Вимоги певних принципів реалізуються через систему правил.

Правила навчання – це практичні поради щодо конкретних дій вчителя та учнів з метою реалізації вимог того чи іншого принципу.

Дидактичні-правила формулюються здебільшого в категоричній формі (Не допускай нудьги, на уроках!), бо вони вимагають від учителя безпосередньої дії.

В дидактиці немає чітко встановленого, загальноприйнятого переліку принципів навчання. Найчастіше в підручниках з педагогіки виділяється така сучасна система принципів навчання:

принцип систематичності та послідовності навчання;

принцип наочності навчання;

принцип свідомості й активності учнів у навчанні;

принцип доступності навчання;

принцип забезпечення міцності результатів навчання;

принцип науковості навчання;

принцип зв'язку навчання з життям, теорії з практикою;

принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів

принцип емоційності навчання.

2.1. Принцип систематичності та послідовності навчання

Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов’язувався з іншим, а нові знання спирались на засвоєнні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань.

У навчанні слід враховувати логіку самої науки, коли розуміння одного поняття чи закономірності випливає і ґрунтується на ін­шому. Наприклад, свідомо засвоїти поняття «прискорення» учень зможе ли­ше після оволодіння поняттями «швидкість» і «час».

Принцип систематичності і послідовності конкретизується в правилах:

• при вивченні нового матеріалу спиратися на вже засвоєні учнями знання і розпочинати з актуалізації (пригадування, відтворення) і систематизації вже наявних знань учнів;

• йти від загального до конкретного, від легкого до важкого, від близького до далекого, від відомого до невідомого;

• у процесі вивчення нового навчального матеріалу пропонуйте учням схеми, алгоритми, опорні сигнали, комп’ютерні програми;

• у кожній темі визначати змістові центри, виділяти головні поняття, ідеї, встановлювати зв'язки між ними, структурувати матеріал уроку;

• розкривати зовнішні і внутрішні зв'язки між теоріями, законами і факта­ми, використовувати міжпредметні зв'язки;

• учіть учнів дотримуватися системи у самостійній роботі, озброюючи їх доступними алгоритмами;

• прагніть до відтворення раніше вивчених знань у системі;

• навчайте учнів систематизувати знання у своїх записах, озброюйте їх технікою такої роботи;

• рівномірно розподіляти навчальні заняття у часі та регулярно їх проводи­ти.