3. Методи вивчення іп

При вивченні ІП проводили дослідження, що з’ясували такі питання, як:

• Характер користувача як індивіда, поведінку та його звички в пошуку та використанні інформації (кваліфікація, вік, посада, мовні можливості, знання);

• Використання каналів і джерел отримання інформації і їх вплив на ІП;

• Класифікація користувачів;

• Тематична характеристика ІП;

• Ефективність окремих форм і засобів, що використовують для задоволення ІП;

• Відношення користувачів до існуючої системи ІО і оцінювання наданої їм інформації;

• Думка користувачів про покращення організації та функціонування системи;

• Оточуюче середовище користувачів: структура та цілі організації, технології управління, планування роботи тощо;

• Природа та суть ІП і фактори, що впливають на їх виникнення, розвиток і зміну;

• Методологічна основа ІП;

• Вплив нової інформаційної технології і сучасної техніки на характер ІП;

• Користувачі як автори та комунікатори інформації тощо.

Існує велика кількість робіт, що вивчають проблему ІП, але остаточно дане питання ще не вирішене. Інформаційну потребу визначають по-різному: як «інформацію, необхідну для досягнення якоїсь мети» або властивість окремої особи, колективу чи якоїсь системи, що відображає необхідність отримати інформацію, яка відповідає характеру дій чи роботи, що виконують. Більшість фахівців розуміє інформаційну потребу як об’єктивно існуючий фактор, що випливає з задач, для вирішення яких необхідна інформація. Цьому визначенню, напевне, слід віддати перевагу.

При найзагальнішому вирішенні проблеми ІП необхідно врахувати три компоненти:

• Користувач інформації, який формулює свої задачі;

• Інформаційний масив, в якому зосереджена необхідна інформація;

• Інформаційна система (ІС), що є посередником між користувачем і інформаційним масивом.

При цьому інформаційний масив повинен бути організований таким чином, щоб користувачу видавали лише ту інформацію, яка йому потрібна. Інформаційна система повинна допомагати отримувати об’єктивні дані. ІП динамічна, залежить від різних суб’єктивних і об’єктивних факторів, тому при доборі правильного методу її вивчення треба враховувати як її об’єктивний характер, що залежить від галузі діяльності користувача, виконуваної ним суспільної функції, так і суб’єктивний характер пов’язаний з індивідуальністю користувача, його освітою, науковим потенціалом тощо.

Основними методами вивчення інформаційних потреб прийнято вважати прямі та непрямі. Прямі – це методи, в яких необхідна участь самого користувача, їх можна назвати експертними (анкетування, інтерв’ювання тощо). Непрямі чи документальні, методи засновані на аналізі будь-яких документних джерел, наприклад, карт зворотного зв’язку, запитів користувача інформації, планових документів, бібліографічних документів тощо. Прямі методи, як правило, використовують в тих випадках, коли не можливо визначити ІП на основі документів. Не всі необхідні дані в них присутні. Ефективність експериментного методу полягає в тому, що вони уможливлюють використання знань і досвіду фахівців. Однак в багатьох випадках ці методи страждають суб’єктивізмом і не відображають істину ІП. В той же час вони забезпечують можливість одночасно охоплювати великі групи фахівців і визначити колективні інформаційні потреби вчених однієї з лабораторій чи цілого інституту, що скоріше вказує на потребу самої інформаційної служби, джерела інформації, ніж на істину потребу окремого фахівця.

Дуже важко оцінити ефективність різних методів вивчення ІП, тому на практиці, як правило, застосовують різні методи, що в сукупності уможливлює отримання об’єктивних даних.

Вивчення ІП фахівців – необхідна умова створення в наукових бібліотеках оптимальної системи інформаційно-бібліотечного обслуговування, і визначення конкретних задач удосконалення обслуговування вчених в централізованій системі бібліотек в значній мірі пов’язано з вивченням структури ІП вчених і забезпеченості розробленої ними тематики різного роду інформацією. Нові форми обслуговування потребують нових принципів організації фондів і довідкового апарату, що відображає ці фонди. При цьому головним питанням повинне стати профілювання комплектації спеціалізованих фондів, корегування профілю, комплектування на основі масивів ключових слів і рубрик класифікаційних схем, що відображають інформаційні потреби фахівців на основі даних аналізу використання фонду з тематики і за хронологічними періодами, а також відмов читачам на літературу, вивчення джерел вторинної інформації з тематики дослідження.

Обслуговування конкретної тематики повинне включати:

• Першочергові замовлення літератури відповідного профілю;

• Організацію тематичних виставок;

• Створення і ведення тематичних картотек;

• Розкриття певних розділів фондів у зведених каталогах;

• Підготовку бібліографічних списків і вказівників за окремими темами;

• Створення проблемно-орієнтованих баз даних.

Основними принципами подібного обслуговування повинні бути:

• Поєднання традиційних і сучасних форм;

• Спостереження за динамікою ІП, корегування інформаційних профілів обслуговування колективів;

• Підвищення ступеня відповідності наявних інформаційних ресурсів динамічного розвитку ІП.