8

Тема 3. Правові засади діяльності працівників органів державної фіскальної служби україни

3.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності органів Державної фіскальної служби України

3.2. Основні положення Закону "Про державну службу” та їх характеристика

3.3. Організаційно-правові аспекти застосування Закону України "Про боротьбу з корупцією” у сфері оподаткування

3.4. Декларування доходів державних службовців.

3.5. Основні завдання і функції підрозділів внутрішньої безпеки ДФСУ

3.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності органів Державної фіскальної служби України

На сьогодні діяльність фіскальних органів за різними напрямами діяльності (правовий статус та функціонування фіскальних органів, податкові перевірки, застосування фінансових та адміністративних санкцій, кримінальне переслідування за ухилення від оподаткування, порядок обліку платників податків, нарахування, сплати та стягнення платежів до бюджету, виконання нормативних актів інших міністерств та відомств) регулюють майже 1000 нормативно-правових актів, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції України.

Усю базу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність фіскальних органів, умовно можна поділити на дві частини: зовнішню і внутрішню.

Основою правової бази організації роботи та управління ДФСУ є зовнішня частина бази нормативно-правових актів, що визначає статус, завдання та компетенцію системи державної фіскальної служби у цілому, так і щодо конкретних напрямів їх діяльності, окремих підсистем, рівнів управління.

Умовно зовнішню частину бази нормативно-правових актів можна поділити на три групи: загальне законодавство, спеціальне законодавство та законодавство про оподаткування.

До першої групи (загальне законодавство) належать:

• Конституція України,

• Закон України “Про державну службу”,

• Закон України “Про міліцію”від 20.12.1990 № 565 (зі змінами і доповненнями),

• Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 № 2135;

• Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції” 07.04.2011 № 3206,

• Кримінальний кодекс України,

• Кодекс України про адміністративні правопорушення,

• Постанова КМ України "Про утворення Державної фіскальної служби" від 21.05.2014 р. №160;

• Постанова КМ України "Про Державну фіскальну службу України" від 21.05.2014 № 236;

• Постанова КМ України "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 06.08.2014 №311;

• інші закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міжнародні угоди України, а також спільні накази та накази міністерств і відомств, що мають міжвідомчий характер (про охорону праці, пожежну безпеку, охорону навколишнього середовища, бухгалтерський облік і статистику тощо) та інші нормативно-правові акти.

У своїй діяльності фіскальна служба України, як центральний орган виконавчої влади, та її працівники, як державні службовці, зобов’язані керуватися нормативно-правовими актами загальної юрисдикції. Тобто тими документами, дія яких розповсюджується не тільки на податкову службу та її працівників, але й на інші міністерства, відомства, установи та організації, а також на їх працівників та громадян України в цілому.

Друга група нормативно-правових актів (спеціальне законодавство) охоплює нормативні акти, що регулюють систему господарських зв’язків між суб’єктами, систему оплати праці, соціального захисту та проходження служби працівників фіскальних органів:

• Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.07 № 877;

• Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.04 № 1952;

• Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 №1775-III;

• Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.03 року N 755-IV;

• Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів " від 19.12.95 року N 481;

• Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.03 №852-IV;

• Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6.07.95 року N 265;

• Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.00 №2121-III;

• Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343;

• Закон України "Про джерела фінансування органів державної влади" від 30.06.99 № 783;

• Указ Президента України від 25.01.12 №33 "Про Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування";

• Указ Президента України від 11.10.13 №554 "Про День працівника податкової та митної справи України" (18 березня);

• Інші нормативні акти.

До третьої групи (законодавство про оподаткування) належать:

• Податковий кодекс України;

• Митний кодекс України;

• Бюджетний кодекс України від 08.07.10 № 2456;

• Декрет КМ України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито"

• та інші нормативно-правові акти.

Ці нормативно-правові акти є рамковими та відіграють роль законодавчих джерел для нормативного регулювання процесу оподаткування та використання бюджетних коштів.

До внутрішніх нормативно-правових актів відносяться відомчі нормативні акти, які є основою системи прийняття управлінських рішень. У загальному вигляді систему управлінських рішень в органах ДФСУ можна представити як таку, що складається з планів та відомчих нормативних актів. Оскільки планування буде розглядатися дещо пізніше, зупинимося на відомчих нормативних актах (організаційно-розпорядчих документах).

До складу організаційно-розпорядчих документів входять:

– нормативні – наказ, розпорядження, положення, інструкція, настанова, статут, правила, директива, інструктивний лист;

– ненормативні – вказівка, посадова інструкція, припис, протокол (рішення) оперативної наради, резолюція.

Наказ – нормативний акт, що видається на всіх рівнях системи органів ДФСУ. Визначає завдання органів, поширює або обмежує права та обов’язки посадових осіб, скасовує, доповнює або відміняє у межах компетенції діючі нормативні акти в усіх аспектах організаторської та предметної діяльності органів та підрозділів ДФСУ:

• Наказ ДФС України від 09.09.14 № 114 "Про затвердження складу Ради з питань стимулювання інвестицій та підприємницької діяльності при Державній фіскальній службі України"

• Наказ ДФС України від 30.07.14 № 21 "Про Раду з кадрових питань ДФС України" 

• Наказ ДФС України від 07.08.14 № 32 "Про роботу територіальних органів"

Розпорядження – нормативний акт, який регламентує порядок організації та виконання управлінських рішень, здійснення визначеного переліку заходів конкретними виконавцями у встановлені терміни (про організацію підвищення кваліфікації, про порядок проведення семінарів, про порядок використання матеріально-технічних засобів тощо).

Положення – нормативний акт, що регламентує правовий статус (компетенцію, права, обов’язки, відповідальність) органів та підрозділів ДФСУ, їх структурних ланок.

Інструкція – нормативний документ, що регламентує порядок, способи та методи здійснення управлінської та службової діяльності органів ДФСУ, а також виконання рішень органів управління вищого рівня.

Статут – нормативно-правовий документ, що регламентує організацію і діяльність юридичних осіб, організацій, підприємств тощо (Статут Академії ДФСУ України, Статут внутрішньої служби органів міліції тощо).