- •1.2 Форми та особливості механізмів здійснення розрахунків
- •1.3 Порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків в іноземній валюті та грошовій одиниці України
- •2.1 Загальні принципи обліку коштів клієнтів банку
- •Основні правила обліку безготівкових розрахунків між клієнтами банківських установ
- •2.3 Облік розрахунків при використанні різних форм платіжних інструментів
- •3.1 Сучасні проблеми та перспективи розвитку розрахункового обслуговування клієнтів
2.3 Облік розрахунків при використанні різних форм платіжних інструментів
Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.
Це найбільш поширена форма розрахунків між клієнтами, з бюджетом, позабюджетними структурами.
Платіжне доручення оформляється платником за формою, що відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, або за довільною формою, передбаченою договором між платником та банком. Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності чи недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між платником та банком.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:
- за фактично відвантажену чи продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
- у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та обумовлено в договорі;
- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, складеними не пізніше строку, установленого чиним законодавством;
- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;
- для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів;
- в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного законодавства.
Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків.
Платіжне доручення в довільній формі обов'язково має містити всі реквізити платіжного доручення, передбачені формою Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, та вказівки платника щодо порядку виконання банком цього платіжного доручення.
Платіжні доручення в довільній формі використовуються при розрахунках у разі:
- періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачем коштів;
- перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;
- інших випадків відповідно до чинного законодавства та укладених договорів.
Якщо фізична особа не має рахунка в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату коштів готівкою. Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.
Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.
Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:
- на ім'я окремих фізичних осіб — коштів, що належать їм особисто (пенсій, аліментів, заробітної плати, витрат на відрядження, авторського гонорару тощо);
- підприємствам — коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.
Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів, нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.
Платіжні вимоги-доручення можуть використовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів за формою, яка відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті і передається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (від руки чи з застосуванням технічних засобів, незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника. Причини несплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.
Платіжні вимоги застосовуються в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів та в разі договірного списання коштів з рахунків платників.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі рішень судів та інших державних і недержавних органів. Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою, яка відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Платіжна вимога про примусове списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа оформляється та подається державним виконавцем, на списання податкового боргу за рішенням податкового органу — податковим органом, на підставі визнаної претензії — підприємством-кредитором.
Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків фізичних осіб (у тому числі поточних і депозитних). Сума платіжної вимоги визначається стягувачем, але банк не приймає платіжнувимогу до виконання, якщо її сума перевищує суму, яка підлягає сплаті відповідно до наданого разом з нею листа-відповіді про визнання претензії, на підставі якого її оформлено. Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із реєстром платіжних вимог. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостачі коштів платіжні вимоги виконуються банком частково в межах наявного залишку коштів платника, а вимоги на суму, яка залишається несплаченою, повертаються разом із супровідними документами стягувачам. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером.
Договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням можуть передбачати у договорах між собою фізичні та юридичні особи. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.
Право банку на здійснення договірного списання з рахунка платника за його дорученням обумовлюється у договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг. Доручення платника банку, що його обслуговує, складається у формі розпорядження про списання коштів зі свого рахунка. Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу і подає її до банку, що обслуговує платника. Платіжна вимога оформляється за формою, яка відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Платіжні вимоги про здійснення договірного списання коштів з рахунків платників банки приймають і виконують у межах залишків коштів на рахунках клієнтів.
Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекотримачу зазначеної в чеку суми коштів.
Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Для розрахунків чеками клієнти отримують у банку-емітенті чекові книжки.Фізичні особи можуть отримати розрахунковий чек для разового розрахунку.
Чекові книжки та чеки обліковуються на позабалансовому рахунку 9821 А "Бланки суворої звітності". Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів. Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишоккоштів на рахунку чекодавця.
Для здійснення розрахунків чеками суми ліміту депонуються на рахунках:
2602 П Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності
2622 П Кошти в розрахунках фізичних осіб
Реєстри чеків, прийняті на інкасо, обліковуються на рахунку 9830 А "Документи і цінності, прийняті на інкасо". Реєстри чеків, відіслані на інкасо до банку-емітента, обліковуються на рахунку 9831 А "Документи і цінності, відіслані на інкасо".
Акредитив — це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити постачальнику платежі за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.
Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і постачальником.
Залежно від того, де акумулюються грошові кошти, або за рахунок чиїх коштів здійснюється сплата постачальнику, використовують такі види акредитивів:
- покритий — за яким для здійснення платежів завчасно депонуються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або банку-виконавцю;
- непокритий — оплата за яким, у разі тимчасової ненаявності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії;
- відкличний — акредитив, який банк-емітент має право змінити або відкликати без погодження з постачальником;
- безвідкличний — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефеціара, на користь якого він був відкритий.
Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив за формою, яка відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а в разі відкриття покритого акредитива — відповідні платіжні доручення.
Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, банки мали змогу без ускладнень їх проконтролювати, з іншого — забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.
Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські проводки за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива бенефіціару. Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою на акредитив, і дата повідомлення бенефіціару мають збігатися.
Суми відкритих покритих акредитивів депонуються в банку на рахунку 2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності". Банк-кореспондент враховує суми відкритих покритих акредитивів на рахунку 9802 А "Акредитиви до сплати".
Суми відкритих непокритих акредитивів враховуються в банку-емітенті на рахунку 9122 А "Непокриті акредитиви", в банку-кореспонденті на рахунку 9802 А "Акредитиви до сплати" (окремо від покритих).
Пластикові платіжні картки використовуються для оплати товарів, послуг та одержання готівки з рахунка представниками юридичних осіб та фізичними особами.
Є багато видів пластикових карток, які різняться за характером емітента (банки, небанківські структури), характером власника (приватна особа, корпорація), функціональним призначенням (кредитна картка, де-бетна картка), технологією використання (картка з магнітною смугою, картка з мікросхемою, або смарт-картка), за ступенем пільг для користувачів ("стандартні", "золоті", "платинові").
Одним із функціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів, у зв'язку з чим всіх їх можна назвати платіжними. Деякі картки мають ще й інше призначення — забезпечувати кредитування власника картки. Цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетними.
Кредитними називаються картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власникам кредитних ліній, за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за цими картками. Власникам кредитних карток відкриваються окремі кредитні рахунки.
Дебетними називаються картки, за допомогою яких платежі здійснюються списанням коштів безпосередньо з рахунка власника картки, а не за рахунок наданого кредиту. Дебетні картки бувають кількох видів:
- картки для операцій з готівкою, за допомогою яких власники можуть отримати готівку зі своїх рахунків безпосередньо в банку або через автоматичні пристрої (банкомати);
- картки для оплати товарів (послуг) через термінали в торговельних залах;
- чекові гарантійні картки використовуються для ідентифікації чекодавця і гарантування платежу за чеком.
Порядок емісії платіжних карток і порядок здійснення операцій з їх застосуванням визначає Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 27.08.2001 № 367. Облік операцій з використанням платіжних карток ведеться згідно з Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17.12.2001 № 524.
Для розрахунків платіжними картками юридичним і фізичним особам відкриваються рахунки:
2605 АП Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками
2625 П Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками
Кредити під платіжні картки обліковуються на рахунках:
2061 А Кредити під платіжні картки, які надані суб'єктам господарської діяльності
2201 А Кредити під платіжні картки, які надані фізичним особам
Бланки платіжних карток обліковуються на позабалансовому рахунку 9821 А "Бланки суворої звітності".
Вексель — цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання терміну певну суму грошей власнику векселя (векселетримачу).
За формою та способом використання векселі поділяють на прості й переказні.
Простий вексель містить зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ
