Тема 8.

ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Мета: проаналізувати основні структурні елементи цивільного законодавства як форми вираження цивільного права, розкрити основні поняття цивільного права.

Основна проблема: засвоєння сутності понять таких інститутів цивільного права, як право власності, особисті немайнові права, правочин, авторське право, спадкове право, юридична особа.

Провідна ідея: цивільне законодавство забезпечує регулювання відносин власності, товарно-грошового обігу, сфери особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності.

Обрані методи: лекція з аналізом конкретних ситуацій.

Основні поняття теми:

Цивільне законодавство — це система нормативно-правових актів, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини.

Особисті немайнові відносини — пов'язані з майновими (право авторства на твори, винаходи) та не пов'язані з майновими (право на честь, гідність та ділову репутацію, таємницю листування, телефонні розмови).

Майнові відносини власності закріплюють стабільний статус належності тих чи інших матеріальних благ певним особам, які їх набувають відповідно до вимог закону.

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права і обов'язки, виникає в момент народження громадянина і припиняється з його смертю. В деяких випадках правовій охороні підлягають інтереси зачатої, але ще ненародженої дитини.

Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільні права та обов'язки і самостійно здійснювати такі права — укладати договори на виконання робіт, здавати своє майно в оренду, обирати місце проживання та ін.

Юридична особа — це організація, яка створена й організована у встановленому законом порядку, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Довіреність — письмовий документ, який видається однією особою інші для представлення її інтересів перед третіми особами.

Право власності — є право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб (право володіння, право користування, право розпорядження).

Реквізиція майна — у разі стихійного лиха, аварії, епідемії та за інших надзвичайних обставин майно може бути примусово відчужене у власника в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. В умовах воєнного стану майно може бути примусово відчужене з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Конфіскація майна — позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія: землетруси, повені, урагани, лісові пожежі та інші стихійні лиха. Також непереборною силою можуть вважатися певні суспільні явища — воєнні дії, страйки тощо.

Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Авторське право — це сукупність правових норм, якими регулюються майнові та немайнові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів літератури, науки та мистецтва.

Спадкове право — це сукупність норм цивільного права, що встановлюють порядок переходу прав і обов'язків (спадщини) від особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

ПЛАН

1. Загальна характеристика цивільного законодавства України.

2. Поняття цивільної правоздатності та дієздатності

3. Поняття юридичної особи.

4. Особисті немайнові права громадян. Захист честі, гідності та ділової репутації.

5. Право власності.

6. Правочини та цивільно-правові угоди.

7. Представництво і довіреність.

8. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони.

9. Спадкування.