1.3 Основні фактори та передумови формування потенціалу підприємства

Формування потенціалу підприємства - це процес визначення та створення діапазону підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.

Потенціал підприємства (ПП) є складною економічною системою з притаманними тільки їй певними властивостями:

- цілісність: система – це цілісність, властивості якої виявляються лише при взаємодії її елементів;

- поліструктурність: система складається із певної кількості частин;

- складність: економічна система визначається неоднорідністю складових, різнохарактерними та ієрархічними взаємозв’язками між ними;

- нестаціонарність: система має постійні мінливі параметри та характеризується стохастичністю поведінки;

- унікальність: у будь-який час система має притаманні тільки їй ресурсні та організаційні можливості;

- адаптивність: передбачає адаптацію параметрів системи до умов, що постійно змінюються;

- синергічність: цілеспрямованість дії елементів системи посилює ефективність її функціонування;

- мультиплікативність: геометрична залежність виявлення позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи;

- граничність: елементи економічної системи мають граничний характер, що обумовлює її форму;

- протиентропійність*: можливість протидіяти руйнувальним тенденціям.

* Ентропія – це ступінь безпорядку. При виконанні будь-якої роботи частина енергії використовується за прямим призначенням, а частина - втрачається без користі. Цю різницю між ідеальною можливістю і реально отриманим результатом у самому орієнтовному наближенні називають ентропією (резерви потенціалу). Ентропію можна вважати деякою мірою невизначеностей, що впливають на хід економічних результатів.

Характер взаємодії економічної системи і зовнішнього середовища, що на неї впливає, можна визначити як співвідношення ентропії і потенціалу. Ентропія і потенціал разом створюють деяку спільну енергію системи. Якщо ця загальна енергія, що називається екстрапотенціал постійна, як, наприклад, виробнича потужність визначеного виду обладнання, то якісні зміни можуть протікати тільки всередині екстрапотенціалу. Тоді при зростанні ентропії знижується потенціал, тобто зменшується реальна користь системи, при зниженні ж ентропії проходить зростання потенціалу. Для того, щоб знизити ентропію системи і підвищити коефіцієнт корисної дії, необхідно прикладання зусиль – матеріальних засобів, інтелектуальних ресурсів, організаційних змін. Доведено, що для зниження ентропії треба спочатку використати частину потенціалу, а потім це буде компенсовано новим приростом потенціалу.*

Ці властивості економічних систем уможливлюють формування загальних постулатів, які слід ураховувати за формування потенціалу підприємства:

- потенціал підприємства — це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;

- потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;

- під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;

- потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

- елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

- усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого - вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

- складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Будь-яке підприємство функціонує у відповідному середовищі, яке істотно впливає на нього. Виробничу систему потрібно розглядати і досліджувати з двох точок зору:

- зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікро оточення, у якому діє підприємство;

- внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів).

Аналіз факторів краще здійснювати у такій послідовності: зовнішнє макросередовище, зовнішнє мікросередовище, внутрішнє середовище підприємства.

Основною метою вивчення зовнішнього макросередовище підприємства є виявлення загроз (факторів несприятливого впливу) і можливостей (факторів сприятливого впливу) для виробництва. Для цього складають перелік груп факторів, наприклад: економічні, політичні, правові, екологічні, науково-технічні, демографічні, соціально-культурні. Причому пріоритетність груп може мінятися в залежності від сфери діяльності підприємства, галузевої спрямованості, наявності імпортно-експортних операцій і т. ін.

До факторів зовнішнього макросередовище відносяться: аналіз попиту на продукцію підприємства, аналіз постачальників сировини і матеріалів, характеристика конкуренції у галузі тощо.

Внутрішнє середовище безпосередньо впливає на функціонування підприємства і являє собою систему факторів, що діють усередині підприємства. Сюди відноситься: оцінка діючих стратегій, аналіз ресурсного потенціалу підприємства, виявлення сильних і слабких сторін діяльності підприємства і т. ін.