7.4 Планування і нормування потреби в оборотних засобах (коштах)

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається у кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

До оборотних фондів відносяться: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Поруч із оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції).

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

Оборотні засоби, переходячи зі сфери виробництва у сферу обігу, перебувають у безперервному русі. Послідовний і безперервний перехід оборотних засобів зі сфери виробництва у сферу обігу називають кругооборотом оборотних засобів. Тривалість одного обороту є сума часу виробництва і часу обігу.

На першій стадії оборотні засоби змінюють грошову форму на товарну (виробничі запаси). На другій стадії відбувається процес продуктивного споживання предметів праці, який закінчується виробництвом готової продукції. На третій стадії оборотні засоби у формі готової продукції вступають у сферу обігу і після реалізації продукції знову перетворюються на грошову форму. Оборотні засоби постійно перебувають у безперервному русі на всіх стадіях свого кругообороту.

Оборотність оборотних засобів характеризується часом, за який оборотні засоби здійснюють повний оборот.

У переробних виробництвах слід враховувати особливості кругообороту оборотних засобів.

Сезонні накопичення сировини в цукровій, крохмале-патоковій, олійно-жировій промисловості зумовлюють затримку оборотних засобів на першій стадії кругообороту; тривалість виробничого циклу у виноробній, пивоварній, маслосироробній – на другій стадії кругообороту (у незавершеному виробництві); накопичення готової продукції та нерівномірна реалізація її в консервній промисловості – на третій стадії кругообороту – товарній.

Прискоренню оборотності оборотних засобів сприяють: зниження питомих норм витрат матеріалів; використання дешевих матеріалів; скорочення транспортних і заготівельних витрат; скорочення тривалості виробничого циклу; прискорення відвантаження і реалізації продукції; удосконалення оперативного обліку матеріалів.

Основними шляхами скорочення норм виробничих запасів є прискорення строків доставки сировини, матеріалів; скорочення норм витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції; організація попередньої обробки сировини і матеріалів; скорочення втрат при зберіганні та у виробництві; створення компактних сировинних зон.

Зокрема, при виробництві пульпи із томатів у сировинній зоні витрати скорочуються орієнтовно у 4-5 раз.

Для виробництва 1 т цукру піску потрібно переробити 8-9 т цукрового буряку, витратити 0,7-0,8 т умовного палива, 0,5-0,75 т вапнякового каміння. Отже, маса сировини і матеріалів у 9-10 разів перевищує масу готової продукції. Транспортування цукрового буряку на великі відстані призводить до значних втрат сировини.

Процес нормування оборотних засобів – це встановлення нормативів їх запасів. Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого рахунку, тобто розрахунок запасів по кожному елементу оборотних засобів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва.

Норма оборотних засобів – економічно обґрунтований мінімальний розмір запасів товарно-матеріальних цінностей, достатній для виконання плану виробництва і реалізації продукції. Встановлюється, як правило, у днях на низку років і змінюється при виникненні нових умов виробництва, постачання та збуту продукції.

Норми оборотних засобів по окремим видам (елементам) визначаються наступними умовами роботи кожного підприємства:

- тривалістю періоду виробництва продукції;

- віддаленістю постачальників від споживачів;

- умовами постачання і збуту і т. ін.

На основі норм визначаються нормативи оборотних засобів – мінімальна сума грошових коштів, необхідних підприємству для створення перехідних запасів товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують нормальну, безперебійну роботу.

Нормативи власних оборотних засобів (Н) у грошовому виразі по більшості елементів (сировина, матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, незавершене виробництво, готова продукція) визначаються за формулою:

……………………… _……………………………………….(7.6)

де Д – денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів, нат. од./день;

З_дн – норма запасу, дні.

Задача 7.1

Визначити місячну потребу хлібозаводу у борошні, його середній і максимальний запас, якщо період поставки становить 8 днів, а період зриву поставки – 2 дні. Для забезпечення виконання денної програми слід використати 960 кг борошна, причому його втрати становлять 2%. Протягом місяця хлібозавод працює 25 робочих днів.

Рішення

кг.;

; кг.;

кг.;

кг.

Місячна потреба у борошні обчислюється:

кг=24 т 480 кг.

Задача 7.2

Розрахувати коефіцієнт виходу готової продукції і виявити резерви росту випуску продукції за рахунок більш повного використання сировини. Фактична вага сировини, що поступила у виробництво дорівнює 840 тонн. Вага готової продукції – 315 тонн. Коефіцієнт виходу готової продукції у попередньому році склав – 0,350; середній по галузі коефіцієнт виходу готової продукції – 0,380.

Рішення

Коефіцієнт виходу готової продукції розраховується як відношення ваги готової продукції до ваги сировини:

.

Із даного розрахунку видно, що у порівнянні зі значенням цього коефіцієнта за попередній рік, у звітному році він є вищим на 25 пунктів (0,375-0,350).

З наявної сировини можна додатково одержати продукції: тонну.

Порівняння цього показника із середньогалузевим дозволяє зробити висновок про те, що досягнутий рівень виходу готової продукції нижчий середньогалузевого на 5 пунктів (0,380-0,375). Якщо б на підприємстві був досягнутий середньогалузевий показник, то вихід продукції збільшився б на т.

Для прикладу, збільшення сухих речовин у томатах на 1%, обумовлює збільшення виходу продукції, при інших рівних умовах, на 15%.