1. Розробити Паспорт трудового потенціалу підприємства − документ, що всебічно характеризує трудовий потенціал підприємства та визначає напрями його розвитку.

2. Розробити портрет економіста-професіонала

Опис: спеціаліст по збору, обробці, упорядкуванню інформації про економічні явища і процеси, аналізу протікання і результатів економічної діяльності, оцінці її успішності і можливостей її удосконалення, по прогнозуванню, перспективному і поточному плануванню.

Попит на ринку праці : пропозиція значно перевищує попит. Спостеріггається незатребуваність молодих економістів без досвіду роботи.

Обов’язки: працює в планових, фінансових і статистичних органах, на підприємствах, в установах і організаціях. Вирішує задачі, пов’язані з плануванням, організацією і аналізом господарської діяльності підприємств і організацій, організацією праці робітників на виробництві; провіряє оформлення звітності по окремим видам бухгалтерського обліку, техніко-економічні роботи по плануванню, матеріально-технічному забезпеченню, збуту, матеріальним і трудовим затратам; здійснює оперативний облік виконання робіт і контроль розрахунків з замовниками, складає документи періодичної звітності; аналізує діючі форми первинних документів і звітності, розроблює пропозиції по їх удосконаленню.

.

Кваліфікаційні вимоги: вища економічна освіта.

Література: [ ].

Домашнє завдання (ДЗ) для самостійної домашньої роботи (СРС).

1. Ефективність роботи відділу вище суми ефективностей кожного фахівця за рахунок дії:

а) закону конкуренції;

б) закону пропорційності;

в) закону ефекту масштабу виробництва;

г) закону синергії.

2. У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на категорії:

керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

3. (Професія) — це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

4. (Спеціальність) — це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.

5. (Кваліфікація) — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

6. Управління техніко-технологічним потенціалом підприємства

6.1 Поняття та склад техніко-технологічного потенціалу підприємства

6.2 Оцінка стану техніки та технології на підприємстві

6.3 Планування технічного розвитку підприємства

6.4 Основні напрями розвитку техніко-технологічного потенціалу підприємств харчової промисловості

6.1 Поняття та склад техніко-технологічного потенціалу підприємства

У виробництві харчової продукції беруть участь основні засоби, робоча сила, яка забезпечує їх технічно грамотну експлуатацію, продовольча сировина, що підлягає переробці, інші складники (вода, допоміжні та витратні матеріали тощо), технологічний транспорт, енергетичні ресурси, допоміжні та обслуговуючі виробничі підрозділи, інтелектуальні ресурси (технології, нормативна документація, комп’ютерні програми, які забезпечують формування достовірних звітних матеріалів і облік руху виробничих ресурсів) та ін.

Випуск готової кінцевої продукції є результатом свідомих зусиль персоналу щодо приведення в дію та забезпечення безперебійного функціонування виробничо-технологічного ланцюга – від постачання сировини до реалізації харчових продуктів.

У цьому ланцюгу однією із базових ланок виступають техніко-технологічні ресурси підприємства: основні засоби виробництва та технології, які вони використовують при виробництві готових продуктів.

Техніко-технологічний потенціал підприємства – це можливість системної сукупності найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів та підприємства у цілому.

Вивчення використання устаткування є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки інвестиційні ресурси підприємств досить обмежені, а максимальне використання виробничого потенціалу наявних машин і устаткування може істотно підвищити підприємств по витратах, особливо тих, що мають високу капіталомісткість.

Для одержання всебічної характеристики складу устаткування, що функціонує на підприємстві (у галузі), використовують метод угрупувань (за виробничим призначенням, за галузевою ознакою, за основними технічними показниками, за ступенем автоматизації і спеціалізації, за терміном служби і іншими ознаками.

Техніко-технологічний потенціал підприємства кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства.

До складу технічної компоненти потенціалу входять лише ті види засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій.

Кращого використання основних фондів можна досягти збільшенням випуску продукції, прибутку або виконаного обсягу робіт на одиницю діючих основних фондів (зростання фондовіддачі чи фондорентабельності).

До найпоширенішого показника використання ОВФ відносять фондовіддачу (Ф_о):

,

де ТП - товарна (вироблена) продукція, грн.;

- середньорічна вартість ОВФ (чи активної частини ОВФ), грн.

рентабельність ОВФ (Р_ОВФ)

,

де П_б - балансовий прибуток.

- технічну озброєність (Т_З)

,

де - активна частина ОВФ;

- чисельність робочих підприємства.

Збільшення обсягів виробництва за рахунок використання ОВФ може здійснюватись 2-ма напрямками:

- за рахунок ефективності використання ОВФ, тобто за рахунок збільшення фондовіддачі (інтенсивний фактор);

- за рахунок збільшення самих ОВФ (екстенсивний фактор).

Додаткова ТП за рахунок зміни Ф_o розраховується за формулою

.

Додаткова ТП за рахунок зміни розраховується за формулою

.

Задача.

Визначте обсяг виробленої продукції у вартісному вираженні, отриманої

а) за рахунок зміни вартості основних фондів у звітному році порівняно з минулим;

б) за рахунок зміни фондовіддачі.

Таблиця 6.1

Показники	Минулий рік	Звітний рік
Обсяг виробленої продукції в порівняльних цінах, млн. грн.	800,00	1260,00
Основні промислово-виробничі фонди, млн. грн.	400,00	420,00
Фондовіддача	2	3

Рішення:

а) =(420-400)*2=40 грн.;

б) =(3-2)*420=420 грн.

Поряд з фондовіддачею застосовуються також показники використання активної частини ОВФ або тільки машин і устаткування.

Ці показники розрізняють використання активної частини ОВФ як за часом (екстенсивне використання), так і за продуктивністю (інтенсивне використання).

Показник продуктивності машин і устаткування (П_МУ):

,

де - вироблена продукція у натуральному або вартісному вираженні за досліджуваний період часу;

- кількість відпрацьованих за досліджуваний період станко- (машино-) годин по всьому переліку наявного устаткування.

Важливим елементом техніко-технологічного потенціалу підприємства є технологія.

Технологією можна назвати галузь знання прикладного характеру, що вивчає способи виробництва продуктів, корисних людині, та може вибрати із цих способів найбільш економічні та довершені для надання належної якості кінцевому продукту.

Технологічна лінія виробництва харчових продуктів складається з окремих послідовних технологічних стадій, що здійснюються з використанням різних видів технологічного обладнання.

Технологія належить до числа виробничих ресурсів довгострокового використання: вона бере участь у декількох виробничих циклах і тому переносить свою вартість частинами. Її вартість змінюється залежно від залучення у виробниче споживання нових технологічних процесів або виводу з них застарілих. Тому вартість технології виробництва повинна визначатися так само, як і основних фондів:

,

де В_Т – вартість використовуваних виробничих технологій;

В_ТД – вартість технологій, що діють на підприємстві на початок періоду;

В_ТН – вартість знову освоєних технологій;

В_ТЛ – вартість технологій, використання яких припиняється у даному періоді часу.

Вартість технології як елемента потенціалу буде складатися із витрат на НДР, витрат на навчання виробничого персоналу новим методам впливу на предмет праці, вартості спеціальних пристосувань та оснащення, що не ввійшли до складу ОВФ, а також вартості матеріальних ресурсів, пов’язаних з їх освоєнням.

Необхідно зазначити, що в Україні відсутні методичні розробки щодо оцінювання сучасних технологій, які використовуються на підприємствах харчових галузей. Як правило, точкою відліку виступає краща вітчизняна технологія, яка розроблена або вже застосовується у виробництві харчових продуктів, чи кращі зарубіжні зразки.

Інтегральним критерієм оцінки довершеності технологічного процесу досі вважали приведені витрати на виробництво готової продукції:

,

де С – собівартість готової продукції, грн.;

Е_Н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, частки;

К – сума капітальних вкладень, грн.

З деякими припущеннями на роль інтегрального показника рівня сучасності технологій може претендувати такий показник як зношеність основних засобів.

Для розрахунку залишкової (балансової) вартості і середнього віку основних засобів можна скористатися таблицею 6.2

Таблиця 6.2 – Розрахунок балансової вартості основних засобів

Вид і найменування основних засобів	Повна первісна вартість, тис. грн.	Рік введення в експлуатацію	Вид амортизації або норма	Балансова вартість по роках експлуатації			Фізичний вік, років
				Початковий рік	…	Розрахунковий рік
1
…
i
…
m
Разом

Примітка:

- як початковий рік проставляють рік початку експлуатації основних засобів наявних на балансі підприємства;

- у випадку переоцінки основних засобів у якості повної первісної вартості проставляють вартість після переоцінки, а розрахунок балансової вартості роблять з року останньої переоцінки.

Середній вік діючих робочих машин і устаткування підприємства визначають на основі даних табл. 6.1 за формулою:

,

де Ц_бі – балансова (залишкова вартість) основних засобів і-го виду у розрахунковому році, тис. грн.;

В_і – фізичний вік і-го виду основних засобів, років.

Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів визначають відношенням суми зносу до суми їхньої первісної вартості (∑ Знос_ОФ : ВПерв_ОФ), у частках чи %:

,

де Ц_ПВі – первісна вартість основних фондів, тис. грн.;

Ц_бі – балансова (залишкова вартість) основних засобів і-го виду у розрахунковому році, тис. грн.

Для укрупненої оцінки технічного стану використовують спеціальні оціночні експертні системи шкал (табл. 6.3).

Таблиця 6.3 – Оціночна шкала для визначення фізичного зносу активної частини основних фондів

Фізичний знос, %	Оцінка технічного стану	Інтерпретація технічного стану об’єктів
0-20	Добрий	Пошкоджень і деформацій немає. Наявні окремі несправності, які ліквідують за допомогою поточного ремонту
21-40	Задовільний	Елементи в цілому придатні до експлуатації, однак потребують ремонту в процесі їх експлуатації
41-60	Незадовільний	Експлуатація елементів можлива за умови здійснення ремонту
61-80	Аварійний	Стан елементів аварійний. Виконання елементами своїх функцій можливо при їх заміні на нові
81-100	Непридатні для подальшої експлуатації	Елементи знаходяться у непридатному для подальшого використання стані і повинні бути ліквідовані

Для об’єктів, у яких фактичний термін служби дорівнює нормативному або вже перевищує його, К_ЗН може розраховуватися так:

,

де В_і – фізичний вік і-го виду основних засобів, років;

В_МЗі – можливий залишковий термін служби і-того об’єкта основних засобів, років.

При утрудненнях використання показників вартості основних засобів і забезпечення їхньої порівнянності К_ЗН можна визначити як відношення середнього віку діючих машин і устаткування до нормативного середнього терміну їх служби:

,

де – середній фізичний вік робочих машин і устаткування, років.

- середній нормативний вік робочих машин і устаткування, років.

,

де - середній нормативний вік робочих машин і устаткування, років;

Ц_бі – балансова (залишкова вартість) основних засобів і-го виду у розрахунковому році, тис. грн.

- нормативний термін служби основних засобів і-го виду, років.

Слід зазначити, що ступінь зносу залежить від режиму роботи. Так при трьохзмінному режимі роботи устаткування до приведеного вище розрахунку варто застосовувати поправочний коефіцієнт К_РЕЖ=1,2, а при однозмінному режимі – коефіцієнт К_РЕЖ=0,8, тому що наведені вище розрахунки зносу зроблені для двозмінного режиму роботи.