
- •Модуль 1. Основи управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства
- •1. Структура потенціалу підприємства та її оптимізація (предмет, метод і завдання курсу)
- •Предмет, метод і завдання курсу упп
- •1.2 Підходи до визначення структури економічного потенціалу на рівні держави, галузі, підприємств
- •1.3 Основні фактори та передумови формування потенціалу підприємства
- •1.4 Підходи до формування потенціалу підприємства: маркетинговий, системний, нормативний, ситуаційний, оптимізаційний
- •1.5 Напрямки оптимізації структури виробничого потенціалу підприємств (впп) харчової промисловості
- •2. Сучасні концепції управління соціально-економічними системами
- •2.1 Потенціал підприємства як соціально-економічна система
- •2.2. Класифікація підходів до управління соціально-економічними системами, їх загальна характеристика
- •2.3 Концепція життєвого циклу підприємства та її використання в управлінні потенціалом
- •2.4 Зміна підходів до управління потенціалом підприємства в залежності від фази життєвого циклу підприємства (жцп)
- •3. Організаційно-економічний механізм управління потенціалом підприємства
- •3.1 Поняття організаційно-економічного механізму управління підприємством
- •3.2 Методологія створення системи управління потенціалом підприємства
- •3.3 Суть антикризового управління та його необхідність
- •3.4 Реструктуризація в системі антикризового управління потенціалом підприємства
- •4. Методи оцінки стану та рівня використання потенціалу підприємства
- •4.1 Методологія та принципи оцінки потенціалу підприємства (пп)
- •4.2 Класифікація методів оцінки потенціалу підприємства та їх стисла характеристика
- •4.3 Чинники впливу на вартісну оцінку потенціалу підприємства
- •Модуль 2 – Управління ресурсним потенціалом підприємства
- •5. Управління трудовим потенціалом підприємства
- •5.1 Сутнісна характеристика трудового потенціалу та його склад
- •5.2 Поняття системи управління трудовим потенціалом та загальні підходи до її побудови
- •5.3 Характеристика складових системи управління трудовим потенціалом підприємства та методик його оцінки
- •Розробити портрет економіста-професіонала
- •6. Управління техніко-технологічним потенціалом підприємства
- •6.1 Поняття та склад техніко-технологічного потенціалу підприємства
- •6.2 Оцінка стану техніки та технології на підприємстві
- •6.3 Планування технічного розвитку підприємства
- •6.4 Основні напрями розвитку техніко-технологічного потенціалу підприємств харчової промисловості
- •7. Управління матеріально-ресурсним потенціалом підприємства
- •7.1 Матеріальні ресурси і їх роль у формуванні потенціалу підприємства
- •7.2 Планування та нормування потреби у матеріальних ресурсах
- •7.3 Управління матеріально-ресурсним потенціалом за вартісними критеріями
- •7.4 Планування і нормування потреби в оборотних засобах (коштах)
- •7.5 Оцінка стану матеріального забезпечення та рівня використання матеріальних ресурсів підприємства
- •Управління фінансовим потенціалом підприємства
- •8. Управління інформаційним потенціалом підприємства
- •8.1 Поняття інформації та її роль в діяльності підприємства. Класифікація інформаційних ресурсів
- •8.2 Поняття інформаційного потенціалу. Характеристика управлінської та економічної інформації як основи інформаційного потенціалу
- •8.3 Сучасні підходи до організації інформаційного забезпечення підприємства
- •9. Управління інноваційним потенціалом підприємства
- •9.1 Інноваційна діяльність та її роль у розвитку підприємств
- •9.2 Структура інноваційного потенціалу (іп) підприємства
- •9.3 Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу та його окремих складових
- •9.4 Формування стратегії науково-технічного розвитку потенціалу підприємства
- •Управління маркетиговим потенціалом підприємства
- •10. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства
- •10.1 Поняття та складові конкурентоспроможності потенціалу підприємства
- •10.2 Диверсифікація та спеціалізація, їх вплив на конкурентоспроможність підприємства
- •10.3 Ключові фактори успіху підприємства на ринку та їх зв'язок з конкурентоспроможністю потенціалу підприємства
- •Перелік питань для підготовки до екзамену з дисципліни «управління потенціалом підприємства»
- •Список рекомендованої літератури
- •Анализ качества продукции
- •Анализ ритмичности выпуска продукции
Розробити Паспорт трудового потенціалу підприємства − документ, що всебічно характеризує трудовий потенціал підприємства та визначає напрями його розвитку.
Розробити портрет економіста-професіонала
Опис: спеціаліст по збору, обробці, упорядкуванню інформації про економічні явища і процеси, аналізу протікання і результатів економічної діяльності, оцінці її успішності і можливостей її удосконалення, по прогнозуванню, перспективному і поточному плануванню.
Попит на ринку праці : пропозиція значно перевищує попит. Спостеріггається незатребуваність молодих економістів без досвіду роботи.
Обов’язки: працює в планових, фінансових і статистичних органах, на підприємствах, в установах і організаціях. Вирішує задачі, пов’язані з плануванням, організацією і аналізом господарської діяльності підприємств і організацій, організацією праці робітників на виробництві; провіряє оформлення звітності по окремим видам бухгалтерського обліку, техніко-економічні роботи по плануванню, матеріально-технічному забезпеченню, збуту, матеріальним і трудовим затратам; здійснює оперативний облік виконання робіт і контроль розрахунків з замовниками, складає документи періодичної звітності; аналізує діючі форми первинних документів і звітності, розроблює пропозиції по їх удосконаленню.
.
Кваліфікаційні вимоги: вища економічна освіта.
Література: [ ].
Домашнє завдання (ДЗ) для самостійної домашньої роботи (СРС).
1. Ефективність роботи відділу вище суми ефективностей кожного фахівця за рахунок дії:
а) закону конкуренції;
б) закону пропорційності;
в) закону ефекту масштабу виробництва;
г) закону синергії.
2. У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на категорії:
керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
3. (Професія) — це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
4. (Спеціальність) — це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.
5. (Кваліфікація) — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
6. Управління техніко-технологічним потенціалом підприємства
6.1 Поняття та склад техніко-технологічного потенціалу підприємства
6.2 Оцінка стану техніки та технології на підприємстві
6.3 Планування технічного розвитку підприємства
6.4 Основні напрями розвитку техніко-технологічного потенціалу підприємств харчової промисловості
6.1 Поняття та склад техніко-технологічного потенціалу підприємства
У виробництві харчової продукції беруть участь основні засоби, робоча сила, яка забезпечує їх технічно грамотну експлуатацію, продовольча сировина, що підлягає переробці, інші складники (вода, допоміжні та витратні матеріали тощо), технологічний транспорт, енергетичні ресурси, допоміжні та обслуговуючі виробничі підрозділи, інтелектуальні ресурси (технології, нормативна документація, комп’ютерні програми, які забезпечують формування достовірних звітних матеріалів і облік руху виробничих ресурсів) та ін.
Випуск готової кінцевої продукції є результатом свідомих зусиль персоналу щодо приведення в дію та забезпечення безперебійного функціонування виробничо-технологічного ланцюга – від постачання сировини до реалізації харчових продуктів.
У цьому ланцюгу однією із базових ланок виступають техніко-технологічні ресурси підприємства: основні засоби виробництва та технології, які вони використовують при виробництві готових продуктів.
Техніко-технологічний потенціал підприємства – це можливість системної сукупності найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів та підприємства у цілому.
Вивчення використання устаткування є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки інвестиційні ресурси підприємств досить обмежені, а максимальне використання виробничого потенціалу наявних машин і устаткування може істотно підвищити підприємств по витратах, особливо тих, що мають високу капіталомісткість.
Для одержання всебічної характеристики складу устаткування, що функціонує на підприємстві (у галузі), використовують метод угрупувань (за виробничим призначенням, за галузевою ознакою, за основними технічними показниками, за ступенем автоматизації і спеціалізації, за терміном служби і іншими ознаками.
Техніко-технологічний потенціал підприємства кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства.
До складу технічної компоненти потенціалу входять лише ті види засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій.
Кращого використання основних фондів можна досягти збільшенням випуску продукції, прибутку або виконаного обсягу робіт на одиницю діючих основних фондів (зростання фондовіддачі чи фондорентабельності).
До найпоширенішого показника використання ОВФ відносять фондовіддачу (Фо):
,
де ТП - товарна (вироблена) продукція, грн.;
-
середньорічна вартість ОВФ (чи активної
частини ОВФ), грн.
рентабельність ОВФ (РОВФ)
,
де Пб - балансовий прибуток.
- технічну озброєність (ТЗ)
,
де
- активна частина ОВФ;
-
чисельність робочих підприємства.
Збільшення обсягів виробництва за рахунок використання ОВФ може здійснюватись 2-ма напрямками:
- за рахунок ефективності використання ОВФ, тобто за рахунок збільшення фондовіддачі (інтенсивний фактор);
-
за рахунок збільшення самих ОВФ
(екстенсивний фактор).
Додаткова ТП за рахунок зміни Фo розраховується за формулою
.
Додаткова
ТП за рахунок зміни
розраховується за формулою
.
Задача.
Визначте обсяг виробленої продукції у вартісному вираженні, отриманої
а) за рахунок зміни вартості основних фондів у звітному році порівняно з минулим;
б) за рахунок зміни фондовіддачі.
Таблиця 6.1
Показники |
Минулий рік |
Звітний рік |
Обсяг виробленої продукції в порівняльних цінах, млн. грн. |
800,00 |
1260,00 |
Основні промислово-виробничі фонди, млн. грн. |
400,00 |
420,00 |
Фондовіддача |
2 |
3 |
Рішення:
а) =(420-400)*2=40 грн.;
б) =(3-2)*420=420 грн.
Поряд з фондовіддачею застосовуються також показники використання активної частини ОВФ або тільки машин і устаткування.
Ці показники розрізняють використання активної частини ОВФ як за часом (екстенсивне використання), так і за продуктивністю (інтенсивне використання).
Показник продуктивності машин і устаткування (ПМУ):
,
де
-
вироблена продукція у натуральному або
вартісному вираженні за досліджуваний
період часу;
-
кількість відпрацьованих за досліджуваний
період станко- (машино-) годин по всьому
переліку наявного устаткування.
Важливим елементом техніко-технологічного потенціалу підприємства є технологія.
Технологією можна назвати галузь знання прикладного характеру, що вивчає способи виробництва продуктів, корисних людині, та може вибрати із цих способів найбільш економічні та довершені для надання належної якості кінцевому продукту.
Технологічна лінія виробництва харчових продуктів складається з окремих послідовних технологічних стадій, що здійснюються з використанням різних видів технологічного обладнання.
Технологія належить до числа виробничих ресурсів довгострокового використання: вона бере участь у декількох виробничих циклах і тому переносить свою вартість частинами. Її вартість змінюється залежно від залучення у виробниче споживання нових технологічних процесів або виводу з них застарілих. Тому вартість технології виробництва повинна визначатися так само, як і основних фондів:
,
де ВТ – вартість використовуваних виробничих технологій;
ВТД – вартість технологій, що діють на підприємстві на початок періоду;
ВТН – вартість знову освоєних технологій;
ВТЛ – вартість технологій, використання яких припиняється у даному періоді часу.
Вартість технології як елемента потенціалу буде складатися із витрат на НДР, витрат на навчання виробничого персоналу новим методам впливу на предмет праці, вартості спеціальних пристосувань та оснащення, що не ввійшли до складу ОВФ, а також вартості матеріальних ресурсів, пов’язаних з їх освоєнням.
Необхідно зазначити, що в Україні відсутні методичні розробки щодо оцінювання сучасних технологій, які використовуються на підприємствах харчових галузей. Як правило, точкою відліку виступає краща вітчизняна технологія, яка розроблена або вже застосовується у виробництві харчових продуктів, чи кращі зарубіжні зразки.
Інтегральним критерієм оцінки довершеності технологічного процесу досі вважали приведені витрати на виробництво готової продукції:
,
де С – собівартість готової продукції, грн.;
ЕН – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, частки;
К – сума капітальних вкладень, грн.
З деякими припущеннями на роль інтегрального показника рівня сучасності технологій може претендувати такий показник як зношеність основних засобів.
Для розрахунку залишкової (балансової) вартості і середнього віку основних засобів можна скористатися таблицею 6.2
Таблиця 6.2 – Розрахунок балансової вартості основних засобів
Вид і найменування основних засобів |
Повна первісна вартість, тис. грн. |
Рік введення в експлуатацію |
Вид амортизації або норма |
Балансова вартість по роках експлуатації |
Фізичний вік, років |
||
Початковий рік |
… |
Розрахунковий рік |
|||||
1 |
|
|
|
|
|
|
|
… |
|
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
… |
|
|
|
|
|
|
|
m |
|
|
|
|
|
|
|
Разом |
|
|
|
|
|
|
|
Примітка:
- як початковий рік проставляють рік початку експлуатації основних засобів наявних на балансі підприємства;
- у випадку переоцінки основних засобів у якості повної первісної вартості проставляють вартість після переоцінки, а розрахунок балансової вартості роблять з року останньої переоцінки.
Середній вік діючих робочих машин і устаткування підприємства визначають на основі даних табл. 6.1 за формулою:
,
де Цбі – балансова (залишкова вартість) основних засобів і-го виду у розрахунковому році, тис. грн.;
Ві – фізичний вік і-го виду основних засобів, років.
Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів визначають відношенням суми зносу до суми їхньої первісної вартості (∑ ЗносОФ : ВПервОФ), у частках чи %:
,
де ЦПВі – первісна вартість основних фондів, тис. грн.;
Цбі – балансова (залишкова вартість) основних засобів і-го виду у розрахунковому році, тис. грн.
Для укрупненої оцінки технічного стану використовують спеціальні оціночні експертні системи шкал (табл. 6.3).
Таблиця 6.3 – Оціночна шкала для визначення фізичного зносу активної частини основних фондів
Фізичний знос, % |
Оцінка технічного стану |
Інтерпретація технічного стану об’єктів |
0-20 |
Добрий |
Пошкоджень і деформацій немає. Наявні окремі несправності, які ліквідують за допомогою поточного ремонту |
21-40 |
Задовільний |
Елементи в цілому придатні до експлуатації, однак потребують ремонту в процесі їх експлуатації |
41-60 |
Незадовільний |
Експлуатація елементів можлива за умови здійснення ремонту |
61-80 |
Аварійний |
Стан елементів аварійний. Виконання елементами своїх функцій можливо при їх заміні на нові |
81-100 |
Непридатні для подальшої експлуатації |
Елементи знаходяться у непридатному для подальшого використання стані і повинні бути ліквідовані |
Для об’єктів, у яких фактичний термін служби дорівнює нормативному або вже перевищує його, КЗН може розраховуватися так:
,
де Ві – фізичний вік і-го виду основних засобів, років;
ВМЗі – можливий залишковий термін служби і-того об’єкта основних засобів, років.
При утрудненнях використання показників вартості основних засобів і забезпечення їхньої порівнянності КЗН можна визначити як відношення середнього віку діючих машин і устаткування до нормативного середнього терміну їх служби:
,
де
– середній фізичний вік робочих машин
і устаткування, років.
- середній
нормативний вік робочих машин і
устаткування, років.
,
де - середній нормативний вік робочих машин і устаткування, років;
Цбі – балансова (залишкова вартість) основних засобів і-го виду у розрахунковому році, тис. грн.
-
нормативний термін служби основних
засобів і-го виду, років.
Слід зазначити, що ступінь зносу залежить від режиму роботи. Так при трьохзмінному режимі роботи устаткування до приведеного вище розрахунку варто застосовувати поправочний коефіцієнт КРЕЖ=1,2, а при однозмінному режимі – коефіцієнт КРЕЖ=0,8, тому що наведені вище розрахунки зносу зроблені для двозмінного режиму роботи.