Труд - первое непременное условие в работе над собой.
Эта работа должна: трудное сделать привычным,
привычное - легким, легкое - прекрасным.
К.С. Станиславский
Модуль 1. Основи управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства
1. Структура потенціалу підприємства та її оптимізація (предмет, метод і завдання курсу)
1.1 Предмет, метод і завдання курсу УПП
1.2 Підходи до визначення структури економічного потенціалу на рівні держави, галузі, підприємств
1.3 Основні фактори та передумови формування потенціалу підприємства
1.4 Підходи до формування потенціалу підприємства: маркетинговий, системний, нормативний, ситуаційний, оптимізаційний
1.5 Напрямки оптимізації структури виробничого потенціалу підприємств (ВПП) харчової промисловості
Предмет, метод і завдання курсу упп
Управління виробничим потенціалом підприємства (ВПП) – досить нова і, безсумнівно, цікава сфера економічних досліджень.
Підприємство як об’єкт управління це складна, динамічна, виробнича, соціально-економічна, технічна і організаційна система, відкрита до впливу зовнішнього середовища (Рис.1.1).
У виробничому процесі підприємства поєднуються різні матеріальні і трудові ресурси, між якими існує безліч зв’язків.
Сутність управління полягає у досягненні підприємством його мети при мінімальному використанні ресурсів і максимальному виході цільового продукту.
Рис. 1.1 Модель функціонування підприємства харчової промисловості
Мета курсу УПП – забезпечити поглиблене науково-практичне оволодіння новітніми підходами до управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства, ефективністю його використання, а також навчитися використовувати інноваційні механізми в управлінні суб’єктами господарювання.
Предметом курсу «Управління потенціалом підприємства» є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань формування і удосконалення системи управління потенціалом підприємства у нових умовах господарювання.
Багато в чому успішна діяльність на ринку визначається потенціалом підприємства.
Запровадження в економічні дослідження категорії «потенціал» було пов’язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку продуктивних сил.
Потенціал виступає у якості базисного феномену усіх причинно-наслідкових залежностей та властивостей функціонування підприємства.
Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.
У вітчизняній економічній літературі «потенціал» у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.
Визначення поняття потенціалу має не тільки важливе наукове, а й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до його оцінки, вимірювання й управління.
Виробничий потенціал (ВПП) промислового підприємства, можна представити у вигляді цілісної системи, що утворюється трьома векторами ресурсів (основні фонди, оборотні фонди, людська праця), які існують у системній єдності, а їх сумісне функціонування спрямоване на досягнення конкретного бажаного результату.
ВПП потребує раціонального управління і обґрунтованої економічної оцінки стосовно його використання.
У роботі П.В. Осіпова «Інтегральний виробничий потенціал харчової промисловості» виробничий потенціал (ВП) представляє собою «сукупність виробничих ресурсів, поєднаних в процесі виробництва, що характеризуються визначеними можливостями у сфері виробництва матеріальних благ та послуг».
ВП - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг) (Федонін О.С.).
Управління як процес, представляє собою вплив на об’єкт, з метою досягнення поставлених перед ним цілей.
Технологія управління потенціалом підприємства включає наступні етапи:
1) оцінка структури, динаміки і ефективності використання потенціалу підприємства, його частки на ринку;
2) оцінка конкурентоспроможності підприємства;
3) аналіз резервів і втрат підприємства;
4) вибір стратегії і тактики по підвищенню конкурентноздатності підприємства;
5) проведення заходів по підвищенню конкурентоспроможності підприємства виходячи з обраної стратегії та тактики.
Економічний потенціал підприємства – це сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових та ін.), що є в наявності на підприємстві, і можливості його співробітників і менеджерів для використання ресурсів з метою створення товарів, послуг і отримання максимального доходу. Для економічного потенціалу підприємства характерні чотири основні риси.
1. Економічний потенціал підприємства визначається його реальними можливостями у тій чи іншій сфері економічної діяльності. При цьому не тільки реалізованими, але і нереалізованими по деяким причинам.
2. Можливості будь-якого підприємства багато в чому залежать від наявних у нього ресурсів і резервів (економічних, соціальних), що не задіяні у виробництві. Тому потенціал підприємства характеризується також і визначеним обсягом ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво, але підготовлених для використання на ньому.
3. Наявність ресурсів є необхідною, але недостатньою умовою для успіху у будь-якому бізнесі. Необхідно також уміння розпорядитися наявними ресурсами, що є найважливішою задачею.
4. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяг створеної продукції чи доходів) визначаються також обраною формою підприємництва і відповідною їй організаційною структурою підприємства.
Економічний потенціал, що притаманний підприємству як суб’єкту господарювання, є його потенційною економічною ефективністю, тобто його необхідно розглядати як можливість втілення майбутніх економічних вигод прямо чи опосередковано в потік грошових коштів чи їх еквівалентів.
Лапін Є.В. трактує “економічний потенціал підприємства” як максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг в умовах, що забезпечують найбільш ефективне використання за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів.
Ресурсний потенціал є можливістю сукупних ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємства, та визначається їх кількістю, якісними параметрами, складом, співвідношенням і відповідністю цілям, що вирішуються підприємством на тому чи іншому етапі розвитку.
Ми
вважаємо, що економічний потенціал,
доречно характеризувати як сукупність
явної – економічної ефективності
виробництва
і латентної
складових, що фактично показує, наскільки
широким є поле потенційних можливостей.
Інакше кажучи, існують наявні
та перспективні можливості підприємства
.
Рис. 1 Схема оцінки ефективності економічного потенціалу підприємств
Сприйняття досягнень науково-технічного прогресу, спроможність розвитку шляхом безпосереднього та ефективного використання інноваційних технічних і технологічних рішень є визначальною ознакою потенціалу підприємства (ПП).
Орієнтація виробничої системи на виробництво різних видів продукції, зміни в технологічних процесах без радикальних змін матеріально-технічної бази характеризує гнучкість потенціалу. Слід зазначити, що в умовах залежності виробництва від кліматичних особливостей, нестабільності ринкової ситуації, підвищених коливань обсягів і структури попиту, прискорення темпів науково-технічного прогресу, вимоги до мобільного використання потенціалу у різних обставинах, підвищення його гнучкості (постійне приведення асортименту виробів відповідно до ринкового попиту) – особливо актуальне.
Основою структурного формування і необхідною умовою функціонування потенціалу підприємства є комплексне поєднання його складових, налагоджена взаємодія між якими збільшує ефективність кожної з них (ефект синергії).
З позицій системного підходу, характерною ознакою потенціалу підприємства є його цілісність. Вона проявляється, перш за все, у тісному взаємозв’язку всіх елементів і підпорядкованості кількісних та якісних змін кожного з них єдиному, визначальному напряму розвитку даної системи.