Історичні назви

_{земель України}

Бессарабія

- історична область між Прутом, Дністром і гирлом Дунаю. Значна частина Бессарабії входить до складу Молдови. Землі на крайньому півдні та півночі Буковини належать до України. Територія Буковини здавна заселялася племенами скіфів, гетів, даків, антів, уличів, тиверців. У ІХ-Х ст. Бессарабія була у складі Київської держави, пізніше Галицько-Волинського князівства. З середини ХІV ст. увійшла до складу Молдовського князівства. Після зруйнування 1775 Запорізької Січі козаки заснували на півдні Бессарабії Задунайську Січ. За Бухарестським мирним договором у 1812 р. Бессарабія увійшла до складу Російської імперії. В умовах румунської окупації бессарабський парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25 листопада 1918 р. приєднання Бессарабії до Румунії. У вересні 1924 р. у Бессарабії відбулося Татарбунарське повстання 1924 р., яке завершилось кривавою розправою на учасниками виступу і політичним процесом у 1925 р. у Кишиневі над керівництвом повстання. 2 серпня 1940 р. територія Бессарабія увійшла до складу СРСР. Акерманський, Ізмаїльський і Хотинський повіти відійшли до УРСР.

Брацлавщина

- історична область в Україні у XIV-XVІІІ ст. Займала територію сучасної Вінницької і частини Хмельницької областей України. Назва походить від міста Брацлав - її адміністративного центру. У 1362 р. землі Брацлавщини були захоплені великим князем литовським Ольгердом. У 60-х рр. XV ст. було створено Брацлавське воєводство, яке після укладання Люблінської унії 1569 р. відійшло до Польщі. Населення Брацлавщини брало активну участь у національно-визвольних повстання проти польських загарбників під проводом К.Косинського, С.Наливайка, М.Жмайла, Т.Федоровича, П.Павлюка У 1648 р. на визвольній від польської шляхти Брацлавщині було створено нову адміністративну одиницю - Брацлавський полк, козаки якого брали участь у всіх битвах української армії під проводом Б.Хмельницького. За умовами Андрусівського перемир'я (1667) Україна була поділена між двома державами - Річчю Посполитою і Московським царством. Брацлавщина відійшла до Польщі. У 1796 р. після ліквідації намісництв у Росії територія Брацлавщини увійшла до складу Подільської та Київської губерній.

Бойківщина

- історико-етнографічна область України, що охоплює гірські райони сучасної Львівської та Івано-Франківської областей між верхів'ями річок Сяну і Лімниці та Закарпатської області між річками Ужем і Торцем. Назва вперше з'явилася у літературі 1811 р. Походить від найменування населення області - бойків, етнографічні групи українського народу. Щодо походження назви бойки існує ряд гіпотез, але походження всеодно залишається нез'ясованою й досі. Культура і побут населення Бойківщини мають деякі особливості в порівнянні з іншими регіонами України, що зумовлено історичними обставинами. Тут не було кріпацтва, населення сплачувало тільки чинш (продуктову і грошову ренти) зі скотарсько-лісового господарства. Через територію Бойківщини проходив головний військовий та торговельний шлях з України в Угорщину та Західну Європу. Незважаючи на багатовікову приналежність галицької та закарпатської частини Бойківщини до різних державних утворень, звичаєве право відзначається однотипністю норм та інститутів. З бойківщиною пов'язані такі державно-правові події, як існування Бойківської Республіки. З Бойківщини походить такі визначні українські діячі, як Юрій Дрогобич, Петро Сагайдачний, А.Чайковський, Іван Франко та ін.

Буковина

- історична назва етнічних українських земель, розташованих між середньою течією Дністра та Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту і Серету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина - Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина - область Сучава і Ботошани). Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392 р. Буковина одержала від великих букових лісів, що покривали значну частину її території. У письмових джерелах землі Буковини вперше згадані грецьким істориком Геродотом (V ст. до н.е.), який вказував, що в цей час тут розселялися племена гетів. Споконвічними жителями Буковини були слов'янські племена, свідченням чого є численні досліджені стоянки зарубінецької (ІІ ст до н.е. - ІІ ст. н.е) та черняхівської (ІІ-VІІ ст.) археологічних культур. Упродовж Х-ХІ ст. Буковина перебувала в складі Київської Русі, в ХІІ - першій половині XIV ст. – Галицьке князівства, а згодом - Галицько-Волинської держави. Буковина в різні часи перебувала під владою різних країн - Румунії, Австро-Угорщині та ін.

Волинь

- історико-географічна область у північно-західній частині України в басейні південної притоки Прип'яті й верхів'я Західного Бугу. Назва Волинь походить від давнього городища Волинь (Велинь) поблизу Володимир-Волинського, яке згадується в літописах під 1018 р. Наприкінці VІІ - на початку Х ст. тут жили племена дулібів, бужан і волинян. У Х ст. найбільш відомими центрами Волинської землі стали Буськ, Луцьк, Червень, Белз, а згодом - Берестя. Дорогочин, Пересопниця, Холм, Кременець та ін. В ХІ-ХІІ ст. Волинню володіли різні князі, в основному нащадки Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха. У 1366 р. Польща захопила західну Волинь. Нині на території Волині розміщується Волинська, Рівненська, частина Житомирської та Тернопільської областей.