Практичне заняття № 33

Зв’язне мовлення. Творчий переказ тексту-роздуму з продовженням.

МЕТА:

удосконалювати вміння здійснювати докладний переказ тексту; формувати вміння створювати творче продовження, збагачувати словниковий запас студентів; розвивати образне мислення; виховувати любов до рідної мови, усвідомлення її багатства.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР,письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Переказ тексту-роздуму.

2. Створення продовження тексту.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Переказ

Роздум

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

• Робота з текстом (читання або слухання і аналіз авторського тексту).

• Студенти читають (слухають) текст

• виконують завдання: визначають тему, головну думку, задачу, яку ставив автор, кому він адресує свій текст

• добирають заголовок або аналізують відповідність заголовкa тексту його темі, основній думці

• визначають тип тексту, стиль, жанр

• пояснюють за допомогою чого автор розкриває власний комунікативний задум (виковистання нової інформації, засобів мовної виразності та ін.).

Основні форми роботи під час переказу тексту:

1. Створення необхідного психологічного настрою.

2. Читання тексту.

3. Постановка питань, що стимулюють розумову ді­яльність.

4. Розподіл тексту на частини.

5. Визначення основної думки кожної частини (або підбір заголовків до частин).

6. Складання плану.

7. Словникова робота.

8. Добір мовно-стилістичних засобів.

1) Сюжетна лінія — ряд подій, через які розкри­вається формування характеру та історія життя персонажа літературного твору.

2)Фабула — дуже стислий переказ сюжетного лан­цюжка подій.

3) Кульмінація — момент найбільшого напруження розвитку конфлікту.

4) Розв'язка — вирішення конфлікту (інтриги) ху­дожнього твору.

2.Робота з текстом.

Перекажіть текст. Продовжіть цей епізод.

Фортеця Кодак

На Вкраїні постали великі й славні події. Як тіль­ки Хмельницький прибув з Криму, де він домовився з ханом про допомогу, до Січі, його зараз було обрано гетьманом козацького війська. До нього приєдналося чимало січового лицарства, що вславилося під час по­встань Павлюка та Остряниці.

Поки Хмельницький упорядковував військо до походу, сотні старих та покалічених запорожців пішли з Січі на Вкраїну з кобзами та бандурами, щоб, переходячи від села до села, з міста до міста, розповісти людям про те, що прийшов час усім взятися до зброї і, ставши одностайно за свої права, вирятувати Україну з ярма.

Не марнуючи часу, гетьман із кількома тисячами запорожців рушив назустріч польському війську, що під проводом сина коронного гетьмана Потоцького прямувало степами на Запоріжжя. Становище Хмель­ницького було дуже небезпечне: з правої руки у нього лишалася над Дніпром міцна фортеця Кодак, де були поляки і до якої Дніпром з Черкас плив байдарками Барабаш, отаман реєстрових українських козаків, тих козаків, що корилися полякам і тягли їхню руку. А на­зустріч Хмельницькому сунув з військом Потоцький. Довелося поділити і без того невеликі сили запорожців і, посуваючись до Жовтих Вод, забезпечити себе з боку Дніпра.

Порадившись з полковниками, гетьман вирядив Богуна і Нечая з тисячею козаків добути Кодак, а Джеджалієві та Ганжі доручив перестріти реєстрових козаків на Дніпрі та, не допустивши їх до Кодака, умовити пере­йти на бік своїх братів. Сам же гетьман попрямував Ди­ким Полем навперейми Потоцькому до Жовтих Вод.

Нечисленні були ті орли, що перші стали за волю України, але міцні душею і любов'ю до рідного краю. І не страхалися вони йти на сильнішого та краще озброєного ворога. Добути Кодак, не маючи гармат, неможливо було не те що з тисячею, але й з десятьма тисячами козаків. Богун добре знав, що після того, як Кодак був зруй­нований гетьманом Сулимою, Конецпольський його поновив і ще дужче зміцнив. Через те Богун намислив добути цю фортецю хитрощами. Щоб поляки не довідалися про козаків, Богун наблизився до Кодака поно­чі по глибокому байраку і, аж діждавшись опівночі, підняв козаків з байраку і потай наблизив до фортеці. Звернувся до Нечая: «Поклади, брате мій, козаків на землю та й нехай лежать, аж поки почуєшпостріл, то­ді чимдуж поспішайся до брами мене рятувати, бо як не доспієш, то загину».

Після того Богун узяв п'ятнадцять запорожців, одяг­нув їх у вбрання реєстрових козаків, а сам убрався хо­рунжим польського війська й пішов з тим товариством понад байраком аж до Дніпрових скель. Він розмовляв з козаками навмисне голосно по-польському, йшов до північної брами замку, де поблизу лежав у залозі Нечай з козаками. Тільки що козаки почали наближа­тися до брами, як з башти до них загукав вартовий. Богун знав, що у Кодаку сподіваються полковника Кричевського та отамана Барабаша, і сміливо відповів по-польському:

— Я хорунжий Беньовський, посланець полковника Кричевського, з реєстровими козаками.

— А де ж сам полковник? — спитав вартовий.

— Прийде за дві години разом з Барабашем та шіс­тьома тисячами війська. Одчиняй браму...

Вартовий одсунув у брамі засова..

Розв'язка за автором

... відхилив браму і не встиг ще глянути на Богуна, як упав від пострілу. Козаки натиснули на браму Дужи­ми плечима й відчинили її зовсім.

Зчинився галас, колотнеча; Вартові на постріл бігли з усіх боків. Над головою Богуна заблищали ворожі шаблі, але він їх відбивав. Трохи не загинув від воро­жого списа, але вчасно підскочив Довбня й перебив того списа. Козаки втомилися, сили були нерівні. Та скоро почулося тупотіння тисяч ніг і до брами, мов степовий вихор, набіг Нечай з товариством. За кілька хвилин козацтво захопило Кодак.

(За А. Кащенком)