1. До поданих слів доберіть однокореневі, визначте, які звуки і в яких частинах слів чергуються.

Водити, ламати, гонити, летіти, зводити, рити, забирати, са­дити, стирати.

2. Змініть форми поданих слів або доберіть однокореневі, визначте, в яких складах виступає голосний [о] чи [е], а в яких — [і]. Вкажіть, у якій частині слова відбувається чергування і при якому процесі — словотворенні чи словозміні.

Стіл, бік, ночувати, дорога, гора, брова, свого, синьо­го, якоїсь, шостий, третього, слово, творити, Чернігів, нести, бродити/осінній, стій, кількості, старість, схід, зоря, віз, вечір, роги, промінь, оддати, щебетання, джмеля, моста, кореня, воску, бір.

3.Знайдіть слова, у яких [о], [е] може чергуватися з [і], а в яких ні.

Ножа, дзвін, хвіст, книжок, сосна, день, переміг, борг, чверть, жовтий, семи, механізатор, середнього, імен, запрошень, Василевого, принести, червень, осколок, пирога, домашній, збоку, гостина, бджола, рівень, вітер, елемент, голубонька, ниточка, озер.

4.Прочитайте текст, знайдіть слова, у яких можливі чергу­вання голосних; випишіть їх окремо і доберіть слова, які б ілюстрували чергування. Поясніть, при словотворенні чи при словозміні воно відбу­вається і в якій частині слова. Випишіть окремо слова, в яких чергу­вання [о], [е] з [і] неможливе; згрупуйте їх відповідно до правил, поданих у параграфі.

Зразок виконання:

Снопа — сніп (при словозміні, у корені); зоря — зірчастий (при сло­вотворенні, у корені); в білому — в білім (при словозміні, в закінченні). Білка, весен ([о], [е] вставні). Вовк, перстень (-ов-, -ер- між приголосними).

Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру па всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать ряд­ками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправле­ні в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки.

На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Глянеш з високої гори на той ліс, і здається, ніби на гори впала оксамитова зелена тканка, гарно побгалась складками, позападала в вузькі долини ти­сячами оборок та жмутів. В гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє. Над долинами стоїть сизий легкий туман. Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша. Хата потонула в ста­рому садку. Старі черешні росли скрізь по дворі й кидали од себе густу тінь. Вся Кайдашева садиба ніби дихала холод­ком (/. Нечуй-Левицький).

Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [щ] та [й]

У сучасній українській літературній мові після [ж], [ч], [ш], [щ] та після [й] можуть чергуватися [е] з [о]: вечеря — вечора, женити — жонатий, гаєчка (фонет. гайечка) — га­йок.

Вживання голосного звука [о] чи [е] після шиплячих та [й] пов'язане з тим, який приголосний звук стоїть після них. Звук [е] після шиплячих та [й] вживається перед м'яким приголосним і перед складом з [є] та [и], що розвинувся з давнього [і]:проженімо, честь, свічечка, щенята, четвер­тий, печериця, копієчка (фонет. копійечка).

Звук [о] після шиплячих та [й] вживається перед тверди­ми приголосними, особливо перед складами з [а], [о], [у] та [и] з давнього [ьі]: жолудь, чоботи, шостий, щодня, знайо­мий, йому.

Проте є слова, в яких чергування [е] з [о] після шиплячих та [й] не відбувається; [о] може виступати перед наступним м'яким приголосним, а [е] перед твердим приголосним: на чолі, але чесати.

[о] замість [е] вживається:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): більшості, безкрайості (аналогічно радості, хороброс­ті, де [о] стоїть не після шиплячих);

б) у давальному і місцевому відмінках множини окремих іменників: бджолі, на щоці, на вечорі;

в) у закінченнях родового та орудного відмінків прикмет­ників і займенників: безкрайої, безкрайою, вищої, більшою, нижчої, нижчою, нашої, нашою;

г) у похідних словах на зразок вечоріти, вечорів, чорні­ти, чорниці, чорнити, чорнило.

[е] замість [о] вживається:

а) в окремих формах дієслів: жену, чекаю, женемо, шеп­тати, щезати, пишемо;

б) у дієприкметниках із суфіксом -ен(ий): вичищений, сушений, збуджений, звужений (за аналогією до зварений, склеєний, схилений);

в) у прикметниках з наголошеним суфіксом -ев(ий): груше­вий, рожевий, дешевий, смушевий (а не під наголосом: крайовий, грошовий);

г) у безособових формах на -но: збуджено, визначено, спрощено, зважено;

д) у суфіксах -енк(о), -єнк(о), -ечок, -єчок, -ечк-, -енн(ий), -езн(ий): Дашенко, Бугаєнко, краєчок, міше­чок, ложечка, широченний, величезний;

е) у словах іншомовного походження: чемпіон, жезл, чек, ковчег, джем;

є) в окремих словах: кочерга, пащека, щезнути, щем, чепурний, чепуритися, черга, чекати, черпати, щедрий.

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ: