2.Питання на опрацювання статті:

- Які морально-етичні проблеми порушено в статті?

- Що ви розумієте під словами «мораль» та «етика»?

- Чи актуальна дана проблема?

- Яка ваша думка з приводу теми цієї статті?

Мораль — це система поглядів і уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людини.

Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил.

Мораль узгоджує вчинки окремих осіб з інтересами інших людей, суспільства в цілому.

Етика аналізує природу моральних відносин, дослі­джує моральні поняття, за допомогою яких виража­ються моральні норми, принципи, оцінки, судження.

3.Творче завдання

Написати статтю в газету на морально-етичну тему.

Увага! Матеріал має бути розрахований на конкретного читача, бути актуальним і достовірним. Ніяких абстрактності, без­змістовності, сухого мовлення! (теми обираються студентами самостійно)

Пам’ятка «Як працювати над статтею в газету»

1. Тема, її актуальність, значущість.

2. Як вона розкрита (досить повно, чи переконливі факти, що вико­ристані для її розкриття, чи зроблені висновки, узагальнення)?

3. Чи продумана композиція статті (чи не порушена логічна послідовність у викладі матеріалу)?

4. Чи вдало дібраний заголовок?

5. Чи відповідають використані мовні засоби обраному стилеві, типові й жанрові мовлення?

6. Чи виражене ставлення автора до висловленої думки?

7. Чи всі мікротеми — малі теми, підтеми — розкриті з урахуван­ням обраного роздуму?

План аналізу статті

1. Чи є тема статті актуальною і цікавою читачам? Наскільки вона віддзеркалює тенденції розвитку суспільства?

2. Чи аргументовано авторську оцінку описаного в статті явища?

3. Чи глибокі узагальнення зробив автор?

4. Чи спонукає стаття читачів до роздумів, певних учин­ків?

5. Чи відповідає текст статті вимогам публіцистичного стилю?

6. Наскільки вдалий заголовок статті?

Практичне заняття № 14 Складні випадки правопису слів з чергуванням голосних.

МЕТА:

повторити знання студентів про основні чергування голосних; формувати правописні вміння; удосконалювати уміння знаходити й виправляти орфографічні помилки у писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у студентів повагу до рідної мови, а також відчуття її краси як основи естетичного виховання.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР,письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Чергування О, Е з І.

2. Чергування Е з О після шиплячих та Й.

3. Позиційні чергування голосних.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Чергування

Голосний звук

Правопис

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

Чергування О – І, Е – І 1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах): а) При словозміні: б) при словотворенні:  О, Е, що не переходять в І 2. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках: а) Коли ці звуки вставні або випадні б) У групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними в) У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле г) У родовому відмінку множини іменників середнього роду на –ення д) В абревіатурах і в похідних утвореннях е) У словах іншомовного походження Відхилення в чергуванні О – І, Е – І 3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил: a) І наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою б) У групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і в) І в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі г) У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу е Чергування Е – О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й 1. Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и) пишеться е 2. О виступає замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним

Чергування голосних звуків

Чергування — це постійні закономірні зміни звуків в одних і тих самих частинах слів: рови — рів, носити — нести —ніс, возити —вожу (у коренях), кілець — кільця, зубок — зубка (у суфіксах), одвідати — відвідати (у пре­фіксах), на високому — на високім (у закінченні).

Чергування звуків виникли давно, тому деякі з них влас­тиві, крім української, й іншим слов'янським мовам.

До таких чергувань належать:

[е] — [о]: брести — бродити, везти — возити;

[і] — [а]: сідати — садити, лізти —лазити;

[е] — [і]: текти — витікати, мести — вимітати;

[о] — [а]: гонити — ганяти, ломити —ламати;

[и] — [і]: сито — сіяти;

[и] — нуль звука: дожидати — ждати, вибирати — брати;

[и] — ов: рити — рови;

[у] ^— ов: кузня — коваль.

Чергування [о], [є] з [і]

Чергування [о], [е] з [і] належить до давніх чергувань, але воно властиве тільки українській мові і є однією з найха­рактерніших ознак, за якою вона відрізняється від інших слов'янських мов. Це чергування відбувається або при зміні форми слова (ноги — ніг, печі — піч), або при творенні нового слова (село — сільський).

У сучасній українській літературній мові чергування [о], [е] з [і] відбувається в різних частинах мови: мости —міст, радості — радість (в іменниках); батькового — батьків, Степанового — Степанів (у прикметниках); семи — сім, восьми — вісім (у числівниках); твого — твій, у якомусь — у якімсь (у займенниках); везти — віз, плес­ти — плів (у дієсловах).

Чергування [о], [е] з [і] пов'язане з відкритими і закри­тими складами: у відкритому складі це [о] або [е], а в за­критому — [і]: ро-ку — рік, о-се-ні — о-сінь, на зе-ле-но-му — на зе-ле-нім, ше-сти — шість, не-сти — ніс.

Проте [о], [е] у відкритих складах не завжди чергується з [і] у закритих. Чергування не відбувається у таких випад­ках:

1) коли [о], [е] вставні: свічка — свічок, думка — ду­мок, сестра — сестер, сосна — сосон і сосен;

2) коли [о], [е] випадні: жовтень — жовтня, ставок — ставка;

3) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -єре-, -еле-: город, молот, серед, зелень. У словах моріг, оберіг, поріг, просто­рінь, сморід чергування відбувається;

4) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосни­ми: морква, жертва, шовк;

5) у наголошених словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: екскурсовод, електровоз, виконроб, лісовоз, але газопровід, тихохід, електропровідність. У словотворчій частині -хід завжди виступає і: захід, вихід, перехід, винахід, теплохід, всюдихід;

6) у суфіксах -енк-, -еньк-, -оньк-, -очк-, -есеньк-, -ечк-, -тель-: Клименко, тоненький, сторононька, білесень­кий, донечка, клубочок, учитель, гілочка;

7) у суфіксах -ер, -ор: колекціонер, оператор;

8) у родовому відмінку множини іменників І відміни (об­нов, земель, черешень, але шкіл, доріг, беріз) та іменників середнього роду (озер, імен, стремен, запрошень, визначень, відділень);

9) у порівняно недавно запозичених словах іншомовного походження: компот, майонез, актор, екзамен, конгресмен, бокс, флокс. У давно запозичених словах чергування відбу­вається: пирога — пиріг, батога — батіг, Григора — Григір, Федора — Федір, але: Мирон, Андрон, Віктор, Яро-полк, Олег, Ігор, Арсен, Модест, Орест, Оксен;

10) в абревіатурах: сількор, торгпред, виконком.

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ: