1.2. Категорії науки

Факти систематизують і узагальнюють за допомогою найпростіших абстракцій – понять (визначень), що є важливими структурними елементами науки. Найбільш широкі поняття називають категоріями. Це найбільш загальні абстракції. До категорій відносяться філософські поняття про форму і зміст явищ, у теоретичній економії – це товар, вартість тощо.

Важлива форма знань – принципи (постулати), аксіоми. Під принципом розуміють вихідні положення якої-небудь галузі науки. Вони є початковою формою систематизації знань (принципи менеджменту, принципи маркетингу персоналу тощо).

Найважливішою складовою ланкою в системі наукових знань є наукові закони, що відбивають найбільш істотні, стійкі, повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві та мисленні. Звичайно, закони виступають у формі визначеного співвідношення понять, категорій. Найбільш високою формою узагальнення і систематизації знань є теорія. Під теорією розуміють вчення про узагальнений досвід (практика), що формулює наукові принципи і методи, які дозволяють узагальнити і пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати дію на них різних факторів і запропонувати рекомендації з використання їх у практичній діяльності людей.

Наука містить у собі також методи дослідження. Під методом розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення якого-небудь явища або процесу. Метод – це інструмент для вирішення головної задачі науки – відкриття об'єктивних законів дійсності. Метод визначає необхідність і місце застосування аналізу і синтезу, порівняння теоретичних і експериментальних досліджень.

Проблема – протиріччя в пізнанні, що характеризується невідповідністю між новими фактами й даними і старими способами їхнього пояснення. Спочатку виникає у формі проблемної ситуації і тільки потім ясно усвідомлюється і формулюється у вигляді проблеми. Вирішенню проблем спрямована вся дослідницька діяльність у науці. Без цього був би неможливий подальший розвиток науки.

Гіпотеза (грец. – підстава, припущення) – можливе судження про закономірні (причинні) зв'язки явищ; форма розвитку науки.

Закон – необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами в природі й суспільстві. Закон – це „форма загальності”, тому що він виражає загальні відносини, зв'язки, властиві всім явищам даного роду, класу. Існують три основні групи законів: специфічні (наприклад, закон додавання швидкостей у механіці), загальні для великих груп явищ (наприклад, закон збереження й перетворення енергії, закон природного добору) і загальні або універсальні (закони діалектики). Між загальними й специфічними законами існує діалектичний взаємозв'язок: загальні закони діють через специфічні, а останні проявляють себе через загальні. Закони носять об'єктивний характер і існують незалежно від свідомості людей. Пізнання законів складає завдання науки, виступає основою перетворення людьми природи й суспільства.

Категорії (грец. – висловлення, ознака) – найбільш загальні й фундаментальні поняття, що відображають істотні, загальні властивості й відносини явищ дійсності та пізнання. Основні економічні категорії були засвоєні під час вивчення курсу „Політична економія”, а потім категоріальний апарат зростав при вивченні професійно-орієнтованих курсів („Управління трудовими ресурсами”, „Менеджмент персоналу”, „Мотивація персоналу” тощо).

Концепція (лат. – розуміння, система) – певний спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна керівна точка зору, ідея для їхнього висвітлення; провідний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.

Визначення (дефініція) – установлення змісту незнайомого терміна (слова) за допомогою термінів (слів) знайомих і вже осмислених (номінальне визначення) або шляхом включення в контекст знайомих слів (контекстуальне визначення), або явного формулювання рівності (явне або нормальне визначення), у ліву частину якого входить обумовлений термін, а в праву – визначальне вираження, що містять тільки знайомі терміни.

Поняття – форма мислення, що відображає істотні властивості, зв'язки й відносини предметів і явищ; у логіці – думка, в якій узагальнюються й виділяються предмети деякого класу за певними загальними і в сукупності специфічними для них ознакам.