9.3. Причини, які стають на заваді вченому

Активізація творчого мислення припускає знання факторів, що негативно впливають на нього. До числа таких факторів належить відсутність гнучкості мислення, сила звички, виключно практичний підхід, надмірна спеціалізація, вплив авторитетів, острах критики, страх перед невдачею, надто висока самокритичність, лінощі.

Причини, які стають на заваді вченому, умовно можна поділити на дві групи: внутрішні й зовнішні.

Внутрішні, передусім, стосуються особистості вченого, його рис (інтелект, креативність, ініціативність тощо). Ці причини опосередковано розглядалися в темі 6 і темі 9.

Зовнішні причини стосуються середовища існування вченого (умови існування, заробітна плата тощо) та інформаційного середовища. Останні розглянемо детальніше.

Поширення інформаційних технологій кардинально міняє процес прийняття рішень навіть далеко за межами сфери їхнього безпосереднього впливу, змушуючи вчених і наукові колективи постійно діяти в умовах украй агресивного інформаційного середовища, для якої, як правило, характерні:

постійний надлишок непотрібної, свідомо надлишкової інформації (так званий „білий шум” – один із найбільш древніх інструментів приховання конкретної інформації, і донині зберігає свою найбільшу ефективність);

систематична відсутність адекватного структурування інформації, що надходить до користувача (а, між іншим, у термінах теорії інформації критерій хибності інформації – це всього лише погане структурування);

існування і хаотичний, непередбачений розвиток і взаємодія значної кількості різноманітних „інформаційних фантомів”, багато з яких не відрізняються від реальних подій і факторів, а багато продовжує самостійне існування і хаотичну взаємодію з іншими „інформаційними фантомами” ще тривалий час після виконання ними спочатку поставлених завдань (класичним прикладом такого „інформаційного фантома” виступає „снігова людина”);

постійне існування значної кількості явищ, що принципово не можуть бути пізнані в даних умовах і даними спостерігачами (наприклад, частини тих же самих „інформаційних фантомів”), що породжують у більшості спостерігачів інтелектуальну пасивність у стилі знаменитого „чи є життя на Марсі, чи немає життя на Марсі - науці це невідомо”.

У ряді цих же явищ варто назвати і якісне ускладнення реальності, пов'язане з посиленням різноманіття істотних для людства процесів і початком широкомасштабного прояву раніше не існуючих або не помічених довгострокових закономірностей (між іншим, обоє з цих явищ об'єктивно свідчать про наближення людства до якісної зміни його розвитку).

Процеси, що впливають на людство, в міру ускладнення й розширення його власної діяльності також стають усе більш складними і різноманітними. Вони отримують комплексний, „розподілений” між різними сферами людської діяльності характер, у той час як людське й навіть суспільне сприйняття, як і раніше, роздроблене за окремими галузями і сферам і лише з великими складнощами здатне поєднувати зміни, що спостерігаються в окремих напрямках, в єдині комплексні процеси.