Контрольні запитання

1. Призначення і схеми методів установлення причинних зв’язків.

2. Що таке об’єкт дослідження?

3. У чому відмінність між поняттями „об’єкт дослідження” і „предмет дослідження”?

4. 3 якою метою використовуються характеристика дослідження „актуальність”?

5. Перерахуйте основні етапи наукового дослідження.

6. Якi ступені проходить процес формування наукової гіпотези?

7. Що таке робочий план дослідження?

8. Сформулюйте правила методики i техніки пошуку інформації.

9. 3 якою метою використовується бiблiографiя?

10. Розкрийте зміст методів підбору й організації літературного матеріалу в науковому дослідженні.

11. Що таке наукові висновки?

Тема 6. Психологія наукової творчості

Мета лекції – ознайомлення з процесом пізання, визначення різниці між пізнанням і науковим пізнанням, з’ясування важливості логічного мислення, визначення ролі творчості й творчого мислення в науці.

Ключові поняття: пізнання, відчуття, сприйняття, уява, наукове пізнання, поняття, судження, умовивід, наукова ідея, гіпотеза, теорія, закон, мислення, творчість, інтуіція.

Основні питання

1. Процес пізнання людини.

2. Процес наукового пізнання.

3. Мислення, творчість, інтуіція.

6.1. Процес пізнання людини

Основною метою пізнання є досягнення істинних знань, що реалізуються у вигляді теоретичних положень і висновків, законів і навчань, підтвердження істинних знань практикою й існуючих об'єктивно, незалежно від нас.

Розрізняють два види пізнання: почуттєве (повсякденне) і наукове (раціональне). Почуттєве пізнання є наслідком безпосереднього зв'язку людини з навколишнім середовищем. Пізнання світу людиною і взаємодія з ним здійснюється завдяки функціонуванню органів зору, слуху, дотику, смаку. Почуттєве пізнання виступає в 3 формах, що є ступенями пізнання: відчуття, сприйняття, представлення (уява).

Відчуття – це відображення мозком людини властивостей предметів або явищ об'єктивного світу, що сприймаються його органами почуттів. Відчуття є джерелом усіх знань, але вони дають знання окремих властивостей предметів, людина ж має справу не тільки з окремими властивостями, а й з предметом у цілому, з сукупністю властивостей.

Протиріччя між відчуттям і діяльністю дозволяється появою більш високої форми почуттєвого пізнання – сприйняттям.

Сприйняття – це відображення мозком людини властивостей предметів або явищ у цілому, які сприймалися його органами почуттів у якийсь відрізок часу, і дає первинний почуттєвий образ предмета або явища. Сприйняття є відображення, копія, образ сукупності властивостей, а не окремої з них. У мозку людини відображається предмет. Сприйняття дає знання предметів, речей, а не властивостей. Та сприйняття також обмежене. Воно дає знання тільки тоді, коли сприйманий об'єкт мається в наявності, існує зараз. Діяльність людини має потребу в знанні й про ті предмети, що сприймалися в минулому або можуть бути сприйнятими (повторитися) в майбутньому.

Вищою формою почуттєвого пізнання є уява. Уява – це вторинний образ предмета або явища, що в даний момент часу не діють на органи почуттів людини, але обов'язково діяли раніше. Це є відтворення в мозку людини шляхом з'єднання їх у цілісну систему. Уява може відтворити минуле, образи тих предметів, що колись діяли на органи почуттів, – як би поставити його знову перед нами. Уява здатна дати знання майбутнього (наприклад, уявлення про щось на підставі того, що ми читали, чули тощо).

Таким чином, за допомогою почуттєвого пізнання ми здобуваємо необхідні знання про властивості й особливості речей і явищ, з якими зіштовхуємося у своїй повсякденній практичній діяльності.