3.2. Різновиди планів та їх характеристика

За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) планування і види планів:

1. З точки зору обов’язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування.

Директивне планування являє собою процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер для об’єктів планування.

Індикативне планування являє собою найпоширенішу у всьому світі форму державного планування макроекономічного розвитку. Індикативне планування є антиподом директивного, тому що цей план не є обов’язковим для виконання, хоча в ньому можуть бути і обов’язкові завдання. В цілому він має рекомендаційний характер. Основне завдання такого планування в тому, щоб забезпечити ув’язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки. Індикативне планування має орієнтувальний характер ( контрольні цифри).

2. Залежно від терміну, на який складається план, і ступенів деталізації планових розрахунків розрізняють довгострокове ( перспективне), середньострокове і короткострокове (поточне) планування.

Перспективне планування охоплює період більш як 5 років (10-25 років). Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, виявляють соціальний, економічний та науково-технічний розвиток. Таке планування треба відрізняти від прогнозування.

Прогнозування – це процес передбачення, побудований на ймовірності, науково- обґрунтованому суджені про перспективи розвитку об’єкта в майбутньому.

Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з поточним.

Поточне планування охоплює період до 1 року – піврічне, квартальне, місячне, декадне, тижневе і добове планування.

За складом планових рішень розрізняють:

Стратегічне планування.

Стратегічний план базується на:

• визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;

• перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями і технологічними забезпеченнями, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

• вивченні можливості забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

• визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць, оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі.

Стратегія підприємства - це сукупність її головних цілей і основних способів досягнення даних цілей. Тому розробка стратегій - це визначення загальних напрямків діяльності підприємств. При цьому необхідно виходити з реальних можливостей розвитку підприємства. Тому стратегія - це насамперед реакція підприємства на об'єктивні зовнішні і внутрішні обставини її діяльності.

Поточне планування на відміну від стратегічного планування проводиться на короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, охоплює всі сфери виробничо- господарської діяльності підприємства. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами; матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів.

Які основні розходження між стратегічним та поточним плануванням?

Основне питання стратегічного планування - чого хоче досягти підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і поточним плануванням - це різниця між цілями і засобами.

Розробка стратегії діяльності безпосередньо пов’язане з визначенням тактики реалізації виробленої стратегії (оперативне чи тактичне планування).

Тактичне планування має справу з рішеннями про те, як повинні бути розподілені ресурси підприємства для досягнення стратегічних цілей. Тактичне планування звичайно охоплює короткострокові і середньострокові періоди, тобто є функцією середньої і нижчої управлінської ланки.

Розходження стратегічного і тактичного планування:

1. Стратегічне планування вирішує, чого прагне підприємство, тактичне – як досягти такого стану.

2. Тактичне планування менш ризиковане, тому що спирається на конкретну інформацію і використовує кількісні методи.

3. Тактичні рішення менш ризиковані, тому що вони стосуються в основному внутрішніх проблем.

4. Тактичні рішення легше оцінюються, тому що можуть бути виражені в більш конкретних цифрах.

5. Для тактичного планування характерне тяжіння до рівнів окремих підрозділів.