Законодавчі та нормативні акти Україна незалежна. Акт проголошення незалежності України.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України.

Постанова Верховної Ради Української рср про проголошення незалежності України.

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акту проголошення незалежності.

Голова Верховної Ради

Української РСР Л. Кравчук

24 серпня 1991 року. м. Київ.

ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. Перші державні нагороди Української Народної Республіки запровадила Директорія УНР в 1919 р. Однак, перша спроба започаткувати державну систему нагород в Україні належить гетьманові П. Скоропадському. Влітку 1918 р. за його розпорядженням при Головному штабі гетьманської армії Української Держави утворено окрему комісію з вироблення військових орденів, яка запропонувала запровадити ордени Ярослава Мудрого, св. кн. Ольги, архістратига Михаїла, Залізний хрест, хрест св. рівноапостольного кн. Володимира, хрест і зірку «Слава і відродження України».

10 січня 1919 р. Рада народних міністрів Української Народної Республіки ухвалила постанову про майбутні відзнаки республіки, а 24 січня 1919 р. Директорія УНР прийняла відповідний закон. У серпні 1919 р. Генштаб Армії Української Народної Республіки запропонував встановити відзнаку республіки, яка складалася з хреста 2-х ступенів і медалі 4-х ступенів 19 жовтня 1920 р. наказом Головного командира військ УНР встановлено і затверджено статути ордена Визволення 2-х ступенів та відзнаки «Залізний хрест» за похід і бої від 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р. (надалі відзнака дістала назву орден Залізного хреста Армії УНР «За зимовий похід і бої».

Орден Залізного хреста був першою з реалізованих нагород УНР. Законом УНР «Про вшанування повстанців та надання їм особливих прав та привілеїв» від 27 листопада 1921 р. встановлена почесна повстанська медаль «За визволення Батьківщини».

22 січня 1929 р. постановою членів Директорії УНР на еміграції засновано медаль «10-ліття з'єднання українських земель». 22 травня 1932 р. Головною командою військ УНР засновано орден (хрест) Симона Петлюри. 20 жовтня 1947 р. Президентом УНР на еміграції А.Лівицьким встановлено й затверджено статут Хреста українського козацтва (надавався з мечами і без них). Президією Української національної ради встановлено: військовий хрест УНР - «40-ліття відродження Українських Збройних Сил» (8 березня 1953 р.), хрест «60-ліття відродження Українських Збройних Сил» (22 травня 1977 р.), медаль «За поранення» (17 травня 1980 р.), хрест «40-ліття Української Національної Армії» (18 червня 1985 р.).

ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ СРСР, ордени та медалі - це ордени, медалі та почесні звання, встановлені відповідно до Конституції СРСР Президією ВР СРСР для відзначення окремих осіб і колективів за особливі заслуги - трудові та військові. У правовому плані вони мали: кожен орден - статут, кожна медаль і почесне звання - положення, де визначався перелік заслуг, за які проводилося нагородження відзнакою, встановлювалися порядок нагородження та інші правила. За роки радянської влади засновано 21 орден СРСР (39 знаків разом зі ступенями), 54 медалі СРСР (61 знак зі ступенями), 15 почесних звань. До початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 в СРСР було встановлено 5 орденів: Червоного Прапора орден (з 1 серпня 1924 р.), Трудового Червоного Прапора орден (7 вересня 1928 р.), Леніна орден - найвища нагорода СРСР (6 квітня 1930 р.), Червоної Зірки орден (6 квітня 1930 р.) та орден «Знак Пошани» (25 листопада 1935 р.; з 1988 р. - Пошани орден). Характерна риса нагородної системи СРСР - наявність поряд з орденами, які за міжнародною класифікацією є відзнаками найвищого рівня, ще й найвищих ступенів відзнак: звання Героя Радянського Союзу (1934 р.), Героя Соціалістичної Праці (1938 р.), «Мати-героїня» (1944 р.), «Місто-герой» та «Фортеця-герой» (обидва 1965 р.). Спочатку удостоєння цих звань не передбачало вручення особливих супутніх знаків. 16 жовтня 1934 р. засновано медаль «Золота Зірка» - для відзначення звання Героя Радянського Союзу; 22 травня 1940 р. - золота медаль «Серп і Молот» - для відзначення звання Героя Соціалістичної Праці. Високі звання, що самі є нагородою, згідно з положенням від 14 червня 1973 р., доповнено нагородженням одночасно і орденом Леніна з комплектом відповідних документів - Грамотою Президії ВР СРСР, орденською книжкою. За новий подвиг героя можна було нагороджувати знову. 1942-1945 рр. за військові заслуги засновано 11 нових орденів. 20 травня 1942 р. засновано орден Вітчизняної війни (1-го і 2-го ступеня) для нагородження тих, хто відзначився в боях за Батьківщину проти гітлерівських загарбників. Для нагородження командирів Червоної армії (Радянської армії) за видатні заслуги в організації і керівництві бойовими операціями і за досягнуті в результаті цих операцій успіхи 29 липня засновано воєнні ордени Суворова (1-го, 2-го, 3-го ступеня), Кутузова (1-го, 2-го, а 3-й ступінь встановлено 8 лютого 1943 р.) та Олександра Невського. Для нагородження офіцерів, солдатів і матросів, керівників партизан, загонів, що особливо відзначилися, 10 жовтня засновано Богдана Хмельницького орден (1-го, 2-го, 3-го ступеня) - єдиний серед орденів СРСР з назвою українською мовою на знаку. 8 листопада 1943 р. засновано вищий воєнний орден - «Перемога» - орден для нагородження осіб вищого командного складу армії за успішне проведення бойових операцій в масштабах одного або кількох фронтів, що докорінно змінили обстановку на користь Червоної армії, та Слави орден (1-го, 2-го, 3-го ступеня) для відзначення осіб рядового і сержантського складу армії, в авіації - офіцерів у званні молодшого лейтенанта - за подвиги, проявлену мужність. Особи, нагороджені орденом Слави всіх 3-х ступенів, стали іменуватися повними кавалерами ордена Слави. Для нагородження офіцерів ВМФ за видатні успіхи у розробці, проведенні і забезпеченні морських активних операцій, у результаті яких було досягнуто перемоги над чисельно більшими силами ворога, за особисті бойові заслуги 3 березня 1944 р. засновано ордени Ушакова (1-го, 2-го ступеня) і Нахімова (1-го, 2-го ступеня).

З метою зміцнення сім'ї, підвищення ролі жінок у вихованні дітей за важких умов війни 8 липня 1944 р. засновано орден «Мати-героїня» (вручення відбувається при присвоєнні звання «Мати-героїня») та орден «Материнська слава» (1-го, 2-го, 3-го ступеня).

У повоєнні роки встановлено нові нагороди - Жовтневої Революції орден (31 жовтня 1967 р.), Дружби народів орден (17 грудня 1972 р.), орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» (1-го, 2-го, 3-го ступеня) - 28 жовтня 1974 р., Трудової Слави орден (1-го, 2-го, 3-го ступеня - 18 січня 1974 р.), орден «За особливу мужність» (22 серпня 1988 р.).

Загальне положення про ордени, медалі і почесні звання СРСР (Указ Президії ВР СРСР від З липня 1979 р.) регламентувало своєрідну ієрархію радянських нагород. Найвищі ступені відзнак: звання Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, «Місто-герой», «Фортеця-герой», «Мати-героїня»; ордени СРСР: за революційні, трудові заслуги, заслуги у захисті Вітчизни, розвиток дружби і співробітництва між народами, зміцнення миру, інші заслуги перед державою і суспільством: ордени Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани», Трудової Слави (3-х ступенів); для нагородження за заслуги у захисті Вітчизни та інші військові заслуги: ордени - «Перемога», Червоного Прапора, Суворова (3-х ступенів), Ушакова (2-х ступенів), Кутузова (3-х ступенів), Богдана Хмельницького (3-х ступенів), Олександра Невського, Вітчизняної війни (2-х ступенів), Червоної Зірки; «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» (3-х ступенів), орден Слави (3-х ступенів); для нагородження матерів за багатодітність і виховання дітей: ордени «Мати-героїня», «Материнська слава» (3-х ступенів). Медалі СРСР - 2 золоті (особливі відзнаки) «Золота Зірка», «Серп і Молот»; «За трудові заслуги», «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці»; для нагородження за заслуги у захисті Вітчизни та військові заслуги - 9 медалей (11 разом із ступенями), за розв'язання найважливіших народногосподарських завдань - 6 медалей; для нагородження матерів «Медаль материнства» (2-х ступенів); за заслуги при виконанні громадян, та службового обов'язку - 3 медалі; для Нагородження за заслуги в період Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-45 рр., при обороні, взятті і визволенні міст і територій - 18 медалей, для нагородження у зв'язку з важливими ювілейними датами в історії радянського періоду - 13 медалей.

Вручення всіх Державних нагород СРСР проводилося від імені і за дорученням Президії ВР СРСР в обстановці урочистості і гласності. Позбавлення Державних нагород СРСР регламентувалося главою 9-ю «Положення» від 3 червня 1979 р. Правила носіння орденів, медалей, знаків до почесних звань, орденських стрічок та стрічок медалей на планках та інших знаків відзначення затверджено Указом Президії ВР СРСР 28 березня 1980 р. За всіма Державними нагородами СРСР після проголошення незалежності України залишено їх нагородний статус. Державні нагороди СРСР кріпляться до одягу після Державних нагород України.

ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР - форма відзначення громадян і колективів республіки та СРСР за видатні заслуги перед УРСР в різних сферах суспільної діяльності. Встановлювалися законами УРСР.

Уперше поняття «Державні нагороди УРСР» у правовому полі України зафіксовано в Указі Президії ВР УРСР від 7 травня 1981 р. До Державних нагород УРСР належали почесні звання УРСР (вперше відзначення почесними званнями УСРР запроваджено 1922 р.), Почесна Грамота Президії ВР УРСР і Грамота Президії ВР УРСР.

Почесні звання УРСР присвоювалися за «особливі заслуги в господарському і соціально-культурному будівництві, зміцненні оборонної могутності країни, комуністичному вихованні трудящих, за високу професійну майстерність та активну участь у громадському житті».

Почесною Грамотою і Грамотою Президії ВР УРСР нагороджувалися громадяни, а також підприємства, об'єднання, установи і організації, райони, міста, селища і села за «успіхи в розвитку народного господарства, науки і культури, народної освіти, охорони здоров'я, у державній і громадській діяльності, комуністичному вихованні трудящих» та військ, частини «за високі показники у бойовій і політичній підготовці». Повторне нагородження цими грамотами було можливим за нові заслуги.

Удостоєним Державних нагород УРСР вручалося: посвідчення до почесного звання, грамота та нагрудний знак. Позбавлення Державних нагород УРСР проводилося тільки Президією ВР УРСР у випадках засудження нагородженого за тяжкий злочин, вчинення особою проступку, що порочив його як нагородженого, позбавлення нагородженого громадянства СРСР.

Постановою Президії ВР УРСР від 22 березня 1982 р. затверджені Інструкція про порядок представлення до нагородження Державними нагородами УРСР і вручення нагород та Інструкція про порядок видачі нагородженим дублікатів посвідчення до почесного звання УРСР, Почесної Грамоти Президії ВР УРСР та Грамоти Президії ВР УРСР та знака замість втрачених.

15 листопада 1988 р. Президією ВР УРСР прийнято постанову про вдосконалення порядку нагородження Державних нагород УРСР, якою, зокрема, припинено нагородження Почесною Грамотою Президії ВР УРСР та Грамотою Президії ВР УРСР районів, міст та інших населених пунктів, трудових колективів. Указом Президії ВР УРСР 20 квітня 1989 р. до Положення про Державні нагороди УРСР внесені зміни й доповнення, якими ліквідовано нагородження Державними нагородами УРСР підприємств, об'єднань, установ, організацій, військ, частин, районів, міст, селищ і сіл УРСР та інших союзних республік.

Правове оформлення системи почесних звань УСРР-УРСР починається з 1922 р. У Кодексі законів про народну освіту УСРР, затвердженому ВУЦВК 22 листопада 1922 р., встановлено почесні звання: заслужений артист УСРР, заслужений художник УСРР, народний артист УСРР та народний художник УСРР. Першими звання народного артиста УСРР удостоєно відомих майстрів української сцени: М.3аньковецьку (12 січня 1923 р.), Л.Курбаса (8 серпня 1925 р.), О. Саксаганського (18 вересня 1925 р.), Г.Юру (26 січня 1930 р.).

13 січня 1934 р. встановлено почесні звання: заслужений діяч науки й техніки УСРР, заслужений діяч мистецтв УСРР, які Постановою ВУЦВК і РНК УСРР були об'єднані в одне - заслужений діяч науки, техніки й мистецтва.

Перше окреме Положення про почесні звання УРСР затверджено Президією ВР УРСР 26 вересня 1944 р. Цією ж постановою встановлено почесні звання: заслужений учитель школи УРСР та заслужений лікар УРСР. Почесні звання присвоювалися Президією ВР УРСР за представлення народних комісаріатів і Управління в справах мистецтва при Раднаркомі УРСР. Особам, удостоєним почесних звань, вручалися відповідні грамоти Президії ВР УРСР. Позбавлення почесного звання могло бути здійснено тільки Президією ВР УРСР.

Встановлено також почесні звання: заслужений зоотехнік УРСР (19 травня 1949 р.), заслужений агроном УРСР (9 грудня 1953 р.), заслужений майстер професійно-технічної освіти УРСР, заслужений учитель професійно-технічної освіти УРСР (29 серпня 1956 р.), заслужений механізатор сільського господарства УРСР (З грудня 1956 р.), заслужена капела УРСР, заслужений ансамбль УРСР, заслужений оркестр УРСР, заслужений хор УРСР (20 грудня 1956 р.), заслужений шахтар УРСР, заслужений гірник УРСР, заслужений металург УРСР (6 лютого 1958 р.), заслужений будівельник УРСР (4 серпня 1958 р.), заслужений майстер народної творчості УРСР (З грудня 1958 р.), заслужений лісовод УРСР (4 грудня 1958 р.), заслужений винахідник УРСР, заслужений раціоналізатор УРСР (17 травня 1960 р.), заслужений ветеринарний лікар УРСР (19 травня 1960 р.), заслужений енергетик УРСР (16 грудня 1960 р.), заслужений шляховик УРСР (8 травня 1962 р.), заслужений працівник культури УРСР (15 жовтня 1965 р.), заслужений юрист УРСР (18 січня 1966 р.), заслужений працівник торгівлі УРСР (21 липня 1966 р.), заслужений меліоратор УРСР (25 серпня 1966 р.), заслужений працівник промисловості УРСР, заслужений машинобудівник УРСР, заслужений працівник транспорту УРСР, заслужений зв'язківець УРСР, заслужений геолог УРСР, заслужений працівник служби побуту УРСР, заслужений працівник ВШ УРСР, заслужений архітектор УРСР (10 жовтня 1969 р.), заслужений економіст УРСР (20 вересня 1972 р.), заслужений працівник охорони здоров'я УРСР (3 листопада 1975 р.), заслужений інженер сільського господарства УРСР, заслужений механізатор сільського господарства УРСР (17 жовтня 1977 р.), заслужений риболов УРСР, заслужений працівник житлово-комунального господарства УРСР (16 жовтня 1978 р.), заслужений наставник молоді УРСР (14 лютого 1980 р.), народний архітектор УРСР (23 січня 1981 р.), заслужений хімік УРСР, заслужений працівник соціального забезпечення УРСР (1 жовтня 1981 р.), заслужений працівник фізичної культури УРСР (2 грудня 1981 р.), заслужений журналіст УРСР (9 лютого 1982 р.), заслужений конструктор УРСР, заслужений технолог УРСР (21 червня 1985 р.), заслужений працівник сфери послуг УРСР, заслужений працівник народної освіти УРСР, заслужений діяч науки і техніки УРСР, заслужений працівник фізичної культури і спорту УРСР (20 квітня 1989 р.).

Скасовано почесні звання: заслужений ансамбль УРСР, заслужена капела УРСР, заслужений оркестр УРСР, заслужений хор УРСР, заслужений гірник УРСР, заслужений шляховик УРСР, заслужений геолог УРСР, заслужений ветеринарний лікар УРСР, заслужений учитель школи УРСР, заслужений учитель професійно-технічної освіти УРСР, заслужений майстер професійно-технічної освіти УРСР (10 жовтня 1969 р.), заслужений хімік УРСР, заслужений зв'язківець УРСР, заслужений геолог УРСР, заслужений агроном УРСР, заслужений зоотехнік УРСР, заслужений меліоратор УРСР, заслужений інженер сільського господарства УРСР, заслужений механізатор сільського господарства УРСР, заслужений лісовод УРСР, заслужений риболов УРСР, заслужений конструктор УРСР, заслужений технолог УРСР, заслужений працівник торгівлі УРСР, заслужений працівник житлово-комунального господарства УРСР, заслужений працівник служби побуту УРСР, заслужений працівник соціального забезпечення УРСР, заслужений працівник ВШ УРСР, заслужений працівник професійно-технічної освіти УРСР, заслужений наставник молоді УРСР, заслужений діяч науки УРСР, заслужений працівник фізичної культури УРСР (15 листопада 1988 р.).

Указом Президії ВР УРСР від 20 лютого 1967 р. встановлено єдиний за формою нагрудний знак до почесних звань УРСР.

Указом Президії ВР УРСР від 15 листопада 1988 р. встановлено, що почесні звання УРСР мають персональний характер нагородження.

Положення про Почесну Грамоту Президії ВР УРСР затверджене Указом Президії ВР УРСР від 25 липня 1969 р. Цим же указом встановлено нагрудні знаки до них. Указами Президії ВР УРСР від 17 грудня 1971 р. та 25 квітня 1979 р. у Положення про Почесну Грамоту Президії ВР та Грамоту Президії ВР УРСР внесено зміни й доповнення. Від 7 травня 1981 р. Почесній Грамоті Президії ВР УРСР та Грамоті Президії ВР УРСР надано статус Державної нагороди УРСР.

Загальна кількість нагороджених Почесною Грамотою Президії ВР УРСР та Грамотою Президії ВР УРСР становить близько 70 тис. осіб. Цими нагородами відзначено 41 місто, 11 районів, 5 селищ міського типу, 87 сіл та 2480 підприємств, установ, військових формувань.

Нагородження Почесною Грамотою Президії ВР УРСР та Грамотою Президії ВР УРСР (від 24 серпня 1991 р. - України) проводилося до грудня 1991 р.

ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНИ (від 1991 р.) - вищі форми відзначення громадян України, іноземців та осіб без громадянства за видатні заслуги перед Україною. Відповідно до Конституції України державні нагороди встановлюються законами України. Законодавство про державні нагороди складається з Конституції України 1996 р., Закону України від 16 березня 2000 р. «Про державні нагороди України» та указів Президента України. Існують різні види державних нагород: звання Герой України, ордени, медалі, відзнака «Іменна вогнепальна зброя», почесні звання України, Державні премії України, Почесна відзнака Президента України, відзнака Президента України - зірка «За мужність», відзнака Президента України - хрест «За мужність», Почесна Грамота Президента України за активну благодійницьку діяльність у гуманітарній сфері, Вітальний лист Президента України, Подяка Президента України, Грамота Президента України. Статут і положення про державні нагороди затверджуються Президентом України. Нагородження здійснюється указами Президента України.

Встановлено ордени: «Золота Зірка» (вручається Герою України за здійснення визначного геройського вчинку) та Держави (за визначні трудові досягнення), князя Ярослава Мудрого 1-5-го ступеня, «За заслуги» 1-3-го ступеня, Богдана Хмельницького орден 1-3-го ступеня, «За мужність» 1-3-го ступеня, княгині Ольги 1-3-го ступеня; медалі: «За військову службу Україні», «За бездоганну службу» 1-3-го ступеня, «Захиснику Вітчизни», «За працю і звитягу»; почесні звання України: «Народний артист України», «Народний архітектор України», «Народний художник України», «Заслужений артист України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений будівельник України», «Заслужений винахідник України», «Заслужений вчитель України», «Заслужений діяч мистецтв України», «Заслужений діяч науки і техніки України», «Заслужений донор України», «Заслужений економіст України», «Заслужений енергетик України», «Заслужений журналіст України», «Заслужений лікар України», «Заслужений лісівник України», «Заслужений майстер народної творчості України», «Заслужений машинобудівник України», «Заслужений металург України», «Заслужений працівник ветеринарної медицини України», «Заслужений працівник культури України», «Заслужений працівник освіти України», «Заслужений працівник охорони здоров'я України», «Заслужений працівник промисловості України», «Заслужений працівник транспорту України», «Заслужений працівник сільського господарства України», «Заслужений працівник соціальної сфери України», «Заслужений працівник сфери послуг України», «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України», «Заслужений природоохоронець України», «Заслужений раціоналізатор України», «Заслужений художник України», «Заслужений шахтар України», «Заслужений юрист України»; Державні премії України: Національна премія України ім. Т.Шевченка, Державна премія України в галузі науки і техніки, Державна премія України в галузі архітектури.

Для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням, при Президентові України утворено Комісію (від 2000 р. - Управління) державних нагород та геральдики, яка є дорадчим органом. Склад комісії та порядок її роботи визначаються Президентом України.

Особи, удостоєні державних нагород, користуються пільгами, передбаченими законами України.

Позбавлення державних нагород і поновлення в правах на них провадяться Президентом України у випадках, передбачених законом.

Законом України «Про державні нагороди України» визначено також порядок зберігання державних нагород після смерті нагородженого, вивезення державних нагород за межі України, відповідальність за порушення законодавства про державні нагороди.

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ СРСР - щорічні нагороди від імені держави за видатні суспільно значущі досягнення в науці і техніці, літературі, мистецтві, архітектурі для заохочення до творчої праці вчених, виробничників, митців. Існували Державні премії СРСР за досягнення у визначеній галузі діяльності, а також за досягнення у соціалістичному змаганні. Державні премії СРСР засновані постановами ЦК КПРС і РМ СРСР від 9 вересня 1966 р., від 26 березня 1969 р., від 11 серпня 1969 р. Положення «Про Ленінські і Державні премії СРСР в галузі науки і техніки, літератури і мистецтва» затверджено 17 лютого 1967 р. Щороку присуджувалося близько 50 Державних премій СРСР у галузі науки й техніки, близько 10 - у галузі літератури, мистецтва й архітектури, близько 10 - за досягнення у соцзмаганні (з 1974 р.). 1970 р. додатково було засновано 1 премію - за твори літератури й мистецтва для дітей і 4 - за створення підручників для вищих, середніх спеціальних та середніх навчальних закладів. Рішення про присудження Державних премій СРСР здійснювали Комітет з Ленінських і Державних премій у галузі науки й техніки і Комітет з Ленінських і Державних премій у галузі літератури, мистецтва та архітектури при РМ СРСР. Їхні рішення оприлюднювалися в ЗМІ щорічно до 7 листопада - річниці Жовтневої революції. Разом із премією присвоювали звання «Лауреат Державної премії СРСР» з врученням диплому та почесного знака, на якому вказувався рік присудження премії. Дипломи та знаки лауреата Сталінських премій 1-го, 2-го, 3-го ступеня (1940-52 рр.) було замінено на дипломи і почесні знаки лауреата Державної премії СРСР. Рішення Комітету про присудження Державної премії СРСР набирало чинності після затвердження його ЦК КПРС і РМ СРСР. Розмір премій - 5 тисяч карбованців.

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ.

В незалежній Україні державні премії є одним з видів державних нагород, які вважаються вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги в розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, державному будівництві та громадській діяльності. Від 1991 р. до 1999 р. продовжували існувати державні премії, впроваджені ще постановами РМ УРСР, за винятком державних премій за досягнення у соцзмаганні. Законом України «Про державні нагороди України» (2000 р., доповнений 2001 р.) встановлені такі Державні премії України: Національна премія України ім. Т.Шевченка; Державна премія України в галузі науки і техніки; Державна премія України в галузі архітектури; Державна премія України ім. О.Довженка в галузі кінематографії.

Згідно з Указом Президента України від 27 вересня 1999 р. вища нагорода в Україні в галузі культури - Державна премія України ім. Т.Шевченка - набула нового статусу: Національна премія України імені Т.Шевченка. Премія присвоюється за видатні твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства. Присудження Національної премії здійснюється за указом Президента України щорічно. Встановлено такі номінації Національні премії України ім. Т.Шевченка: художня література, документальна і науково-критична література; образотворче мистецтво; сценічне та екранне мистецтво. Комітет з Національних премій ім. Т.Шевченка приймає твори і роботи на здобуття Національної премії наступного року з 1 серпня до 1 листопада поточного року. Комітет проводить розгляд творів та робіт у З конкурсні тури та приймає рішення шляхом таємного голосування щодо кандидатур на присудження премії і подання його до Управління державних нагород та геральдики (до 2000 р. - Комісії) для підготовки висновків і внесення на розгляд Президентові України відповідних пропозицій. Рішення про присудження премії набуває чинності після затвердження його Указом Президента України, який публікується в ЗМІ до 9 березня - дня народження Т.Шевченка. Особам, удостоєним премії, присвоюється звання «Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка», вручаються диплом та почесний знак. Державні премії України в галузі науки і техніки - щорічні нагороди держави за видатні наукові дослідження, які сприяють подальшому розвиткові гуманітарних, природничих і технічних наук, впровадженню нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування, що відповідають рівню світових досягнень; за роботи, які становлять значний внесок у забезпечення екологічної безпеки; за створення підручників для вищих, професійно-технічних і середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Роботи, висунуті на здобуття Державної премії України, приймаються Комітетом з Державних премій України в галузі науки і техніки щорічно до 1 квітня. Комітет виконує надані повноваження протягом 5 років згідно з Положенням про Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. До складу Комітету входять видатні вчені НАН України, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, провідні спеціалісти міністерств, центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів 3-4-го рівнів акредитації, представники громадських організацій. На здобуття премії можуть претендувати наукові роботи та підручники, опубліковані в завершеному вигляді не менш як за рік до їх висунення, а також освоєні у виробництві роботи в галузі техніки, матеріалів, технологій. Присуджується щорічно 20 Державних премій України, у т. ч.: до 15, які мають відповідний дозвіл для публікації у ЗМІ, до 3 – за роботи, які становлять державну таємницю, до 2 – за підручники. Колектив претендентів не може перевищувати 10 осіб. Не допускається внесення до списку претендентів осіб, які виконували адміністративні, організаторські чи консультативні функції. Рішення Комітету набуває чинності після прийняття указу Президента України, який опубліковується в ЗМІ до 1 грудня – річниці референдуму про незалежність України. особам, удостоєним Державної премії України, присвоюється звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки», вручаються диплом і почесний знак встановлених зразків.

Державна премія України в галузі архітектури – державна нагорода за створення видатних житлово-цивільних та промислових архітектурних комплексів, будівель і споруд, роботи в галузі містобудування, ландшафтної архітектури, упорядження міст і селищ, реставра*ції пам’яток архітектури та містобудування, наукові праці з теорії архітектури, що мають важливе значення для дальшого розвитку вітчизняної архітектури і містобудування та здобули широке громадське визнання. Встановлено 5 таких премій. Повноваження Комітету із Державних премій України в галузі архітектури визначені Указом Президента України від 20 березня 2002 р. Комітет разом із Спілкою архітекторів та Управлінням містобудівної політики Державного комітету України з будівництва та архітектури проводить роботу з виявлення і висунення об’єктів містобудування і архітектури на здобуття Державної премії України. на підставі подання комітету приймається указ Президента України про призначення премії, який щорічно оприлюднюється до 1 липня – Дня архітектора. Особам, удостоєним премії, присвоюється звання «Лауреат Державної премії України в галузі архітектури», вручаються диплом та почесний знак.

Державна премія України імені О.Довженка.

Встановлена Указом Президента України «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка» від 10 вересня 1994 р. Положення про Державну премію України імені О.Довженка затверджено Постановою КМ України від 12 грудня 1994 р. Присуджується з 1995 р. У 2001 р. внесена до Закону України «Про державні нагороди України». вручається особам за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва. Представлені на присудження кандидатури розглядає Комітет з Державної премії України імені О.Довженка. За поданням Комітету премія присуджується Указом Президента України, який оприлюднюється у ЗМІ до 10 вересня – дня народження О. Довженка. Особам, удостоєним премії, присвоюється звання «Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка», вручаються диплом і почесний знак встановлених зразків.

Розмір грошової винагороди кожної з премій визначається щорічно указом Президента України.

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ УРСР – одна з форм щорічних республіканських нагород за видатні досягнення у визначеній сфері діяльності. В УРСР були встановлені державні премії: в галузі науки і техніки; для передовиків соціалістичного змагання за видатні досягнення в труді; імені Т.Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва та архітектури.

Державна премія УРСР в галузі науки й техніки заснована Постановою ЦК КПУ та РМ УРСР від 23 квітня 1969 р. (із наступними змінами 1980, 1981, 1982 рр.). щорічно присуджується 17 таких Державних премій, з яких 2 (з 1972 р.) – за створення підручників для вищих, середніх спеціальних та середніх навчальних закладів. Присудження Державної премії УРСР здійснював Комітет з Державних премій УРСР при РМ УРСР. Постанова завжди публікувалася до 25 грудня – річниці проголошення радянської влади в Україні.

Державна премія УРСР для передовиків соціалістичного змагання за видатні досягнення в праці встановлена Постановою ЦК КПУ і РМ УРСР від 26 березня 1974 р. і 13 серпня 1974 р. Присуджувалися 2 (від 1977 – 4) такі премії. Постанови приймалися за підсумками соцзмагання попереднього року й публікувалися до 1 травня – Дня міжнародної солідарності трудящих рішення про присудження приймалося на спільному засіданні Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки та Укрпрофспілки. Премія існувала до 1991 р.

Особам, нагородженим Державною премією в галузі науки і техніки та для передовиків соцзмагання, присвоювалося звання «Лауреат Державної премії Української РСР», вручався диплом і почесний знак. Розмір премії – 2500 карбованців кожна.

Державна премія України імені Т.Шевченка. Республіканська премія імені Т.Шевченка заснована 20 травня 1961 р. Постановою РМ УРСР. Нагорода лауреатів Шевченківської премії відбулася вперше 9 березня 1962 р. Першими диплом та почесний знак лауреата отримали П.Тичина, О.Гончар в галузі літератури та П.Майборода в галузі музики. Постановою ЦК КПУ і РМ УРСР від 23 квітня 1969 р. республіканська премія імені Т.Шевченка і республіканська премія з архітектури (існувала з 6 лютого 1968 р.) були об’єднані і отримали назву «Державна премія УРСР імені Т.Шевченка». Встановлено 8 премій, якими щорічно нагороджувалися видатні митці за високоідейні й високохудожні твори та роботи в галузі літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кінематографії. Присудження здійснював Комітет з Державної премії УРСР імені Т.Шевченка, який публікував свої постанови до 9 березня – дня народження Т.Шевченка. Особам, удостоєним цієї премії, присвоювалося звання «Лауреат Державної премії Української РСР імені Т.Шевченка», вручався диплом та почесний знак. Грошова винагорода лауреата – 2500 крб.

Рішення всіх комітетів про присудження Державної премії УРСР набирало чинності після затвердження ЦК КПУ і РМ УРСР.

* Даний навчально-тематичний план може змінюватися викладачем згідно з погодинним навантаженням, (яке є неоднаковим для всіх факультетів та спеціальностей) та з метою поліпшення навчального процесу.

1 М. Грушевський. Иллюстрированная история Украины. Киев – Львов, 1911.

1 В.Фоменко. Про запорозьких кошових, журнал "Україна", № 38, 1970 р.

1 До 1938 р. найвищий орган державної влади Радянської України іменувався: з грудня 1917р. – Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) Рад України; з березня 1919 по липень 1938 р. – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) і у 1935–1938 рр. – ЦВК УРСР; з липня 1938 – Президія Верховної Ради УРСР.

2 Уряд Радянської України іменувався: з грудня 1917 по квітень 1918 – Народний Секретаріат; з листопада 1918 по січень 1919 р. – Тимчасовий Робітничо–селянський Уряд України: з січня 1919 по березень 1946 р – Рада Народних Комісарів (Раднарком) УРСР (до січня 1937 р. – УСРР); з березня 1946 р. – Рада Міністрів УРСР.

1 Організація Компартії України іменувалася: з липня 1918 р. по жовтень 1952 р. – Комуністична партія (більшовиків) України; з жовтня 1952 р. – Комуністична партія України

113