3. Наукові школи менеджменту

Як наука менеджмент сформувався у ХІХст. в Америці. Характерними рисами теорії управління цього періоду є: ієрархічно-пірамідальна побудова орга­нізацій та підприємств; авторитарний стиль управління, мислення.

Розвиток теорії менеджменту має відповідні напрямки, які нази­ваються школами управління, що мають своїх засновників та послі­довників.

1. Школа наукового управління

Термін «наукового управління» ввів Фрсдсрік Тейлор. Фредерік Уінслоу Тейлор (1856-1915 рр.) розробив систему диференційної платні, яку виклав в своїй праці «Тарифна система» (1895 р.). Ця сис­тема складалася з трьох частин:

• встановлення норм (стандартів) за допомогою хронометражу;

• відрядна оплата праці;

3)«...платити людині за працю, а не за присутність».

Визнання управління наукою, а також великого теоретичного внеску до неї Ф. Тейлора сталося після виходу в світ книги «Прин­ципи наукового управління». Саме тут Ф. Тейлор виклав свої філо­софські (методологічні) погляди на менеджмент. Основою їх є спіль­ність інтересів як роботодавця, так і кожного робітника щодо роз­питку виробництва.

До механізмів реалізації менеджменту Ф. Тейлор відносив:

1. хронометраж;

2. стандартизацію знаряддя праці та інструментів, а також вивчення виконання певного виду роботи на підставі аналізу рухів людини;

3. відокремлення функції планування; розробку інструк­ційних карток для робітників;

4. диференціювання тарифів; класифіка­цію засобів виробництва й т. ін.

Дослідження, які також увійшли до складу школи, пов'язані з роботами Френка і Ліліан Гілбретів. Френк Банкет Гілбрет (1868-1924 рр.) та Ліліан Моллер Гілбрет (1878-1972 рр.) займалися пра­цями з удосконалення рухів робітників. Вони заклали фундамент для сучасної розробки стандартів праці, а також принципів його стимулювання за допомогою заробітної платні.

Одним з видатних послідовників Ф. Тейлора був Генрі Лоуренс (1861-1919 рр.). Особливо слід виділити використання Гантом діаграм планування часу й управління роботою. Головним в них бу­ло те, що в діаграмах робота була розписана й розбита за часом че­рез окремі операції, до її виконання.

1. Внесок школи наукового управління: використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання задачі; добір людей для виконання певних задач та спеціальне навчання їх; забезпечення робітників певними ресурсами, необхідними для досягнення мети; систематичне використання матеріального стимулюван­ня щодо підвищення продуктивності праці.

Недоліки школи наукового управління: розгляд праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лі­нійної системи управління через відокремлення функцій плануван­ня; організація розглядалася як замкнута система.

2. Класична школа менеджменту (або школа адміністративно-бюрократичного підходу)

Лозунг цієї школи: «Ефективно працювати — працювати не на­пружено». Виникнення класичної школи пов'язано з ім'ям француза Анрі Файоля (1841-1925 рр.). Файоль запропонував 14 принципів управління, з використанням яких пов'язував успіх організації.

Файоль розробив так звані «елементи менеджменту»: плануван­ня, організація, розпорядження, координація, контроль.

Ідея універсальності, застосування принципів менеджменту до будь-якого виду підприємництва знайшла своїх прихильників не тільки у Франції. В Англії вона була розповсюджена Лінделлом Урвіком (1908-1975 рр.), в Америці — Дж. Д. Муні (1892-1960 рр.).

Представники класичної школи були впевнені, що здійснивши поділ організації на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху. Досягненням цього напрямку досліджень було виділення функцій управління, вперше здійснене Файолем: техніч­на, комерційна, фінансова, захисна, облікова, адміністративна.

Гаррінгтон Емерсон (1853-1931 рр.) був представником нового покоління інженерів, які впроваджували нові методи економії часу та засобів в американську промисловість. В історію менеджменту він увійшов як піонер розповсюдження знань щодо ефективності та як розробник 12 принципів продуктивності праці.

Великий внесок у класичну школу менеджменту зробив видат­ний німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920 рр.). Він розробив модель адміністративної організації («ідеальний тип»), визначеної ним терміном «бюрократія». Відповідно теорії М. Вебера існують три ідеальні види влади: раціонально-правовий, традиційний, харизматичний.

Внесок класичної школи в науку менеджменту визначення прин­ципів управління; опис функції управління; системний підхід до управління всією організацією.

Недоліки класичної школи менеджменту: спрощене уявлення про мотиви людської поведінки; розгляд організації як замкнутої системи.