№20. - С. 19.

2. Тишкевич И.С. Являются ли руководящие указания Пленума Верхов­ного Суда СССР источниками права // Сов. гос-во и право. - 1985. - № 6.

• С. 61; Лазарев В.В. Применение советского права. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1972.-С. 80-81.

По-четверте, можлива ситуація, коли прийоми юридичного трактування з конкретного питання цілком або частково підтвер­джують відсутність волі нормотворця. Як правило, це свідчить про існування прогалин у трудовому праві з цього питання.

Однак, тільки використовуючи в сукупності обидва ета­пи встановлення прогалин у трудовому праві України з усією ймовірністю можемо констатувати факт їх наявності. Лише встановивши прогалину можна її усунути. Способи усунен­ня прогалин поділяються на заповнення й подолання. Справа в тому, що встановлення прогалин у трудовому праві, по ідеї, можливе будь-якими особами й органами, а заповнення й по­долання здійснюються тільки певними суб'єктами. Раніше вже відзначалося, що заповнення прогалин у трудовому праві

це завдання нормотворчих органів, а подолання реалізуєть­ся суб'єктами правозастосовчої діяльності в перебігу правоза- стосування. Заповнення прогалин здійснюється за допомогою прийняття правотворчими органами у встановленому законом порядку відсутніх правових норм.

Другий спосіб усунення прогалин у трудовому праві - їх по­долання суб'єктами правозастосовчої діяльності. У вітчизняно­му правознавстві, незважаючи на наявність серйозних моногра­фічних досліджень, проблема правозастосування залишається дискусійною. Для позначення правозастосування в юридичній літературі використовуються різні терміни, зокрема, "правоза­стосування", "застосування права", застосування закону", які, в принципі, можна вважати синонімами'. У теорії права й науці трудового права не існує єдиної думки з питання визначення правової категорії "правозастосування". Не вдаючись у деталь­ний розгляд висловлених із цього приводу точок зору, можна ви­різнити низку ознак, визнаних більшістю вчених: 1) застосуван­ня права є особливою формою такої реалізації або, принаймні, поєднується з іншими формами реалізації права (використан­ням, здійсненням, виконанням, дотриманням права); 2) здійс­нюється уповноваженими на те компетентними суб'єктами; 3) має владний обов'язковий характер; 4) реалізується у спе­ціально передбачених процесуальних формах; 5) пов'язано з прийняттям на підставі норм права рішення по конкретній справі і його оформленням у вигляді акта застосування права (правозастосувального акта чи, як його ще називають, індивіду- ально-правового).

Можна припустити, що застосування права є видом держав­ної діяльності, що здійснюється компетентними державними органами й посадовими особами.⁴² Якщо прийняти цю точку зору, то перелік суб'єктів, які застосовують норми трудового права України, є необгрунтовано звуженим, оскільки з нього виключаються такі недержавні суб'єкти правозастосування, як роботодавці недержавної форми власності, КТС, профспілкові органи, трудові колективи та ін. Вважаємо, що у випадку з тру­довим правом таку вузьку позицію навряд чи можна визнати

правильною хоча б тому, що, незважаючи на значне скорочен­ня в наш час повноважень профспілок і трудових колективів, усі перелічені суб'єкти залишаються суб'єктами застосування норм трудового права.⁴³

Прямо протилежний, широкий підхід до питання суб'єктів правозастосування підтримував Р.З. Лівшиць, який відзначав, що правозастосувачами можуть бути не тільки уповноважені на те компетентні суб'єкти, а й будь-які громадяни.⁴⁴ Вважаємо, що в трудовому праві такий підхід навряд чи можна використо­вувати: адже громадяни реалізують трудові права й виконують трудові обов'язки, несуть відповідальність по трудовому праву тільки у випадку, якщо стають суб'єктами останнього, тобто сторонами трудових та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин (працівниками, роботодавцями, членами КТС, при­мирної комісії, трудового арбітражу, громадянами, які шукають роботу, та ін.) і при цьому мають трудову правосуб'єктність.

На практиці з прогалинами в трудовому праві найчастіше стикаються в основному органи, що вирішують індивідуальні трудові спори: суди, КТС та ін. Трохи рідше - профспілкові ор­гани, вищестоящі в порядку підпорядкованості органи. Але ж суб'єктами застосування норм трудового права також є й Кон­ституційний Суд України, й органи державного управління, прокуратура, роботодавець, трудові колективи та ін. Чи всі вони мають право вирішувати юридичні справи, долаючи прогалини в трудовому праві ? Оскільки в трудовому праві України немає норм, що регулюють діяльність по подоланню прогалин у праві, то прямої відповіді на це питання не існує. Із цього приводу O.K. Безіна пише: "Якщо прийняти пропозицію про допус­тимість подолання прогалин у трудовому законодавстві всіма правозастосовчими органами, то прийдеться визнати, що сфера, у якій вони можуть долатися, практично не обмежена, а це не може сприяти зміцненню... законності в трудових відносинах. Діяльність по подоланню прогалин у трудовому законодавстві...

не може бути довірена всім правозастосувачам".⁴⁵ Безина А.К. Судебная практика в механизме правового регулирования трудовьіх отношений. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1989. -С. 91. Не вдаючись в аналіз конкретної діяльності по подоланню прогалин у тру­довому праві суб'єктами, які здійснюють правозастосування, все-таки не можна погодитися з цим твердженням з наступних причин. По-перше, якщо допустити правильність наведених міркувань, то виникає правомірне питання і, за нашим переко­нанням, в принципі, таке, яке вирішити неможливо: якому пра- возастосовчому органу можна довіряти, а якому ні ? По-друге, сфера, у якій виникають прогалини в трудовому праві, як уже відзначалося, зумовлена іншими критеріями. По-третє, закон­ність у перебігу діяльності по подоланню прогалин у трудовому праві досягається за допомогою пред'явлення низки вимог до застосування методів такого подолання. Внаслідок цього треба констатувати, що будь-який суб'єкт правозастосовчої діяльності України вправі долати прогалини в трудовому праві в процесі своєї поточної правозастосовчої діяльності (це природно, якщо законодавець не пов'язує вирішення того чи іншого питання, що є прогалиною в трудовому праві, з конкретними суб'єктами або не відносить його до своєї компетенції).

Виходячи з вищенаведеного, можемо зробити висновок, що правозастосовча діяльність - це здійснювана в спеціально пере­дбачуваних процесуальних формах владна діяльність уповнова­жених на те компетентних органів та осіб, яка має своєю метою забезпечити адресатам правових норм реалізацію належних їм прав та обов'язків, а також гарантувати контроль за цим проце­сом.

Застосування трудових правових норм здійснюється у від­повідному порядку і проходить конкретні стадії: 1) Установлен­ня фактичної основи справи. Ціль стадії-досягнення фактичної об'єктивної істини. 2) Вибір норми трудового права, що підлягає застосуванню до даних фактичних обставин, тобто кваліфікація фактів, обставин справи. Саме на цій стадії суб'єкт правозасто­совчої діяльності стикається з необхідністю вирішити конкрет­ну ситуацію в умовах існування прогалин у трудовому праві. 3) Після появи переконаності правозастосувача в правильності

обраної норми трудового права й можливості її поширення саме на даний випадок, виноситься рішення, тобто видається право- застосовчий акт (офіційний правовий документ, що містить ін­дивідуальний владний припис, винесений відповідним компе­тентним органом у результаті вирішення конкретної юридичної справи).

У випадку неможливості ухвалення рішення по конкретній юридичній справі у зв'язку з наявністю прогалини в трудовому праві суб'єкт правозастосовчої діяльності вимушений усунути відповідну прогалину за допомогою використання спеціальних методів подолання прогалин у трудовому праві України. Адже жоден правозастосовчий орган (будь-то суд, КТС, роботодавець, профспілка чи ін.) не вправі ухилитися від вирішення якої-не- будь справи з тієї причини, що для цього випадку не існує від­повідної норми в чинному масиві нормативних актів про пра­цю. "Правосуддя так чи інакше повинно вчинитися'" - це гасло є одним з головних принципів права і правосуддя. Таким чином, факт наявності прогалин у трудовому праві виступає юридич­ною підставою застосування методів їх подолання.

Методи подолання прогалин у вітчизняному трудовому праві необхідно визначити як конкретні юридичні прийоми та спосо­би, які використовуються суб'єктами правозастосовчої діяль­ності з метою усунення існуючих недоліків. Більшість учених відносять до числа таких методів аналогію права й аналогію за­кону. У науковій юридичній літературі існує й інша точка зору щодо цього питання. Так, С.В. Поленіна самостійним методом усунення прогалин у праві крім правової аналогії виділяє й суб- сидіарне застосування норм права.⁴⁶ Поленина С.В. Субсидиарное применение норм гражданского законо- дательства к отношениям смежньїх отраслей II Сов. гос-во и право. - 1975. -№11.-С. 23-24. Такої ж думки дотримують­ся й В.В. Єршов та О.О. Єршова, хоча останнє вони йменують "міжгалузевою аналогією закону".⁴⁷ О.Т. Боннер вважає, що до цих методів належать аналогія закону, аналогія права, суб- сидіарне правозастосування, використання юридичних судових звичаїв, а також "...створення й застосування своєрідних замін­ників нормативних актів у виді керівних постанов Пленумів Верховного Суду".¹

Суть правової аналогії зумовлена вимогами однакової міри й однакового юридичного підходу з боку права до рівних за своєю суттю явищ. Щодо цього Ф. Регельсбергер писав: "Із наших моральних понять випливає глибоко закладена в них вимога, що рівні склади фактів повинні вирішуватися за однією й тією ж юридичною нормою. Рівність перед правом - ... одна й та ж норма для всіх рівних за своєю суттю явищ".² С.С. Алексєєв справедливо відносить цю властивість права до найважливіших засад правосуддя, виводячи його з необхідності рівноважності, справедливого права і справедливого торжества в практичних справах.³ Але цілком очевидно, що серед реальних суспільних відносин, які регулюються правом (у тому числі й трудових), немає абсолютної тотожності, тому при використанні аналогії в розрахунок береться не будь-яка схожість, а тільки за суттє­вими ознаками, що мають принципове значення, тобто віднос­на тотожність. Це стосується як подібності неврегульованих (прогальних) відносин з відносинами, врегульованими норма­ми права, так і подібності юридичного регулювання зазначених відносин, інакше кажучи, подібності норми права, що регулює близькі з прогальними суспільні відносини, з правилом, вироб­леним у перебігу аналогії. Ці обставини є важливими гарантія­ми забезпечення законності при використанні методу аналогії в трудовому праві.

Правова аналогія в трудовому праві України - це метод саме подолання прогалин у праві, а не їх заповнення. Вироблені при цьому положення не стають нормою права. Ось чому їх доцільно йменувати не "правові норми", а "правоположення". Рішення з елементами аналогії по певній справі, навіть якщо воно прийня то компетентним авторитетним органом, що застосовує норми трудового права України, може служити лише прикладом вирі­шення аналогічних справ у майбутньому. Суть методу правової аналогії полягає в тому, що, усуваючи прогалину, суб'єкт пра- > возастосовчої діяльності прагне вирішити конкретну юридичну справу на підставі наявних у чинному законодавстві приписів. Разом із тим правова норма, що регулює подібні обставини, при аналогії норм права змінюється і трансформується у відмінне від існуючої норми правовоположення. Аналогія ж на підставі принципів права використовується, якщо немає норми права, яка регулювала б подібні відносини. Правоположення тут ут­ворюється з урахуванням сутності принципів права. Отже, в обох випадках не існує безпосереднього застосування чинних норм законодавства про працю. Правовий припис по подолан­ню прогалин не може суперечити цим нормам трудового права України. З таких позицій навряд чи можна розцінити як правомірне положення, визначене в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику роз­гляду судами трудових спорів". Усуваючи прогалину в трудо­вому праві Верховний Суд указав, що стосовно до правил п. 1 ст. 40 КЗпП може бути розірвано трудовий договір при відмові працівника укласти договір про повну матеріальну відповідаль­ність з поважних причин (або коли раніше виконання обов'язків за трудовим договором не вимагало укладення договору про повну матеріальну відповідальність). Роз'яснення Верховного Суду України в даному випадку вважаємо, суперечить нормам трудового права, хоча в юридичній літературі існує й інша точка щодо цього.⁴⁸ Ашихмина А.В. Некоторьіе вопросьі применения аналогам при растор- жении трудового договора // Роль трудового договора в регулировании обще- ственньїх отношений. - Пермь: Изд-во Перм, ун-та, 1983. - С. 68.У ситуації, що виникла у зв'язку з відмовою від укладення договору про повну матеріальну відповідальність, не відбувається ні ліквідації організації, ні скорочення чисельності чи штату працівників. Тому тут відсутні підстави для застосу­вання п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідну прогалину доцільно заповнити за допомогою правотворчості, а не долати. Як вба- крім об'єктивних причин прогалин, пов'язаних з динамізмом і розмаїтістю суспільних відносин, що входять у сферу право­вого регулювання трудового права, прогалини можуть бути зу­мовлені суб'єктивними причинами - дефектами у викладі волі законодавця та в її оформленні. В останньому випадку законо­давець передбачав або міг передбачати необхідність правового регулювання, але в силу суб'єктивних причин все-таки допус­тив прогалини у правовій регламентації трудових і пов'язаних з ними суспільних відносин. Оперуючи викладеним, можемо під­сумувати, що критерій"можливого передбачення законодавцем фактів, що знаходяться в царині правового регулювання" не дозволяє провести чіткої межі між тлумаченням і використан­ням аналогії. Тільки та обставина, що при тлумаченні права встановлюється, але не змінюється справжня воля законодавця, а при аналогії вона як би доповнюється, служить критерієм роз­межування цих явищ.

Нагадаємо, що ст. 8 Цивільного кодексу України дає визна­чення аналогії закону й аналогії права: "... Якщо цивільні відно­сини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими право­вими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законо­давства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (ана­логія права)".

Правоположення, яке створюється при аналогії норм права, становить собою логічний умовивід, зроблений за правилами силогізму. Вагомою посилкою (предикатом) служить обстави­на, що правова норма регламентує певні суспільні відносини, які мають схожість з відносинами, що утворюють прогалину в трудовому праві. Норма права, що регулює подібні відносини, стає своєрідною моделлю для впорядкування прогальних відно­син. Меншою посилкою, що містить суб'єкт висновку, виступає суттєва схожість відносин, установлених нормою права, з пра­вовідносинами, що мають прогалину. У результаті дедуктивно­го умовиводу робиться висновок, що відносини, які становлять прогалину в трудовому праві, повинні бути врегульовані подіб­но до вихідної норми права. Створюється правовий припис по подоланню прогалин у трудовому праві за типом існуючої нор­ми права, регулюючої суспільні відносини, найбільш близькі за змістом з тими, що мають прогалини.

Вироблений у процесі аналогії норм права правовий припис схожий із самою нормою права, але про просте поширення сфе­ри дії останньої на відносини, що мають прогалини, говорити не можна. Він становить собою видозмінену норму права. Розход­ження можуть бути не тільки в царині дії, а й у всіх структурних елементах норми і правоположення. Між ним і правовою нор­мою, вважаємо, має залишатися схожість в суттєвих ознаках, тоді як воля правозастосовчих органів, що долають прогалини в трудовому праві, обмежується волею нормотворця.

Так, апеляційний суд Сумської області, розглянувши справу Д. про поновлення на роботі і стягнення середнього заробіт­ку за час вимушеного прогулу, вказав, що відмова працівника виконати розпорядження роботодавця в силу його незакон­ності не може потягти за собою накладення дисциплінарного стягнення.⁴⁹ c/318 У трудовому законодавстві є тільки одне правило, яке прямо вказує на обставини, що виключають юридичну відповідальність працівників. Це ч. 4 ст. 130 КЗпП України, у якій зазначено, що на працівників не може бути покладена від­повідальність за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику. У зв'язку ж з дисциплінар­ною відповідальністю подібних норм взагалі не існує. Ось чому суд за аналогією з кримінальним правом подолав прогалину й відніс відмову працівника виконати незаконне розпорядження (наказ) до обставин, що виключають юридичну відповідаль­ність. Із цього прикладу випливає недолік ч. 4 ст. 130 КЗпП України, що передбачає неприпустимість покладання на пра­цівника вказаної відповідальності. Вважаємо, що законодавцеві в новому Трудовому кодексі України з огляду на сформовану судову практику належить установити хоча б примірний пере­лік обставин, що виключають юридичну відповідальність пра­цівників.

Аналогія на підставі принципів права застосовується, коли неможливо підібрати норму права, що регулює подібні з про- гальними суспільні відносини, тобто використати аналогію норм права. У юридичній науці цей метод подолання прогалин у праві прийнято називати "аналогією права". Вона полягає у вирішенні конкретної юридичної справи на підставі принципів права і, як правильно відзначає О.С. Піголкін, становить собою акумуляцію загальних засад (принципів) відповідного інститу­ту чи галузі права та їх втілення в конкретній справі.⁵⁰ ' Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права//Сов. гос- во и право. - 1970. -№3. - С. 46.

^: Бугров Л.Ю. Проблеми свободьі труда в трудовом праве России.

Пермь: Изд-во Перм, ун-та; Информ.-прав. аг-во ИНПЕА, 1992. - С. 55, 56.

Регельсбергер Ф. Общее учение о праве. - М.: Изд-во г-на Михайлова, 1897. -С. 169.

' Ершов В.В. Восполнение судом пробелов в трудовом законодательстве

// Сов. юст. - 1993. - №24. - С. 19.

Певні труднощі для широкого використання цього терміна викликає та обставина, що у вітчизняному правознавстві немає єдності думок щодо питання поняття й видів принципів трудо­вого права. Не вдаючись у дискусію про поняття останніх, не вважаємо доцільним погодитися з тими вченими, які розгляда­ють правові принципи як властивість, об'єктивно притаманну праву, і не вбачають у них суб'єктивного розсуду законодавця. У даному ж випадку бажане видається за дійсне. Нормативно- правові акти - документи людської діяльності; у них немину­че виявляються суб'єктивні засади, властиві нормотворцеві як фрагменту соціуму. Родовою ж ознакою при визначенні принципу права має виступати саме поняття "основоположне міркування законодавця", а видовими відмінностями - (а) обу­мовленість законами розвитку природи й суспільства, (б) визна­ченість сутності права і (в) закріплення в нормах права.²

Подолання прогалин у трудовому праві вимагає передовсім посилання на принципи всього вітчизняного права. Галузевими принципами трудового права є забезпечення права на: 1) сво­боду праці; 2) заборону примусової праці й дискримінацію в трудових правовідносинах; 3) сприяння зайнятості й захист від безробіття; 4) працю в умовах, відповідаючих вимогам безпе­ки й гігієни; 5) винагороду за працю без будь-якої дискримі­нації й не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці; 6) відпочинок; 7) відшкодування шкоди, завданої працівникові у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків; 8) сприяння професійному розвитку працівника на виробництві, підготовку кадрів; 9) індивідуальні й колективні трудові спори з використанням установлених законом способів їх вирішен­ня, включаючи право на страйк; 10) установлення державних гарантій щодо визнання, дотримання й захисту трудових прав працівників, здійснення державного нагляду й контролю за їх дотриманням, захист державою прав і свобод кожного, у тому числі й у судовому порядку; 11) об'єднання, включаючи право створювати професійні спілки й органи громадської самодіяль­ності працівників для захисту своїх прав, свобод та інтересів у трудових правовідносинах і здійснення громадського контролю за їх дотриманням; 12) участь об'єднань працівників і робото­давців у регулюванні відносин у сфері праці та ін.

При аналогії на підставі принципів права приписи по по­доланню прогалин, на відміну від правових положень, вироб­лених у результаті аналогії норм права, формуються з аналізу принципів, а не норм права, що регулюють суспільні відноси­ни, подібні тим, що мають прогалини. Це дещо знижує якість результатів, отриманих за допомогою аналогії на цій підставі порівняно з висновками за аналогією норм права. Ф. Регель- сбергер відзначав: "Чим далі приходиться... йти від окремих положень права до загальних правових принципів, тим невиз- начнішими робляться обриси загального складу фактів і тим менш надійним - результат, одержуваний за допомогою анало­гії".' Дійсно, принципи трудового права мають загальну приро­ду і тому не відбивають усієї специфіки суспільних відносин, пов'язаних із працею. У деяких випадках досить проблематич­но вивести з принципів трудового права припис, за допомогою якого можна подолати певну прогалину в трудовому праві й ви­рішити конкретну справу. Однак не можна не визнати, що таку недосконалість легше винести, аніж банкрутство правосуддя або виведення судової сваволі в джерело права.

До змісту сформульованого в перебігу використання ана­логії правоположення важливо включати вказівку на ту норму чи той принцип права, на підставі чого вирішується конкретна юридична справа. Треба підтримати В.В. Єршова, яка пропонує при аналогії норм права вказувати у правозастосовчому рішен­ні, наприклад, "відповідно до ст. КЗпП".¹ Таке посилання

на чинну норму права дозволить контролювати обґрунтованість і законність результатів, отриманих при аналогії норм права. У разі усунення прогалини на підставі принципів трудового пра­ва правовий припис повинен містити формулювання принципу права, покладеного в підґрунтя вирішення юридичної справи. Ця обставина також є гарантією законності при вирішенні тру­дових справ за допомогою методу правової аналогії.

Але така аналогія, на нашу думку, можлива лише в межах галузі права, у даному разі трудового. Інша справа - аналогія норм права, що може бути внутрішньогалузевою й міжгалузе­вою. Перша має місце в рамках трудового права, друга найчасті­ше пов'язана із суміжними галузями. При внутрішньогалузевій аналогії прогалина в трудовому праві долається на підставі норм права цієї ж галузі.

Для міжгалузевої аналогії норм характерно те, що прогалина знаходиться в царині правового регулювання трудового права, а норми, що регламентують суспільні відносини, подібні з про- гальними й необхідні для подолання прогалин за аналогією, - в іншій галузі права. Показовою є наступна ситуація, яка первісно має відношення і до трудового права. Гр. К. надіслав до Вищого адміністративного суду України адміністративний позов гр. К. до апеляційного суду Запорізької області, Мелітопольського місь- крайонного суду Запорізької області про визнання дій неправо­мірними разом із заявою про визначення підсудності його позову, відповідачем по якому є апеляційний суд Запорізької області.

Стаття 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, однак по­рядок визначення підсудності адміністративних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду у названому Кодексі не передбачений.

Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсут­ності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд засто­совує закон, що регулює подібні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 108 Цивільного процесуаль­ного кодексу України (далі - ЦПК України) підсудність цивіль­них справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін.

З врахуванням вищевказаного Суддя Вищого адміністра­тивного суду України визнав, що зазначена норма Цивільного процесуального кодексу України підлягає застосуванню при визначенні підсудності адміністративної справи за правилами аналогії закону.⁵¹ Ухвала Вищого адміністративного суду України "Про визначення під­судності адміністративної справи" від 20 червня 2006 року.

Ершов В.В., Ершова Е.А. Трудовой договор: Учеб.-практ. пособ. - 3-є изд. - М.: Дело, 2001. - С. 45.

Лазарєв В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974. - С. 179; Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт, 1997. - С. 228.

Бару М.И. О субсидиарном применении норм гражданского права к тру­довим правоотношениям // Сов. юстиция. - 1963. -№14. — С. 17.

Безина А.К. Судебная практика в механизме правового регулирования трудових отношений. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1989. - С. 96.

У науковій юридичній літературі деякі правознавці між­галузеву аналогію йменують субсидіарним застосуванням правових норм.⁵² Однак варто відзначити, що у вітчизняному правознавстві під категорією "субсидіарне застосування пра­вових норм" розуміються різні правові явища. Усі точки зору з цього питання умовно можна поділити на три групи. Так, одні правники стверджують, що субсидіарне застосування пра­вових норм є особливим різновидом правової аналогії⁵³, другі (як уже відзначалося) виокремлюють його й розглядають як самостійний метод подолання прогалин у праві; треті суб­сидіарне застосування правових норм виводять не з наявності прогалин у праві, а з "необхідності розумного й ощадливого розміщення нормативного матеріалу"⁵⁴ в "інтересах законодав­чої економії"".⁵⁵

Насамперед, хотілося б висловитися з приводу нераціональ­ності дублювання тотожних норм права в текстах норматив- но-правових актів. Дійсно, в окремих нормативно-правових актах в інтересах нормотворчої економії нерідко використову­ють відсилання на норми, що знаходяться в цьому ж акті, але в іншій його частині або в іншому нормативно-правовому акті. Відсилання зустрічаються й на норми іншої галузі права. Як наслідок - вирішення конкретного казусу неможливе без суб- сидіарного застосування норм права, на які зроблено такі від­силання.

Норми права, що безпосередньо містять їх, у теорії права прийнято називати відсилочними або бланкетними. Прикладом першої служить ч. 2 ст. 14 КЗпП України, яка вказує, що стро­ки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору, відпові­дальність за його виконання регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди". Суть бланкетної норми по­лягає в тому, що, на відміну від відсилочної, у її змісті немає прямої вказівки на іншу норму права чи нормативно-правовий акт, хоча з тексту цієї норми все-таки випливає необхідність звернення до яких-небудь спеціальних нормативних актів, пра­вил, інструкцій тощо. За приклад такої норми можна навести ч. 7 ст. 153 КЗпП України, відповідно до якої на власника або уповноважений ним орган покладається систематичне прове­дення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Спеціальних же норм, що роз­кривали б зміст подібних інструктажів, у КЗпП України не міс­титься. Вони передбачені законодавством про охорону праці, а також нормативними актами інших галузей права. Таким чином, можна зробити висновок, що в цих та інших схожих випадках субсидіарне застосування норм права не є методом подолання прогалин у трудовому праві, оскільки законодавець прямо чи побічно, але вказує на таку необхідність, отже, воля законодав­ця виражена і прогалини в трудовому праві не існує.

Трохи складніша справа в ситуаціях, коли субсидіарне засто­сування правових норм безпосередньо законодавцем не перед­бачено, а грунтується на системності права, зумовлено поділом останнього на галузі й інститути, а також зв'язками між ними. Трудове право, як і будь-яка інша галузь, існує в системі права не відокремлено, а знаходиться в тісній взаємодії з іншими га­лузями вітчизняного права. Особливо помітний цей зв'язок із правом цивільним, яке стояло на світанку виникнення трудово­го права. При цьому слід нагадати, що в наш час подекуди ще з'являються недостатньо виважені й обгрунтовані пропозиції включити трудове право у право цивільне, чим ставиться під сумнів можливість самостійного існування такої галузі, як тру­дове право України.

У науковій юридичній літературі, як правило, називають дві основні умови субсидіарного застосування норм цивільно­го права до відносин, що регулюються трудовим правом. Це (а) наявність прогалин у трудовому праві і (б) схожість у тру­довому праві відносин, що мають прогалини, і тих, які врегу­льовані нормами цивільного права.⁵⁶ Бару М. О субсидиарном применении норм гражданского права к трудо­вим правоотношениям // Сов. юстиция. - 1963. -№14. - С. 18. Виходить, що використан­ня аналогії і субсидіарне застосування норм права зумовлено необхідністю однакового юридичного підходу до рівних за своєю суттю правових явищ. Правові норми використовуються субсидіарно тільки у випадку встановлення прогалини в тру­довому праві й у силу суттєвої схожості гірогальних відносин з тими, що врегульовані нормами цивільного права. Суб'єктом застосування обох методів є правозастосувач. Однак у такому разі субсидіарне використання норм права нічим не відріз­няється від міжгалузевої аналогії останніх. Ось чому недоціль­но вирізняти його як самостійний метод подолання прогалин у трудовому праві.

Розглянуті методи подолання прогалин знаходять широке застосування в трудовому праві України внаслідок наявності багатьох прогалин у цій галузі. Незважаючи на те, що їх засто­сування є умовою справедливого правосуддя, чинне законо­давство про працю не містить норм, які регулюють механізм їх використання в трудовому праві. Цей недолік, вважаємо, необ­хідно усунути в новому Трудовому кодексі України.

Тема 4. Юридичні колізії в трудовому праві, причини їх виникнення і способи подолання.

1. Проблема колізій в трудовому праві.

2. Проблема відмежування категорії колізія від суміжних правових категорій (конкуренція, прогалина тощо).

3. Причини виникнення колізій.

4. Вплив юридичних колізій на нормативно-правове регулювання трудових відносин.

5. Попередження колізій. Спеціальні прийоми усунення колізій.

Вступ

Перед трудовим законодавством за сучасних умов стоїть склад­не завдання: зробити правове регулювання праці соціально спра­ведливим, адекватно відображаючим реалії суспільного життя, одночасно зберігши соціальне призначення трудового права, мак­симально захистивши інтереси працівника як найбільш уразливої сторони трудового договору. Ця мета може бути досягнута лише за умови високої внутрішньої організації системи трудового права, несуперечливості закладеного в її підґрунтя нормативно-правово- го матеріалу, ефективного поєднання норм цієї галузі права з при­писами інших галузей. У той же час аналіз чинного законодавства свідчить про наявність певного дисбалансу між нормами, спря­мованими на регулювання трудових відносин. Це, у свою чергу, створює невиправдані труднощі в їх практичному використанні. Виникла необхідність створення правової системи, орієнтованої не на жорстку державну регламентацію суспільних відносин, а на поєднання різних (переважно договірних) методів управління.

Процес створення якісно нового законодавства перебуває в початковій стадії, наштовхується на численні рифи й підводні камені антидемократичного, а нерідко й авторитарного характе­ру, протистояння законодавчої і виконавчої гілок влади. Безсум­нівно, немає необхідності в тому, щоб уже зараз усе змінити в законодавстві, відкинути й забути весь попередній досвід і здо­бутки. Створення нових норм та інститутів має бути пов'язано зі збереженням колишніх, що виправдали себе і здатні ефективно діяти в нових умовах. Послідовність повинна стати неодмінною якісною характеристикою створюваної правової системи. Але їй належить мати аналітично-творчу природу, що передбачає відмову тільки від правових приписів, які не виправдали себе, узаконюють командно-адміністративні методи управління, об­межують права і свободи людини та громадянина.

1. Необхідно, як видиться, погодитися з позицією B.C. Вене- диктова, який вважає, що нормативно-правове регулювання не повинно бути самоціллю, а має здійснюватися, лише коли скла­лися й достатньо визначилися суспільні відносини, що є право­вими за своїм характером і в конкретних соціально-економічних та політичних умовах об'єктивно потребують або припускають можливість нормативно-правового регламентування.¹ Венедиктов B.C. Проблеми науки і практики трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми науки трудового пра­ва в сучасних умовах ринкової економіки: Матер. наук.-практ. конф.; 19-20 трав. 2003 р. // За ред. B.C. Венедиктова. - X.: Над. Ун-т внутр. справ, 2003. - С. 7.

2. Богуславский М.М. Международное частное право. - М.: Изд-во БЕК, 1997.-С. 34.

В житті людства завжди мали місце то спори, то примирення, то конфлікти, то угоди, то війни, то мир. І люди постійно вели пошук способів запобігання та усунення суперечностей між со­бою. Право ж та правові акти часто були засобом узгодження інтересів. У сучасний період розвитку нашої держави проблема юридичних протиріч ще більше загострилась. Це пояснюється перед усе розширенням поля правового регулювання, появою і дією великої кількості суб'єктів права. Загальні і суперечливі інтереси країн, їх органів і громадян, маленьких фірм і великих корпорацій призводять до зіткнень на цьому полі. Юридичні колізії і конфлікти стали свого роду негативною домінантою внутрішнього розвитку держав та всього світового співтова­риства. Причому їх зв'язки і взаємозалежність набули стійкого характеру. Це пояснює значний інтерес до проблеми колізій в науковому і практичному планах.

1. 1 Пит. Проблема колізій в трудовому праві.

Проблема колізій у трудовому праві містить у собі велику кількість не тільки галузевих, а й загальнотеоретичних питань. Правовій доктрині поняття "колізія" відомо достатньо дав­но. Його легальне використання для позначення конкретного правового явища започатковано вченими-правознавцями ще на межі XIX - XX століть. Колізіями вони вважали положен­ня нормативних актів, що діють у різних сферах і стосуються різного вирішення одного і того ж питання.² Однак доводиться констатувати, що незважаючи на поважний вік, проблема по­годженості юридичних норм не отримала належного повного і всестороннього теоретичного і прикладного дослідження ні в загальній теорії права, ні в галузевих науках. В історії вітчиз няної та зарубіжної правової думки проблема колізій частіше висувалася та вирішувалася мимохідь, в зв'язку з аналізом спів­відношення правових актів та їх дії.

У радянській юридичній науці проблема колізій тривалий час розглядалася лише щодо питань міжнародно-правового співробітництва як відносини між правовими нормами різних держав, пов'язані з необхідністю вибору однієї з них. Бага­то вчених категорії "міжнародне приватне право" і "колізій­не право" навіть ототожнювали.¹ Тож не дивно, що питанню колізійності юридичних норм найбільшу увагу приділяли саме фахівці з міжнародного права.⁵⁷ Характерна для того часу по­зиція знайшла своє відбиття у словах відомого міжнародника М.М. Богуславського: "Проблема колізій... характерна насампе­ред для міжнародного приватного права... Вона становить ос­новний зміст цієї правової галузі... В інших галузях проблеми колізій мають другорядне значення".⁵⁸ Розвитку ситуації з теоре­тичним обгрунтуванням поняття "правова колізія" саме в такий спосіб сприяла сформована у світовій спільноті точка зору, від­повідно до якої механізм подолання суперечностей між націо­нальним законодавством і законодавством інших держав часто мав назву "колізійне право".

У 60-70-ті роки XX ст. становище трохи змінилося: окремі питання, пов'язані з наявністю у праві колізійних норм, одержа­ли своє відбиття в загальнотеоретичній літературі.⁵⁹ Проте, не­зважаючи на інтерес до цієї проблеми, комплексного вивчення вона не зазнала, а знання про неї мали емпіричний характер. Як правило, її розгляд здійснювався мимохідь при дослідженні таких питань, як реалізація юридичних норм, їх організаційні и функціональні зв'язки та ін. Саме в цей період, зазнавши деякої трансформації, у найбільш загальному виді термін "колізія" став використовуватися для позначення невідповідності між змістом різних державно-владних приписів, одночасно покли­каних урегулювати одні й ті ж суспільні відносини.

Нові тенденції в розвитку юридичної науки, що чітко поз­начилися в останні роки, трохи оживили роботу над поняттям "правова колізія". Серед учених-трудовиків комплексне дослід­ження проблем колізійності трудових норм було започатковано В.Б. Малкеровим.⁶⁰ Він доводить, що термін "колізія" охоплює усі види ускладнень, що виникають у перебігу застосування чинного трудового законодавства, включаючи прогалини, від­сутність механізму реалізації декларативних норм, числен­ність оціночних категорій тощо. Прагнення тлумачити правову колізію настільки широко, вважаємо, навряд чи є виправданим. Така позиція містить істотний відхід від лексичного значення цього слова й призводить до порушення єдиного термінологіч­ного ряду, уже виробленого юридичною доктриною, до змішу­вання неоднорідних правових явищ, кожне з яких має свої, тіль­ки йому властиві ознаки.

М.Г. Александров переконував, що колізія - це відносини між державно-владними приписами. На його думку, вона вини­кає, коли є в наявності декілька неузгоджених між собою норм, або норм, що розходяться по змісту, хоча покликані регулювати одне і теж питання.⁶¹ Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического пра­ва. - М.: Госюриздат, 1958. - С. 24.

Тихомиров Ю. А. Коллизионное право. - М.: Изд. r-на Тихоми­рова М. Ю„ 2001.-394 с.

Особливої уваги заслуговує позиція Ю.О. Тихомирова, що колізії - це "протиріччя між чинними правовими актами, ін­ститутами й нормами". Вони виникають не тільки в перебігу правотворчості, а й у процесі правозастосування, відбивають внутрішній цикл життя права, технологію його розвитку й фун­кціонування. До числа юридичних колізій учений відносить: а) розбіжності у праворозумінні; б) розбіжності у змісті норм та актів як усередині правової системи, так і на міжнародному рівні; в) спори про компетенцію; г) міжнародні і міжнаціональ­ні конфлікти. Крім того, всі колізії, з його погляду, поділяються на дві категорії. З одного боку ті, предмет яких є суто норматив­ним, це колізії актів, розбіжності у праворозумінні, тлумаченні й застосуванні правових норм, з другого - це всі інші протиріччя, що виникають у сферах, що так чи інакше зазнають правового регулювання (міжнаціональні конфлікти, спори економічного характеру, політичного, трудового, екологічного тощо).

Юридична колізія, в розумінні Ю.О. Тихомирова, - конгло­мерат, що одночасно поєднує в собі відносини речей, індивідів та елементів свідомості.⁶² Однак, як вбачається, це викликає безпідставне змішування соціологічного й техніко-юридично- го підходів до розуміння правового конфлікту, перший із яких орієнтовано на вивчення спорів суб'єктів правовідносин, а дру­гий - на дослідження взаємодії джерел права. Закономірності розвитку кожної з названих груп відносин, їх властивості дале­ко не ідентичні, за винятком тих, що притаманні протиріччям узагалі як філософській категорії, з урахуванням чого механіч­не поєднання їх в одному понятті навряд чи доцільне.

С.П. Погребняк підтримує визначення колізій як відносин між неузгодженими нормами. При цьому формою неузгодже­ності може бути як розбіжність (невідповідність), так і супере­чність. Як логічний висновок він пропонує визначення колізії у законодавстві як різновиду юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності або суперечності між реально або фор­мально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.⁶³ Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Над. юрид. акад. України. - X., 2001. -С. 38.

Отже, з огляду на те, що протиріччя, учасниками яких висту­пають конкретні носії юридичних прав та обов'язків (державні органи, їх представники, фізичні та юридичні особи), належать до числа соціальних конфліктів, для їх позначення існують такі цілком прийнятні та виправдані категорії, як "юридичний конфлікт" і "протиріччя між суб'єктами права". Юридичними ж колізіями є зіткнення, що виникають у рамках об'єктивного права, а також при невідповідності між нормами й опосередко­вуваними ними суспільними відносинами.

2. 2 Пит. Проблема відмежування категорії колізія від суміжних правових категорій (конкуренція, прогалина тощо).

Надзвичайно важливе практичне й теоретичне значення має проблема відмежування категорії "колізія" від таких суміжних правових категорій, як "конкуренція", "прогалина" та ін. Роз­межування колізій та інших правових явищ надає можливості уникнути розчинення проблеми колізійності юридичних норм у всіх інших проблемах, пов'язаних з удосконаленням законо­давства про працю.

Конкуренція й колізія виникають, коли в законодавстві з'являються дві (чи більше) норми, покликані врегулювати одні й ті ж суспільні відносини. Але поняття "конкуренція" є шир­шим порівняно з поняттям "колізія", оскільки воно не обме­жується вимогами, які ставляться до характеру взаємовідносин норм, що суперечать одна одній. Ним охоплюється проблема вибору не тільки між розбіжними за змістом, але й тотожними правовими приписами. Тобто конкуренція може виникати між нормами, що містять як різне, так і тотожне вирішення питан­ня. Прикладом конкуренції є, зокрема аналогічні положення, що містяться щодо багатьох аспектів колективно-договірного регулювання праці в Законі України "Про колективні договори і угоди" та гл. 2 КЗпП України тощо.

Найбільшу складність стосовно відмежування їх від юри­дичних колізій становлять дублювання і прогалини у праві.

Дублювання - це множинність норм одного чи різних ієрар­хічних рівнів, які регулюють аналогічним чином одні й ті ж відносини. Труднощі в його відмежуванні від колізії полягають в тому, що ці явища мають спільні ознаки. Фактично припус­кається існування двох або декількох норм, покликаних урегу­лювати одні й ті ж відносини. Відрізняє ж ці категорії те, що при дублюванні зміст норм, що претендують на застосування, єдиний, а при колізії - він різний.

Прикладом дублювання можуть служити положення ст. 235

КЗпП України та ст. 367 ЦПК України. Відповідно до них рі­шення про поновлення на роботі незаконно звільненого або пе­реведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Єдиний спосіб відмежування дублювання від колізії полягає в чіткому усвідомленні змісту конкуруючих норм.

На практиці певні труднощі може викликати й відмінність від колізій такого явища, як прогалина. Особливої актуальності це набуває сьогодні, коли загальнотеоретична наука йде шляхом розширення межі прогалини як правового явища. Приймаючи до уваги те, що на вивченні прогалин та способів їх подолання ми зупинялися раніше, коротко зазначимо наступне.

До числа явищ, що підпадають під поняття "прогалини", не­обхідно віднести ситуації, викликані появою нових суспільних відносин, які раніше не були врегульовані законодавством. Як нами вказувалося неодноразово раніше, потрібно чіткіше під­ходити до визначення прогалини у праві, обмежити його по­няттям, що вказує на неповноту правового регулювання, а не на його суперечливість. Під прогалиною варто розуміти відсут­ність конкретного нормативного припису щодо тієї чи іншої обставини, що знаходиться в царині правового регулювання. У випадку, якщо суспільні відносини вже зазнавали правової рег­ламентації, але згодом вступили в протиріччя з чинними норма­ми, має місце колізія у праві. Разом із тим необхідно відзначити достатню умовність такого критерію розмежування колізій і прогалин, оскільки ним не може бути охоплено все різноманіт­тя суспільних відносин, не врегульованих повною мірою.

Цілком імовірне існування у праві явищ, наділених одночас­но ознаками і правової неузгодженості, і прогалини; це колізія з елементами прогалини. Прикладом такої колізії може бути ситу­ація, яка існувала до 5 липня 1995 р. з визначенням сторін тру­дового договору, при якій трудове законодавство роботодавцем визнавало тільки підприємства, установи й організації, а пізніше - власника підприємства, установи, організації або уповноваже­ного ними орган, а цивільне практично наділяло приватних під­приємців конкретними правами й обов'язками роботодавця.

Відмежування колізії від колізійної прогалини сприяє виз­начення моменту появи цих явищ. Колізія виникає одночасно з появою у праві двох суперечливих одна одній норм, причо­му констатація факту її існування не вимагає наявності яких- небудь інших додаткових умов. Колізійна прогалина можлива тільки при співпаданні одразу двох обставин - суперечності між нормами, і вирішення цієї суперечності на користь норми, що забороняє. Тільки в цьому випадку можливе виникнення си­туації, при якій які-небудь суспільні відносини залишаться не- врегульованими правом. Таким чином, колізійна прогалина не виключає існування колізії, а є лише її наслідком.

3. 3 Пит.Причини виникнення колізій.

Формування цілісної уяви про природу правових колізій на­вряд чи можливе без висвітлення питання про причини їх ви­никнення. Залежно від підстави класифікації причини можуть бути поділені на внутрішні і зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні. До числа зовнішніх, що викликають колізії, можуть бути відне­сені явища, які прямо не пов'язані із системою права і мають політичний, ідеологічний, соціально-економічний, національ- но-етнічний характер. За сучасних умов вплив зовнішніх чин­ників є особливо вагомим. Суперечності між працею й капіта­лом, цінами й доходами, економічний спад виробництва, криза державної влади, міжнаціональні конфлікти та інше неминуче знаходять відбиття в системі юридичних приписів.

На відміну від зовнішніх чинників внутрішні причини по­яви колізій пов'язані з властивостями самої правової матерії, особливостями процесу її формування. До них можна віднести: (а) недостатньо чітке розмежування повноважень між нормот- ворчими органами; (б) особливості мовної об'єктивації право­вих приписів; (в) відсутність концепції розвитку законодавства в цілому та його галузей; (в) прямі помилки законодавця. Колізії юридичних правил можуть бути зумовлені й такими чинника­ми, як-то: а) неоднорідність включеного до нормативного акта матеріалу; б) дисбаланс між загальними й конкретними, ма­теріальними і процесуальними нормами; в) перевага казуїстич­ного викладу нормативних приписів над абстрактним та ін.

Об'єктивні причини появи колізій у трудовому праві пере­важно пов'язані з властивостями відносин, що зазнають право­вого регулювання з боку трудового права, з їх здатністю існува­ти в просторі и часі, виникати, змінюватися и припинятися.

Як соціальне явище нормативного характеру, право розви­вається разом із суспільством. Діалектика суспільного розвит­ку з неминучістю призводить до того, що існуючі норматив­ні приписи рано чи пізно перестають задовольняти потреби об'єктивної реальності, у результаті чого виникає конфлікт між соціальними потребами й можливостями, що випливають зі змісту правових норм. Виникнення колізій у цьому випадку зумовлено об'єктивною неможливістю оперативного реформу­вання системи законодавства, в результаті - виникають конф­лікти між формально-юридичними положеннями й вимогами об'єктивної реальності. Прикладом можуть бути відносини, що нині складаються між працівниками й роботодавцями, пов'язані з припиненням діяльності підприємства, скороченням обсягу виробництва, проходженням процедури банкрутства.

Зміна соціально-економічної ситуації може впливати на ви­никнення колізій не тільки прямо, створюючи протиріччя між нормами й фактично сформованими відносинами, а й опосеред­ковано, через систему створюваних загальнообов'язкових пра­вил поведінки. У даному випадку має місце не тільки конфлікт між фактичними відносинами й законом, а й протиріччя між де­кількома правовими приписами, виданими в різний час, одні з яких реально відбивають існуючі умови, а інші є застарілими.

Юридична надбудова може також мати зворотний вплив на стан соціально-економічної дійсності. Приймаючи нові норми, держава має можливість моделювати суспільні відносини в необ­хідному для себе напрямку. Створюючи правила, що встановлю­ють ще не існуючі форми поведінки, законодавець стимулює роз­виток суспільних відносин у певному напрямку. Проте в цьому випадку неминуче протиріччя між нормами - новаціями й існую­чими суспільними відносинами. Як відзначав JT.C. Таль,"... усяка реформа, незалежно від її доцільності, спочатку наштовхується на інстинктивне прагнення, поки є найменша можливість, збере­гти випробувані форми життя, засвоєні правові погляди".⁶⁴ Чим нижчою буде готовність суспільства до сприйняття перетворень, тим вищою буде гострота зазначеного конфлікту. Більше того, у випадку ігнорування об'єктивних закономірностей та основних тенденцій розвитку суспільства колізія у праві може мати руйнів­ний вплив на систему не тільки права, а й суспільних відносин, спровокувати соціальний вибух. На думку О.М. Курінного, "гір­ше поганого законодавства може бути лише теоретично гарне, яке, будучи впровадженим на непідготовлений ґрунт..., прирече­но на те, що воно фактично не буде працювати".'

Порушення єдності і внутрішньої погодженості норм у рам­ках єдиної системи права може бути й наслідком інших чин­ників, викликаних, зокрема, логічними помилками, допущени­ми при формуванні норм права, недосконалістю законодавчої техніки й законодавчого процесу в цілому. Такі причини вар­то відносити до числа суб'єктивних причин появи юридичних протиріч.

Характерною рисою вітчизняного законодавства у сфері праці останніх десятиліть є стихійність його розвитку, надмір­на залежність від потреб поточного моменту. Одна з причин формування трудового законодавства в такий спосіб полягає у відсутності єдиної науково обґрунтованої концепції його по­дальшого розвитку. Цілком очевидно, що в такій ситуації до­сить складно вирішувати вузькоспеціальні завдання розвитку правового регулювання.⁶⁵ Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових пра­вовідносин. - К.: Знання, 2003. - С. 8.

Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до

початку XX ст.). ЇС: Либідь, і 993. - С. 308.

Порушення єдності системи права, її роздробленість багато в чому зумовлені формуванням окремих правових приписів, а найчастіше і цілих напрямків у законодавстві в угоду вузькокор- поративним інтересам. Лобіювання правових актів давно пере­стало бути нонсенсом для законодавчого процесу в Україні. Зі збільшенням числа норм, створених під впливом окремих полі­тичних сил, регіонів, торгово-промислових корпорацій, значно зростає й ризик появи правових колізій.

3. 4 Пит.Вплив юридичних колізій на нормативно-правове регулювання трудових відносин.

Цікавим і принципово важливим є питання впливу юридич­них колізій на нормативно-правове регулювання трудових від­носинах. Поява колізій вносить певний дисбаланс у роботу цьо­го організму, призводить до розриву функціональних зв'язків трудового права. Поза всяким сумнівом, переважна більшість неузгодженостей - явище для трудового права небажане, яке викликає втрату системою трудового права її органічних влас­тивостей, що ускладнює процес правозастосування. У той же час загальновизнаним є той факт, що домогтися ідеального ста­ну системи права, позбавленого будь-яких суперечностей - за­вдання практично нездійсненне. Протиріччя, що виникають з конфлікту минулого й майбутнього, негативного й позитивно­го, доцільного й недоцільного - невід'ємний атрибут існування будь-якого процесу або явища оточуючої нас дійсності, у тому числі й права. Е. Дюркгейм стверджує, що не наявність, а від­сутність конфлікту є чимось дивним і ненормальним. Усе сус­пільне життя є конфліктом, тому що воно мінливе. "Ми будемо, - зазначає він, - називати нормальними факти, які мають най­більш поширені форми; інші ж ми назвемо хворобливими або патологічними... Можна сказати, що нормальний тип збігається з типом середнім і що будь-яке відхилення від цього еталону є хворобливим і неправильним явищем".⁶⁶

У праві наявні дві протилежні тенденції, перша з яких - праг­нення до забезпечення єдності, узгодженості й несуперечності правової системи, друга - бажання порушити цю єдність і по­годженість. Системність права пробиває собі шлях лише як за­гальна тенденція, у будь-якій системі права існують протиріччя, архаїчні, неефективні й застарілі норми. Звідси випливає вис­новок: колізії у праві, у тому числі й трудовому, - явище неми­нуче, вони супроводжують його на всіх етапах здійснення пра­вового впливу. Яким досконалим не було б законодавство, рано чи пізно настає момент, коли новоприйняті норми вступають у протиріччя з уже діючими.

Наявність неузгодженостей у праві суттєво впливає на стан нормативного матеріалу, на правове регулювання суспільних відносин у цілому. У той же час варто визнати спрощеним під­хід, відповідно до якого колізії розглядаються винятково як негативне явище. На нашу думку, не варто їх оцінювати одно­значно.

Аналізуючи проблему впливу юридичних колізій на норма­тивно-правове регулювання трудових відносинах, слід підтри­мати точку зору тих учених-правознавців, які вважають, що колізії - явище функціональне.⁶⁷ Незнамова З,А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во

Спкег, 1994. - С. З - 4Однак констатувати наявність у юридичних колізій яких-небудь функцій можна лише з певної часткою умовності: функції в цьому випадку розглядаються як здатність непогодженостей у праві впливати на оточуючу їх як соціальну, так і правову дійсність.

Усі функції колізій норм трудового права поділяються на со­ціальні і правові. Соціальні знаходять своє вираження у їх здат­ності впливати на існування, розвиток, видозміну суспільних відносин, пов'язаних з використанням найманої праці. Правові можуть бути розглянуті з точки зору впливу, що ними завдається, безпосередньо на механізм правового регулювання, стан норма­тивно-правового матеріалу, посилення або зменшення ступеня ефективності правової регламентації трудових відносин.

Колізії у трудовому праві не можуть бути оцінені однознач­но тільки як негативне чи позитивне явище. їх існування може мати на стан нормативно-правового регулювання трудових від­носин як негативний, так і позитивний вплив. Позитивна роль існування колізій, що виникають при здійсненні правової рег­ламентації трудових відносин, полягає в наявності колізійних відносин між юридичними нормами і свідчить про існування в праві тісних внутрішньосистемних зв'язків, що дозволяють розглядати його як єдиний організм, частини якого (норми, га­лузі, правові інститути) впливають на суспільні відносини не відособлено, а як єдине ціле, що підкорюється загальним за­кономірностям розвитку й функціонування. Це, у свою чергу, дає можливість використовувати виявлені зв'язки для побудо­ви оптимальної, ефективної й економічної моделі правового регламентування, приміром, застосовувати загальні деклара­тивні чи дефінітивні правові приписи, бланкетні норми, моде­лювати юридичні конструкції, заповнювати прогалини тощо.

Так, урахування взаємозумовлюючих зв'язків між трудовим і цивільним законодавством дозволило (хоча і з деяким запіз­ненням) при визначенні сторін трудового договору замінити терміни "підприємство", "установа", "організація", що набули в цивільному праві іншого значення, категорією "власник або уповноважений ним орган", тим самим усунувши колізію між трудовим і цивільним законодавством у частині наділення ок­ремих суб'єктів господарської діяльності правом використання найманої праці.

Участь колізій у підтвердженні наявності внутрішньосис- темних зв'язків стосується не тільки взаємодії трудового права з іншими галузями, а й внутрішньої організації самої галузі тру­дового права. З огляду на існування у трудовому праві верти­кальних і горизонтальних зв'язків між нормами, які його скла­дають це дає, у свою чергу, законодавцеві можливість обирати найбільш раціональний і результативний спосіб розподілу нор­мативного матеріалу за джерелами трудового права й його час­тинами. Так, наприклад, цілком виправданими є розробка і при­йняття окремого нормативно-правового акта, який закріплює загальні засади діяльності професійних спілок. Комплексний характер Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" як джерела не тільки трудового, а й конс­титуційного права, дозволив одночасно підкреслити значимість профспілкового руху працівників як політичного інституту, еле­мента політичної системи суспільства й уникнути зайвого пе­ревантаження КЗпП України правилами, що безпосередньо не стосуються до організації трудового процесу.

Поряд з підтвердженням наявності внутрішньосистемних правових зв'язків, "учасниками" яких є норми, що регламен­тують відносини, пов'язані з застосуванням найманої праці, колізії одночасно сприяють відокремленню предмета й методу трудового права від аналогічних ознак інших галузей. У цьо­му полягає другий позитивний момент існування колізій норм, регулюючих трудові відносини. Виникаючи у праві, колізії до­сить контрастно підкреслюють розходження між відносинами і способами впливу на них, що існують в юрисдикційних полях різних галузей вітчизняної правової системи.

В останні роки в Україні склалася вкрай складна ситуація в проблемі усиновлення дітей, які залишилися без піклування батьків. Усиновлення є найбільш прийнятною формою вихо­вання таких дітей. Провадиться воно, без сумніву, в їх інтересах для створення стабільних і гармонійних умов життя. Пошуки найбільш повного забезпечення їх інтересів дуже важлива со­ціальна проблема. Від правильного вибору усиновителя, роди­ни, у яку передається дитина, залежить її доля. Помилки у цьо­му процесі можуть порушити також права й інтереси як батьків дитини, так і осіб, які бажають її усиновити (усиновителів). Закон при цьому виходить з основного принципу сімейного законодавства - пріоритетний захист прав та інтересів непов­нолітніх дітей, дотримання якого - обов'язкова умова будь-яко- го усиновлення. Під інтересами дитини при цьому розуміють­ся перш за все необхідні умови для її повноцінного фізичного, психічного й духовного розвитку. Кожна дитина - це неповтор­на особистість, без знання якої, її здібностей, задатків, захоп­лень гарне виховання неможливе. Очевидно, що кожен випа­док усиновлення суто індивідуальний. Завдання полягає в тому, щоб підібрати дитині сім'ю, де будуть максимально забезпечені її інтереси, врахувати особливості її характеру, психологічного складу, визначити її психологічну сумісність з родиною та ін. Саме з цього погляду треба підходити до вирішення питання про допустимість усиновлення. Цей припис максимально відповідаючий інтересам дитини ні в якому разі не можна розуміти у вузькому смислі як забезпе­чення задовільних матеріальних і житлових умов Мало добре її годувати, одягати, забезпечувати відповідні умови занять і від­починку, хоча і це дуже важливо. Головне - щоб дитина постійно відчувала сприятливий вплив сім'ї, батьківську любов, турботу, ласку, щоб росла людиною культурною, всебічно розвиненою. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відпустки" (в ред. до 21 липня 2003 р.) відпустка надавалася з дня усинов­лення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) лише жінці, які усиновила новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку. Од­нак за ст. 211 Сімейного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2003 p., усиновителем дитини може бути не лише жінка, а й чоловік. Ч. 2 ст. 213 цього Кодексу зазначає, що переважне пра­во на усиновлення дитини має подружжя як повноцінна сім'я.

Положення ч. 2 ст. 17 названого Закону (в редакції до 21 лип­ня 2003 р.) суперечили ст. 21 Конституція України, яка прого­лошує, що всі люди вільні й рівні у своїй гідності та правах, а також ст. 51, яка закріплює принцип всебічного захисту сім'ї, дитинства, материнства й батьківства. Указані положення також не відповідали основним принципам Конвенції МОП про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, ратифікованої Україною 22 жовтня 1999 р. Ч. 2 ст. 17 порушувала права чоловіків-усино- вителів і подружніх пар, які усиновили дитину.

Як наслідок 21 липня 2003 р. Верховна Рада України прий­няла Закон "Про внесення змін до Закону України "Про відпус­тки" (щодо надання відпустки особі незалежно від статі), у яко­му передбачила можливість надання відпустки будь-якій особі незалежно від статі й можливість надання відпустки одному з батьків за їх розсудом у випадку, коли дитина була усиновлена подружжям.

Третім позитивним моментом існування в трудовому праві колізійних норм є надана ними можливість вчасно одержувати інформацію про необхідність внесення змін і доповнень у чин­не законодавство про працю. Наявність колізій сигналізує зако­нодавцеві про розбалансованість системи юридичних приписів, про відставання їх від розвитку базисних відносин. І з цього погляду воно служить способом виявлення й усунення дефектів у правовому регулюванні, стимулює вдосконалення механізму правового впливу на учасників трудових відносин.⁶⁸ Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия. - М: Манускрипт, 1994. -С. 53.

Так, у період широкомасштабного реформування соціаль­но-економічних й політичних засад суспільства з'явилася на­гальна потреба в усуненні протиріч, що виникли у правовому регулюванні праці у зв'язку з появою нових нормативних актів, перерозподілом власності на засоби виробництва, різким роз­ширенням застосування праці в невиробничій сфері, нестабіль­ним станом економіки тощо. Поряд із стимулюванням розвит­ку законодавства, зумовленого змінами соціально-економічної й політичної обстановки, наявність колізій у трудовому праві сприяє прояву також зворотної тенденції: зміни в позитивному праві, впровадження з його допомогою в соціальну дійсність раніше невідомих їй відносин і як результат - протиріччя між правом і соціальною реальністю генерують розвиток нових сус­пільних зв'язків.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-тех- нічну діяльність" пенсіонерам, які після призначення пенсії працювали не менше двох років і мали більш високий заробі­ток, а ніж той, з якого вона була обчислена, встановлюється но­вий розмір пенсії лише в тому випадку, якщо вони працювали за контрактом.' Інакше кажучи, однією із необхідних умов для перерахунку пенсії зазначеній категорії осіб є укладення тру­дового договору у формі контракту. У той же час за ч. 25 тієї ж ст. 24 цього Закону після призначення пенсії наукові (науко­во-педагогічні) працівники можуть працювати як за строковим трудовим договором, так і за контрактом. Як наслідок виникає ситуація за якої, якщо наукові працівники працювали після при­значення пенсії за контрактом, пенсія їм органами Пенсійного фонду України перераховується, а якщо працювали за звичай­ним строковим трудовим договором - ні. Таке положення нічим не обґрунтовано, в результаті чого складається ситуація, за якої останні зазнають протизаконної дискримінації, що є грубим по­рушенням ст. 24 Конституції України та міжнародно-правових угод, до яких приєдналася Україна. Науковці, які працюють за строковим трудовим договором і сплачують у загальному по­рядку кошти в Пенсійний фонд і всі соціальні фонди, виходить одержують відмову в призначенні пенсії з більш високого за­робітку тільки тому, що вони працювали за звичайним строко­вим трудовим договором, а в ідентичній ситуації особи, які пра­цювали за контрактом право на перерахунок пенсії одержують. З метою розв'язання зазначеної проблеми 22 вересня 2006 року Верховна Рада України виклала ст. 24 Закону України "Про на­укову і науково-технічну діяльність" в новій редакції, де було враховано вказане зауваження.⁶⁹ Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 p., №1977-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №12. - Ст. 165Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Існування колізій не тільки служить розвитку законодавства про працю і регульованих ним суспільних відносин, а й сприяє активізації доктрини трудового права. Безліч наукових публі­кацій, які з'явилися останнім часом і які містять конкретні ре­комендації з приводу вдосконалення законодавства про працю, приведення чинних норм у відповідність знову прийнятим, роз­витку єдиної концепції трудового права, спрямованої на досяг­нення термінологічної єдності в трудовому праві, розмежуван­ня предмета останнього з предметами інших галузей - яскраве тому підтвердження. Таким чином, колізії виступають своєрід­ним чинником розвитку законодавства про працю і в цьому по­лягає їх головний позитив.

Колізії трудових норм мають певну корисність не тільки в інформаційному, а й безпосередньо в регулятивному плані. Ок­ремі їх види використовуються законодавцем як прийом право­вого регулювання, що забезпечує диференційований підхід до правового упорядкування трудових відносин.

Трудове право є однією з небагатьох галузей права з най­більш високим ступенем диференціації правового регулювання. Допустимість розходжень у змісті норм, що регламентують тру­дові відносини різних категорій працівників, прямо закріплена в КЗпП України. Відповідно до ст. 7 цього Кодексу особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умова­ми підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також осіб, які працюють у фізичних осіб за тру­довими договорами, додаткові підстави для припинення тру­дового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.), встановлюються законодавством. Наявність колізій, що висту­пають у формі розбіжності змісту норм із різним обсягом є не­обхідним атрибутом здійснення правового впливу.

Усе вищевикладене дає можливість умовно поділити пози­тивні функції колізій у трудовому праві на інформативні й без­посередньо регулятивні. До інформативних слід віднести вплив колізій на свідомість учасників нормотворчого процесу й осіб, які застосовують право. Безпосередньо регулятивна функція знаходить своє відбиття у використанні колізій як засобу дифе­ренціації правового впорядкування трудових відносин.

Незважаючи на те, що колізії не позбавлені здатності по­зитивно впливати на стан нормативно-правового регулюван­ня трудових відносин, по суті, більшість із них залишаються різновидом деформацій системи трудового права, що свідчить про її недосконалість та призводить до порушення її внутріш­ньої погодженості та єдності. На думку вчених-трудовиків, трудове законодавство, насамперед КЗпП України, з яким ото­тожнюється значною мірою й галузь трудового права, хоча й зазнало досить серйозного реформування, але не встигає за ди­намічними й кардинальними процесами в суспільному житті і тому змушує законодавця вносити іноді невиважені, хаотичні, належною мірою не продумані зміни.¹ Даючи оцінку джерелам трудового права, О.І. Шебанова пише: "Аналіз чинного загаль­ного і спеціального законодавства про працю, що визначає межі його застосування до різних трудових відносин, показує, що воно в багатьох випадках сформульовано недостатньо чітко, су­перечливо, а іноді й неправильно".² На думку Ю.М. Андрєєва, прийняття нових нормативних актів про працю найчастіше не

проясняє, а лише ускладнює ситуацію з його застосуванням на практиці.⁷⁰ Андреев Ю.Н. Правовое регулирование труда в производственньїх и сельскохозяйственньїх кооперативах // Гос-во и право. - 1998. - № 10. - С. 68.

Залежно від об'єкта негативний вплив колізій трудових норм можна поділити на безпосередній та опосередкований. Безпосе­редній негативний вплив колізій трудових норм полягає в тому, що вони, по-перше, вносять розлад у роботу всієї системи тру­дового права, викликаючи диспропорцію правових приписів, що входять до неї, й перешкоджають її нормальному функціонуван­ню, знижуючи ефективність правового регулювання трудових відносин, а по-друге, ускладнюють процес правозастосування, створюють перешкоди для прийняття однозначних рішень, по­роджують помилки в реалізації норм трудового права.

Зазначені вище процеси набули відбиття в практиці діяль­ності вітчизняної судової системи. За останні роки значно збільшилася кількість справ, які надходять на розгляд судів загальної юрисдикції. Якщо у 2001 р. ними було розглянуто 3,1 млн. справ і матеріалів, то в 2002 р. - 4,9 млн., 2003 р. - 5,9 млн.⁷¹ Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 p.: Пос­танова Президії Верхїовного Суду України, Президії Ради суддів України, ко­легії Державної судової адміністрації України від 18.02.2005 p., №2 // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №3. - С. З - 4.

Щодо оцінки діяльності судової системи України: Лист Верховного Суду від 31.05.2006 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2006. -№6. - С. З - 4. Зараз же щороку суди України розглядають понад 6 млн. справ та матеріалів усіх категорій. Особливо стрімко зрос­ло число цивільних справ. Значна чисельність справ, що над­ходять на розгляд судів, породила низку проблем у здійснен­ні правосуддя. Суди працюють з великим перевантаженням. Якщо п'ять років тому суддя в місяць одержував для розгляду по 40 - 50 справ та матеріалів, то зараз в половині судів Ук­раїни на одного суддю припадає до 200 справ та матеріалів, що негативно впливає на строки та якість їх розгляду.⁷² За роки незалежності України кількість трудових спорів, що стали предметом розгляду судів, збільшилася в декілька разів. Цим процесам значною мірою сприяв не тільки загальний кризовий стан економіки, а и неузгодженість сучасного вітчизняного за­конодавства про працю.

Цілком очевидно, що зазначене становище не сприяє підвищенню ефективності правового регулювання трудових відносин. Крім того, таке "безсилля" трудового законодавс­тва, викликане порушенням системоутворюючих зв'язків все­редині трудового права, змушує законодавця при вирішенні невідкладних завдань по регламентації праці окремих кате­горій працівників використовувати способи правового регу­лювання, властиві іншим, більш пристосованим до сучасних умов галузям, що неминуче викликає "розчинення" предме­та трудового права в суспільних зв'язках, які підпадають під юрисдикцію інших галузей (цивільного, адміністративного чи іншого права).

Зниження ефективності правової регламентації суспільних відносин, порушення системоутворюючих зв'язків права, зумо­влених існуванням у праві колізій, у свою чергу тягнуть деста­білізацію соціально-економічної й політичної ситуації в країні, підривають підвалини державності, породжують правовий нігілізм. Саме в цьому знаходить своє вираження опосередкова­ний негативний вплив правових колізій.

Істотно впливають колізії й на суспільні зв'язки, які регулю­ються правої^. Якщо протиріччя між прогресивним правом та еволюціонуючими трудовими відносинами стимулюють розви­ток останніх, то диспропорція між правом та опосередковува­ними ними суспільними відносинами в бік відставання в роз­витку права, навпаки, виступає гальмом соціального прогресу. Значне відставання трудового законодавства від реалій життя суспільства,, продиктоване як природною еволюцією самих суспільних зв'язків, так і новаціями в їх правовому впорядку­ванні спостерігається в таких випадках, як соціальне партнерс­тво, заподіяння шкоди працівникам несвоєчасною виплатою заробітної плати, необхідність оскарження дії профспілкових органів та ін. Крім того, невирішені протиріччя в трудовому праві неминуче тягнуть виникнення і загострення соціально- трудових конфліктів, у яких взаємовиключні, по суті, вимоги кожної зі сторін з формально-юридичної точки зору можуть бути справедливими й законообґрунтованими. Унаслідок того, що на тлі й без того прогресуючої соціальної напруженості колізії правових норм доволі часто стають своєрідним каталі­затором політичної конфронтації в суспільстві, їх вирішення є однієї з найважливіших проблем у діяльності державних ор­ганів.

Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки одним із принципів розвитку й удосконалення законодавс­тва проголосила принцип системності й узгодженості,' який не може бути втілений у життя без зменшення колізійності законо­давства, у тому числі й трудового. Тому зниження чисельності колізій, безумовно, - одне з найважливіших завдань сучасного етапу правової реформи.

2. 5 Пит. Попередження колізій. Спеціальні прийоми усунення колізій.

Попередженням колізій у законодавстві можна вважати за­ходи, що дозволять запобігати їх появі ще на стадії підготовки, прийняття і введення в дію нормативних актів. Таке розуміння цілком вписується в традиційне визначення терміна "попереди­ти", тобто заздалегідь вжитими заходами перешкодити чому- небудь здійснитися, настати, запобігти. Для попередження, а також подолання й усунення колізій найбільше значення має формування концептуального праворозуміння: саме воно впли­ває на процес законотворчості, розвиток законодавства та його реалізацію. При цьому слід відзначити, що нерідко джерелом конфлікту виступає Саме праворозуміння, тому зусилля повин­ні бути спрямовані на зміну або перетворення останнього. Ось чому часто розв'язання "вузла" юридичних суперечностей зов­нішніми засобами - скасуванням акта тощо - може не вплинути на правосвідомість і правову поведінку. Як наслідок, знову бу­дуть з'являтися акти, що зіштовхуються між собою через роз­біжності в гіраворозумінні їх авторів.⁷³ Юридическая конфликтология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М.: РАН, центр конфликт. исслед., 1995. - С. 254 - 255.

Волошенкж О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 12.

Епоха радикальних перетворень додала до суспільної свідо­мості нові риси. Громадяни сподівалися, що вони в ході реформ збережуть все те, що мали, і додадуть до цього ще й блага захід­ної демократії. Більшість людей не були підготовлені до реалій перехідного періоду. Втрата заощаджень, інфляція, зростання безробіття, постійні затримки з виплатою зарплатні спричини­ли масове почуття незадоволення та страху. Безпорадність де­ржавних органів у вирішенні соціальних проблем, відсутність єдності у вищих ешелонах влади, популізм та корупція призве­ли до втрати владними структурами свого авторитету та до пог­либлення в суспільстві нігілістичних настроїв. Повною мірою проявились також низький рівень правової культури населення, відсутність у громадян досвіду правового спілкування та конс­труктивного розв'язання конфліктів.

Вцілому правосвідомість перехідного суспільства є конче неоднорідною, суперечливою та нестійкою. Право ще не зай­няло належного місця у сфері індивідуальної та колективної мотивації. Однією з причин цього є неоднакова швидкість змін, що відбуваються у різних пластах індивідуальної та суспільної свідомості. Завдяки цьому у свідомості одночасно співіснують поверхово сприйняті прогресивні цінності, що проявляють себе у прагненні до свободи, ринкової економіки, до досягнення кон­сенсусу при вирішені спірних питань, і більш глибинні, що ма­ють корені у тоталітарному минулому (ностальгія по рівності, стабільності, "міцній руці"). Звідси - пульсація суспільної сві­домості, постійні коливання та невпевненість відносно стра­тегічного курсу розвитку суспільства, втрата довіри до влади і закону.⁷⁴

Загальною підставою для праворозуміння, на нашу думку, повинно бути визнання принципу верховенства права, обов'язку всіх суб'єктів права дотримуватися Конституції, в якій втілюєть­ся принцип верховенства права та законів, щодо яких діє пре­зумпція їх конституційності. Саме це має об'єднувати людей, державні й громадські структури. Як відзначає В.М. Кудрявцев, необхідно боротися з будь-якими відхиленнями від Конституції та закону, незважаючи на посилання на "політичну доцільність" або "юридичний формалізм" закону. Потрібно твердо обстоюва­ти єдність духу й букви закону. Інший підхід розхитує правовий порядок, призводить до волюнтаризму, а потім і до сваволі.¹

Проте ґрунт для появи юридичних колізій і порушень за­конності створюють не тільки розбіжності у праворозумінні. Останнім часом науковці відзначають особливу небезпеку такого соціального явища, як нігілістичне ставлення до пра­ва. Правовий нігілізм є небезпечний руйнуванням правової системи й різким падінням рівня законності. З жалем конста­тується, що він набув широкомасштабних розмірів: від сфери повсякденних стосунків людей до діяльності вищих органів держави, від центрального управлінського апарату до органів місцевої влади.

Правовий нігілізм є різновидом соціального нігілізму і ви­ражається в загальному негативному, неповажному ставленні до права, законів, нормативного порядку. Слід погодитися з О.В. Волошенюком, яким після аналізу сутності та понять пра­вового нігілізму, які існують у юридичній літературі, запропо­новані власні його дефініції. Так, під правовим нігілізмом у вузькому значенні, на думку автора, слід розуміти абсолютну, стійку зневіру в справедливості, силі та ефективності права, що сформувалася в індивідуальній, груповій або суспільній свідо­мості. У широкому значенні правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, до окремих сфер правового регулювання і юридичної діяльності, сумнів у справедливості, силі або ефек­тивності права, що сформувалися (або тільки формуються) в індивідуальній, груповій або суспільній свідомості.⁷⁵ Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 9.

Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороньї "одной медали" // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 9.

М.І. Матузов називає видання суперечливих актів, або навіть таких, які взаємовиключають або нейтралізують один одного, марнуючи свою силу, однією з найбільш очевидних і гострих форм вираження такого нігілізму. Нерідко підзаконні акти ста­ють "надзаконними", а норми, що запроваджуються у великій кількості, не стикуються, погано синхронізовані, "зіштовху­ються".⁷⁶ Внаслідок цього виникають найгостріші колізії. Слід зазначити, що правовий нігілізм породжує головним чином ієрархічні колізії. Ось чому цілком обґрунтованим є виділення відомчого правового нігілізму як одного з різновидів правового нігілізму. Подолання правового нігілізму (передовсім у нормот- ворчих органах) дозволить знизити колізійність законодавства. Удосконалення останнього, що є немислимим без усунення колізій, у свою чергу, виступає одним зі шляхів подолання пра­вового нігілізму.⁷⁷

Велике значення для попередження колізій має і використан­ня у правотворчості наукових досягнень.⁷⁸ Правий В. Опришко, який вважає, що для цього необхідно насамперед підсилити взає­модію науки і правотворчості: створення дійового законодавс­тва можливе тільки за умови розробки і прийняття законодавчих актів на належній науково-аналітичній основі.⁷⁹ Хоча ця теза у правничій літературі давно набула аксіоматичного характеру, на практиці вона реалізується досить слабо, в результаті чого в розробці переважної більшості принципово важливих норма­тивно-правових актів у сфері трудового права, у тому числі й законів, фактично не беруть участі провідні вчені-спеціалісти. Яскравим прикладом є ситуація, яка зараз має місце у випадку з Трудовим кодексом України. Кожен законопроект з питань ре­гулювання соціально-трудових відносин, повинен бути науково обгрунтованим, базуватися на досягненнях теоретичної правової думки, наукових концепціях, соціологічних узагальненнях сус­пільного життя, застосуванні досвіду вітчизняного й іноземного законодавства. А це неможливо, і тут слід погодитися з О.І. Про- цевським, без активного залучення до підготовки законопроек-тів в царині трудового права провідних учених і фахівців, без проведення різноманітних наукових експертиз.¹ Більш широке залучення науковців необхідне й до процесу планування правот- ворчості, що часто носить хаотичний характер.

Підвищення ефективності механізму попередження юри­дичних колізій неможливо без удосконалення норм, що регла­ментують нормотворчий процес. Розв'язанню проблем сприяв би Закон "Про нормативні правові акти України". Пропозиції щодо прискорення його прийняття з метою впорядкування всієї правотворчої діяльності державних органів та узгодження роз­галуженої системи національного законодавства, як зазначалося раніше, постійно звучать на наукових конференціях і в наукових публікаціях.² Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.Н. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристь, 1997. - С. 610.

Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М: Формула права, 2000. - С. 53 - 54; Буяков А.Ю. Юридические коллизии и способи их устранения: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Саратов, 1999. -С. 179.

^А Опришко В. Законотворчому процесу — наукове забезпечення // Право України. - 1996. - № 5 - С. 53.

Необхідно відзначити, що попередженню колізій сприятиме й дотримання принципу плановості законотворчої й нормот- ворчої діяльності.³ Адже саме спонтанність розвитку законо­давства про працю багато в чому призводить до появи колізій. Сама ж спонтанність викликана відсутністю належного обґрун­тування планів законодавчої діяльності. Отже, доцільною виг­лядає пропозиція про затвердження Верховною Радою України Державної програми законодавчих робіт, яка буде розроблена з урахуванням пропозицій Президента України та уряду, фахівців наукових установ і передбачатиме напрямки як загального роз­витку законодавства (стратегію законотворчості), так і розвитку його галузей на 5-10 чи більше років.⁴

1. Процевський О. Чи ж є на що сподіватися? Критичний погляд науковця на проект нового Трудового кодексу // Юридичний вісник України. - 2004. -№9.-С. 8-9.

2. Панов М.І. Законодавче врегулювання нормотворчості: загальна харак­теристика проекту Закону України "Про нормативно-правові акти" // Законот­ворення - основна функція парламенту. - К.: Заповіт, 1997. - С. 145 - 150; 50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні: Рекомендації міжнародної науково- практичної конференції, Харків, 19-20 жовтня 2000 р. // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2000. - № 4. - С. 288 - 296.

3. Заец А.П. Система советского законодательства (проблема согласован- ности).-К.: Наук, думка, 1987. - С. 42 - 43.

4. Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. - С. 22.

Велику роль у попередженні колізій, відповідно до останніх змін, повинно відігравати Міністерство юстиції України. Згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від ЗО грудня 1997 p., №1396/97, це Міністерство:

1. готує пропозиції щодо проведення в Україні правової ре­форми;

2. разом з відповідними міністерствами, іншими централь­ними органами виконавчої влади, науковими установами опра­цьовує проекти концепцій напрямків розвитку законодавства та їх наукове обґрунтування з урахуванням світового досвіду;

3. розробляє за дорученням Президента, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нор- мативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституцій­ного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою й судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці;

4. здійснює правову експертизу (підготовку висновків) щодо відповідності Конституції та законам України, вимогам нормоп- роектної техніки проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на розгляд Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим;

5. за поданням міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади розробляє щорічні плани законопроектної роботи, координує й контролює нормотворчу діяльність в центральних органах виконавчої влади;

6. проводить експертизу (підготовку висновків) щодо від­повідності acquis communautaire проектів законів України та ін­ших нормативно-правових актів, що за предметом регулювання належать до сфер, відносини в яких регламентуються правом Європейського Союзу;

7. організовує роботу по підготовці щорічного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавс­тва України до законодавства ЄС, провадить моніторинг її ви­конання;

8) забезпечує науково-експертне, аналітичне, інформаційне й методологічне виконання Загальнодержавної програми адап­тації законодавства України до законодавства ЄС та ін.

Як видиться, варті уваги рекомендації, дотримання яких сприяє попередженню колізій, що запропоновані В.М. Сирих.' Він вважає, що для успішного вирішення завдання поперед­ження колізій важливо не допускати: а) на стадії проектування актів логічних суперечностей, що пояснюється тим, що най­більш розповсюдженим видом юридичних колізій між законами виступають взаємовиключаючі приписи, які містяться в них, з будь-якого конкретного питання; б) дублювання нормативних приписів у різних законах, бо нормативний припис слід викла­дати в законі, якого цей припис найбільше стосується.⁸⁰ У про­цесі свого тлумачення і правозастосування тематично пов'язані закони підлягають вивченню в повному обсязі навіть у тих випадках, коли окремі норми одного закону відтворюються в іншому. У той же час дублювання тих самих норм різними зако­нами невиправдано збільшує текст законів і ускладнює пошук оригінальних норм, дезорієнтує правозастосовувача, створюю­чи враження про наявність у законодавстві "зайвих" норм, які можна й не враховувати в конкретних правовідносинах, ство­рює додаткові труднощі при подоланні колізій.⁸¹

Потрібно відзначити ще один істотний недолік зайвого дуб­лювання: воно призводить до того, що правотворчий орган при внесенні змін і доповнень у чинне законодавство іноді забуває, що відповідний нормативний припис міститься в декількох ак­тах, і внаслідок цього змінює (скасовує) його лише в одному акті. Також неприпустима і практика внесення змін щодо пев­ного питання спочатку лише в один з документів - у "презум­пції", що інші "підбудуються" під новацію "автоматично". Так, Законом "Про внесення змін до Закону України - Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М.: Формула права, 2000. - С. 294.

Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 190.

"Про відпустки" від 2 листопада 2000 p., № 2073-ПІ⁸² була виключена ч. 2 ст. 26 Закону "Про відпустки", яка передбачала, що у разі про­стою підприємства з незалежних від працівників причин влас­ник або уповноважений ним орган може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. Тим самим законодавець подібні відпустки начебто заборонив. Проте в трудовому законодавстві до внесення змін на підставі Закону від 6 лютого 2003 p., № 490-IV Про внесення змін до Закону України "Про відпустки": Закон України від 02.11.2000 p., №2073-1П // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 46 - Ст. 1980.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно від­пусток: Закон України від 06.02.2003 p., №490-IV // Відом. Верхов. Ради Ук- раїни. - 2003. - № 15. - Ст. 110.⁸³ (тобто протягом ще май­же 2,5 років) продовжувала існувати ч. З ст. 84 КЗпП України, яка в точності збігалася за змістом з виключеною ч. 2 ст. 26 За­кону "Про відпустки"; отже, ч. З ст. 84 КЗпП України начебто такі відпустки дозволяла, і як наслідок — протягом усього цього строку виникали суперечки щодо співвідношення Закону "Про відпустки" та КЗпП України.Ця колізія та низка інших виникли через те, що Закону Ук­раїни "Про відпустки" фактично дублює положення статей 74 - 84 гл. V КЗпП України. До речі, свого часу вказані статті були викладені в новій редакції саме з метою приведення їх у відповідність з нормами зазначеного Закону. Отже, ні про яку структурно-змістовну особливість цієї частини Кодексу законів про працю України, а значить, і про її підвищену юридичну силу говорити не можна. Виникає запитання: наскільки доцільно від­творювати в КЗпП України і в Законі України "Про відпустки" практично ті ж самі нормативні приписи? Останнім часом, треба наголосити, дублювання стало характерною рисою для законо­давства про працю: дуже багато дублюючих норм містять КЗпП України і Закони України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці". Доцільніше, вважаємо, було б або ж відмовитися від практики прийняття самостійних законів з окремих питань в сфері праці (тобто включати їх при­писи безпосередньо в КЗпП як самостійну глави), або взагалі не відтворювати норми цих законів у тексті Кодексу, обмежив­шись конструюванням відсильної норми, наприклад: "Питання, пов'язані з оплатою праці, регулюються Законом України "Про оплату праці".

Певні вимоги висуваються також до зв'язків між загальни­ми і спеціальними нормами. Нормативні приписи, якими вста­новлюються будь-які винятки із загального правила, доцільно вміщувати в тому ж самому законі (нормативному акті), який закріплює це правило Дотримання названої вимоги дозво­ляє законотворчому органу проводити системний розвиток своєї волі з одного питання, а також значно полегшити процес з'ясування цієї волі на стадії тлумачення. Тільки за такої умо­ви будуть зняті всі суперечки щодо легітимності винятків, які постійно виникають на стадії правозастосування з мотивів, що виняток із загального правила не міститься в законі, що закрі­пив це правило.

Ще одна причина суперечностей між нормативними приписа­ми того ж самого законотворчого органу полягає в тому, що він нерідко встановлює винятки з чинного загального правила без внесення відповідних коректив у закон, що містить це правило. У цьому випадку виникає конкуренція загальної і спеціальної норм, що зазвичай вирішується на користь останньої. Одне із загаль­новідомих правил тлумачення норм права наказує в подібній си­туації керуватися положеннями спеціальної норми. Але на прак­тиці виникають сумніви щодо її правомірності на тій підставі, що спеціальна норма не міститься в тому ж самому законі, який закріпив загальну. І ці сумніви досить обгрунтовані. Адже мож­лива ситуація, коли законодавець допустив типову законотворчу помилку і не врахував вимог загальної статті. І ці сумніви у пра­вомірності спеціальної статті фактично роблять її бездіяльною.

Ті ж аргументи можна повторити, коли законодавець змінює загальну норму, яка зафіксована в одному законі, і при цьому залишає без зміни спеціальні правила, зафіксовані в іншому нормативному акті. Звідси виникають цілком обґрунтовані сум­ніви: пам'ятав законодавець у цьому випадку про існування спеціальної норми і саме тому підтвердив її незмінність навіть після зміни загальної чи просто припустився законотворчої по­милки, забувши про існування винятку.

Але найбільш хибним у законодавстві можна назвати випа­док, коли спеціальні правила "розкидані" в декількох норма­тивних актах, причому частина з них установлюється тим же нормативним актом, у якому закріплена загальна норма. Після того як закон, що містить загальну норму й частину спеціаль­них норм, змінюється, практично неминуче у правозастосову- вача з'являються сумніви: чи можна, як і раніше, керуватися спеціальними нормами, що були закріплені іншим норматив­ним актом?

Відзначимо ще один недолік законодавця: при формулюван­ні декількох спеціальних норм не встановлюються правила по­долання конкуренції між ними. Проектовані норми права пок­ликані не тільки заповнити прогалини правового регулювання, а й замінити (що буває найчастіше) недосконалі, недостатньо ефективні норми права. Тому, приймаючи новий закон, законо­давець повинен відразу ж подбати про те, щоб усунути можливі колізії між прийнятими і чинними нормами шляхом внесення відповідних коректив у систему чинних норм права.

У проект закону, що замінює застарілі, малоефективні нор­мативні приписи новими, більш досконалими, слід включати спеціальну статтю із зазначенням реквізитів законів та їх струк­турних частин, які визнаються такими, що втратили чинність. При цьому бажаним є повний огляд актів і точна їхня оцінка. Як справедливо, на нашу думку, відзначає Ю.О. Тихомиров, загальна вказівка на те, що раніше прийняті закони та їх час­тини, які суперечать новому закону, не діють, часто породжує нігілістичне ставлення до права і викликає розрив правонаступ- ництва, що, у свою чергу, не дозволяє досягти безперервності державного і правового розвитку, а також стабільності статусу громадян та юридичних осіб.⁸⁴ Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми- роваМ. Ю., 2001.-С. 51-52.

Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України від 06.10.2005 p., № 2961-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2006. -№2-3. - Ст. 36.

Але іноді у прикінцевих положеннях закону немає не лише переліку законів, що втратили чинність або підлягають зміні, а й навіть правила про те, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами щойно прийнятого закону вони діють у частині, яка не суперечить цьому закону. Наприклад: хоча законодавство України з питань реабілітації інвалідів грунтується на Конституції України і складається з Законів Ук­раїни "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії"", "Про осно­ви соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про соціальні послуги", інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у цій сфері, та міжнародних договорів Украї­ни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни, у Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 6 жовтня 2005 p., №2961 -IV⁸⁵ відсутній припис, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не супере­чить.

2. Виникає запитання: чому в законі не існує традиційного темпорального правила переваги більш пізнього нормативу над раніше прийнятим? Чи значить це, що воно не може бути застосовано щодо цього закону, в результаті чого в цьому кон­кретному випадку пріоритет має закон, який було затвердже­но раніше? Ми вважаємо, що ні. Адже це правило належить до числа правоположень, що визнаються вже протягом сторіч у переважній більшості країн світу. Тому потрібні активні дії самого законодавця, тобто пряма вказівка в законі, що як

ви­няток до приведення інших законодавчих актів у відповід­ність з нормами нового закону діють норми інших законів. А такої вказівки в нашому випадку немає. Цю думку поділяє й Ю.О. Тихомиров. Він називає правило про пріоритет пізнішого закону доктринальним, вказуючи при цьому, що зміни раніше прийнятого закону або визнання його норм такими, що супере­чать нормам нового, повинні бути наявними завжди.⁸⁶

Одним із найбільш проблемних питань, пов'язаних з колізія­ми у трудовому праві, є їх вирішення, яке становить собою про­цес, спрямований на досягнення однакового регулювання со­ціально-трудових відносин шляхом або остаточного усунення протиріч із системи правових приписів, або ж подолання їх у перебігу правозастосувальної діяльності.

На жаль, у науці трудового права проблема вирішення колізій юридичних приписів ще не зазнавала комплексного дослід­ження й мала скоріше фрагментарний характер. У навчальній правовій літературі висвітлення колізійності, як правило, зами­калося рамками розкриття принципу єдності і диференціації регулювання трудових відносин, дії трудового права "за колом осіб".⁸⁷ Лише останнім часом має місце тенденція до включення в навчальні посібники за аналогією із загальнотеоретичною лі­тературою правил дії джерел трудового права в часі та просторі, а також їх ієрархічної залежності.⁸⁸ У дослідницьких роботах, присвячених окремим проблемам трудового права, способи ви­рішення юридичних колізій хоча інколи й попадають у сферу наукових досліджень, здебільшого мають похідне, другоряд­не значення. Тим часом ця проблема становить не тільки ака­демічний інтерес; у період формування нового законодавства про працю її вирішення сприяло б підвищенню ефективності правової регламентації трудових відносин, стабілізації правоза- стосовчого процесу.

Усунення одних різновидів колізій і подолання інших здій­снюються за допомогою використання спеціальних прийомів, що існують на озброєнні як нормотворчих, так і правозасто- совчих органів. Сукупність засобів і способів, спрямованих на нейтралізацію колізій в нормах трудового права, і становить механізм їх вирішення. Не можна сказати, що в юриспруден­ції питання про формування останнього ніколи не ставилося. Як у загальній теорії права, так і в окремих галузевих науках є низка робіт, одним із предметів дослідження яких виступа­ють саме способи впливу на юридичні колізії.^{89 !} Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Нац. юрид. акад. України. - X., 2001. - 201 с.; Власенко Н.А. Коллизионньїе норми в советском праве. - Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. - 100 с.; Незнамова З.А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во Спкег, 1994. -271 с.; Ершов В.В. Преодоление коллизий трудовьіх норм // Человек и труд. - 1992. - № 8 - 12. - С. 80 - 83.

Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми­рова М.Ю., 2001. - С. 49 - 65.

На жаль, низ­ка ця дуже нечисленна. Значний крок у напрямку розробки по­няття "механізм вирішення юридичних колізій" було зроблено З.А. Незнамовою. На жаль, не всі її досягнення можуть бути сприйняті доктриною трудового права в повному обсязі та й де­які висновки, на наш погляд, мають потребу в уточненні.

Найбільш масштабним теоретичним дослідженням способів вирішення колізій є монографічна робота Ю.А. Тихомирова, у якій зроблено спробу обґрунтувати існування у правовій системі цілої комплексної галузі з аналогічною назвою. Незважаючи на те, що окремі висунуті ним ідеї, на нашу думку, спірні (особли­во ті, які випливають із визнання предметом колізійного права всіх конфліктів, охоплених правовим полем, включаючи конф­лікти суб'єктів права), положення, що стосуються подолання колізій юридичних норм, містять чимало корисної інформації. Так, серед способів, що сприяють вирішенню протиріч юри­дичних приписів, науковець називає загальні принципи права, національні й міжнародні норми. Він наводить найбільш за­гальну класифікацію колізійних норм, вказує основні напрямки вдосконалення законодавства з метою скорочення числа юри­дичних конфліктів.⁹⁰ Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 9 - 25.

Щербина В.І. Основні функції трудового права в умовах ринко­вих відносин. - Дніпропетровськ: Акад. митної служби України, 2005.

• 266 с.; Карпенко Д.О. Основи трудового права. - К.: А.С.К., 2003. - 656 с.; Лазор В.В. Гармонізація національного трудового законодавства з міжнарод­ним як показник цивілізованості держави і суспільства // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. (До 50-ї річниці Конвенції про за­хист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук, повідомлень Всеук. наук.-прак. конф. молодих учених. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 67

• 69; Карташов А. Правове регулювання соціального партнерства в Україні: проблеми і перспективи // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. - 2003. - Вип. 2 (№2). - С. 460 - 471.

Венедикгов B.C. Концептуальні підходи до кодифікації трудового зако­нодавства України // Право і безпека. - 2002. - №2. - С. 9 - 12; Процевсь- кий О. Чи ж є на що сподіватися? Критичний погляд науковця на проект но­вого Трудового кодексу // Юридичний вісник України. - 2004. - №9. - С. 8

Аналіз заходів, спрямованих на зниження колізійної напру­ги у праві, дозволяє дійти висновку, що серед них є, по-перше, засоби вирішення вже існуючих чи потенційних протиріч, по- друге, заходи превентивного характеру, що мають за мету за­побігти появі у праві нових неузгодженостей. І хоча лише деякі з останніх входять у колізійний механізм як такий, значення їх для досягнення однаковості в застосуванні законодавства, га­даємо, вище, аніж засобів вирішення наявних чи передбачува­них колізій. У даний час доцільно виділити два види заходів такого роду - удосконалення нормативно-правового матеріалу і відповідальність за видання нормативних актів, які суперечать чинному законодавству.⁹¹

Недопущення появи тих видів невідповідностей, що розба- лансовують систему юридичних розпоряджень, для трудового права є найбільш актуальною справою, оскільки коло право- застосувачів законодавства про працю набагато ширше, ніж в інших галузей. Воно містить переважно осіб, які не мають спе­ціальних навичок роботи з нормативним матеріалом. Поряд з визнанням необхідності дотримання всіх наявних на озброєнні правотворчих органів правил законодавчої техніки при розробці нових нормативно-правових актів про працю в науці трудового права висловлено й низку конкретних пропозицій, врахування яких дозволить при формуванні нового трудового законодавс­тва значно знизити ризик виникнення "несанкціонованих" де­ржавою зіткнень юридичних норм. Практично всіма фахівцями у сфері трудового права найважливішою умовою узгодженості нормативно-правового матеріалу визнається наявність єдиної концепції перспективного розвитку трудового законодавства, побудованої на підставі зваженого врахування інтересів усіх учасників трудових відносин.⁹²

• Не викликає сумніву й необхідність фундаментальної розроб­ки Загальної частини нового Трудового кодексу України. Вклю­чення в неї положень, що стосуються цілей, завдань, принципів, сфери дії трудового права, визначення кола джерел правового регулювання праці, суб'єктів трудового права і трудових відно­син⁹³,9; Чанишева Г.І. Новий Трудовий кодекс Російської Федерації: досвід для України // Актуальні проблеми політики. - Вип. 15. - Одеса: Юрид. літ., 2002.

• С.145 - 154; Лавріненко О.В. Щодо структури нового Трудового кодексу України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ. - 2001. - Вип. 15. - С. 83 - 86; Леонова Ю. Зауважен­ня до проекту нового Трудового кодексу України // Право України. - 2004.

• №2. - С. 99 - 101.

Пилипенко П. Деякі термінологічні аспекти понятійного апарату су­часного трудового права України // Підприємництво, господарство і право.

• 2000. - № 7. - С. 64 - 67; Лавріненко О.В. Гармонізація понятійного апара­ту загального та спеціального законодавства України про працю: теоретичні аспекти проблеми // Економіка, фінанси, право. - 2005. - № 4. - С. 25 - 37; Орловский Ю.П. Теория и практика применения трудового законодательс- тва // Право и зкономика. - 1998. - №1 - С .93; Головина С.Ю. Формирова- ние понятийного аппарата трудового права // Гос-во и право. - 1998. - № 8. -С. 86-89.

Головина С.Ю. Головина С.Ю. Формирование понятийного аппарата

трудового права И Гос-во и право. - 1998. - №> 8. - С. 88.

Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. - М.: На­ука, 1989-С. 176. безумовно, сприятиме

досягненню єдності в розумінні й застосуванні всього трудового законодавства. Неодноразово в науці трудового права зверталася увага на важливість розвитку понятійного апарату цієї галузі, несуперечності використовува­ної термінології, її відповідності змісту понять, що входять в інструментарій інших галузей права.⁹⁴ "Закони, які приймають­ся, повинні термінологічно стикуватися між собою й містити бездоганні дефініції, єдині, наскрізні для всього трудового за­конодавства, - вказує С.Ю. Головіна. - Варто враховувати та­кож той факт, що поняття трудового права використовуються й іншими галузями...".⁹⁵

Іншим напрямком реформування законодавства, здатним вплинути на загальну колізійну ситуацію в царині правового ре­гулювання праці, повинно стати зменшення кількості і значення в трудовому праві нормативно-правових актів виконавчих ор­ганів державної влади. На необхідність такого кроку вказувало­ся вже давно⁹⁶, однак саме в період роботи над новим Трудовим кодексом з'явилася реальна можливість упорядкувати підзакон- ну нормотворчу діяльність. Для цього в його тексті можна було б передбачити норму, яка вказувала б на те, що виконавчі орга­ни державної влади видають нормативно-правові акти тільки на виконання законів та за дорученням законодавчого органу.

Удосконалення законодавства може виступати не тільки як профілактичний захід, за допомогою якого досягається мета - не допустити появи неузгодженостей у праві, а й як спосіб ви­рішення вже існуючих юридичних колізій. Своєрідність цього заходу як частини колізійного механізму полягає в тому, що він спрямований не на подолання, а на усунення наявних у праві неузгодженостей, причому він є винятковою прерогативою нор- мотворчих органів. Установивши наявність у праві колізійних норм, законодавець приймає одне з наступних рішень: а) скасо­вує одну з конфліктуючих норм; б) змінює один чи всі норма­тивні приписи, що претендують на застосування, так, щоб вони не вступали в конфлікт; в) скасовує всі неузгоджені між собою норми й видає нове загальнообов'язкове правило. Власенко Н.А. Коллизионньїе норми в советском праве. - Иркутск: Изд-

во Иркут. ун-та, 1984. - С.29.

' Примітка: Відповідно до ст. 1731 КЗпП України (в редакції до 24.12.1999р.) відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом, якщо небезпечні або шкідливі умови праці при­звели до моральної втрати потерпілого, порушили його нормальні життєві зв'язки і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.⁹⁷

Усі заходи, спрямовані на подолання чи усунення колізій у трудовому праві, можуть виступати як у формі дій певних ор­ганів та осіб, так і у виді об'єктивованих у правовому середо­вищі правил загального характеру, що містять алгоритм вибо­ру однієї з декількох норм. Залежно від того, яким саме чином відбувається "нейтралізація" зіткнень юридичних приписів, можуть бути вирізнені способи й засоби вирішення колізій. Саме вони і становлять елементи колізійного механізму. До числа способів усунення і подолання колізій у трудовому праві належать удосконалення джерел трудового права шляхом пере­творення окремих нормативних приписів та їх системи в ціло­му і тлумачення правових норм. Засобами вирішення неузгод­женостей, що виникають при правовому регулюванні праці, є колізійні принципи й норми, а також вироблені судовими ор­ганами правоположення. Об'єднує всі названі явища правової дійсності загальна мета - досягти одноваріантності правового регулювання. Необхідно відзначити деяку умовність вищена- веденої класифікації елементів механізму вирішення колізій, оскільки, наприклад, удосконалення законодавства в широкому розумінні цього процесу припускає в тому числі й "збагачення" джерел права колізійними нормами, а правоположення є як би продовженням одного зі способів впливу на колізії - судового тлумачення. У той же час зазначені явища мають певну само­стійність стосовно один до одного.

Засоби і способи вирішення колізій у трудовому праві мо­жуть як стосуватися невизначеного кола юридичних приписів, так і поширювати свою дію лише на конкретні ситуації й норми. Наприклад, загальне значення для вирішення зіткнень трудових норм мають такі засоби їх подолання, як колізійні принципи й норми. Однією з останніх є найпоширеніше в сучасних вітчиз­няних нормативних актах про працю, запозичене з Конституції колізійне правило про пріоритет міжнародних договорів над на­ціональним законодавством України.

Серед випадків вирішення колізії правових норм щодо кон­кретної ситуації можна вирізнити виключення з переліку дис­циплінарних стягнень, що накладаються на порушників трудо­вої дисципліни, переведення на іншу нижчеоплачувану роботу як таке, що суперечить конституційній нормі про свободу праці. "Разове" вирішення колізій спостерігається й при виборі пере­бігу здійснення своєї діяльності правозастосовчими органами норми, що підлягає застосуванню.

Так, ще в 1995 р. при розгляді трудового спору між ТОВ "Де­сна" і працівником цього ж підприємства про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до дис­циплінарної відповідальності, районний суд м. С., зіставивши норми трудового¹ й цивільного права, що регулюють питання

відшкодування моральної шкоди, віддав перевагу останньому. І лише Законом "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №1356-XIV від 24 грудня 1999 р. КЗпП був доповнений ст. 237, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику про­вадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незалежно від того, за допомогою яких елементів колізій­ного механізму вирішуватиметься неузгодженість юридичних приписів, чи будуть вони спрямовані на розв'язання проблеми вибору підлягаючої застосуванню норми в конкретній ситуації або поширюватися на невизначену кількість випадків, головна вимога, що ставиться до них - це результативність, здатність зняти колізійну напругу, усунути варіантність у регулюванні од­них і тих же суспільних відносин. Позбавлені цієї властивості явища правової дійсності не можуть розглядатися як елементи механізму вирішення колізій правових норм.

Усе вищевикладене дозволяє вирізнити наступні ознаки механізму вирішення правових колізій у трудовому праві: а) колізійний механізм становить собою явище правової дійс­ності; б) він внутрішньо неоднорідний і піддається членуван­ню на окремі елементи; в) його сутність полягає у впливі на інші явища правової дійсності - юридичні колізії; г) характер їх впливу може бути двояким - повне усунення неузгодженостей правових приписів або їх подолання; д) мета їх - досягнення одноваріантності регулювання соціально-трудових відносин.

Спираючись на це, можна визначити механізм розв'язання юридичних колізій у трудовому праві як сукупність засобів і способів, за допомогою яких забезпечується результативний вплив на неузгодженості нормативно-правових приписів в сфері праці шляхом їх усунення або подолання з метою досяг­нення одноваріантності в регулюванні одних і тих же суспіль­них відносин.

Механізм вирішення колізій є універсальним і може засто­совуватися до колізій норм будь-якої галузевої належності.

У той же час не можна сказати, що колізійний механізм тру­дового права не відрізняється від аналогічної сукупності за­ходів впливу на колізії норм інших галузей. Розходження, як правило, прослідковуються у співвідношенні елементів усере­дині механізму вирішення колізій, у характері "поділу праці" між ними, а нерідко й у їхньому змісті, що зумовлено в першу чергу специфікою предмета, методу й функцій галузі, а також чисельною перевагою в ній одних різновидів колізій над інши­ми. Приміром, різноманіття форм застосування людиною своєї здатності до праці знаходить висвітлення у високому ступені диференціації правового регулювання суспільних відносин, що складаються в цій царині. Пов'язане з цим існування у сфері правової регламентації праці значного числа колізій викликає необхідність розвитку тієї частини колізійного механізму трудо­вого права й у тому напрямку, що сприятимуть вирішенню саме названого виду зіткнень правових норм. Багаторівневий харак­тер правової регламентації трудових відносин додає особливої значимості у трудовому праві ієрархічного колізійного принци­пу, а захисна функція даної галузі виступає передумовою появи у трудовому законодавстві правила, що віддає перевагу нормі, яка покращує становите працівника.

Найбільш яскраво сутність колізійного механізму як специфіч­ного явища правової дійсності виявляється в засобах і способах подолання колізій юридичних приписів. Найбільш значимими з них, як видиться, є колізійні принципи й норми, оскільки вони мають найбільший ступінь обов'язковості для правозастосувача. Не менш важливу роль у справі подолання колізій трудових норм відіграють також акта судового тлумачення.

Колізійні принципи становлять собою об'єктивно існуючі, відносно стійкі, мало залежні від розсуду законодавця правила, по суті, наднормативного характеру, що концентрують у собі в найбільш загальному вигляді основні положення, які стосуються подолання колізій. У даний час можна вирізнити п'ять головних колізійних принципів: два хронологічних - (а) "закон діє лише на майбутній час" і (б) "наступний закон скасовує попередній"; субординанійний - "пріоритет визнається за актом більш висо­кої юридичної сили"; просторовий - "діє закон місця виникнення

правовідносин"; диференційний, побудований на основі загаль­ного логічного правила співвідношення загального й окремого - "спеціальна норма має перевагу перед загальною".

Будучи правилами-основами, вони виступають базовими для конструювання колізійних норм. Одержавши законодавче закріплення, деякі колізійні принципи зберігають свій первіс­ний вид, інші ж у процесі трансформації в колізійні норми ви­дозмінюються, конкретизуються. Відбиття колізійних принци­пів у законодавстві особливо цікаво тим, що воно одночасно є свідченням наявності у праві двох протилежних тенденцій, З одного боку, розвинена система засобів подолання юридичних колізій вказує на високий ступінь організації нормативно-пра­вового матеріалу, з другого - нормативне закріплення колізій­них принципів потрібно, коли конфлікти правових норм, які переважно є дестабілізуючим роботу системи права чинником, стають звичним і закономірним явищем.

Вітчизняному трудовому законодавству колізійні норми ві­домі досить давно. У прийнятому в 1922 р. першому Кодексі законів про працю одержав конкретизацію ієрархічний колізій­ний принцип, у якому містився припис, що Правила внутріш­нього трудового розпорядку "не можуть суперечити законам і постановам про працю, а також діючому в даному підприємстві або установі колективному договору".⁹⁸ Диференційний колізій­ний припис містився в примітці до п. 1 Тимчасових правил застосування підсобної найманої праці в трудових селянсь­ких господарствах, затверджених постановою РНК СРСР від 11 липня 1929 р.⁹⁹ і вказував, що в куркульських господарствах застосування найманої праці регулюється спеціальним чином, відповідно до правил іншого нормативного акта.

Проілюструвати наявність колізійних норм у сучасному тру­довому праві можна, звернувшись до тексту ст. 7 КЗпП України, у якій зазначено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також праців­ників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Колізійні норми не завжди є продовженням загальних колізійних принципів. Іноді вони існують у формі винятку з ба­зового принципу спрямованого на вирішення юридичних про­тиріч. Прикладом винятку з колізійних принципів може бути п. 13 постанови РНК СРСР від 11 березня 1933 р. "Про упорядку­вання сумісництва"¹⁰⁰, відповідно до якого дія даної постанови поширювалася на осіб, які були прийняті на роботу за суміс­ництвом до вступу її в силу.

Через те, що колізійні норми більше наближені до цілей і завдань, які стоять перед органами влади в конкретний історич­ний період, що вони втілені у форму загальних, обов'язкових для виконання всіма правил поведінки, при розбіжності їх зміс­ту зі змістом колізійних принципів вони мають пріоритет над останніми. Наприклад, регулювання трудових відносин з іно­земним елементом підпорядковується загальному колізійному принципу застосування закону місця виконання роботи. У той же час багато держав у певних випадках передбачають винятки з цього колізійного правила, коли, зокрема, вказується на пріо­ритет законодавства країни громадянами якої є працівники.

Таким чином, при вирішенні питання про вибір однієї з де­кількох норм, що претендують на застосування, правозастосувач у першу чергу повинен з'ясувати, чи є в законодавстві колізій­на норма, яка регламентує такого роду відносини між правови­ми приписами. І лише за відсутності спеціального формально закріпленого правила, що наказує, яким чином слід учинити в подібному випадку, особа, яка здійснює вибір норми, може вда­тися до використання загального колізійного принципу.

Поява колізійних норм може бути і не пов'язана з наявніс­тю у праві відповідного колізійного принципу. Прикладом такої норми є ст. 9 КЗпП, що встановлює недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України про працю. Одночасно не всі принци­пи знаходять відбиття в нормах права. Деякі маються на увазі або випливають зі змісту врегульованих правом суспільних від­носин. Так, диференційний колізійний принцип, спрямований на подолання невідповідностей між загальними, спеціальними й винятковими правовими приписами, не має свого загального для всієї галузі трудового права нормативного аналогу.

Оскільки колізійні принципи й норми, незважаючи на тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість, здатні існувати автономно, для їх позначення може бути обрано ще один, збірний термін

• "колізійні правила".

Колізійні норми в силу того, що вони створюються зако­нодавцем, у більшій мірі, ніж колізійні принципи, зазнають змін. Зокрема, реформування системи вітчизняного права ста­ло передумовою появи таких колізійних норм, як пріоритет міжнародних правових положень над внутрішньодержавними законодавством. Статтею 8 Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Українсь­кої РСР при переході республіки до ринкової економіки: Закон Української РСР від 20.03.1991 p., №871-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 23.

• Ст. 267.

Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів зако­нодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України віл 12.09.1991 p., №1545-XIІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 46. - Ст. 621.¹⁰¹, що містить такі положення, КЗпП України був доповнений 20 березня 1991 р.¹ У зв'язку з цим стає можливим існування у праві як постійних, так і тимчасо­вих колізійних приписів. Найбільшою стабільністю в трудово­му праві вирізняється правило, що припускає ієрархічну спів- підпорядкованість правових норм. Тимчасовою є норма, яка міститься в постанові Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавс­тва Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. №1545-ХІІ¹⁰² та встанов­лює пріоритет правових актів України над актами колишнього Союзу РСР, так як число останніх, які залишаються чинними, з кожним роком зменшується і поступово наближується до ну­льової відмітки. Однак такі акти ще продовжують відігравати велику роль. Цікавою та показовою є ситуація щодо можли­вості збільшення терміну закордонного відрядження у разі, коли підприємство направляє своїх працівників за кордон для виконання робіт, термін виконання яких, за умовами контрак­ту зовнішньоекономічної діяльності, перевищує 60 днів. Згід­но з вимогами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 3 999 р. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" термін закор­донного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів. Відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України виконан­ня робіт за кордоном понад 60 календарних днів вважається роботою за кордоном. Як наслідок, при направленні праців­ників на роботу за кордон на термін більше 60 календарних днів до цього часу слід керуватися Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, що затверджені поста­новою Держкомпраці СРСР від 25.12.74 р. №365, постановою Держкомпраці СРСР від 08.06.90 р. №225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відрядже­них за кордон по лінії економічного і технічного співробітниц­тва" (норми яких чинні відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території Украї­ни окремих актів законодавства СРСР") та відповідними пос­тановою і наказом Мінпраці України (від 22.03.93 р. №16 та від 16.01.96 р. №4). Система колізійних норм - явище не тільки більш рухливе, а й структурно складніше системи колізійних принципів. Багато в чому це пов'язано зі значним впливом суб'єктивного чинника на процес її формування, диференціацією правового регулюван­ня залежно від виду предметів правової регламентації суспіль­них відносин: якщо колізійні принципи мають загальноправове значення, то колізійні норми, як правило, залежать від цілей, досягненню яких служать правові приписи, які мають колізій­ний характер.

Даючи характеристику нормам, які включені в законодавс­тво з метою вирішення правових колізій, Ю.О. Тихомиров класифікував їх на (а) норми-домінанти, що виражають юри­дичний пріоритет у випадку зіткнення різних норм; (б) норми

• заборони й норми - обмеження, коли з їх допомогою запобіга- ються колізійні ситуації; (в) нормативно встановлені процедури подолання розбіжностей і вирішення спорів; (г) норми-санкції, які застосовуються у разі порушення названих норм." Усі пере­лічені види норм можуть становити в однаковій мірі й механізм вирішення зіткнень нормативного характеру.

Той факт, що сукупність усіх існуючих на озброєнні у пра- возастосувача норм права проявляється у формі консолідованих відносно відособлених правових комплексів, дозволяє класифі­кувати всі нормативні колізійні правила, що охоплюють сфе­ру правового регулювання праці, на: а) внутрішньогалузеві, покликані вирішувати колізії норм усередині галузі трудового права; б) міжгалузеві; в) колізійні норми міжнародного при­ватного права, що стосуються регламентації праці з іноземним елементом на території України чи трудових відносин грома­дян України на території інших держав; г) норми, спрямовані на подолання зіткнень національного трудового законодавства з положеннями, виробленими міжнародним співтовариством.

Специфіка міжгалузевих колізій, полягає в тому, що можли­вості їх вирішення шляхом включення в нормативно-правовий масив спеціальних колізійних правил досить обмежені. Для встановлення того, норми якої галузі права домінують у кон­кретному випадку, використовуються, як правило, два критерії

• предметний і функціональний. Вибір однієї з декількох норм, що мають різну галузеву належність, залежить від того, пред­метом якої галузі права охоплюються підлягаючі регламентації суспільні зв'язки, досягненню якого результату повинна служи­ти правова регламентації тих чи інших видів суспільних відно­син. З огляду на об'єктивно існуючу, зумовлену закономірностя­ми розвитку системи права деяку "розмитість" меж складників її галузей, пошук відповіді на питання про те, норми якої галузі права повинні застосовуватися у випадку виникнення зіткнення між ними при врегулюванні конкретних відносин у складних, "граничних" випадках, під силу лише науці.

Не можна визнати в той же час, що законодавцем вичерпані всі можливості по створенню умов для досягнення одностай­ності в регламентації відносин, що існують на стику предметів регулювання двох або декількох галузей права, для подолання конкуренції між нормами різної галузевої належності при схо­жому предметі. Надалі в перебігу конструювання нового базо­вого кодифікованого акта трудового права з метою уніфікації правозастосовчої діяльності законодавцеві слід чіткіше окрес­лити межі дії даної галузі.

Для подолання зіткнень трудових норм, тобто тих, що скла­дають галузь трудового права, важливе значення має класифі­кація колізійних правил, поставлена в залежність від виду та властивостей норм, що вступають у конфлікт. На цій підставі можуть бути вирізнені колізійні норми, спрямовані на вирішен­ня невідповідностей між (а) правовими приписами, що діють в різні проміжки часу (хронологічні чи темпоральні); (б) нор­мативними правилами різної юридичної сили (ієрархічні чи субординаційні); (в) загальними, спеціальними й винятковими нормами (диференційні); (г) нормами, що діють на різній тери­торії або з самого початку виданими для регулювання відносин на різних територіях (просторові).

Наприклад, закріплене в ч. 2 ст. З Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" положення про те, що особливості застосування цього Закону у Збройних Силах Ук­раїни (для військовослужбовців), органах внутрішніх справ, Службі безпеки України, встановлювані відповідними зако­нами, є диференційним, а правило ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відпустки" про поширення дії цього Закону на іноземних громадян - просторовим. Можливе конструювання колізійних норм в такий спосіб, що одним приписом буде охоплено ком­плекс правил, спрямованих на подолання колізій. Наприклад, використовувані в колізійних нормах конструкції "на підставі й на виконання...", "з метою реалізації..." досить часто акумулю­ють у собі одночасно й субординаційні, і темпоральні колізійні правила.

Дуже важливу роль для дії того чи іншого (найчастіше ди- ференційного) колізійного правила в трудовому праві відіграє наявність у законі застереження щодо компетенції, яке одночас­но служить і способом легалізації, і засобом обмеження дії в трудовому праві загальних колізійних принципів. Здебільшого воно нерозривно пов'язано зі змістом самого колізійного при­пису. Так, ч. 2 ст. 147 КЗпП містить положення, відповідно до якого "законодавством, статутами і положеннями про дисциплі­ну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення". У даному випадку, вказуючи на можливість установлення для окремих категорій працівників спеціальних правил дисциплінарної відповідальності, законо­давець за допомогою використання компетенційного застере­ження визначає вид тих нормативних актів, у яких ці правила можуть бути закріплені. Порушення умов, установлених компе- тенційним застереженням, унеможливлює використання основ­ного правила - диференційного.

Ієрархічні, хронологічні, диференційні та інші колізійні норми в трудовому праві - явище, можна сказати, інтернаціо­нальне, притаманне не тільки праву України. Відповідно до положень Трудового кодексу республіки Узбекистан дія цього нормативного акта поширюється на всю територію республіки (ст. 3). На підприємствах, які повністю або частково належать іноземним юридичним чи фізичним особам, розташованим на території республіки, застосовується законодавство про працю Республіки Узбекистан (ст. 12). У ФРН діє правило, згідно з яким федеральні землі не можуть зменшувати кількості пільг і гарантій, установлених федеральним законодавством про пра­цю. Існування в об'єктивному праві різних держав аналогічних колізійних норм обумовлено тим, що вони є прямим продов­женням загальноправових колізійних принципів, побудованих також з урахуванням ієрархії юридичних правил, їх обсягу дії в часі та просторі.

Аналіз як вітчизняного, так і іноземного досвіду законодав­чого закріплення колізійних норм у трудовому праві свідчить, що здебільшого вони не можуть існувати ізольовано, у відриві від загальних правил подолання колізій, властивих тій чи іншій правовій системі. У зв'язку з цим вважаємо, що система колізій­них норм трудового права України є дворівневою.

Перший рівень повинні складати колізійні норми, які мають загальноправове значення, встановлюють правила подолання юридичних колізій без залежності від галузевої належності конфліктуючих правових приписів, що мають значення для всієї системи права. Головні з таких норм у даний час одержали своє відбиття в Конституції України.

У силу специфіки Конституції як акту, який у найбільш кон­центрованому виді закріплює засади здійснення державної вла­ди в Україні, цілком очевидно, що нею не можуть бути охоп­лені всі загальнозначущі для системи права колізійні норми. У зв'язку з цим була висловлена пропозиція про створення спе­ціального закону, що включає в себе правила подолання колізій нормативних приписів. Приміром, В.В. Єршов пропонував створити спеціальний закон "Про подолання колізій між пра­вом, законом і підзаконними актами"¹⁰³. Ершов В.В. Преодоление коллизий трудових норм // Человек и труд.

• 1992.-№ 8- 12. -С. 80-82.

Поленина С.В., Лазарєв Б.М., и др. Инициативньїй проект Федерально­го закона о законах и иньїх нормативно-правовьіх актах РФ // Гос-во и право.

1995. -№3. - С. 57 - 68; Казьмин И.Ф., Казьмин И.Ф., Поленина С.В. «Закон о законах»: проблеми издания и содержания // Сов. гос-во и право. - 1989.

№ 12. - С. З - 9; Пиголкин А.С., Казьмин И.Ф., Рахманина Т.Н. Инициатив­ньїй проект закона «О нормативно-правовьіх актах Российской Федерации» // Гос-во и право. - 1992. -№ 7.-С. 77-85. Інші правники схиляли­ся до висновку про необхідність включення норм, спрямованих на вирішення колізій, у Закон "Про нормативні правові акти".¹⁰⁴Ми підтримуємо другу точку зору, бо це дасть можливість в од­ному комплексному законі врегулювати всі питання, пов'язані з нормативно-правовими актами, у тому числі і колізійні. У ньо­му повинні бути враховані наступні положення.

1. Усі колізійні норми, що включаються в закон, мають бути розбиті на сім блоків: крім ієрархічних, темпоральних і просто­рових закон повинен охопити також норми диференційного й процедурного характеру, а також ті, що визначають компетен­цію окремих правотворчих органів. Компетенційні норми, як і компетенційні застереження, виступають у даному випадку як допоміжні для реалізації, власне, колізійних норм. Із їх допомо­гою законодавцеві належать (а) окреслити коло відносин, ре­гулювання яких може здійснюватися тими чи іншими нормот- ворчими органами, (б) за необхідності визначити обсяг такого регулювання й (в) установити порядок делегування повнова­жень по виданню правових актів одним нормотворчим органом іншому.

2. У Законі України "Про нормативні правові акти України" для конструювання колізійних правил найбільш вдалою є фор­ма норми-пріоритету. Це зумовлено двома причинами:

а) первинним рівнем для основних колізійних норм є Кон­ституція України, в якій вони повинні бути викладені в такий спосіб, щоб у першу чергу виконувалася функція профілакти­ки, недопущення появи колізій, а лише в другу - їх подолання. Аналогічне навантаження мають нести колізійні норми галузе­вих нормативно-правових актів, що регулюють ті чи інші види суспільних відносин. Реалізації превентивної функції в більшій мірі відповідають норми-заборони, норми-зв'язки і норми-об- меження. Очевидно, що зазначеному Закону у функціональному плані належить мати певну самостійність, бо інакше втрачається сенс у його створенні. На відміну від інших актів нормативного змісту, основна мета "закону про закони" - регулювати відно­сини між нормами права; суспільні відносини, які підлягають правовій регламентації, - це його вторинний об'єкт. У зв'язку з цим на перше місце серед його функцій (у всякому разі при­таманних його колізійній частині) виходить функція подолання протиріч, що виникли в результаті порушення заборон, що міс­тяться в інших актах. У числі засобів, що сприяють досягненню цієї мети, найбільш ефективними є норми-пріоритети;

б) норми, що конкретно вказують, якому з нормативних при­писів слід віддати перевагу при виникненні колізій між ними, зручніші для правозастосувача, оскільки вони більш певні. У цьому неважко переконатися, поставивши, наприклад, в єдиний ряд три по суті рівнозначних ієрархічних колізійних правила, що становлять собою норму-зв'язок, норму-заборону й норму- пріоритет відповідно: "на підставі й на виконання Конституції та законів України, указів Президента України Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження" - "постанови Кабі­нету Міністрів України не можуть суперечити Конституції та

законам України, указам Президента України" - "у випадку протиріччя постанов Кабінету Міністрів України Конституції України, законам або указам Президента застосовується акт, що має більш високу юридичну силу". Звичайно, що за допомогою останнього правила у правозастосувача легше формується уява про модель необхідної від нього поведінки у випадку виявлення колізії. При формулюванні колізійної норми саме в такий спосіб в особи, яка вирішує колізію, як правило, не виникає питань щодо способів і порядку подолання зіткнення нормативних приписів.

Другий рівень норм, що сприяють вирішенню колізій, вини­каючих при регулюванні відносин щодо використання праці, - колізійні приписи самого трудового права. Найбільш важливі з них, безумовно, повинні одержати відбиття в кодифікованому нормативному акті, при цьому основні, що мають загальне зна­чення для всіх інститутів трудового права, - у Загальній його частині.

Не можна сказати, що нині чинний КЗпП цілком позбавлений власної колізійної бази: у ньому, зокрема, містяться норми, що виз­начають сферу дії трудового права (ст. 3), співвідношення законо­давства й договорів (статті 8, 9, 16), досить розвинуті диференційні колізійні правила (глави XII, XIII, XIV та ін.). Однак навряд чи мож­на визнати її повноцінною, такою, що відповідає рівню розвитку су­часного законодавства як у частині, що стосується змісту колізійних норм, так і з точки зору їх кількості. Ця обставина змушує уважніше підійти до питання про формування блоку колізійних правил у про­цесі створення нового Трудового кодексу України.

На підставі узагальнення й оцінки результатів наявних нау­кових досліджень, а також даних, отриманих нами в процесі ро­боти над проблемою колізій у трудовому праві, й з урахуванням цих положень, вважаємо за можливе висловити низку пропози­цій по реформуванню законодавства в частині, що стосується побудови системи колізійних норм трудового права.

Як уже відмічалося, підвалини системи колізійних норм трудового права повинні скласти колізійні приписи Трудово­го кодексу України, які доцільно розмістити в його Загальній частині. Насамперед вони мають сприяти вирішенню двох за­вдань: а) забезпечувати взаємодію трудових норм із зовнішні­ми щодо трудового права України юридичними правилами і б) бути засобом вирішення зіткнень правових норм усередині даної галузі.

Вирішення першого завдання повинно здійснюватися за до­помогою включення в текст Загальної частини Кодексу, по-пер­ше, норм, що визначають царину дії трудового права, по-друге, правил, що встановлюють співвідношення міжнародних норм і національного трудового законодавства. Визначення сфери дії трудового права, у свою чергу, має здійснюватися в трьох на­прямках - (а) територія дії, (б) сфера застосування праці (види трудових відносин, що знаходяться під юрисдикцією даної га­лузі), (в) поширення трудового законодавства України на від­носини з іноземним елементом (іноземними громадянами, осо­бами без громадянства, організаціями, що цілком чи частково належать іноземним юридичним або фізичним особам).¹⁰⁵ Киселев И.Я. Труд с иностранньїм участием (правовьіе аспекти). - М.: МЦФЗР, 2003. - С. 114 - 142.

Мордачев В.Д. Типология норм трудового законодательства // Пробл. сов. труд, права. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1975. - Вьіп. 46. - С. 36. Най­більшу складність у плані конструювання становить норма, пок­ликана зафіксувати царину дії трудового права щодо здійснення трудової діяльності. На складність законодавчого визначення предмета трудового права вказував свого часу В.Д. Мордачов. "Норми-засоби визначення предмета у своїй сукупності відби­вають структуру предмета трудового права... Вони сформульо­вані в нормативно-правових актах трудового законодавства й виявляються шляхом аналізу прихованих формулювань - найме­нування глав в органічних законах (Основах, КЗпП), назв поточ­них законів тощо. Однак домогтися правового віддзеркалення предмета трудового права законодавцеві не вдається, тому що відображення становить собою історичний, отже, поступовий процес... внаслідок постійного динамічного розвитку самих тру­дових відносин", - писав він.¹⁰⁶ У той же час норма, спрямована на визначення предмета трудового права, має надзвичайно важ­ливе значення для вирішення колізій міжгалузевого характеру, оскільки включення у сферу дії трудового права тих чи інших видів суспільних відносин автоматично тягне встановлення пріоритету трудових норм при їх урегулюванні.

При дослідженні проблеми міжгалузевих колізій ми згадува­ли, що трудові відносини, що попадають у царину дії трудово­го права можуть становити предмет декількох галузей. Поряд з відносинами, у врегулюванні яких трудове право посідає домі­нуюче чи рівне становище, існують відносини, де роль трудо­вого законодавства є підлеглою. Для їх позначення як предмета трудового права доцільно ввести в новому Трудовий кодексі України норму, щодо якої дія трудового законодавства або окре­мих його частин може поширюватися й на інші види відносин, пов'язаних з використанням праці, у випадках, прямо передба­чених Кодексом чи іншим законами.

Стосовно визначення сфери дії трудового права має потребу в законодавчому закріпленні й норма, яка презюмує існування трудових відносин у разі, коли вони протікають в умовах, ана­логічних передбаченим для працівників Однак усупереч сут­ності цих відносин для їх опосередкування роботодавцем обра­на форма цивільно-правового договору. До проблеми нормативного закріплення царини дії трудово­го права безпосередньо примикає питання про диференціацію правового регулювання трудових відносин. З урахуванням того, що тенденція до вилучення з цієї сфери багатьох трудових відно­син обумовлена саме необхідністю впорядкувати їх особливим чином, виникає нагальна потреба включення в Загальну частину Трудового кодексу норми, яка допускає встановлення для окре­мих категорій працівників інших ніж для всіх правил правової регламентації праці. Причому ця норма повинна бути універсаль­ною й охоплювати як працівників, які потребують підвищеного захисту, так і осіб, для яких може бути передбачена додаткова відповідальність чи на яких законодавством можуть бути покла­дені додаткові обов'язки. Введення такої норми в Загальну час­тину Кодексу є обов'язковим ще й тому, що в трудовому праві диференційний принцип не має абсолютного характеру. Застосу­вання правила, яке встановлює пріоритет спеціальної норми над загальною при регулюванні трудових відносин можливе не завж­ди, оскільки його дія обмежена принципом непогіршення становища працівника. Крім загальної колізійної норми, розміщеної в першому розділі Кодексу, норми, покликані допомогти подолан­ню зіткнень юридичних приписів, що регламентують відносини з різним обсягом, можу ть бути використані також для регламен­тації відносин у рамках окремих інститутів трудового права (нап­риклад, тих, що допускають установлення для окремих категорій працівників спеціального порядку притягнення до дисциплінар­ної відповідальності чи розгляду трудових спорів, та ін.). Диференційні колізійні норми в даному випадку виступають у якості тих, що конкретизують колізійне правило загально­го характеру. З огляду на те, що частина колізійних приписів (ієрархічних, темпоральних, компетенційних) у трудовому праві виконує саме таку функцію - конкретизації й уточнен­ня загальних правил подолання зіткнень правових норм, - усі колізійні норми можуть бути умовно поділені на (а) похідні від загальноправових колізійні приписи і (б) власні, специфічні (спеціальні) колізійні норми.

Похідні від загальноправових колізійні приписи трудового права можуть не тільки конкретизувати загальне правило подо­лання колізій, а й у необхідних випадках дублювати або допов­нювати його. Дублювання загальних колізійних приписів (чи їх частини) необхідне в тих випадках, коли вони мають вагоме практичне значення для певної галузі права або коли їх введен­ня служить меті створення логічно завершеної системи галузе­вих колізійних норм Таким колізійним приписом для трудового права може стати норма, що встановлює порядок дії норматив­но-правових актів про працю в часі. Багаторівнева природа регулювання трудових відносин, на­явність у системі джерел трудового права нормативних актів, не властивих іншим галузям, вимагають доповнення загальної ієрархічної колізійної норми правилами подолання можливих зіткнень між традиційними джерелами права і джерелами, влас­тивими винятково галузі, що регулює відносини у сфері вико­ристання праці. Із цією метою в статті, присвяченій норматив­но-правовим актам про працю, є сенс вказати на такі нормативні джерела регулювання трудових відносин, як колективні договори та угоди, локальні нормативні акти. У Кодексі необхідна також стаття, що встановлює співвідношення різних джерел трудового права між собою. Стержнем визначення такого співвідношення, очевидно, повинна стати закріплена в Конституції України, за­гальна субординаційна залежність між цими джерелами.

Особливий інтерес становлять спеціальні колізійні норми трудового права, у яких знаходить своє відбиття специфіка предмета, методу, джерел і функцій цієї галузі. Значимість спе­ціальних колізійних приписів трудового права полягає не тільки в тому, що вони підкреслюють своєрідність останнього, висту­паючи як би його візитною карткою в колізійних відносинах, а й у тому, що вони впливають на зміст колізійних норм, похідних від загальних колізійних правил. Іззгаданих вище спеціальними колізійними нормами трудового права можна вважати правила, що визначають царину дії даної галузі щодо сфери здійснення трудової діяльності.

Центральне колізійне правило трудового права, відповідно до якого перевага віддається нормам, що встановлюють більш сприятливі умови праці для працівників, заснована на визнанні допустимості зміни їх становища тільки вбік поліпшення, також належить до числа спеціальних колізійних норм цієї галузі. Для зручності подальшого викладу умовно назвемо це колізійне пра­вило "статусним", оскільки його сутність знаходить вираження у встановленні правил подолання колізій, що виникають у зв'язку зі зміною правового стану (статусу) працівника. Своєрідність цього колізійного правила полягає в тому, що воно має дві взає­модоповнюючі й у той же час не тотожні форми нормативно­го вираження: одну становить заборона погіршення становища працівника, другу - допустимість установлення працівникові додаткових порівняно з законодавством пільг і гарантій. У чин­ному трудовому законодавстві це правило знайшло відбиття у статтях 9 та 9 КЗпП України. У ст. 9, зокрема, встановлюється: "Умови договорів про працю, які погіршують становище пра працівників порівняно з законодавством України про працю, є не­дійсними", а ч. 1 ст. 9 зазначає: "Підприємства, установи, ор­ганізації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників".

Цілком очевидно, що на сучасному етапі розвитку законо­давства принципу пріоритету умов, більш сприятливих для пра­цівника, уже доволі тісно в рамках наведеної вище норми. Цей факт в науці трудового права визнається багатьма вченими.¹⁰⁷ "На нашу думку, - пише В.І. Миронов, - необхідно вже зараз внести зміни... про те, що при колізії приписів законодавства, незалеж­но від того, яким органом вони прийняті, підлягає застосуван­ню норма права, що створює більш сприятливі умови для пра­цівника".¹⁰⁸ На жаль, незважаючи на простоту й привабливість, формулювання норми в запропонованому вище вигляді навряд чи є можливим. Принцип пріоритету правил, що встановлюють для працівника підвищений рівень гарантій, не може бути абсо­лютизований. По-перше, це зумовлено існуючими компетенцій- ними обмеженнями по створенню норм, регулюючих відносини у певних сферах (наприклад, на місцевому рівні не може бути змінено порядок вирішення трудових спорів, нехай навіть він і буде більш пільговим для працівників). По-друге, наділення працівника додатковими правами або пільгами може негатив­но відбитися на становищі роботодавця чи інших зобов'язаних щодо працівника суб'єктів, за рахунок яких буде здійснюватися надання такого роду прав чи пільг. У випадках, коли це супере­чить правилам, що містяться в акті більш високої юридичної сили, таке поліпшення становища працівника навряд чи є при­пустимим. У зв'язку з цим необхідний диференційований підхід до закріплення в новому Трудовому кодексі правил про пріори­тет норм, поліпшуючих становище працівника. На нашу думку, це має бути комплекс норм, що стосуються правових приписів різного рівня - центрального, місцевого, локального. Усупереч наявній в доктрині трудового права думці про необхідність пе­ренесення положень ст. 9 у главу, що регулює договори й уго­ди', вважаємо за можливе збереження їх у Загальній частині Ко­дексу. Це дозволить досягти певної єдності в побудові системи колізійних приписів трудового права, відобразить наступність у закріпленні статусного колізійного правила на різних рівнях нормативного регулювання трудових відносин.¹⁰⁹

При конструюванні в новому Кодексі приписів, аналогіч­них тим, що зараз містяться у ст. 9 КЗпП, необхідно врахувати критичні зауваження, висловлені в юридичній літературі щодо термінів, які використовуються у чинній нормі. Наприклад, В.М. Скобєлкін пише: "Не можна визнати вдалим використання у ст. 5 (аналогічна норма міститься у ст. 9 КЗпП України - О.Я.) терміна "недійсність". Правило про недійсність умов догово­ру перейшло з КЗпП РСФСР 1922 р. А той акт використовував цивільно-правовий інститут недійсності угод. Однак у цивіль­ному законодавстві питання недійсності та його наслідків від­регульовані в достатній мірі докладно... Трудове законодавство обмежується лише загальною вказівкою про недійсність умов договорів про працю".¹¹⁰ Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1978. - С. 36.

Скобелкин В.Н. Трудовьіе правоотношения. - М.: Юрист, 1999. -С. 304. Навряд чи можна погодитися з вислов­леним у правовій літературі думкою, що для вирішення питань, пов'язаних з недійсністю договорів про працю, можуть застосо­вуватися норми цивільного права про недійсність угод¹¹¹. Викли­кає сумнів і доцільність введення в трудове право за аналогією з цивільним положень, що стосуються порядку й наслідків виз­нання недійсними договорів про працю.¹¹² Ершова Е.А. Применение гражданского права к трудовьім отношениям // Труд, право. - 1998. - № 4. - С. 28.

Безина А.К. Вопросьі теории трудового права и судебная практика. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1976. - С. 34.

Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми- роваМ.Ю., 2001.-С. 58Правильнішою нам вбачається позиція, що в трудовому праві слід вести мову не про недійсність, а про незаконність тих чи інших договорів або умов. У вчених-трудовиків викликає дорікання також використовуване в розглянутій статгі стосовно умов трудового договору словоспо­лучення "погіршують становище", оскільки при оцінці комплек­су умов договору, одні з яких погіршують становище працівника, а інші наділяють його додатковими правами й пільгами, важко визначити, чи погіршується його стан у цілому. Тому в новому Трудовому кодексі варто конкретизувати, у чому саме може вира­зитися таке погіршення.

При співставленні правила, що визначає ієрархію актів, ре­гулюючих трудові відносини, і спеціального колізійного при­нципу, що передбачає пріоритет норм, поліпшуючих станови­ще працівника, вплив, що завдається останнім на запозичені з числа загальноправових колізійні приписи, стає достатньо оче­видним: відповідно до загального правила домінує норма, що посідає більш високе місце в ієрархії нормативних актів, однак, якщо орган нижчого підпорядкування в рамках своєї компетен­ції видасть норму, яка поліпшує стан працівника, перевага буде віддаватися саме останній.

Ще одним дуже значимим спеціальним колізійним приписом трудового права може стати правило, що встановлює пріори­тет кодифікованого акта над іншими, що стосуються правово­го регулювання праці. Таке колізійне правило Ю.О. Тихомиров пропонує йменувати як "принцип пріоритету базового закону", оскільки його визнання сприяє консолідації галузевого законо­давства.¹¹³

Розростання нормативно-правового масиву, тенденція пе­рерозподілу регулятивного навантаження на користь законів призводить до збільшення числа юридичних колізій у горизон­тальній площині - між нормами актів, виданих вищим пред­ставницьким органом державної влади. З урахуванням засобів, що є в арсеналі існуючого колізійного механізму, можливості подолання такого роду колізій дуже обмежені: зіткнення норм рівної юридичної сили, виданих у різний час, може вирішува­тися лише на підставі правила або хронологічного (наступний закон скасовує попередній), або диференційного, що встанов­лює пріоритет спеціальних норм над загальними. Та й резуль­тат, отриманий за допомогою таких правил, може й не відбива­ти справжніх намірів законодавця. В умовах збільшення числа актів комплексного характеру ризик деформації в системі пра­вового регулювання трудових відносин підвищується багато­разово насамперед у силу того, що при створенні такого роду актів становиться складним урахування уже діючих правових приписів: усі вони діють у різних сферах.

Виникають труднощі також із застосуванням наявних колізійних правил. Зокрема, дуже складно вирішуваним постає питання, які норми стосовно одна до одної (галузевого чи ком­плексного акта) є спеціальними, а які загальними. У зв'язку з цим виникає потреба введення в механізм правового регулю­вання елементів, що стабілізують процес правової регламента­ції суспільних відносин. Одним із таких елементів і є правило, що встановлює пріоритет базового закону. Підкреслюючи не­обхідність посилення ролі останнього, J1.0. Сироватська вка­зує: "Окремі закони, що регулюють трудові відносини, повинні прийматися, тільки коли вони стосуються при цьому й інших галузей права, тобто виступають комплексними".¹¹⁴ Сьіроватская Л.А. О предстоящем реформировании трудових отноше- ний // Труд, право. - 1998. - № 2 - С. 74.

Скобелкин В.Н. Трудовьіе правоотношения. - М.: Юрист, 1999. -С. 305.

' Ершов В.В. Преодоление коллизий трудовьіх норм // Человек и труд. - 1992.-№ 8- 12. -С. 83.

Тенденція до включення в галузеві кодифіковані акти норм, що закріплюють їх пріоритет щодо інших нормативних актів певної галузі, просліджується досить чітко. На даний час такі правила діють у багатьох галузях вітчизняного права. Не зай­вим також буде його включення до нового Трудового кодексу України. Для цього в Загальну частину Кодексу доцільно ввести правило, згідно з яким у випадку протиріччя, що виникло між яким-небудь нормативним актом і Трудовим кодексом, засто­суванню підлягає норма Кодексу (до речі, при формулюванні цього правила не слід забувати і про принцип непогіршення становища працівника). З метою забезпечення нормального функціонування даного положення Кодекс потребує ще як міні­мум двох доповнень. Перше має полягати в закріпленні в його тексті правила про те, що будь-які зміни законодавства з питань, що належать до царини дії Кодексу, можуть здійснюватися тіль­ки шляхом внесення до нього відповідних змін чи доповнень.¹¹⁵Друге передбачає включення у правові приписи, що регулюють конкретні види трудових і пов'язаних з ними відносин, у необ­хідних випадках такого застереження: "якщо інше не передба­чено законом..." Останнє дозволить забезпечити диференційо­ваний підхід до регулювання відносин, що виникають у зв'язку з використанням праці.

Характеризуючи колізійні норми як засіб вирішення су­перечностей правових приписів, важливо згадати про існуван­ня ще однієї дуже складної проблеми - подолання колізій при одночасному збігу декількох їх видів. Незважаючи на те, що багато конфліктів правових норм існують саме в такій формі, об'єднуючій у собі в один і той же час, приміром, субордина- ційну й темпоральну колізії чи темпоральну й диференційну, питання про правила вирішення подібного роду правових не­відповідностей залишається одним із самих малодосліджених у юридичній науці, і не тільки у вітчизняній.

Головна причина неможливості (а на сучасному етапі роз­витку як системи права, так і правової думки нам це вбачаєть­ся саме неможливим) побудови єдиної універсальної, логічно вивіреної схеми, придатної для подолання будь-яких поєднань правових невідповідностей, криється в самому характері та­ких правових явищ, як колізії юридичних приписів, колізій­ні принципи й колізійні норми. Перші, будучи наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, становлять собою дуже неоднорідну правову спільність, яка з неминучістю тяг­не необхідність використання цілого комплексу різноманітних засобів для їх вирішення. Колізійні принципи - продукт бага­товікового розвитку юриспруденції, який робить їх, по-перше, стабільними, по-друге, аксіоматичними, не потребуючими спе­ціальних обґрунтувань для їх використання. Колізійні норми формуються в конкретний історичний період і характеризують­ся більшою залежністю (а) від цілей і форм здійснення право­вого впливу в цілому на певній території й у визначений період і (б) від цілей і завдань, що стоять перед кожним правовим ком­плексом, який входить у єдину систему права. У зв'язку з цим зміст колізійних норм кожної галузі і загальних колізійних при­нципів можуть значно відрізнятися, аналогічним чином може не збігатися і зміст самих колізійних норм, діючих у різний час чи спрямованих на подолання колізій юридичних приписів, що регулюють різні види відносин. Процес подолання складних видів колізій, як правило, зазнає одночасного впливу всіх вище- перелічених чинників.

Саме ця обставина, з нашої точки зору, дає можливість при вирішенні складних видів колізій користуватися поки тільки казуальним способом підбору необхідних правил, заснова­ним на встановленні необхідного співвідношення між нор­мами права в кожному конкретному випадку. Спроби науков­ців якимось чином уніфікувати способи подолання складних колізій навряд чи можуть бути визнані вдалими. Наприклад, В.В. Єршов пропонує при виникненні темпоральних та ієрар­хічних колізій трудових норм пріоритет віддавати визнані вдалими. Наприклад, В.В. Єршов пропонує при виникненні темпоральних та ієрар­хічних колізій трудових норм пріоритет віддавати нормі, що має більш високу юридичну силу. Протиріччя між темпоральною і змістовною нормами викликає необхідність віддавати перевагу спеціальній нормі. Таким чином, у випадку збігу колізій пріо­ритет має норма, що діє на даній території і має більш високу юридичну силу, потім - виключаючим і спеціальним нормам і, нарешті, нормам, прийнятим пізніше".¹ Але наявність у праві такого правила навряд чи здатна розв'язати проблему подолан­ня складних видів колізій трудових норм: по-перше, через те, що ним охоплюються далеко не всі можливі у трудовому праві види збігів правових невідповідностей, по-друге, тому що при конструюванні запропонованої схеми не враховані особли­вості, що притаманні деяким колізіям, зокрема диференційним, що робить вирішення питання про напрямок подолання таких колізій багатоваріантним. Перше твердження, на наш погляд, не вимагає доказів, а підтверджується викладеними нами вище міркуваннями.

Зупинимося на іншому. За приклад візьмемо найпростішу диференційну колізію: відповідно до загального правила нор­мальна тривалість робочого часу становить 40 год. на тиждень. З метою охорони праці окремих категорій працівників (осіб ві­ком від 16 до 18 років та осіб, зайнятих на роботах з шкідливи­ми умовами праці) для них установлена скорочена тривалість робочого часу (36 годин). У цьому випадку має місце проста диференційна колізій, що вирішується на підставі правила: спеціальна норма має пріоритет перед загальною. Гіпотетично припустимо, що в норму, встановлюючу загальну тривалість робочого часу, актом, виданим пізніше, вноситься зміна, що збільшує норму робочого часу з 40-ка до 42-х год. на тиждень. Чи вплине це на реалізацію спеціальних правил про скорочену тривалість робочого часу? Думаємо, що ні.

Розглянемо іншу ситуацію. Припустимо, що пізнішим зако­ном загальна тривалість робочого часу не збільшиться, а змен­шиться і стане замість 40-ка годин, як це передбачено в раніше виданому акті, 35 год. У цьому разі (як і в наведеному вище) спостерігатиметься збіг двох видів колізій - диференційної і темпоральної. Думаємо, що вирішуватися вона, на відміну від першого випадку, повинна на підставі не диференційного, а темпорального правила, оскільки слідування диференційному правилу суперечитиме цілям введення в закон спеціальної нор­ми: становище осіб, які забезпечуються підвищеним захистом, стане гірше положення всіх інших працівників. Звідси можна зробити висновок, що правило про пріоритет диференційно­го колізійного принципу над темпоральним не є абсолютним. Вирішення питання про перевагу якого-небудь одного з них належить здійснювати в кожному конкретному випадку з ура­хуванням того, у якому напрямку відбувається зміна правового регулювання в більш пізньому законі і як це співвідноситься з цілями, для досягнення яких створено спеціальні норми.

Як бачимо більшість із складних колізій трудового права ви­магає індивідуального, чітко диференційованого підходу до їх розв'язання. Разом із тим не можемо цілком заперечувати на-явність абсолютних залежностей між колізійними приписами. Наприклад, ієрархічне колізійне правило має безумовний пріо­ритет щодо темпорального. У трудовому праві з урахуванням спеціальних колізійних норм поряд з названим вище можливі й інші абсолютні залежності колізійних правил між собою. Так, коли збігаються темпоральна колізія й колізія базового закону з іншими нормативними актами про працю, за аналогією ієрар­хічну перевагу має правило пріоритету базового закону. При регламентації відносин, що становлять виключний предмет тру­дового права, колізія між нормами різних галузей вирішується на підставі правила про пріоритет трудового законодавства, а ієрархічне, темпоральне, диференційне чи яке-небудь інше пра­вило в даному випадку не застосовується.¹¹⁶ Гаврилов 3. Ответственность работников, разгласивших служебную или коммерческую тайну // Рос. юст. - 2000. - № 2. - С. 15.

У той же час варто визнати, що такого роду незмінних, пос­тійно діючих правил подолання складних колізій у трудовому праві зовсім мало. У більшості, збіг колізій тих самих видів може вирішуватися по-різному залежно від ситуації. Вплив на вибір правила подолання складної колізії можуть мати (а) вид відносин, регульованих нормами, що вступають у колізію, (б) наявність чи відсутність компетенційних застережень та ін. Приміром, при співгтаданні статусного колізійного правила, відповідно до якого перевагою володіє норма, що встановлює сприятливіші для працівника умови, і ієрархічного пріоритет повинно бути віддано останньому. Статусне правило матиме пе­ревагу лише в тому разі, якщо конфліктуюча норма, яка поліп­шує становище працівника, прийнята з дотриманням умов, що містяться в компетенційному застереженні.

Проілюструємо це прикладом. У колективному договорі на 2003-2004 роки ВО "Хімпромсервіс" містилося правило, від­повідно до якого батькам, які мають дитину-інваліда, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 кален­дарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Ос­кільки таке формулювання не цілком відповідало аналогічному правилу, закріпленому в ст. 19 Закону відпустки жінці, яка працює і має дитину-інваліда, на практиці виникло запитан­ня: у випадку, коли обидва батьки дитини-інваліда працюють в об'єднанні, чи належить ці 7 днів надавати кожному з батьків чи в сукупності на сім'ю.

Районний суд, що розглядав спір, який виник у зв'язку з цим, посилаючись на положення ч. 1 ст. 9 КЗпП України, що допускає можливість установлення на підприємстві додаткових порівняно з законодавством пільг і гарантій для працівників, визнав, що 7 додаткових днів відпустки має отримувати кожен з батьків, які мають дитину-інваліда. Але апеляційний суд, не погодившись із таким рішенням, у своїй ухвалі вказав: "При ви­несенні рішення районним судом неправильно були застосовані норми матеріального права. Задовольняючи вимоги позивачів, суд послався на положення ч. 1 ст. 9 КЗпП, однак не врахував, що в ній міститься вимога, відповідно до якої встановлення до­даткових пільг для працівників можливе лише за умови їхнього фінансування за рахунок власних коштів підприємства... Оскіль­ки в колективному договорі ВО "Хімпромсервіс" не визначено, за рахунок яких коштів повинно здійснюватися фінансування додаткових пільг, ч. 1 ст. 9 КЗпП у даному випадку застосуван­ню не підлягає..."¹¹⁷с.384

Отже, пріоритет статусного колізійного правила щодо ін­ших правил подолання колізій у випадку, коли юридичні при­писи співпадають, буде мати місце лише за умови, якщо воно має необхідну легітимність. Аналогічним чином у трудовому праві вирішується й питання зі встановленням переваги дифе- ренційного колізійного правила: наприклад, при співпадінні диференційна колізія та ієрархічний диференційний принцип діятимуть лише в тому випадку, коли спеціальна норма прий­нята з дотриманням правил, установлених у компетенційному застереженні.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок: на сьогодні в трудовому праві (як і в системі вітчизняного права в цілому) немає реальної можливості нормативного закріплення правил подолання складних видів колізій. Єдиним, найбільш ефективним способом їх вирішення, ймовірно, ще довгий час, залишатиметься судове й доктринальне тлумачення.

Колізії правових норм, зокрема, норм трудового права, мо­жуть також вирішуватися за допомогою різноманітних видів тлумачення, однак найбільш значимим з них є те, що дається су­довими органами. Слід зазначити, що таке трактування не тіль­ки виступає способом подолання колізій, виявлених у перебігу правозастосувальної діяльності, а й створює передумови для подальшого вдосконалення законодавства. "Нині судова прак­тика залишається одним з головних постачальників правової інформації про стан та ефективність чинного законодавства", - не без підстав робить висновок O.K. Безіна. Безина А.К. Судебная практика в механизме правового рєгулирования трудовьіх отношений рабочих и служащих па зтапе развитого социалнзма: Автореф. дис. ... д - ра юрид. наук. - М., 1979. - С. 24.¹¹⁸

Є сенс вирізнити декілька різновидів судового тлумачення, що виступають засобом вирішення колізій трудових норм. При­чому їхня класифікація можлива із застосуванням різних кри­теріїв у залежності (а) від місця в судовій системі України ви­рішуючого колізію судового органу; (б) від об'єкта, у перебігу впливу на який здійснюється подолання колізій; (в) від виду пра­вових норм, між якими вирішується зіткнення, та ін. Вважаємо, що найповнішу інформацію про діяльність судових органів по вирішенню колізій у трудовому праві можна одержати на під­ставі побудови системи видів тлумачення залежно від чинника, умовно названого нами як "інтенсивність впливу на юридичну колізію", що інтегрує в себе відразу дві властивості актів су­дового трактування, які відрізняють їх один від одного: це (а) рівень конкретизації правових норм і (б) ступінь обов'язковості положень, вироблених судовими органами. Вирішуючи ті чи інші конфлікти юридичних приписів, вони мають на них різний вплив. Одне, коли колізія вирішується Конституційним Судом України і, по суті, з моменту винесення судового рішення при­пиняє своє існування на всій території України стосовно всіх справ, що вирішуються на підставі колись колізуючих норм справ. Зовсім інше, коли невідповідність змісту правових при­писів долається при розгляді конкретної справи судовим орга­ном нижчої ланки судової системи. У цьому випадку інформа-

ція про результат подолання колізії, як правило, не виходить за рамки конкретного судового розгляду і не впливає на подальше застосування конфліктуючих норм іншими органами.

Першим рівнем судового тлумачення як засобу подолання колізій трудових норм, на наш погляд, є казуальне трактування, здійснюване органами правосуддя нижчої й середньої ланки су­дової системи України (районними й апеляційними судами).

Другим рівнем є казуальне тлумачення правових норм, здій­снюване Верховним Судом України. Воно хоча й мало чим відрізняється по своїй суті від вищевказаного способу тракту­вання, проте значно більше впливає на подолання колізій у тру­довому праві. Більш високий ступінь впливу, що здійснюється Верховним Судом України казуальним тлумаченням, забезпе­чується його авторитетом і доступністю результатів даного ним трактування для чисельних правозастосовуючих органів та осіб. Такого роду тлумачення має особливе значення для вирішення тих видів колізій, що не можуть бути подолані іншим способом або щодо яких можливості їх вирішення за допомогою інших заходів, що входять у колізійний механізм, дуже обмежені. Нап­риклад, серед опублікованих Верховним Судом України казусів, що стосуються вирішення спорів, випливаючих із трудових правовідносин, спостерігається досить значна кількість справ, розгляд яких передбачає необхідність подолання протиріч між нормами різної галузевої належності.

Третім рівнем судового трактування, що є способом вирішен­ня колізій у трудовому праві, ми пропонуємо вважати колізійні положення, які містяться в актах узагальнюючого характеру - постановах і роз'ясненнях Пленумів Верховного Суду України, що стосуються подолання зіткнень конкретних, прямо названих судом норм права.

На четвертому рівні подолання колізій правових приписів, що регулюють трудові відносини, відбувається за допомогою включення в узагальнюючі інтерпретаційні акти Верховного Суду України колізійних положень загального значення. На підтвердження цього можна послатися на постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 p., №9 "Про за­стосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

На кожному наступному рівні судового тлумачення, що виступає способом вирішення колізій трудових норм, інтен­сивність впливу на них зростає. Якщо у всіх вищеназваних ви­падках судом здійснюються дії, спрямовані винятково на подо­лання конфліктів правових приписів, що не ставлять під сумнів існування в праві колізуючих норм, то четвертий рівень судово­го трактування як засіб нейтралізації колізій у трудовому праві припускає не тільки подолання зіткнення правових норм, а й створення реальних передумов для їх усунення. Іменуючи тако­го роду рішення судових органів правоприпиняючими, можна їх поділити на рішення судів загальної юрисдикції про визнан­ня незаконними тих чи інших актів нормативного характеру і рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, можемо зробити висновок, що судове тлума­чення посідає не останнє місце в системі заходів, спрямованих на вирішення колізій у трудовому праві. Діяльність судових ор­ганів по усуненню й подоланню останніх не тільки дуже зна­чима для досягнення єдності в застосуванні трудового законо­давства, а й досить різноманітна. У той же час варто визнати, що не всі резерви цього способу вирішення колізій використані законодавцем повною мірою. Більш поглиблений аналіз законо­давства і правозастосовчої практики свідчить, що існує низка обставин, що суттєво обмежують можливість вдатися саме до цього способу вирішення правових невідповідностей.

Висновки

Демократичні перетворення, що відбулися в Україні зумови­ли перегляд традиційних уявлень юридичної науки радянського й сучасного періодів про право та його джерела. В результаті висвітлення в цьому монографічному дослідженні питань щодо сучасного стану та перспектив розвитку джерел трудового пра­ва, проведеного на основі аналізу поглядів науковців, положень чинного законодавства, автором сформульовані наступні вис­новки та пропозиції:

1. Джерела трудового права слід розглядати в двох аспек­тах. Перший - полягає у формальному підході. При ньому під джерелами трудового права слід розуміти весь масив загаль­новідомих та внутрішньоструктурованих форм встановлення і виразу нормотворчими органами, в тому числі і за участі представників працівників, загальнообов'язкових правил по­ведінки, які регулюють трудові та інші пов'язані з ними від­носини.

Розгляд джерел трудового права у формальному аспекті містить у собі характеристику змісту втілених у певні форми приписів законодавства про працю. Однак норми права ство­рюються для втілення в суспільні відносини, на регулювання яких вони спрямовані. Таким чином, джерела трудового права матеріалізуються в конкретній мережі правовідносин. З точки зору матеріального аспекту, джерела трудового права виявля­ються в тих відносинах, що складають предмет даної галузі права. Матеріальний аспект проблеми джерел трудового права припускає висвітлення процесу їх реалізації, тобто їх прояву в конкретних правовідносинах.

2. Ознаками джерел трудового права є: (а) формальна виз­наченість, (б) загальнообов'язковість, (в) загальновідомість, (г) внутрішня структурованість.

3. Системний аналіз дослідження джерел трудового права дає можливість (а) ширше відобразити механізм впливу норм права на відносин у сфері праці, (б) повніше виявити юридичні аспекти взаємодії нормотворців, (в) глибше встановити внут­рішні зв'язки в нормативному масиві, (г) зрозуміти взаємоза­лежність між правовими реаліями и оточуючими соціальними явищами, процесами, на які вони впливають.

4. Ознаками системи джерел трудового права є: а) обумов­леність суспільних відносин, які регламентуються цією сис­темою, предметом і методом правового регулювання праці; б) цілісність, тобто організаційно-структурна відокремленість усієї системи джерел трудового права України; в) неадитивність (принципова незвідність регулятивних властивостей системи до суми регулятивних властивостей її елементів); г) числен­ність джерел трудового права як елементів цієї системи; д) пев­на самостійність кожного джерела трудового права, зумовлена сферою впорядкування й компетенцією нормотворця, що його прийняв; е) точно визначене становище кожного джерела трудо­вого права в системі джерел цієї галузі; є) структурна упорядко­ваність елементів (джерел) розглядуваної системи, що визначає їх функціональні взаємозв'язки і взаємозалежності.

5. Нормативність конституційних приписів обумовлена тим, що вони акумулюють, узагальнюють найважливіші соціальні, економічні й політичні явища та процеси матеріального й ду­ховного життя суспільства, а також дають їм оцінку.

6. Міжнародні договори у сфері правового регулювання пра­ці поділяються на ті, які (а) виконуються самостійно й (б) само­стійно виконуватися не можуть.

Якщо в договорі немає вказівки на те, що для його реалізації необхідно видати внутрішньодержавні акти, то незалежно від ступеня абстрактності положень, які містяться в міжнародному договорі, він визнається самовиконуваним.

7. Колізії з міжнародно-правовим елементом поділяються на три групи.

Перша група виникає в тому випадку, коли національне тру­дове законодавство не містить аналогів міжнародних норм. Друга група колізій становить собою колізії між правилами національного й міжнародного характеру. Третя група колізій пов'язана з розбіжністю обсягів змісту міжнародних і внутріш­ньодержавних нормативно-правових приписів.

8. Рішення Європейського суду, інтерпретуючи положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо розглянутих справ, висловлюють правову позицію й фак­тично доповнюють нормативним змістом положення Конвенції, визначають критерії прав людини, встановлюють їх межі. Ці рі­шення мають подвійну нормативну природу. У випадках, коли Суд при вирішенні справи приходить до висновку, що певні по­ложення трудового законодавства України суперечать нормам Конвенції, національним судам до внесення відповідних змін до трудового законодавства України в аналогічних ситуаціях належить керуватися цим рішенням Євросуду. Такі рішення служать джерелом трудового права України. Викладена в них позиція щодо інтерпретації положень Конвенції по конкретній справі за своєю правовою природою є судовим прецедентом і повинна враховуватися національними судами при прийнятті при розгляді справ.

9. Основними рисами кодифікаційної діяльності є:

1. вона здійснюється компетентними правотворчими органа­ми держави, а тому має державно-владний, офіційний характер і є різновидом правотворчості;

2. її об'єктом є група нормативно-правових приписів, що ма­ють спільний предмет правового регулювання;

3. вона зумовлена потребами суспільного розвитку й такою властивістю об'єктивного юридичного права, як його систем­ність;

4. змістом цієї діяльності є переробка форми і змісту норма- тивно-правових приписів, їх узгодження й об'єднання в єдиний цілісний комплекс;

5. вона становить собою процес, який складається з певних послідовних дій (операцій), стадій та етапів;

6. це діяльність, яка здійснюється на підставі певних при­нципів, за допомогою відповідних засобів, із застосуванням конкретних правил кодифікації.

7. її результатом є створення кодифікаційних актів, тобто єдиних, внутрішньо узгоджених за змістом і юридично цілісних нормативно-правових актів;

8. метою кодифікаційної діяльності є створення якісних нормативно-правових актів, а в цілому - вдосконалення зако­нодавства.

Кодифікаційна діяльність - це зумовлений потребами сус­пільного розвитку й системністю права, здійснюваний на під­ставі певних принципів правотворчий процес по переробці змісту й форми групи чинних нормативно-правових приписів, їх узгодження та об'єднання в єдиному кодифікованому акті з метою вдосконалення законодавства.

10. Новий Трудовий кодекс має стати домінуючим законо­давчим актом, регулюючим трудові відносини всіх працівників, які працюють за трудовим договором.

В ньому необхідно вирішити проблему - досягнення опти­мального поєднання інтересів працівників і роботодавців при забезпеченні належного захисту прав та інтересів працівників і збереження ефективного суспільного виробництва. Кодексу на­лежить стимулювати працівників до високопродуктивної праці відповідно до укладених трудових договорів і захищати їх від сваволі роботодавців. При цьому такий захист не повинен бути надмірним і перешкоджати розвитку виробництва, створенню нових робочих місць, а також ставати на заваді працевлашту­ванню осіб, які шукають роботу.

В кодексі слід провести наступне співвідношення держав­ного й договірного регулювання соціально-трудових відносин, як-от:

• за державою зберігається право закріплення й конкрети­зації в трудовому законодавстві конституційних положень, ос­новних процедур і комплексу загальнообов'язкових для засто­сування гарантій трудових прав працівників;

• на рівні колективно-договірного регулювання визначають­ся галузеві, регіональні та інші особливості організації праці й реалізації трудових гарантій;

• індивідуально-договірне регулювання стає способом виз­начення за участю працівника безпосередніх умов його праці і стимулювання.

Кодекс має не стільки проголошувати й фіксувати рівні й нормативи охорони праці, пільги й компенсації, скільки стиму­лювати розвиток економіки, що, у свою чергу, створить умови для реального забезпечення вищезазначених норм. Прийняття Трудового кодексу дозволить упорядкувати трудові відносини, підвищить їх гнучкість, розвантажити роботодавця від еконо­мічно невиправданих витрат на забезпечення гарантій і компен­сацій працівникам.

11. Нині завершується формування предмету та методу про­цесуального трудового права.

Його предмет складають процесуальні, процедурні й ор­ганізаційні відносини. До особливостей методу відносяться: а) численність суб'єктів правозастосувальної діяльності та не­однорідність їх правової природи; б) здійснення одним і тим же органом в одних випадках основних, в інших - допоміж­них функцій; в) складна структура деяких правозастосувачів; г) особливий режим правового регулювання суспільних відно­син по вирішенню трудових спорів (використання примирних процедур)та ін.

11. Зводом процесуальних правил захисту прав і свобод гро­мадянина в сфері праці повинен стати Трудовий процесуальний кодекс України.

Складовою частиною цього кодексу мають стати норми, які регламентують нагляд, контроль за дотриманням законодавства про працю, а також відповідальність роботодавця (посадових осіб, що виконують організаційно-розпорядницькі функції із застосування найманої праці) за порушення трудового законо­давства. Крім того, доцільно, щоб до його складу входили нор­ми, які регулюють примирливо-третейські способи вирішення трудових конфліктів, а також норми, що встановлюють способи самозахисту трудових прав працівників.

11. При розробці вітчизняного закону "Про трудові суди" слід врахувати як існуючу в Україні судову систему, так і досвід європейських країн в створенні галузевого правосуддя.

В розділі "Загальні положення" закону "Про трудові суди слід зафіксувати (а) завдання галузевого правосуддя в області вирішення трудових спорів і конфліктів як індивідуального, так і колективного характеру; (б) триступеневу систему судочинс­тва (суди першої й другої інстанції, Верховний суд); (в) компе­тенцію трудових судів; (г) сторони і учасники процесу.

В розділі "Організація трудових судів" буде відображена структура судів першої і другої інстанцій, а також Верховного суду. Головна відмінність складів судів буде полягати в тому, що в них в якості засідателів будуть приймати участь представники від профспілок і організацій роботодавців на паритетних заса­дах від головуванням професійних суддів.

В розділі "Статус суддів і засідателів" слід зафіксувати їх повноваження, компетенцію й строки перебування на посаді. В цьому ж розділі будуть закріплені вимоги, які ставляться до професійних суддів і засідателів, для ведення правосуддя в сфері трудових відносин і спорів (конфліктів).

В наступному розділі "Судова процедура" доцільно відобра­зити деякі особливості розгляду трудових спорів (порівняно з цивільним процесом), зокрема: прискорення та здешевіння су­дочинства; перевага, що віддається мирному вирішення спору; забезпечення процесуальної рівності сторін. Тут же знайде ві­дображення порядок виконання прийнятих судових рішень.

В розділі "Судовий апарат" є сенс зафіксувати необхідні умо­ви забезпечення роботи трудовий судів всіх рівнів. А також де­ржавного статусу працівників апараті суду. Фінансування діяль­ності судів всіх трьох рівнів повинно відбуватися з Державного бюджету, а також за рахунок внесків (відрахувань) об'єднань роботодавців і профспілок за місцем їх знаходження.

В розділі "Перехідні положення" бажано відобразити, що внаслідок відсутності в країні достатньої матеріальної бази (ре­сурсів) і підготовлених суддівських кадрів на протязі п'яти пер­ших років трудові суди першої інстанції можуть мати міжрайон­ний характер, а суди апеляційної інстанції можуть створюватися як спеціалізовані палати при діючих судах загальної юрисдикції обласного масштабу, а таких при Верховному суді.

11. Соціальне партнерство - це система відносин між пра­цівниками, роботодавцями й виконавчою владою в перебі­гу реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів, яка спрямована на врахування інтересів працівників і роботодавців шляхом взаємних переговорів, консультацій для досягнення й укладення сторонами угод, колективних договорів і прийняття спільних рішень.

12. Прийняття Закону "Про соціальне партнерство в Україні", який відобразив би соціальні інтереси, став головним регуля­тором суспільних відносин у царині соціального партнерства, гарантом прав і свобод громадянина буде в кінцевому підсумку сприяти утвердженню соціального спокою в нашій країні. За­гальна стратегія розвитку соціального партнерства має базува­тися на принципах добровільності, рівноправності сторін, по­важного ставлення до позиції й урахування інтересів учасників переговорів, економічної заінтересованості сторін такого пар­тнерства в участі в договірних відносинах, обов'язкового ви­конання домовленостей і відповідальності за порушення угод. Повинні одержати законодавче закріплення норми, спрямовані на посилення сприяння держави в розвитку соціального парт­нерства, формування його багаторівневої системи як необхідної умови демократизації соціально-трудових відносин. Найважливіші питання соціальної політики (зокрема, вдосконалювання системи оплати праці й соціального обслуго­вування, забезпечення зайнятості, розвиток системи підготовки кадрів і підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, посилення захисту трудових прав найманих працівників та деякі інші) повинні регулюватися на підставі домовленостей між соціальними партнерами в рамках чинного законодавства. Важливим є закріплення правового стану, згідно з яким рішен­ня, прийняті сторонами соціального партнерства, що погіршу­ють становище працівників порівняно із законодавством Украї­ни про працю, є недійсними. Для узгодженого вирішення питань, що виникають у соціаль­но-трудових відносинах між представниками державної влади, об'єднаннями роботодавців та професійними спілками, слід пе­редбачити створення органів соціального партнерства на націо­нальному, галузевому та територіальному рівнях. Також є сенс законодавчо закріпити правовий статус вищевказаних органів. Важливим є законодавче визначення прав та обов'язків сторін соціального партнерства, зокрема, щодо взаємних консультацій, ведіння переговорів, участі в розгляді соціально-трудових і тіс­но з ними пов'язаних економічних відносин, одержання інфор­мації та ін. Контроль за виконанням досягнутих домовленостей доцільно покласти безпосередньо на сторони соціального парт­нерства або уповноважених ними представників. У Трудовому кодексу України необхідно передбачити можливість поширення сфери дії галузевих угод на всіх робото­давців відповідної галузі за рішенням Міністерства праці та со­ціальної політики України. Зазначене правило повинно сприяти уніфікації умов праці і створенню єдиної системи гарантій для працівників відповідної галузі. Механізм поширення дії галу­зевої угоди має ґрунтуватися на принципі добровільності. Про­позицію про приєднання до неї слід публікувати в офіційних виданнях. Якщо роботодавець протягом відповідного періоду часу не направить до Мінпраці мотивовану відмову від приєд­нання, треба визнавати, що ця угода на нього поширюється.

Кодекс повинен містити колізійну норму на випадок, якщо на працівників поширюється дія відразу декількох угод. Вихо­дячи з принципу непогіршення становища працівника, зазначе­на стаття має встановлювати, що в такій ситуації застосовують­ся найсприятливіші для працівника норми.

17. Колективному договору притаманна змішана юридична природа. Він поєднує як риси договору, так і нормативно-право- вого акта. Як договір він укладається після проведення перего­ворів, містить зобов'язальні умови, діє протягом установленого строку. Водночас наявність нормативних положень (норматив­на частина) відрізняє його від інших видів договорів і дає мож­ливість розглядати колективний договір як джерело права. У чинному законодавстві про працю не визначено взаємозв'язків колективного договору та інших локальних нор­мативних актів організацій, що регулюють соціально-трудові відносини. Потрібно законодавчо визнати за колективним дого­вором місце, яке він посідає як основний правовий акт, що ре­гулює трудові й пов'язані з ними відносини в рамках організації (конкретного роботодавця). Пропонуємо таке формулювання статті, яке закріплює цей підхід: "До локальних нормативних актів забороняється включа­ти умови, що погіршують положення працівників порівняно з колективним договором. У випадку виникнення протиріч між колективним договором та іншими локальними нормативними актами діють положення, що встановлюють сприятливіші умо­ви праці".

18. Структурними елементами соціально-партнерського рівня в системі джерел трудового права є (а) генеральна угода; (б) галу­зеві угоди; (в) регіональні угоди; (г) колективні договори.

19. На сучасному етапі розвитку суспільства локальний нор- мативно-правовий акт, прийнятий в організації, є самостійним джерелом трудового права, результатом правотворчості трудо­вого колективу й роботодавця (їх представників), що містить обов'язкові правила поведінки (локальні норми). Втручання де­ржави та її органів у локальну правотворчість є доцільним лише у формі рекомендацій та встановлення мінімальних стандартів правового регулювання праці.

20. Трудовий кодекс повинен мати статтю, присвячену ло­кальним нормативним актам. їй належить містити визначення локальних нормативних актів, загальні вимоги щодо їх розроб­ки та прийняття, а також співвідношення з іншими нормативно- правовими актами.

21. Одним із головних принципів юридичної відповідаль­ності взагалі й адміністративної, зокрема, є законність, суть якої становить точна реалізація правових приписів. Що сто­сується юридичної відповідальності, ця вимога полягає в тому, що притягувати до неї можуть тільки компетентні органи в чітко встановленому законом порядку. Межі адміністративної відповідальності визначаються також законом. Однак Закон України "Про колективні договори і угоди" та Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлюють різні межі адміністративної відповідальності за вчинення одних і тих же адміністративних проступків.Вважаємо за необхідне внести до Закону України "Про ко­лективні договори і угоди" зміни, які за своїм змістом відпові­дали б аналогічним приписам КУпАП. Упровадження запро­понованих законопроектом змін до законодавства (а) посилить правовий захист учасників колективно-договірного регулюван­ня соціально-трудових відносин і (б) усуне суперечності у ви­рішенні питань щодо меж адміністративної відповідальності за вчинення одних і тих же адміністративних проступків у Законі України "Про колективні договори і угоди" і в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

22. Основні напрямки державного сприяння регулюванню трудових відносин повинні полягати: а) у визначенні мінімаль­ного рівня гарантій трудових прав працівників; б) у встанов­ленні загальнообов'язкових норм трудового законодавства; в) у контролі й нагляді за дотриманням трудового законодавс­тва; г) у регламентації норм, механізмів і процедур, яким сто­ронам трудових відносин і їх представникам належить дотри­муватися.

23. Судова практика становить собою досвід індивідуально- правової діяльності суддів, яка складається в результаті засто­сування права при вирішення юридичних справ. Вирізняються три види судової практики, які умовно позначаються як (а) по­точна, (б) прецедентна й (в) керівна.

Поява нормативних приписів судової практики зумовлена тим, що в процесі застосування абстрактних законодавчих норм у реальних життєвих обставинах суди змушені трактувати, кон­кретизувати їх, внаслідок чого формуються більш конкретні правила. Серед чинників, що сприяють цьому, вирізняють: по­долання судами прогалин і колізій, застосування "оціночних" понять трудового законодавства (грубе порушення трудових обов'язків, аморальний проступок, поважна причина) та ін.

24. Окремі рішення, винесені Конституційним Судом Украї­ни потребують перегляду. У першу чергу це стосується рішень, прийнятих із суто політичних причин. Крім того, не може бути визнано правильним положення, при якому Суд через відсут­ність відповідних законоположень і процедур не має легітимної можливості виправити виявлену помилку, зафіксовану в раніше прийнятому акті. Доцільно Закон "Про Конституційний Суд Ук­раїни" доповнити статтею наступного змісту:

"Стаття... Перегляд рішень Конституційного Суду України.

Рішення Конституційного Суду України переглядається з ініціативи самого Суду на пленарному засіданні більшістю го­лосів суддів.

Підставами перегляду є:

1) обставини, які не були відомі й не могли бути такими на момент прийняття рішення за умови, що вони істотно вплива­ють на винесене Конституційним Судом рішення; зміна норм Конституції України або законодавчого акта, що були підставою для прийняття того чи іншого рішення істотні процесуальні порушення, допущені Конституцій­ним Судом при винесенні рішення, що переглядається, і вста­новлені з дотриманням вимог конституційного судочинства".

25. Серйозні проблеми сучасної вітчизняної нормотворчості, правової системи та практики реалізації нормативно-правових актів викликали нагальну потребу у прийнятті Закону України "Про нормативні правові акти України" Прийняття цього За­кону дозволило б упорядкувати всю систему нормативно-пра­вових актів, забезпечити високі вимоги до їх змісту, форми й наукового обґрунтування.Єдність правового регулювання праці свідчить про внут­рішній нерозривний зв'язок усієї сукупності норм, регулюючих відносини у сфері праці. Цю єдність визначають загальність принципів, вихідних положень у регламентуванні відносин цієї царини на всій території України, взаємозв'язок основних тру­дових прав та обов'язків сторін трудових правовідносин - пра­цівників і роботодавців.

27. Диференціація правового регламентування праці об'єктивно зумовлена розвитком суспільної організації праці, розподілом у ній праці з різним ступенем її механізації, наяв­ністю шкідливих і небезпечних умов праці, а також залученням у виробництво таких працівників, які вимагають особливого за­хисту від шкідливих чинників виробництва (жінок, неповноліт­ніх, інвалідів та ін.) і загальної тенденції посилення гуманізації праці.

Підстави диференціації правового регулювання поділяються на об'єктивні, суб'єктні та соціальні.

Перша група підстав диференціації містить у собі обстави­ни, не пов'язані з особистими рисами громадян, які виступають як суб'єкти трудового права. Диференціація, в основу якої пок­ладені чинники процесу праці, її організації або характеру ви­робництва тощо, не залежні від особистих якостей працівника, властивостей його особистості є стійкішою в силу стабільності самих чинників, обумовлюючих існування такого виду дифе­ренціації.

Друга група підстав диференціації містить у собі обставини, зумовлені власними рисами працівника і залежать від власти­востей, що характеризують саму особистість, тобто суб'єкта трудових відносин. Тому не можна погодитися з тим, що такого роду диференціацію йменують "суб'єктивною".

Соціальна диференціація зумовлена вихованням працівника- ми-батьками малолітніх дітей, а також обов'язками щодо інших найближчих родичів - членів сім'ї, які потребують піклування й допомоги. Ця диференціація займає проміжне становище між диференціацією за об'єктивними чинниками й суб'єктною ди­ференціацією.

27. Підстави диференціації не залишаються незмінними, раз і назавжди закріпленими в законодавстві в тому виді, як вони були спочатку прийняті, без урахування конкретних історичних умов і тих завдань, що стояли перед трудовим законодавством на тому чи іншому етапі його розвитку. Деякі підстави можуть згодом зникнути, а деякі з'явитися знову. Нерідко з'являються й нові, раніше невідомі нашому законодавству підстави дифе­ренціації, приміром, територіальна диференціація, що враховує техногенний фактор праці.

11. В Трудовому кодексі України повинен бути розділ про диференціацію трудового права, який встановлював би загаль­ні засади її проведення. Указавши на значення єдності й дифе­ренціації в регулюванні відносин сфери трудового права, слід було б законодавчо закріпити й межі використання норм про винятки, пільги й доповнення, за допомогою яких здійснюєть­ся диференціація. Особливе значення це має для можливого встановлення винятків із загального законодавства про працю, оскільки щодо пільг і доповнень обмеження в їх застосуванні можуть бути зумовлені тільки фінансовими можливостями ро­ботодавця, особливо для працівників, зайнятих у бюджетних сферах економіки. Основні чинники диференціації, що тради­ційно склалися в трудовому праві, мають бути названі в ново­му Трудовому кодексі зі вказівкою можливості їх реалізації як у самому Кодексі, так і в спеціальному законодавстві. Поряд з територіальною (за різними підставами) й галузевою дифе- ренціаціями можна назвати можливість її проведення з огляду на специфіку праці та її організації, відповідального характеру, місця виконання роботи та її тривалості, організаційно-право­вої форми роботодавця й форми власності на його майно. Та­кож треба обов'язково вказати на рівень нормативно-правових актів, за допомогою яких може здійснюватися диференціація за названими вище підставами. Що стосується диференціації за іншими підставами (насамперед це стосується тих, до яких належать суб'єктні особливості працівників), то в Трудовому кодексі належить вказати на можливість її проведення тільки відповідно до закону.

У Кодексі слід залишити норми про диференціацію, що ха­рактеризують здійснення громадянами загальних трудових прав та обов'язків, а також ті, що мають значення для всіх працівни­ків при забезпеченні їм здорових і безпечних умов праці без­відносно конкретних професій і посад. Необхідно включити в кодекс також норми про диференціацію за такими соціальними та суб'єктними підставами, як-то: а) фізіологічні особливості жіночого організму, б) соціальна функція материнства жінки, в) стан працездатності працівника, г) його вік, д) сімейний стан працівника. Усі інші норми про диференціацію могли б місти­тися у спеціальному законодавстві, на що повинно бути вказано в Трудовому кодексі України при встановленні загальних засад проведення диференціації трудового права з визначенням рівня нормативно-правових актів, за допомогою яких може здійсню­ватися диференціація за тими чи іншим підставами.

30.Прогалина в трудовому праві - це повна або часткова від­сутність правового регулювання тієї сфери суспільних відносин, яка об'єктивно вимагає регламентації нормами трудового права України і не може нормально функціонувати без обов'язкових для виконання юридичних норм.

31. Прогалина в трудовому праві поділяються на первинні та подальші. Первинні прогалини існують у нормативному право­вому акті про працю з моменту його появи. Вони зумовлюються тим, що нормотворчий орган не зміг передбачити всіх існуючих на момент прийняття акта обставин, що вимагають правового опосередкування і тому допустив недоліки в конструюванні конкретних правових норм.

Подальші прогалини в трудовому праві виникають після опублікування й набуття чинності нормативно-правовим актом. Вони зумовлені появою нових суспільних відносин і обставин, що вимагають правового опосередкування, яких раніш не іс­нувало, або необхідністю в нормативному регулюванні явищ, щодо яких раніше право ставилося "байдуже".

Прогалини в трудовому праві можуть також бути класифіко­вані на абсолютні й відносні. Відсутність нормативного припи­су щодо фактичних обставин, що становлять предмет правової регламентації трудового права і не врегульованих ні цією галуз­зю права, ні іншими галузями, утворюють абсолютну прогали­ну в трудовому праві. Водночас існують суспільні відносини, які хоча й не врегульовані нормами трудового права, але опо­середковані приписами права інших (у тому числі суміжних із трудовим) галузей права. У цьому випадку мають місце віднос­ні прогалини у трудовому праві.

Доречним є також поділ прогалин у трудовому праві на повні й неповні. Повна має місце тоді, коли є прогалина норми в ціло­му. Неповну ж прогалину слід охарактеризувати як відсутність якого-небудь елемента правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції). Більше того, можна припустити можливість існування прогалини не всього елемента норми права, а тільки його части­ни. За таких обставин важливо визначити, чи залишається пра­цездатним той елемент норми права, що містить такий дефект. Неповна прогалина у трудовому праві має місце в тому разі, коли вона, будучи частиною елемента правової норми, блокує дію останнього. Інакше прогалини не існує, а в наявності - си­туація, що може бути подолана за допомогою прийомів юри­дичного тлумачення норм трудового права.

Залежно від відносин, які становлять предмет трудового права і які не зазнали правового регулювання, прогалини можна поділити на прогалини (а) в правовому регулюванні трудових відносин і (б) відносин, безпосередньо пов'язаних із трудови­ми. Внаслідок того, що норми права містяться як у законах, так і в інших нормативно-правових актах, залежно від форми зов­нішнього вираження правових норм можна розрізняти прогали­ни в законах і прогалини в інших нормативних правових актах.

Прогалини у трудовому праві можуть бути також класифі­ковані залежно від способів їх усунення на прогалини, які мо­жуть бути (а) усунуті нормотворчими органами і (б) подолані суб'єктами правозастосовчої діяльності.

Залежно від методів подолання прогалини класифікуються на прогалини, подолані за допомогою (а) методу аналогії норм права і (б) методу аналогії на основі принципів права.

31. Необхідно внести в законодавство про відпустки (Кодекс законів про працю України та Закону України "Про відпустки") зміни, що ввели б новий вид відпусток - наукові та визначили умови та порядок їх надання. Ці відпустки слід надавати без збереження заробітної плати науковим та науково-педагогіч­ними працівниками для здійснення наукової та науково-педа­гогічної діяльності за кордоном, а їх тривалість не повинна пе­ревищувати три роки. На період відпустки за працівником має зберігатиметься місце роботи (посада). Прийняття такого Зако­ну сприятиме скороченню відтоку провідних наукових кадрів за кордон, підвищить їх захищеність та створить сприятливі умо­ви для підвищення наукового потенціалу України та інтеграції нашої країни до світового наукового простору.

32. Способи заповнення прогалин у трудовому праві - це су­купність спрямованих на усунення прогалин правозаповшою- чих дій по прийняттю компетентними правотворчими органами відсутніх правових норм трудового права, а також дій суб'єктів правозастосовчої діяльності щодо подолання цих прогалин у процесі застосування норм трудового права.

33. Стадію установлення прогалин у трудовому праві не­обхідно розділити на два етапи. Перший етап полягає у вста­новленні можливості й потреби правового регулювання певних прогальних суспільних відносин; другий слід пов'язати зі вста­новленням наявності (або відсутності) регулювання відповід­них суспільних відносин чинними нормами трудового права України.

Щоб реалізувати завдання першого етапу, необхідно (а) виз­начити принципову можливість правового регулювання зазна­чених відносин, а в разі позитивного вирішення цього питан­ня встановити їх галузеву належність, тобто з'ясувати входять вони чи ні до предмета правового регулювання галузі трудового права України; (б) виходячи з об'єктивних потреб розвитку пра­ці в українському суспільстві, а також відповідно до цільового й функціонального призначення галузі трудового права, встано­вити необхідність правової регламентації зазначених суспіль­них відносин, що становлять предмет цієї галузі права.

31. Юридичними колізіями є зіткнення, що виникають у рам­ках об'єктивного права, а також при невідповідності між норма­ми й опосередковуваними ними суспільними відносинами.

32. Колізії у трудовому праві не можуть бути оцінені одно­значно. їх існування може мати на стан нормативно-правового регулювання трудових відносин як негативний, так і позитив­ний вплив. Позитивна роль існування колізій полягає в наяв­ності колізійних відносин між юридичними нормами і свідчить про існування в праві тісних внутрішньосистемних зв'язків, що дозволяють розглядати його як єдиний організм, частини якого (норми, галузі, правові інститути) впливають на суспіль­ні відносини не відособлено, а як єдине ціле, що підкорюється загальним закономірностям розвитку й функціонування. Це, у свою чергу, дає можливість використовувати виявлені зв'язки для побудови оптимальної, ефективної й економічної моделі правового регламентування, приміром, застосовувати загальні декларативні чи дефінітивні правові приписи, бланкетні нор­ми, моделювати юридичні конструкції, заповнювати прогалини тощо.

Поряд з підтвердженням наявності внутрішньосистемних правових зв'язків, "учасниками" яких є норми, що регламен­тують відносини, пов'язані з застосуванням найманої праці, колізії одночасно сприяють відокремленню предмета й методу трудового права від аналогічних ознак інших галузей. У цьо­му полягає другий позитивний момент існування колізій норм, регулюючих трудові відносини. Виникаючи у праві, колізії до­сить контрастно підкреслюють розходження між відносинами і способами впливу на них, що існують в юрисдикційних полях різних галузей вітчизняної правової системи.

Позитивним моментом існування в трудовому праві колізій­них норм є і надана ними можливість вчасно одержувати ін­формацію про необхідність внесення змін і доповнень у чинне законодавство про працю. Наявність колізій сигналізує законо­давцеві про розбалансованість системи юридичних приписів, про відставання їх від розвитку базисних відносин. І з цього погляду воно служить способом виявлення й усунення дефектів у правовому регулюванні, стимулює вдосконалення механізму правового впливу на учасників трудових відносин.

Існування колізій не тільки служить розвитку законодавства про працю і регульованих ним суспільних відносин, а й сприяє активізації доктрини трудового права.

Позитивні функції колізій у трудовому праві поділяються на інформативні й безпосередньо регулятивні. До інформативних слід віднести вплив колізій на свідомість учасників нормотвор- чого процесу й осіб, які застосовують право. Безпосередньо регулятивна функція знаходить своє відбиття у використанні колізій як засобу диференціації правового впорядкування тру­дових відносин.

Залежно від об'єкта негативний вплив колізій трудових норм можна поділити на безпосередній та опосередкований. Безпосе­редній негативний вплив колізій трудових норм полягає в тому, що вони, по-перше, вносять розлад у роботу всієї системи тру­дового права, викликаючи диспропорцію правових приписів, що входять до неї, й перешкоджають її нормальному функціонуван­ню, знижуючи ефективність правового регулювання трудових відносин, а по-друге, ускладнюють процес правозастосування, створюють перешкоди для прийняття однозначних рішень, по­роджують помилки в реалізації норм трудового права.

Зниження ефективності правової регламентації суспільних відносин, порушення системоутворюючих зв'язків права, зумо­влених існуванням у праві колізій, у свою чергу тягнуть деста­білізацію соціально-економічної й політичної ситуації в країні, підривають підвалини державності, породжують правовий нігілізм. Саме в цьому знаходить своє вираження опосередкова­ний негативний вплив правових колізій.

37. Попередженням колізій слід вважати заходи, що дозво­лять запобігати їх появі ще на стадії підготовки, прийняття і введення в дію нормативних актів до набуття ними чинності.

38. Доцільно відмовитися від практики прийняття самостій­них законів з окремих питань в сфері праці (тобто включати їх приписи безпосередньо в КЗпП як самостійну главу), або взагалі не відтворювати норми цих законів у тексті Кодексу, обмежив­шись конструюванням відсильної норми, наприклад: "Питання, пов'язані з оплатою праці, регулюються Законом України "Про оплату праці".

39. Найважливішою умовою узгодженості нормативно-пра­вового матеріалу є необхідність розробки єдиної концепції пер­спективного розвитку трудового законодавства, побудованої на підставі зваженого врахування інтересів усіх учасників трудо­вих відносин.

Одним із напрямків реформування законодавства, здатним вплинути на загальну колізійну ситуацію в царині правового регулювання праці, повинно стати зменшення кількості і зна­чення в трудовому праві нормативно-правових актів виконав­чих органів державної влади. Для цього в Трудовому кодексі слід передбачити норму, яка вказувала б на те, що виконавчі органи державної влади видають нормативно-правові акти тільки на виконання законів та за дорученням законодавчого органу.

38. Ознаками механізму вирішення правових колізій у тру­довому праві є: а) колізійний механізм становить собою явище правової дійсності; б) він внутрішньо неоднорідний і піддаєть­ся членуванню на окремі елементи; в) його сутність полягає у впливі на інші явища правової дійсності - юридичні колізії; г) характер їх впливу може бути двояким - повне усунення неуз- годженостей правових приписів або їх подолання; д) мета їх - досягнення одноваріантності регулювання соціально-трудових відносин.

Спираючись на це, можна визначити механізм розв'язання юридичних колізій у трудовому праві як сукупність засобів і способів, за допомогою яких забезпечується результативний вплив на неузгодженості нормативно-правових приписів в сфері праці шляхом їх усунення або подолання з метою досяг­нення одноваріантності в регулюванні одних і тих же суспіль­них відносин.

38. Нормативні колізійні правила, що охоплюють сферу пра­вового регулювання праці, поділяються на: а) внутрішньогалу­зеві, покликані вирішувати колізії норм усередині галузі тру­дового права; б) міжгалузеві; в) колізійні норми міжнародного приватного права, що стосуються регламентації праці з інозем­ним елементом на території України чи трудових відносин гро­мадян України на території інших держав; г) норми, спрямовані на подолання зіткнень національного трудового законодавства з положеннями, виробленими міжнародним співтовариством.

39. Система колізійних норм трудового права України є дворівневою.

Перший рівень повинні складати колізійні норми, які мають загальноправове значення, встановлюють правила подолання юридичних колізій без залежності від галузевої належності конфліктуючих правових приписів, що мають значення для всієї системи права. Другий рівень норм, що сприяють вирішен­ню колізій, виникаючих при регулюванні відносин щодо вико­ристання праці, - колізійні приписи самого трудового права.

38. Підвалини системи колізійних норм трудового права по­винні скласти колізійні приписи Трудового кодексу України, які доцільно розмістити в його Загальній частині. Насамперед вони мають сприяти вирішенню двох завдань: а) забезпечувати взаємодію трудових норм із зовнішніми щодо трудового права України юридичними правилами і 6) бути засобом вирішення зіткнень правових норм усередині даної галузі.

39. Багаторівнева природа регулювання трудових відносин, наявність у системі джерел трудового права нормативних актів, не властивих іншим галузям, вимагають доповнення загальної ієрархічної колізійної норми правилами подолання можливих зіткнень між традиційними джерелами права і джерелами, влас­тивими винятково галузі, що регулює відносини у сфері вико­ристання праці.

З цією метою в статті Трудового кодексу, присвяченій'нор­мативно-правовим актам про працю, є сенс вказати на такі нормативні джерела регулювання трудових відносин, як колек­тивні договори та угоди, локальні нормативні акти, У кодексі необхідна також стаття, що встановлює співвідношення різних джерел трудового права між собою. Стержнем визначення та­кого співвідношення повинна стати закріплена в Конституції України, загальна субординаційна залежність між цими дже­релами.

45. Центральне колізійне правило трудового права, відповід­но до якого перевага віддається нормам, що встановлюють більш сприятливі умови праці для працівників, засноване на визнанні допустимості зміни їх становища тільки вбік поліп­шення. Однак принцип пріоритету правил, що встановлюють для працівника підвищений рівень гарантій, не може бути абсо­лютизований. По-перше, це зумовлено існуючими компетенцій- ними обмеженнями по створенню норм, регулюючих відносини у певних сферах (наприклад, на місцевому рівні не може бути змінено порядок вирішення трудових спорів, нехай навіть він і буде більш пільговим для працівників). По-друге, наділення працівника додатковими правами або пільгами може негатив­но відбитися на становищі роботодавця чи інших зобов'язаних щодо працівника суб'єктів, за рахунок яких буде здійснюватися надання такого роду прав чи пільг. У зв'язку з цим необхідний диференційований підхід до закріплення в Трудовому кодексі правил про пріоритет норм, поліпшуючих становище працівни­ка. Це має бути комплекс норм, що стосуються правових при­писів різного рівня - центрального, галузевого, регіонального та локального.

При конструюванні в кодексі приписів, аналогічних тим, що зараз містяться у ст. 9 КЗпП, необхідно врахувати критичні зауваження, висловлені щодо термінів, які використовуються у чинній нормі. В трудовому праві слід вести мову не про не­дійсність, а про незаконність тих чи інших договорів або умов. Викликає дорікання також використовуване в статті 9 стосовно умов трудового договору словосполучення "погіршують ста­новище", оскільки при оцінці комплексу умов договору, одні з яких погіршують становище працівника, а інші наділяють його додатковими правами й пільгами, важко визначити, чи погір­шується його стан у цілому. Тому в новому Трудовому кодексі варто конкретизувати, у чому саме може виразитися таке погір­шення.

Ще одним спеціальним колізійним приписом трудового пра­ва може стати правило, що встановлює пріоритет кодифікова­ного акта над іншими, що стосуються правового регулювання праці. В Загальній частині кодексу доцільно ввести правило, згідно з яким у випадку протиріччя, що виникло між яким-не- будь нормативним актом і Трудовим кодексом, застосуванню підлягає норма кодексу (при формулюванні цього правила не слід забувати і про принцип непогіршення становища працівни­ка). З метою забезпечення нормального функціонування даного положення кодекс потребує ще як мінімум двох доповнень. Пер­ше мас полягати в закріпленні в його тексті правила про те, що будь-які зміни законодавства з питань, що належать до царини дії кодексу, можуть здійснюватися тільки шляхом внесення до нього відповідних змін чи доповнень. Друге передбачає вклю­чення у правові приписи, що регулюють конкретні види трудо­вих і пов'язаних з ними відносин, у необхідних випадках такого застереження: "якщо інше не передбачено законом..." Останнє дозволить забезпечити диференційований підхід до регулюван­ня відносин, що виникають у зв'язку з використанням праці.

46. На сьогодні в трудовому праві (як і в системі вітчизня­ного права в цілому) немає реальної можливості нормативного закріплення правил подолання складних видів колізій. Єдиним, найбільш ефективним способом їх вирішення залишатиметься судове й доктринальне тлумачення.

1 Явич J1.C. Общая теория права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1976.-С. 140.

2 Рябова Д.Н. Пробельї в праве и способи их восполнения // Становление и развитие научньїх школ права в государственньїх университетах России: Материальї Всероссийской студ. научно-практ. конференции, 29 - 30 апреля 1999 г. - С. - Пб.: Изд-во С. - Пб. ун-та, 1999. - Ч. 3. - С. 23.

3 Лазарев В.В. Понятие пробелов в праве // Сов. гос-во и право. - 1967. - №4. - С. 93, 96.

4 Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права //Сов. гос- во и право. - 1970. -№3. - С. 49.

5 Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 390.

6 Григорьев Ф.А., Черкасов А.Д. Пробельї в праве и пути их преодоле- ния в практике применения. Аналогия закона и аналогия права // Теория го­сударства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - М.: ИИФРА, 2001.-С. 463.

7 Лившиц Р.З. Теория права. -М.: Изд-во БЕК, 1994.-С. 111-113.

8 Алексеев С.С. Право: азбука-теория -философия: Опьіт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - С. 83; Ершов В., Ершова Е. Гіравовьіе по- зиции Конституционного Суда Российской Федерации как источник трудово­го права // Труд, право. - 2000. -№2. - С. 13; Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. - М.: Юрид. лит., 1991. -С. 15.

9 Горбунова JI. Конституційні засади забезпечення законності у нормот­ворчості // Право України. - 2004. -№7. - С. 19.

10 Лазарев В.В. Применение советского права. - Казань: Изд-во Казан, ун­та, 1972.-С. 113, 114.

11 Лазарев В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974.-С. 34.

12 Ершов В.В. Восполнение судом пробелов в трудовом законодательстве //Сов. юст,- 1993.-№24.-С. 19.

13 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 p., №875-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - №21. -Ст. 252.

14 Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захище­ності інвалідів в Україні": Закон України від 31.05.2005 p., №2602-1V //Відом. Верхов. Ради України. - 2005. - №25. - Ст. 337.

15 Руднєва О.М., Гончарова Г.С. Проблеми правового регулювання праці жінок в умовах становлення ринкової економіки // Еволюція правового стано­вища жінок: історія і сучасність. - X.: Право, 2000. - С. 42 - 66.

16 Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 p., №2866-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2005. -№52.-Ст. 561.

17 Петров В.В. Проблеми социалистической законности в судебной прак- тике по гражданским колхозньїм делам // Вопросьі социалистической закон­ности в деятельности административньїх и хозяйственньїх органов. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1968. - С. 131.

18^J Кондратьев Р.І. Локальні норми і прогалини в праві // Вісн. Хмельн. ін- ту регіон, упр. та права: Наук, часопис / Відп. ред. Р.І. Кондратьев. - Хмельни­цький: Хмельн. ін-т регіон, упр. та права, 2002. - №1. - С. 17-18.

19' Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учеб. изд. - М.: Юрайт-М., 2002. - С. 256.

20 Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт, 1997. - С. 227; Лазарев В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974. -С. 142- 143.

21 Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб.-метод, пособ. - М.: Изд. гр. «НОРМА-ИНФРА М», 2001. -С. 345.

22 Ашихмина А.В. О применении права при пробелах в трудовом законо­дательстве // Проблеми советского трудового права. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1975. - С. 95 - 98.

23 Лазарєв В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974.-С. 159.

24 Головина С.Ю. Понятийньїй аппарат трудового права. - Екатеринбург: Изд-во УрГЮА., 1997. - С. 151.

' Лазарев В.В Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит.,

1974. -С. 40- J 29.

' Никитинский В.И. Зффективность норм трудового права. - М.: Юрид. лит., 1971. - С. 150 - 209; Никитинский В.И., Глазьірин В.В., Казаринова С.Е. О методике измерения зффективности правових норм (Опьіт конкрет­них соцпально-правовьіх исследований) // Сов. гос-во и право. - 1975. - №9.

-С. 25-33.

25 Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. - М.: Изд-во бр. Башмаковьіх, 1913. - С. ЗО.

26 Наумов В.И. Толкование норм права. - М.: Юрид. лит., 1998. - С. 17; Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Пере- валова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 366.

27 Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 366, 367.

28 Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опьіт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - С. 136.

29 Хвостов В.М. Общая теория права (злементарньїй очерк). - М.: Изд-во г-на Михайлова, 1914.-С. 111 -112.

30 Ершов В. Судебное толкование трудових норм // Сов. юст. - 1993. - №20. - С. 20; Васьковскнй Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. - М.: Изд-во бр. Башмаковьіх, 1913. - С. 31.

' Про автомобільні дороги: Закон України від 20.12.2005 p., №3235-1V // Відом. Верховн. Ради України. - 2005.-№51. - Ст. 556.

31Ушаков А.А. Очерки советской законодательной стилистики. - Пермь: Перм. гос. ун-т, 1967. - С. 80.

32 Ожегов С.И. Словарь русского язьїка. - М.: Рус. яз., 1991. - С. 238.

33 Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 p., №3687-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. - 1994. - №7.

• Ст. 32.

34 Кудрин С.М. Обеспечение прогресса технического творчества средс- твами трудового права: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. - Пермь, 1998.

• С. 52 - 54.

35 Трубецкой Е.Н. Лекции по знциклопедии права. - М.: Тип. А.И. Мамон­това, 1917. - С. 140-141.

36 Хвостов В.М. Общая теория права (злементарньш очерк). - М.: Изд-во г-на Михайлова, 1914.-С. 110.

37 Головина С.Ю. Понятийньїй аппарат трудового права. - Екатеринбург: Изд-во УрГЮА., 1997. - С. 32 - 70.

38 Марченко М.Н. Теория государства и права в вопросах и ответах. - М.: Изд-во БЕК, 2000. - С. 163; Алексеев С.С. Право: азбука - теория - филосо- фия: Опьіт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - С. 135.

39 Про індексацію грошових доходів населення: Закон України від 03.07.1991 p., № 1282-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. - 1991. -№42. -Ст. 551.

40 Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 - 2000) / За ред В.Ф. Бойка. - К.: А.С.К., 2000. - С. 194 - 209.

41 Бугров Л.Ю. Проблеми свободи труда в трудовом праве Рос- сии. - Пермь: Изд-во Перм, ун-та; Информ.-прав. аг-во ИНПЕА, 1992. -С. 112- 113.

42 Социалистическое право. - М. : Юрид. лит., 1973. - С. 437 - 440.

43 Попов В.И. Правоприменительньїе актьі в индивидуальном регулирова- нии трудових отношений // Российское законодательство: теория, практика, проблеми развития. - Пермь: Изд-во Перм, ун-та, 1997. - С. 84 - 85.

44 Лившиц Р.З. Теория права. - М.: Изд-во БЕК, 1994. - С.129.

45 Безина А.К. Судебная практика в механизме правового регулирования трудовьіх отношений. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1989. -С. 91.

46 Поленина С.В. Субсидиарное применение норм гражданского законо- дательства к отношениям смежньїх отраслей II Сов. гос-во и право. - 1975. -№11.-С. 23-24.

47 Ершов В.В., Ершова Е.А. Трудовой договор: Учеб.-практ. пособ. - 3-є изд. - М.: Дело, 2001. - С. 45 - 46.

48 Ашихмина А.В. Некоторьіе вопросьі применения аналогам при растор- жении трудового договора // Роль трудового договора в регулировании обще- ственньїх отношений. - Пермь: Изд-во Перм, ун-та, 1983. - С. 68.

49 Архів суду. Справа № 6 - 3826 / 03.

' Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права//Сов. гос- во и право. - 1970. -№3. - С. 46.

^: Бугров Л.Ю. Проблеми свободьі труда в трудовом праве России.

Пермь: Изд-во Перм, ун-та; Информ.-прав. аг-во ИНПЕА, 1992. - С. 55, 56.

50 Регельсбергер Ф. Общее учение о праве. - М.: Изд-во г-на Михайлова, 1897. -С. 169.

' Ершов В.В. Восполнение судом пробелов в трудовом законодательстве

// Сов. юст. - 1993. - №24. - С. 19.

51 Ухвала Вищого адміністративного суду України "Про визначення під­судності адміністративної справи" від 20 червня 2006 року.

52 Ершов В.В., Ершова Е.А. Трудовой договор: Учеб.-практ. пособ. - 3-є изд. - М.: Дело, 2001. - С. 45.

53 Лазарєв В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974. - С. 179; Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт, 1997. - С. 228.

54 Бару М.И. О субсидиарном применении норм гражданского права к тру­довим правоотношениям // Сов. юстиция. - 1963. -№14. — С. 17.

55 Безина А.К. Судебная практика в механизме правового регулирования трудових отношений. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1989. - С. 96.

56 Бару М. О субсидиарном применении норм гражданского права к трудо­вим правоотношениям // Сов. юстиция. - 1963. -№14. - С. 18.

57 Миронов Н.В. Международное право: нормьі и их юридическая сила. - М.: Междунар. отношения, 1980. - С. 9; Аметистов З.М. Международное право и труд: Факторьі имплементацни международньїх норм о труде. - М.: Междунар. отношения, 1982. - С. 9.

58 Богуславский М.М. Международное частное право. - М.: Междунар. отношения, 1989. - С. 65.

59 Васильєв A.M. Теория государства и права; Учебник. - М.: Юрид. лит., 1977.-С. 338.

60 Малкеров В.Б. Проблеми регулирования трудових отношєний при пе­реходе к новому типу зкономики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Екате- ринбург, 1998.-С. 18.

61 Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического пра­ва. - М.: Госюриздат, 1958. - С. 24.

62 Тихомиров Ю. А. Коллизионное право. - М.: Изд. r-на Тихоми­рова М. Ю„ 2001.-394 с.

63 Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Над. юрид. акад. України. - X., 2001. -С. 38.

64 Таль Л.С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. - Ярос­лавль: Тип. Губ. Правления. - 1913. - Ч. 1: Общее учение. - С. 38.

65 Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових пра­вовідносин. - К.: Знання, 2003. - С. 8.

66 Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до

початку XX ст.). ЇС: Либідь, і 993. - С. 308.

67 Незнамова З,А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во

Спкег, 1994. - С. З - 4

68 Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия. - М: Манускрипт, 1994. -С. 53.

69 Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 p., №1977-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №12. - Ст. 165.

70 Андреев Ю.Н. Правовое регулирование труда в производственньїх и сельскохозяйственньїх кооперативах // Гос-во и право. - 1998. - № 10. - С. 68.

71 Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 p.: Пос­танова Президії Верхїовного Суду України, Президії Ради суддів України, ко­легії Державної судової адміністрації України від 18.02.2005 p., №2 // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №3. - С. З - 4.

72 Щодо оцінки діяльності судової системи України: Лист Верховного Суду від 31.05.2006 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2006. -№6. - С. З - 4.

73 Юридическая конфликтология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М.: РАН, центр конфликт. исслед., 1995. - С. 254 - 255.

74 Волошенкж О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 12.

75 Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 9.

76 Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороньї "одной медали" // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 9.

77 Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.Н. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристь, 1997. - С. 610.

78 Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М: Формула права, 2000. - С. 53 - 54; Буяков А.Ю. Юридические коллизии и способи их устранения: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Саратов, 1999. -С. 179.

79^А Опришко В. Законотворчому процесу — наукове забезпечення // Право України. - 1996. - № 5 - С. 53.

80 Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М.: Формула права, 2000. - С. 294.

81 Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 190.

82 Про внесення змін до Закону України "Про відпустки": Закон України від 02.11.2000 p., №2073-1П // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 46 - Ст. 1980.

83 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно від­пусток: Закон України від 06.02.2003 p., №490-IV // Відом. Верхов. Ради Ук- раїни. - 2003. - № 15. - Ст. 110.

84 Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми- роваМ. Ю., 2001.-С. 51-52.

85 Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України від 06.10.2005 p., № 2961-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2006. -№2-3. - Ст. 36.

86 Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихомирова М. Ю., 2001.-С. 53.

87' Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. - М.: Юрид. лит., 1988. - С. 28 - 32; Куренной A.M. Трудовое право: на пути к рьінку. - М.: ДЕЛО ЛТД, 1997. - С. 22 - 24.

88 Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2004. - С. 105; Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. - М.: Про­спект, 1997. - С.47 - 49; Курс российского трудового права: В 3-х т. / Под ред. С.П. Маврина, А.С. Пашкова, Е.Б. Хохлова. - С. - Пб.: Изд-во С. - Пб. ун-та, 1996 - Т. 1: Общ. ч. /Под ред. Е.Б. Хохлова. - С. 540 - 560.

89^! Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Нац. юрид. акад. України. - X., 2001. - 201 с.; Власенко Н.А. Коллизионньїе норми в советском праве. - Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. - 100 с.; Незнамова З.А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во Спкег, 1994. -271 с.; Ершов В.В. Преодоление коллизий трудовьіх норм // Человек и труд. - 1992. - № 8 - 12. - С. 80 - 83.

90 Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми­рова М.Ю., 2001. - С. 49 - 65.

91 Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 9 - 25.

92 Щербина В.І. Основні функції трудового права в умовах ринко­вих відносин. - Дніпропетровськ: Акад. митної служби України, 2005.

• 266 с.; Карпенко Д.О. Основи трудового права. - К.: А.С.К., 2003. - 656 с.; Лазор В.В. Гармонізація національного трудового законодавства з міжнарод­ним як показник цивілізованості держави і суспільства // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. (До 50-ї річниці Конвенції про за­хист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук, повідомлень Всеук. наук.-прак. конф. молодих учених. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 67

• 69; Карташов А. Правове регулювання соціального партнерства в Україні: проблеми і перспективи // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. - 2003. - Вип. 2 (№2). - С. 460 - 471.

93 Венедикгов B.C. Концептуальні підходи до кодифікації трудового зако­нодавства України // Право і безпека. - 2002. - №2. - С. 9 - 12; Процевсь- кий О. Чи ж є на що сподіватися? Критичний погляд науковця на проект но­вого Трудового кодексу // Юридичний вісник України. - 2004. - №9. - С. 8

• 9; Чанишева Г.І. Новий Трудовий кодекс Російської Федерації: досвід для України // Актуальні проблеми політики. - Вип. 15. - Одеса: Юрид. літ., 2002.

• С.145 - 154; Лавріненко О.В. Щодо структури нового Трудового кодексу України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ. - 2001. - Вип. 15. - С. 83 - 86; Леонова Ю. Зауважен­ня до проекту нового Трудового кодексу України // Право України. - 2004.

• №2. - С. 99 - 101.

94 Пилипенко П. Деякі термінологічні аспекти понятійного апарату су­часного трудового права України // Підприємництво, господарство і право.

• 2000. - № 7. - С. 64 - 67; Лавріненко О.В. Гармонізація понятійного апара­ту загального та спеціального законодавства України про працю: теоретичні аспекти проблеми // Економіка, фінанси, право. - 2005. - № 4. - С. 25 - 37; Орловский Ю.П. Теория и практика применения трудового законодательс- тва // Право и зкономика. - 1998. - №1 - С .93; Головина С.Ю. Формирова- ние понятийного аппарата трудового права // Гос-во и право. - 1998. - № 8. -С. 86-89.

95 Головина С.Ю. Головина С.Ю. Формирование понятийного аппарата

трудового права И Гос-во и право. - 1998. - №> 8. - С. 88.

96 Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. - М.: На­ука, 1989-С. 176.

97 Власенко Н.А. Коллизионньїе норми в советском праве. - Иркутск: Изд-

во Иркут. ун-та, 1984. - С.29.

' Примітка: Відповідно до ст. 1731 КЗпП України (в редакції до 24.12.1999р.) відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом, якщо небезпечні або шкідливі умови праці при­звели до моральної втрати потерпілого, порушили його нормальні життєві зв'язки і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

98 Кодекс законів про працю УРСР // ЗУ УРСР. - 1923. - № 34. - арт. 495.

99 СЗСССР. - 1929.-№52. -Ст. 398.

100 СЗ СССР. - 1933. - №19. - Ст. 110.

101 Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Українсь­кої РСР при переході республіки до ринкової економіки: Закон Української РСР від 20.03.1991 p., №871-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 23.

• Ст. 267.

102 Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів зако­нодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України віл 12.09.1991 p., №1545-XIІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 46. - Ст. 621.

103 Ершов В.В. Преодоление коллизий трудових норм // Человек и труд.

• 1992.-№ 8- 12. -С. 80-82.

104 Поленина С.В., Лазарєв Б.М., и др. Инициативньїй проект Федерально­го закона о законах и иньїх нормативно-правовьіх актах РФ // Гос-во и право.

1995. -№3. - С. 57 - 68; Казьмин И.Ф., Казьмин И.Ф., Поленина С.В. «Закон о законах»: проблеми издания и содержания // Сов. гос-во и право. - 1989.

• № 12. - С. З - 9; Пиголкин А.С., Казьмин И.Ф., Рахманина Т.Н. Инициатив­ньїй проект закона «О нормативно-правовьіх актах Российской Федерации» // Гос-во и право. - 1992. -№ 7.-С. 77-85.

105 Киселев И.Я. Труд с иностранньїм участием (правовьіе аспекти). - М.: МЦФЗР, 2003. - С. 114 - 142.

106 Мордачев В.Д. Типология норм трудового законодательства // Пробл. сов. труд, права. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1975. - Вьіп. 46. - С. 36.

107' Орловский Ю.П. Основньїе нормьі и принципи рєгулирования трудо­вих отношений // Рос. право. - 1997. - № 1 - С. 89; Миронов В.И. История трудового права: теория и практика // Гос-во и право. - 1998. -№ 12 - С. 61; Савин В.Т. Договори о труде по советскому трудовому праву: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1985. - С. 23.

108 Бочарников М.А. Трудовое законодательство как предмет совместного ведення Федерации и ее субьектов // Рос. право. - 1998. -№ 12. - С. 43.

109 Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1978. - С. 36.

110 Скобелкин В.Н. Трудовьіе правоотношения. - М.: Юрист, 1999. -С. 304.

111 Ершова Е.А. Применение гражданского права к трудовьім отношениям // Труд, право. - 1998. - № 4. - С. 28.

112 Безина А.К. Вопросьі теории трудового права и судебная практика. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1976. - С. 34.

113 Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми- роваМ.Ю., 2001.-С. 58.

114 Сьіроватская Л.А. О предстоящем реформировании трудових отноше- ний // Труд, право. - 1998. - № 2 - С. 74.

115 Скобелкин В.Н. Трудовьіе правоотношения. - М.: Юрист, 1999. -С. 305.

' Ершов В.В. Преодоление коллизий трудовьіх норм // Человек и труд. - 1992.-№ 8- 12. -С. 83.

116 Гаврилов 3. Ответственность работников, разгласивших служебную или коммерческую тайну // Рос. юст. - 2000. - № 2. - С. 15.

117 Архів К. районного суду м. С.: Справа № 2 - 262 / 04.

118 Безина А.К. Судебная практика в механизме правового рєгулирования трудовьіх отношений рабочих и служащих па зтапе развитого социалнзма: Автореф. дис. ... д - ра юрид. наук. - М., 1979. - С. 24.