Складові частини обліку
Узагальнення
отриманих даних
Спостереження (обстеження)
Вимірювання
Реєстрація
результатів спостереження і вимірювання
Рис. 1.1. Складові частини обліку
Складові частини обліку всюди однакові, але суб’єкти обліку різні та багатообразні. Якщо для лікаря суб’єкт його обліку – пацієнт, для астронома – планета, для автоінспектора – автодорожній рух, то для підприємця – організація (фірма, компанія, концерн та ін.).
Тут (на підприємливі, в організації) здійснюється господарська діяльність – виробнича, торгова, заготовча, збутова та ін., тому таку організацію прийнято називати господарюючим суб’єктом. Для здійснення господарської діяльності організації (підприємства) необхідні три обов’язкові умови ( рис. 1.2.) – наявність капіталу, уміння правильно вести облік, уміння утримувати свої справи в порядку.
Умови господарської
діяльності підприємства
Уміння правильно
вести облік
Уміння
утримувати свої справи в порядку
Наявність капіталу
Рис. 1.2. Умови господарської діяльності підприємства
Наведені на рис. 1.2. умови господарської діяльності підприємства визначив Лука Пачолі у трактаті «Про рахунки і записи» (1494 р.). Однак вони до сих пір не втратили свого значення.
Перша умова господарської діяльності підприємства: без капіталу важко почати свою справу. Хоча буває так, що деякі підприємці, які не мають великого достатку, ведуть обширні справи, використовуючи принцип довіри і виправдовуючи його.
Друга умова передбачає необхідність правильного ведення обліку, уміння створювати і використовувати облікову інформацію для прийняття управлінських рішень, для залучення інвесторів та кредиторів.
Дані про господарську діяльність підприємства (організації) є входом у облікову систему, а корисна інформація для приймаючих рішення осіб – виходом з неї.
Рахівництво лише створює інформаційні системи бухгалтерського обліку, а завдання сучасного, професіонального бухгалтера, менеджера, підприємця – навчитися користуватися інформацією.
Третя умова – утримання своїх справ у повному порядку, щоб без затримки отримувати необхідні дані про організацію (фірму, компанію та іншого господарюючого суб’єкта).
Спостереження, вимірювання, реєстрація, узагальнення і контроль за господарською діяльністю підприємства складають суть господарського обліку. «Облік має за свою мету – перемогу над часом. Він повертає нас до минулого, дозволяє зазирати у майбутнє» (Г. Емерсон).
Господарська діяльність підприємства незалежно від його організаційно-правової форми (акціонерні товариства, індивідуальні підприємці, державні або суспільні організації), направлення діяльності (виробнича, торгова, посередницька та ін.) – це послідовне поєднання взаємопов’язаних господарських процесів, які відбуваються одночасно (рис. 1.3.).
Основні господарські процеси
Процес виробництва
Процес постачання
Процес реалізації
Рис.1.3. Основні господарські процеси
Для виробничої діяльності основними господарськими процесами є:
Процес постачання (заготовлення товарно-матеріальних цінностей).
Процес виробництва.
Процес реалізації (продажу) продукції, створеної в процесі виробництва, і пов’язаний з цим процес обслуговування потенційних і реальних покупців цієї продукції.
Призначення цих процесів – отримання певного результату. Підприємцю не байдужа ціна заготовлених товарно-матеріальних цінностей, витрати, які пов’язані з їх закупкою. Різниця між сумою фактичних і запланованих витрат на здійснення операцій по закупівлі матеріалів, палива, запасних частин для ремонту і обслуговування обладнання, інструментів та інших виробничих запасів складе економію (якщо фактичні витрати нижче запланованих) або перевитрати (якщо вони вище запланованих).
У процесі виробництва здійснюється поєднання праці із засобами виробництва (засобами праці і предметами праці) з метою виготовлення готової продукції.
У процесі виробництва відображається перехід заготовлених матеріальних цінностей зі стадії виробничих запасів у стадію виробничих затрат (незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виготовлення). Тут до вартості витрачених на виробництво матеріалів додається частина вартості витрат, які пов’язані з використанням обладнання, інструментів, науково-технічних розробок, «ноу-хау» і вартості затрат праці. Планування цих витрат (у кошторисах, нормативних калькуляціях) та їх порівняння з фактичними витратами на випуск готової продукції дозволяє визначити фінансовий результат цього процесу (економію коштів або перевитрати).
Зміни у діяльності підприємства, пов’язані з доведенням готової продукції до споживача, з виявленням і співставленням витрат на виготовлення продукції (виконання робіт та послуг) та її доставку з реально або потенційно отриманою виручкою, з визначенням результату від реалізації складають суть процесу продажу продукції.
Фінансовий результат господарської діяльності підприємства (організації), який виявлено у процесі реалізації продукції (робіт, послуг), визначають співставленням виручки, отриманої за продану продукцію з усією сумою фактичних витрат на цю продукцію (роботи, послуги), включаючи витрати на упаковку, транспортування, витрати на обслуговування покупців та інші комерційні витрати.
На кінцевий фінансовий результат роботи підприємства впливають фактори, які пов’язані з виконанням його обов’язків перед іншими підприємствами, бюджетом, позабюджетними фондами та ін.
Якщо виробничі організації купують сировину, переробляють її у готову продукцію, а потім продають її споживачам, то торгівельні організації купують товари для подальшої реалізації. Їх основні господарські процеси – купівля товару, його зберігання і продаж.
«Сердечно-судинною» системою в організмі економіки є фінансово-кредитні установи та посередницькі організації (банки, страхові, товарні, брокерські та інші фірми).
Їх призначення: стимулювати розвиток економіки, підтримувати її здатність в умовах ринку акумулювати тимчасово вільні засоби підприємств, населення, організувати кредитне і розрахунково-касове обслуговування, випуск і продаж цінних паперів, надавання різних посередницьких послуг.
Господарська діяльність таких підприємств (організацій) складається з наступних процесів:
- залучення засобів;
- розміщення залучених засобів;
- організація розрахунків ( у готівковій та безготівковій формах);
- надання гарантій, консультацій, результатом яких є отримання прибутку при невеликих вкладеннях (інвестиціях).
Але оскільки в основі діяльності усіх посередницьких організацій (включаючи банки) знаходяться їх відносини з клієнтами, то їх завдання не «обібрати» клієнта, а реалізувати свій власний інтерес, забезпечуючи прибуток і клієнту, тобто організувати партнерські відносини з клієнтами на принципах довіри і взаємної заінтересованості.
Господарський облік має різні цілі (рис. 1.4.).
Він потрібен для оперативного виявлення розмірів боргів і вимог (юридична природа обліку), належного устрою своїх справ для отримання законного прибутку (економічна природа обліку). Його називають «совістю бізнесу», «філософією бізнесу, його язиком» (А. фон Мізес, Р.А. Фаулкі).