Робота 4. Реєстрація центрального пульсу

Ритмічне коливання стінок артерій, зумовлене роботою серця, називається артеріальним пульсом. Центральним називають пульс сонних та підключичних артерій.

Метод графічного запису пульсових коливань артерій має назву сфігмографії, а зареєстрована крива — сфігмограми (СФГ).

Мета роботи: ознайомитися з методом сфігмографії; визначити основні фази сфігмограми центрального пульсу, проаналізувавши їх походження, визначити тривалість періоду вигнання серцевого циклу.

Для роботи потрібні: сфігмографічна приставка, полікардіограф.

Хід роботи. Сфігмографічну приставку підключити до полікардіографа, заземлити його, увімкнути до електричної мережі. Комутатор відведень у положенні І — перше відведення. Швидкість руху стрічки — 50 мм/с. Обстежуваний лежить на кушетці. Пальпаторно визначають місце пульсації загальноі сонної артерії. Щільно, але не стискаючи артерію, укріплюють у цьому місці датчик, приєднують його до сфігмографічної приставки, записують криву. Проводять аналіз сфігмограми.

Крива відображає зміни тиску в аорті і особливості викидання крові з лівого шлуночка під час систоли.

Нормальна сфігмограма центрального пульсу, складається з систолічної (А — Мх — е) і діастолічної (е — і — Д — А) частин. Систолічна хвиля починається стрімким підйомом, що зумовлюється підвищенням тиску в артеріі під час фази швидкого вигнання крові з лівого шлуночка. Підйом кривої називається анакротою (1). Після досягнення верхівки (Мх) крива знижується, що збігається з фазою повільного вигнання крові з шлуночка. 3ни-ження кривої називають катакротою (2). Точка «е» відповідае закінченню періоду вигнання. Крива продовжує знижуватись, утворює інцізуру, нижня точка якої (і) збігається з II тоном серця на ФКГ, тобто з закриттям півмісяцевих клапанів. Кров б'є по закритих клапанах, унаслідок чого утворюється відбита хвиля. На сфігмограмі це фіксується як повторний підйом (3) —дикротичний підйом.

Результати роботи. Сфігмограму вклеїти до протоколу.

1) На СФГ анакрота має стрімкий підйом і майже збігається у часі з фазою

___________________________серцевого циклу; початок катакроти збігається з

фазою_____________________________ серцевого циклу;

дикротичний підйом обумовлений_______________________________________

2) Тривалість періоду вигнання (час від початку анакроти до точки “є” на катакроті, яка збігається з ІІ тоном на ФКГ) становить_______________ с.

Висновки:

Робота 5. Полікардіографія. Фазовий аналіз діяльності серця людини

А наліз фаз серцевого циклу людини є одним з методів дослідження скоротливої функції міокарда. Визначення тривалості фаз систоли шлуночків дає інформацію про насосну функцію серця, стан регуляторних механізмів, які забезпечують пристосування серця до різних умов діяльності організму.

Для розрахунку фаз серцевого циклу людини використовують метод полікардіографії, тобто одночасної реєстрації електрокардіограми, фонокардіограми та сфігмограми сонної артерії.

В клінічній практиці застосовують ехокардіографію, але студенту важливо у часі виявити збіг різних показників, що можуть дати інформацію про насосну функцію серця, тому аналіз структури серцевого циклу дуже важливий у підготовці лікаря.

Мета роботи. 3ареєструвати полікардіограму і визначити тривалість фаз серцевого циклу.

Для роботи потрібні: багатоканальний електрокардіограф, приставка для реєстрації фонокардіограми та сфігмограми.

Хід роботи. Підготувати електрокардіограф, заземлити його, увімкнути в електричну мережу. Приєднати до нього приставки таким чином, щоб по одному каналу реєструвалася електрокардіограма у II стандартному відведенні, по двох інших — фонокардіограма та сфігмограма. Розташувати електроди на кінцівках для реєстрації електрокардіограми, мікрофон — у ділянці серцевого поштовху, сфігмометричний датчик — над місцем чіткої пульсації сонної артерії. Швидкість руху стрічки — 50—100 мм/с.

Вмикають стрічкопротяжний механізм і реєструють полікардіограму протягом кількох серцевих циклів. Розрахувати тривалість фаз серцевого циклу за такоюсхемою:

1) фазу асинхронного скорочення (АС) визначають від початку зубця Q ЕКГ до початку максимальних осциляцій I тону ФКГ (Q— I тон);

2) фазу ізометричного скорочення (ІС)—від першого високочастотного коливання I тону до початку підйому анакроти сфігмограми (точка «с»);

3) період напруження (Т) — сума часу асинхронного та ізометричного скорочення (Т=АС + ІС);

4) період вигнання (Е)—визначається від точки «с» до початку інцизури сфігмограми (точка «е»);

5) тривалість механічної систоли (Sm) — відповідає сумі тривалості фази ізометричного скорочення і періоду вигнання (ІС+Е);

6) загальну систолу (So) — суму періоду напруги і періоду вигнання (Т+Е);

7) протодіастолічний період (Р) — відповідає інтервалам часу від точки «е» до точки «f» сфігмограми.

Фазовий аналіз дозволяє не тільки визначити тривалість фаз серцевого циклу. На їх підставі розраховують спеціальні показники, які характеризують динаміку скорочення серця.

До таких показників належать:

1. внутрішньосистолічний показник (ВСП). Він показує відношення тривалості періоду вигнання до тривалості механічної систоли (у відсотках) і характеризує ефективність використання часу механічної систоли. При частоті серцевих скорочень 60—90 за 1 хв. ВСП коливається у межах 68—31%;

2. індекс напруги міокарда (ІНМ) — відношення часу періоду напруги до тривалості загальної систоли (у відсотках). Характеризує частину часу серцевого корочення, який витрачається на підготовку до вигнання крові;

3) важливі дані дає розрахунок часу вигнання хвилинного об'єму крові (ЧВХО). Розраховують шляхом множення тривалості поріоду вигнання (Е) на частоту серцевих скорочень.

Результати роботи.

Назва фаз, періодів серцевого циклу	Тривалість
	мм	с
Фаза асинхронного скорочення (АС)
Фаза ізометричного скорочення(ІС)
Період напруження(Т)
Період вигнання(Е)
Механічна систола (Sm)
Загальна систола (So)

Висновки: (відзначити, чи нормальна тривалість фаз серцевого циклу; про що це може свідчити)

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І.Філімонова/ К.: Здоров’я, 1994 – С. 300-315.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф. В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С. 280-295.

Додаткова

Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. – Львів, БаК, 2002 - С. 517-523

Практичне заняття 8

Дослідження регуляції діяльності серця.

1.Актуальність теми

Основним показником діяльності системи кровообігу і серця як насоса є хвилинний об'єм крові (Q), який у дорослої людими залежно від потреб організму змінюється від 5 до 30 л/хв. Кількість крові, яку викидає у судини кожен із шлуночків серця за 1 хв (Q) залежить від систолічного об'єму (СО) і частоти скорочень серця (n).

Q = СО x n.

Регуляція діяльності серця полягає в забезпеченні відповідної потребам організму величини хвилинного об'єму крові за рахунок зміни систолічного об'єму шлуночків серця та частоти його скорочень.