Пд типових клітин міокарду
ПД клітин міокарду передсердь, шлуночків є стабільним і становить –90 мВ, наближаючись до рівноважного дифузійного калієвого потенціалу. Він є тривалим: до 100 мс - у міокарді передсердь, до 300 мс - у міокарді шлуночків.
Критичний рівень деполяризації близько –70 мВ.
Фази ПД типових клітин міокарду:
а) Фаза швидкої деполяризації (фаза 0) й овершут виникають завдяки входу іонів Na+через швидкі натрієві канали, у яких відкриваються потенціалозалежні активаційні ворота, як це відбувається у скелетних м’язах і нервових волокнах, з подальшою їх інактивацією. Амплітуда ПД досягає величини дифузійного рівноважного натрієвого потенціалу.
б) Фаза швидкої початкової реполяризації (фаза 1) обумовлена виходом з клітини іонів К+ і натрієвою інактивацією.
в) Фаза плато (фаза 2) є наслідком входу іонів Са2+ через відчинення повільних кальцієвих каналів. Повільні кальцієві канали стають активними вже тоді, коли мембранний потенціал зменшується до рівня –30 мВ, - 40 мВ, але тривалий кальцієва провідність збільшується під час плато, підтримуючи рівень мембранного потенціалу близько 0.
г) Фаза остаточної реполяризації обумовлена виходом з клітини іонів К+, завдяки чому відновлюється мембранний потенціал спокою –ПС.
д) ПС (фаза 4) – обумовлений виходом іонів К+, завдяки чому ПС досягає величини дифузійного рівноважного калієвого потенціалу (-90 мВ).
Збудливість – це здатність клітин міокарду генерувати пд при дії на них електричного струму. Зміна збудливості в типових клітинах міокарду виникає під час розвитку в них пд.
Періоди збудливості:
- Абсолютний рефрактерний період (АРП) означає, що збудливість відсутня, клітини не спроможні генерувати ПД при дії подразнюючого електричного струму. Цей період виникає одразу після початку фази швидкої деполяризації і триває до завершення плато. Цей період обумовлений натрієвою інактивацією.
Ефективний рефрактерний період триває довше, коли деполяризації мембрани майже завершується на 1/3, але подразнюючий струм може викликати лише локальну відповідь, бо більшість натрієвих каналів ще знаходяться у стані інактивації.
Відносний рефрактерний період (ВРП) – це період, коли подразнюючий електричний струм викликає генерацію ПД, але йому характерна менша швидкість розвитку та менша амплітуда, бо ще не всі натрієві канали вийшли зі стану інактивації.
Після ВРП виділяють ще короткий період збільшеної збудливості, коли допороговий електричний стимул може викликати генерацію ПД..
Швидкість проведення збудження.
Вона характеризує час передачі збудження від однієї збудливої структури міокарда до іншої. Під час деполяризації ПД швидко поширюється на сусідні клітини, які з’єднуються через міжклітинні контактні структури з малим опором.
Швидкість проведення збудження залежить від сили місцевих електричних струмів, що обумовлені амплітудою ПД, порогу деполяризації, величини опору контактних структур.
На схемі подано послідовність проведення збудження структурами серця
Від СА вузла відходять три між вузлові пучки (передній, середній задній) типу волокон Пуркіньє), які сполучають СА вузол з АВ вузлом, але можливо у нормальних умовах саме від міокарду передсердя збудження поширюється до АВ вузла.
Швидкість проведення збудження передсердями дорівнює близько 0,8-1м/с.
Зважаючи на те, що передсердно-шлуночкові клапани оточені фіброзною тканиною, поширення ПД від передсердь до шлуночків можливе лише через АВ вузол.
Швидкість проведення збудження у АВ вузлі зменшується до 0,02-0,05 м/с, бо збільшується опір електричному струму у тонких атипових волокнах, ПД атипових клітин має малу швидкість розвитку (обумовлений повільним Са2+током. Виникає атріовентрикулярна затримка (близько 0,1с), що дає можливість завершити систолу передсердь.
Швидкість проведення збудження пучком Гіса, його ніжками та волокнами Пуркіньє збільшується до 1-1,5 м/с, бо ці структури маю значну щільність натрієвих каналів, швидкій вхідний струм, який швидко поширюється в клітині і між ними, забезпечує швидке проведення ПД до клітин міокарду шлуночків; волокна Пуркіньє на 2/3 пронизують міокард із середини назовні, далі збудження поширюється по міокарду шлуночків у напрямку до епікарду зі швидкістю 0,3-0,9м/с.