Відповідь: Завдання 3.

При аналізі крові у чоловіка, 40 років, який зловживав алкоголем, виявлено: гемоглобіну – 130 г/л, еритроцитів - 3,9 ^. 10⁹/л, колірний показник –1,0; лейкоцитів – 4,5 ^. 10⁹/л, лейкоцитарна формула без змін, тромбоцитів – 100 ^. 10⁹/л, ШОЕ – 4 мм /год., час зсідання крові – 6 хв., білків плазми крові – 60 г/л. Зробіть обґрунтовані висновки. Проаналізуйте ймовірні причини виявлених змін.

Відповідь:

Завдання 4.

У жінки під час пологів у зв’язку з крововтратою визначили групу крові. Кров резус-негативна. Реакція аглютинації еритроцитів відбулася зі стандартними сироватками груп 0(I), Aі не відбулася з сироваткою групи АВ₀(ІУ). До якої групи за системою АВО належить кров?

Відповідь:

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1. Нормальна фізіологія / 3а ред. В. I. Філімонова.— К. : 3доров'я, 1994.— С. 244—286.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф. В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С. 205-262

Додаткова

Фізіологія людини. /Вільям Ф. Ганонг.Переклад з англ.-Львів: БаК, 2002.-С.474-487, 493-500, 669-677.

Система кровообігу.

Дослідження фізіологічних властивостей серцевого м’яза.

Кровообіг – це рух крові в кровоносних судинах, або транспорт обєму крові відповідно вимогам организму.

Система кровообігу забеспечує обмін речовин між тканинами организму і зовнішнім середовищем, також підтримує гомеостаз. Основні функції системи кровообігу:

1. транспорт поживних речовин

2. транспорт газів

3. транспорт гормонів

4. транспорт захисних речовин тощо

Система кровообігу

Виконавчі органи механізми регуляції

5. серце центральні місцеві

6. кровоносні судини

КПР: забезпечення ХОК (Q), адекватного вимогам організму.

Фізіологічні властивості клітин міокарду

В залежності від морфологічних та функціональних особливостей в серці розрізняють 2 типи клітин:

1. клітини робочого міокарду передсердь та шлуночків виконують нагнітальну функцію серця (типові кардіоміоцити)

2. клітини та волокна водіїв ритму відповідають за генерацію збудження та проведення його до типових кардіоміоцитів.

Міокардіальні клітини коротенькі, мають 1 ядро, з’єднані одна з одною за допомогою численних міжмембранних контактів – нексусів, які дозволяють без затримки бездекрементно передавати збудження до сусідніх клітин, утворюючи таким чином функціональний синцитій міокарда. Характерним для кардіоміоцитів є також те, що кожна клітина, як ни в якому іншому органі, має свій власний капіляр.

Атипові, або пейсмекерні кардіоміоцити відрізняються від скоротливих своїм маленьким розміром, від цих клітин виходить велика кількість відростків, що переплітаються з сусідніми. Енергетичне забезпечення цих клітин відбувається за рахунок анаеробного гліколізу, тобто ці клітини неприхотливі, стійкі до гіпоксії, в них слабко розвинута Т-система. Основною їх функцією є генерація збудження та проведення його до типових, скоротливих кардіоміоцитів. Клітини цього типу у певних ділянках міокарду згруповані у вузли, які називають водіями ритму серця. Водії ритму разом з провідними волокнами утворюють провідну систему серця.

До фізіологічних властивостей міокарду належать:

1. автоматія

2. збудливість

3. провідність

4. скоротливість

Автоматія - це здатність атипових клітин міокарду до генерації потенціалів дії без зовнішніх впливів. Ритмічні скорочення серця виникають під впливом імпульсів, що генеруються в самому серці (доказ – ізольоване серце в роботах Ким’якова).

Всі волокна провідної системи серця мають автоматію, але істинним водієм ритму (водієм першого порядку) є синоатріальний вузол, що розташований неподалік від місця впадіння верхньої та нижньої порожнистих вен. Цей вузол має також авторську назву – вузол Кис-Флека. Морфолог Кис назвав цей вузол королем регуляції серцевого ритму. В середньому частота генерації ПД цим вузлом – 70 ПД за хвилину.

Від цього вузла збудження передається на міокард шлуночків через водій ритму 2 порядку – атриовентрикулярний вузол, або вузол Ашоф-Тавара. В ділянці перед атріовентрикулярним вузлом спостерігається явище атріовентрикулярної затримки – суттєве сповільнення швидкості проведення збудження, вона становить в середньому 0,2-0,5 МС. Фізіологічна роль атриовентрикулярної затримки полягає у забезпеченні послідовності спочатку збудження та скорочення спочатку передсердь, потім шлуночків.

цього іміж вузлові передсердні шляхи, атріовентрикулярний (АВ) вузол, пучок Гіса та його ніжки, волокна Пуркіньє. Але лише СА вузол є водієм ритму серця, бо забезпечує генерацію потенціалів дії (ПД) з частотою, яка обумовлює частоту скорочення серця як насоса в нормальних фізіологічних умовах. Інші структури провідної системи серця належать до латентних водіїв ритму серця, бо тільки при певних умовах можуть виступати як водії ритму серця.

Електрофізіологічні механізми автоматії СА вузла:

Атипові клітини СА вузла спонтанно ритмічно генерують ПД з частотою, яка обумовлює частоту скорочення серця.

Мембранний потенціал спокою цих клітин менший за інші збудливі клітини і становить -60 мВ, але він не є стабільним і тому його називають – максимальний діастолічний потенціал (МДП), який зменшується, утворюючи фазу повільної діастолічної деполяризації (ПДД), яка досягає критичного рівня деполяризації (-40 мВ), після чого генерується ПД водія ритму серця.

Фази ПД водія ритму серця СА вузла:

а) Фаза ПДД (передпотенціал – фаза 4) – сама ця фаза обумовлює автоматію: проникність мембрани для іонів К⁺ зменшується для іонів Na⁺ - збільшується через повільні канали, відкриваються повільні Са²⁺ - Т-канали (від англійського - transient – тимчасовий), через які збільшується вхід іонів Са²⁺ і деполяризація досягає рівня критичної деполяризації.

б) ПД – фаза швидкої деполяризації (фаза 0) – деполяризація досягає 0-потенціалу або має незначну реверсію (кальцієвий рівноважний потенціал) завдяки входу іонів Са²⁺через повільні кальцієві – L- канали (від англійського – long-lasting – довготривалий). в) Фаза реполяризації – (фаза 3) викликана збільшенням виходу іонів К⁺ із клітини, що призводить до рівня МДП (-60 мВ).

Частота генерації ПД клітинами СА вузла залежить від: 1) тривалості фази ПДД (4); 2) величини порогу деполяризації; 3) величини МДП.

Ритм, який обумовлений водієм ритму серця СА вузлом має назву синусного ритму, частота генерації ПД при цьому 60-100 за 1 хв.

Клітини СА вузла генерують потенціали дії з найбільшої частотою у порівнянні з латентними водіями ритму – існує градієнт автоматії (клітини АВ вузла можуть генерувати ПД з частотою 50 за 1 хв., пучка Гіса – 40 за 1 хв., інші – ще менше), що призводить до пригнічення їх автоматії.