2. Доходи і витрати домогосподарства. Сімейний бюджет.

У політекономічному аспекті кожне домогосподарство, як правило, є автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет доходів і витрат. Воно розраховує лише на власні ресурси і забезпечує потреби сім’ї всім необхідним для нормальної її життєдіяльності та відтворення. Крім того, домогосподарства сплачують державі податки. Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та витрат і утворюють бюджет сім’ї.

Джерела за рахунок яких формується дохідна частина:

• доходи, які мають трудове походження: заробітна плата, доходи від індивідуально-трудової та підприємницької діяльності, доходи від особистого підсобного господарства. Сюди відносять і трудову пенсію;

• доходи від власності (рента(орендна плата), проценти на вклади та облігації, дивіденди на акції);

• доходи через суспільні фонди споживання (соціальні пенсії та допомоги, виплати по безробіттю, стипендії, дотації на різні путівки для відпочинку, виплати багатодітним сім’ям, а також наявність елементів або пільгового лікування та освіти населення). У формуванні цього джерела закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім’ї.

Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умовах ринкової економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості та відповідного ассортименту товарів і послуг за доступними для массового споживача цінами. Це одна з найважливіших умов макроекономічної ринкової рівноваги.

Доходи домогосподарств використовуються за різними напрямами. Основні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізори, комп’ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачувані витрати.

Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету у розвинутих країнах можна виявити кілька тенденцій:

• скорочення у доходах питомої ваги коштів, що йдуть на харчування сім’ї.

• зростання витрат із сімейного бюджету на соціально-культурні потреби.

• збільшення заощаджень та нагромаджень, які спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім’ї, організацію власного бізнесу тощо.

Щодо згаданих прогресивних тенденцій, характерних для використання бюджету домогосподарств у розвинутих країнах, то в Україні вони не проявляються.

3. Домогосподарства і держава.

Держава приймає активну участь у фінансовій підтримці домогосподарств, зокрема передбачено ряд програм на державному та регіональному рівнях. В свою чергу, сфера фінансів домашніх господарств забезпечує надходження грошових коштів у загальнодержавний і регіональні (місцеві) бюджети у формі податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також інвестиції в різні цінні папери (інші фінансові активи), емітовані різними державними органами та окремими підприємствами.

Кабінет Міністрів України відповідно до загальнодержавних програм щорічно при підготовці проекту Державного бюджету України передбачає відповідні кошти на підтримку особистих селянських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють особистим селянським господарствам:

• в організації у сільській місцевості кредитних спілок, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів для надання послуг із заготівлі, зберігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, спільного використання технічних і транспортних засобів та соціально-побутового обслуговування;

• в організації діяльності з надання інженерно-технічних, ветеринарних, агрономічних, зоотехнічних та інших послуг;

• у виділенні земельних ділянок єдиним масивом;

• в отриманні кредитів для будівництва житла, господарських будівель і споруд, придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; в організації у сільській місцевості фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства.