3. Транспортування забійних тварин

Перед відправкою тварин на забій їх повинен оглянути лікар ветеринарної медицини. Забою підлягають тільки здорові тварини. В окремих випадках, передбачених відповідними інструкціями і правилами, дозволяється також забій хворих і підозрюваних на захворювання інфекційними хворобами, коли їх м’ясо за передбаченими вимогами, може бути допущеним до вживання з дозволу ветеринарно-санітарної експертизи. Такий забій називається вимушеним. Крім того, забороняється забій тварин на протязі 14 діб після щеплень (або лікування препаратами), а також в деяких інших випадках передбачених вет. законодавством.

Велика рогата худоба, свині та коні повинні бути без навалу і забірковані, на них складається опис з зазначенням виду тварин і номера бірки (тавра).

Через 3 години після годівлі і напування поголів’я зважують, формують гурти (партії) і оформляють відповідні документи:

• ветеринарне свідоцтво встановленої форми з обов’язковим прописом всіх вимог бланку. Приватним власникам може видаватись ветеринарна довідка;

• дорожній журнал при відправці тварин залізницею або гоном, коли на це треба більше доби;

• товарно-транспортна накладна, форма с.-г. (тварини) у 3-х примірниках, з яких один залишається в господарстві, а два вручаються супроводжуючій людині, з них один лишається у м’ясопереробному підприємстві, а другий повертається в господарство з відповідними записами щодо прийнятого поголів’я.

У товарно-транспортну накладну на велику рогату худобу і коней записується кожна голова окремо з відповідним інвентарним номером, статі, віку, живої маси і вгодованості, згідно бухгалтерському обліку. Свині та вівці записуються групами. Вік телят до 2-х років вказується у місяцях. Цей документ підписується керівником і бухгалтером господарства та скріплюється печаткою.

Спосіб та комфортність доставки тварин на м’ясокомбінат (бойню) дуже впливає на якість продукції. На м’ясопереробні підприємства поголів’я доставляється різним транспортом. Забороняється транспортування самоскидами та автомобілями (тракторними прицепами) з металевим кузовом, а також іншими засобами, які не обладнані для зазначених цілей, тобто не повинно бути гострих виступів (гвіздки, проволока), які б травмували шкіряний покрив. Вантаження тварин здійснюється по трапам (естакадам), розміщують їх головою вперед і, як правило, прив’язують. Кузов нарощують бортами і застеляють соломою. Коней розковують, птицю та кролів перевозять у багатоярусних клітках.

При тривалих перевезеннях тварини відчувають нервові та фізичні перевантаження: дія інерційних сил, вібрація, статичні навантаження на кінцівки, перегрів, швидкість обтікання повітря (вітер), переохолодження та ін. В деяких випадках це викликає негативний стан. У свиней часто буває «тепловий удар», у коней – синдром «кольки». У всіх тварин збільшується ритм дихання, пульсу, з’являються судороги м’язів, в наслідок чого знижується імунобіологічна стійкість організму, втрачається жива маса, бувають випадки вимушеного забою. Все це приводить до збитків.

Тваринами притаманний рефлекс самозахисту. Стресове явище негативно впливає на зниження глікогену в м’язах, що впливає на характер і час дозрівання м’яса: рН лишається високим, а стійкість до зберігання понижується, погіршуються органолептичні та смакові показники (аромат). Тому забивати тварин слід тільки після відпочинку (2-3 години) та водопою.

Забороняється перевозити в одному кузові різні види і вікові групи тварин, різної живої маси (бугаїв і телят, свиноматок і поросят). У кузові розміщують таку кількість тварин, щоб вони могли лежати. При температурі повітря понад +25 і –25 °С тварин не возять. Кузови машин обладнують тентами (навісами).

При перевезенні тварин залізницею завдання залишається таким, як і автотранспортом – зберегти живу масу та вгодованість і недопущення захворювання або розповсюдження інфекційних захворювань на шляху транспортування. Для цього використовують спеціальні або звичайні криті вагони, в яких встановлюють годівниці, поїлки (корита). Інвентар, корми, воду і підстилку бажано брати з господарства. Худобу та коней розміщують по довжині вагону на прив’язі, а овець і свиней – безприв’язно. Норма навантаження на 4-х осний вагон (голів): коні – 14-18; ВРХ – 16-24, молодняк – 24-28; вівці та кози – 80-120; свині – 50-80.

Не можна в один вагон розміщати тварин різних видів. Кількість їх залежить від віку і живої маси (тварини повинні мати можливість лягти). Особливу увагу звертають на вентиляцію і приток свіжого повітря. Годують і напувають 2-3 рази на добу. Складання гною роблять в спеціальних місцях і вивантажують на великих станціях. При захворюванні або загибелі тварин викликають лікаря вет. медицини, з дозволу якого можлива їх вивантаження. Доріз на протязі всього маршруту заборонено. На кожну дію складають акт.

Птицю та кролів перевозять в клітках у 4 яруси. Вони повинні бути прибиті до підлоги і між ними слід мати прохід. Іноді обладнують нори. Норма навантаження на 1 вагон (голів): гусей і індиків – 150-200; курей – 1500-2000; качок – 200-250; кролів – до 400.

Для перегону тварин формують гурти по 150-200 голів великої рогатої худоби і коней, а овець – по 800-1000 голів. Швидкість руху – 12-15 км/добу. На маршруті передбачають місця їх годівлі, напування і відпочинку. При цьому забороняється змішувати гурти, змінювати маршрут, переганяти у негоду (-20 та +25 °С), напувати з невизначених джерел.

Водним транспортом тварин перевозять у баржах і судах. Цей вид транспорту найбільш безпечний для перевезення. Норма площі на 1 голову (м²): велика рогата худоба – 2-2,5; вівці та кози – 0,75-1,0; свині – 1-2,5; коні – 2,5-3,0.

Великих тварин прив’язують, дрібних тримають групами, птицю та кролів – у клітках і розміщують на палубах і в трюмах. Вимоги утримання та транспортування такі ж, як і на залізниці.

Повітряним транспортом перевозять тільки цінних тварин та молодняк птиці. Відповідно до діючих правил та технічних умов норми навантаження визначають у кожному конкретному випадку (тип штока). Під час польоту тварин не годують і не напувають (якщо до 6 годин).

Особливу увагу слід приділяти ветеринарно-санітарній обробці транспортних засобів, які розподіляють на 3 категорії:

1 –	ті, в яких перевозили здорових тварин. Їх механічно очищують і дезінфікують. Гній і підстилку використовують як органічні добрива.
2 –	ті, в яких перевозили хворих тварин (туберкульоз, бруцельоз, ящур, рожа, пастереліоз та інші), м’ясо яких можна вживати після відповідної обробки. Гній біотермічно знезаражують, сміття спалюють.
3 –	ті, в яких перевозили хворих тварин (сибірська язва, емкар, сказ, сап, стовбняк, чума та інші), м’ясо яких не можна вживати. Після них все спалюють.

Після прибуття партії забійних тварин ветлікар м’ясопереробного підприємства зобов’язаний провести огляд кожної голови, а при сумнівах щодо їх здоров’я, то і термометрію та зареєструвати показники у спеціальному журналі. Хворих тварин з підвищеною температурою тіла розміщують в ізолятор, а всю групу – в карантинне приміщення.