
- •Дніпропетровський державний аграрний університет в.С. Козир
- •1 . Актуальність, мета і завдання посібника
- •1. Хімічний склад і енергетична цінність різних видів м’яса
- •2. Порівнювальні показники біологічної цінності м’яса, %
- •2. Сировинна база м’ясопереробних підприємств
- •3. Транспортування забійних тварин
- •3. Показники нормального клінічного стану тварин
- •4. Реалізація тварин за живою масою
- •4. Основні вимоги для визначення категорій вгодованості дорослої великої рогатої худоби
- •5. Основні вимоги для визначення категорій вгодованості молодняка
- •6. Основні вимоги до визначення категорій угодованості овець
- •7. Категорії свиней та їх характеристика
- •5. Здача-прийомка тварин за забійною масою
- •8. Середні показники виходу туші великої рогатої худоби різних порід
- •9. Жива маса і забійні показники деяких порід дорослої
- •10. Середні норми забійного виходу (туш і жиру-сирцю), %
- •11. Коефіцієнти кореляції (r) і регресії (r) деяких показників
- •6. Якісні показники оцінки м’яса
- •12. Втрати живої маси тварин в залежності від відстані і
- •13. Норми втрат живої маси тварин при перевезенні спеціалізованим
- •14. Вплив тривалості передзабійної витримки молодняка великої рогатої
- •15. Втрати живої і забійної маси свиней в залежності від тривалості передзабійної голодної витримки
- •16. Вплив різних режимів передзабійної витримки овець на втрати
- •7. Структура і обладнання м’ясопереробних підприємств
- •8. Підйомно-транспортні операції на м’ясопереробних підприємствах
- •На універсальному конвейєрі
- •9. Методи і техніка забою тварин
- •17. Режими оглушення великої рогатої худоби електрострумом
- •Харчової крові
- •18. Склад крові у здорових тварин
- •19. Середній хімічний склад крові
- •10. Технологія і гігієна боєнської обробки туш
- •З туш великої рогатої худоби
- •З туш великої рогатої худоби
- •З туш дрібної рогатої худоби
- •20. Маса і вихід парних шкур бичків у 12-місячному віці
- •21. Морфологічний склад парних шкур бичків у 12-місячному віці
- •22. Співвідношення складу різних відділів шлунку великої рогатої худоби
- •23. Середні нормативи виходу субпродуктів першої і другої категорії
- •11. Обробка м’яса і м’ясопродуктів.
- •11.1. М’ясорізальні машини
- •11.2. Вовчки.
- •11.3. Кутери
- •12. Виробництво ковбас.
- •Концентрованого розсолу
- •Ковбас і сосисок
- •13. Способи і техніка наповнення та формування м’ясопродуктів
- •Техніка безпеки при експлуатації обладнання для наповнення та формування:
- •14. Копчення м’ясних продуктів
- •Література.
- •15. Виробництво м’ясних консерв.
- •Жерстяних банок м’ясом
- •16. Випарювання продуктів забою.
- •Крові гріючою парою
- •З двома конденсаторами
- •17. Сушіння продуктів забою.
- •Розпилюванням
- •18. Висновки і пропозиції
- •Техніка та технологія переробки сільськогосподарських тварин (навчально-методичний посібник для студентів біотехнологічного факультету очної і заочної форм навчання)
16. Випарювання продуктів забою.
Випарюванням називають процес концентрації розчинів за рахунок видалення частини рідини випаровуванням, причому концентрований залишок зберігає рідкий стан. Найбільш ефективно випаровування відбувається при кипінні. На м’ясопереробних підприємствах випарюванню підлягають: кров перед сушінням з метою зменшення витрат пари на сушіння; клейові і желатинові бульйони – для доведення їх до необхідної концентрації; витяжки-екстракти – при одержанні лікувальних препаратів; воду – для одержання дистильованої води, що застосовується при виробництві лікувальних препаратів і ін.
Апарати, в яких відбувається випарювання, називаються випарними, а в комплексі з допоміжним обладнанням (конденсаторами, насосами, регуляторами, конденсаційними горшками і ін.) випарними установками.
Рідина може випаровуватися під вакуумом, при атмосферному тискові або під тиском вищим за атмосферний. В першому і останньому випадках застосовуються щільно закриті, а в другому – відкриті або закриті, з відведенням вторинної пари в атмосферу, апарати.
Випарні установки, що використовуються у м’ясній промисловості:
установки, що працюють без збору конденсату сокової пари;
установки зі збором конденсату сокових парів;
установки зі збором конденсату сокових парів і обов’язковим виключенням змішування конденсату сокових парів з вихідною рідиною.
Перші установки застосовуються при випарюванні крові, клейових, кісткових та желатинових бульйонів і водних екстрактів, другі – для випарювання спиртових екстрактів і треті – при одержанні дистильованої води.
Випарні установки, що працюють без збору конденсату вторинної (сокової) пари застосовуються для випаровування води, конденсат якої не має цінності.
По кількості ступенів випарювання ці установки бувають одно- або багатоступеневими (багатокорпусними). На м’ясопереробних підприємствах користуються установками з кількістю ступенів випарювання не більше трьох.
Кількість ступенів випарювання визначається загальним корисним перепадом температур в установці - ∆t0 і раціонально припустимим перепадом температур, що приходиться на кожну ступінь випарювання, - ∆tр, тобто
Для одержання раціональних умов роботи установок рекомендується щоб ∆tр=8-12ºС, але за специфічними умовами роботи ∆tр може бути менше або більше від цієї різниці.
Однокорпусні випарювальні апарати використовуються для попереднього випарювання крові, що надходить на сушіння. Це обумовлено необхідністю скорочення витрат пари на випаровування води в сушарках та підвищення їх продуктивності за кількістю сухого залишку, одержаного в результаті випаровування однакової кількості води. Випарювання крові пов’язано з її нагріванням, причому перегрівання при випарюванні може призвести до коагуляції крові і псування її білків. Щоб виключити можливу коагуляцію крові (t= 61ºС), випарювання крові слід проводити при температурі набагато нижчій 50ºС, в тонкому шарі і при невеликій різниці температур між теплообмінними середовищами.
Однокорпусна установка для випарювання крові (рис. 43) має випаровувач 1, паровідокремлювач 2, конденсатор 3, насос 4 для відкачування випареної крові, вакуум-насос 5, інжектор 6, регулятор подачі крові в установку 7 та охолоджувач гріючої пари 8.
Кров регулятором 7 подається в нижню частину випаровувача і заповнює трубки на одну третину їх висоти, де за рахунок нагрівання утворюється парорідинна суміш, що виривається у простір над кришкою випаровувача, звідки ця суміш направляється в паровідокремлювач 2, в якому за рахунок обертання суміші відбувається її розділення. Краплі рідкої крові вдаряються в стінки відокремлювача і стікають вниз. Випарена кров по трубі 15 подається у випаровувач для одержання необхідної концентрації крові в результаті випарювання.
По трубі 16 кров необхідної концентрації через насос 4 подається в приймач випареної крові.
Рис. 43. Схема однокорпусної установки для випарювання