5. Свиновідгодівельні ферми

При поголів’ї свиноферм на 100 і 200 відгодівельних свиней в рік кожну виробничу групу тварин розміщають в одній кучі (свинарнику), але в окремих його секціях.

При поголів’ї 300 і 500 відгодівельних свиней на рік (молодняк) їх бажано утримувати в окремих приміщеннях, а всі інші виробничі групи в різних секціях іншого свинарника.

Для свиноматок холостих і перших трьох місяців поросності, відлучених поросят (від 2-до 4-місячного віку) і ремонтного молодняка застосовують вільно-вигульну систему утримання. Для свиноматок четвертого місяця поросності і підсосних свиноматок з поросятами до 2-місячного віку та кнурів-виробників застосовується станково-вигульна система утримання. Для відгодівельного поголів’я застосовують вільно-вигульну систему утримання.

Свинарники для спільного утримання різних груп свиней будуються з 2- або 4-рядним розміщенням групових та індивідуальних станків. Кожна виробнича група свиней утримується в окремій секції свинарника. Норми площі станка на 1 гол.: на свиноматку холосту і легкопоросну

2 м2, на свиноматку з приплодом 7-7,5 м2, для відлучених поросят 0,35 м2, для ремонтних і відгодівельних свиней 0,6-0,7 м2.

Підлога в станках є суцільна дощата або цегляна на теплій основі з дерев’яними щитами, з нахилом не менше 3° в сторону гноєвих лотків.

В стінах свинарників, до яких прилягають вигульні двори відлучених поросят, 150 голів ремонтного молодняка і 50 голів дорос-лих свиней. Низ лазу розміщується на висоті 0,3-0,4 м від рівня покриття вигульного майданчика з влаштуванням пандуса.

У свинарниках обладнують системи опалення, природної та механічної вентиляції для забезпечення оптимального мікроклімату. Згідно зоогігієнічних норм в свинарниках в зимову і перехідні пори року передбачаються такі величини мікроклімату: для кнурів-плідників, свиноматок холостих і легкопоросних - температура 1.4°С, вологість 75%, швидкість руху повітря 0,2 м/с; для поросят-сисунів віком до З тижнів при локальному обігріві без підстилки - температура 32-28 °С, вологість 60%, швидкість руху повітря 0,1 м/с; для ремонтного молодняка - температура 16 °С, вологість 75%, швидкість руху повітря 0,3 м/с; для підсисних свиноматок і для поросят віком 2-4 місяці - температура 18 °С, вологість 70%, швидкість руху повітря 0,2 м/с; для молодняка на відгодівлі (І період)-температура 19°С, вологість 75%, швидкість руху повітря 0,3 м/с; для молодняка на відгодівлі (II період) -температура 16°С, вологість і рух повітря, як в першому періоді.

В літній період температура в зоні розміщення тварин має бути не вища 5-7 °С розрахункової зовнішньої температури повітря, а швидкість руху повітря в 2-3 рази більшою, ніж зимою.

Концентрація вуглекислоти для всіх виробничих груп свиней не більше 0,2%, аміаку до 0,02 мг/л і сірководню до 0,01 мг/л повітря.

Світловий коефіцієнт у маточниках становить 1:10, у приміщеннях для відгодівлі 1:15. При штучному електроосвітленні потужність ламп необхідно брати з розрахунку 2,4-2,6 Вт/м2.

6. Вівцеферми

Ділянка для розміщення вівцеферми повинна відповідати таким вимогам:

• знаходитись від населеного пункту на відстані 500 м;

• мати рельєф, який би давав змогу без значних витрат від¬водити дощові і талі води;

• рівень ґрунтових вод залягає від поверхні фунту не вище 2-2,5 м;

• до ферми повинні прилягати земельні угіддя, які б забезпечили тварин кормами.

Всі вікові і виробничі групи овець можна утримувати в одній кошарі (вівчарні), виходячи з норм площі приміщення на барана-плідника ремонтних баранів і пробників 2,5 м2, на вівцематку з ягнятами 2,0 м: при зимовому окоті і 1,2 м2 при весняному окоті, на молодняк і твариь на відгодівлю 0,8 м2. Вівчарні бажано будувати прямокутної, Г- П-подібної форми в плані шириною 11-18 м. Огороджуючі конструкції вівчарні повинні надійно захищати тварин від атмосферних опадів, протягів, конденсату парів на стінах і стелі, забезпечувати необхідний температурний режим.

Всередині вівчарня розгороджується переносними щитами годівницями на окремі секції відповідно до кількості виробничих груг овець (рис. 6.30.).

Найбільш тепла середня частина вівчарні переобладнується Е тепляк, призначений для окоту і утримання вівцематок з приплодом Загальна площа тепляка повинна вміщати 35% загальної кількост вівцематок на фермі. В тепляку передбачається родильне відділення для окоту вівцематок з розрахунку 15% площі від загальної площ тепляка. В родильному відділенні з переносних щитів влаштовують індивідуальні клітки для окоту вівцематок. Тепляк розгороджують пере¬носними щитами на необхідну кількість індивідуальних кліток-кучок і фупових кліток-оцарків відповідно спочатку для індивідуального, а потім групового утримання вівцематок зі своїм приплодом. По мірі збільшення сакманів оцарки постійно збільшують в розмірах.

Розрахункові коефіцієнти для визначення кількості місць в отарі приймаються за табл. 11.

Таблиця 11

Розрахункові коефіцієнти для визначення кількості місць в отарі

N	Групи тварин	Коефіцієнт для визначення кількості
1	Матки	1,0
2	Барани	0,15-0,25
3	Ремонтний молодняк	0,23-0,25

Вівчарні проектуються прямокутної, Г-подібноїі П-подібної форми. При вівчарнях передбачаються відкриті бази-двори, які примикають до поздовжньої стіни вівчарні, з південної сторони огороджуються глухою загорожею висотою не менше 2 м. Суягних маток утримують у тепляку, який розрахований на 30% загального поголів’я маток. Його обладнують груповими клітками на 8-12 маток з ягнятами із розрахунку Вівчарні не опалюються. Тепловий режим і вологість повітря в них не нормується, але огороджуючі конструкції повинні забезпечувати таку температуру і вологість повітря: для дорослих овець і молодняка, старшого 5 місяців, 4 °С і 70-75% відповідно, для окоту овець 8 °С і 70-75% відповідно. Вентиляцію обладнують з розрахунку обміну повітря не менше 25 м3/год на дорослу вівцю і 10 м3/год для молодняка. Для забезпечення теплового режиму в тепляку доцільно застосовувати інфрачервоні лампи.

Світловий коефіцієнт (відношення площі вікон до підлоги) 1:20-1:25.

Підлога у вівчарні - глиняна і вища на 20 см від рівня горизонту.

З південного боку вівчарні будується зимовий баз. З трьох боків його огороджують стіною, що захищає тварин від вітру в холодну пору року. Висота стіни 1,5-1,7 м. Краще для цього використовувати конструктивний шифер. Підлога в базу глиняна або з твердим покриттям з достатнім ухилом в протилежний бік від вівчарні для стоку води. Площа базу повинна становити на вівцематку 4-5 м2. В зимово-світловий період овець частину часу утримують у базу.

Напувають овець переважно з корит або автонапувалок. Після кожного напування воду з корит необхідно виливати, а корита мити. В місцях розміщення корит роблять тверде покриття. Корита повинні мати висоту 40 см, ширину 35 і фронт поїння на вівцю 25-35 см.

В зимових умовах при наявності електроенергії треба використовувати для напування тварин в базу автонапувалки АГК-5 з розрахунку одна на 200 овець. Добова потреба води на дорослу вівцю 8-10 л, а молодняк-3-4 л.

Вівцеферма призначена для утримання поголів’я овець тонко-рунного чи напівтонкорунного напрямку.

Утримання овець - круглорічне стійлове або пасовищно-стійлове. При утриманні овець проводяться зимові ягніння, дорощування ремонтного молодняка для відновлення власної отари, відгодівля вибракуваного дорослого поголів’я та молодняка поточного року народження. У пасовищний період отара утримується на культурних пасовищах. Ягніння маток проходить у тепляку вівчарні в січні-лютому. Ярок в кількості відповідно до структурного складу та розміру ферми залишають на дорощування та ремонт основного поголів’я, решту молодняка після інтенсивної відгодівлі здають на м’ясо. Щорічне вибракування складає 15%.

Площу на одну голову у секціях приймають: для маток -1,55 м2, для баранів - 2,5 м2, для ремонтного молодняка - 0,7-0,8 м2, на вигульно-кормовому майданчику (двір-баз) - 3,3 м2 на голову. Склад та площі приміщень вівцеферми див. в табл. 12.

Годують овець грубими, соковитими, концентрованими та міне-ральними кормами. Фронт годівлі маток і ремонтного молодняка 0,34-0,38 м, для баранів - 0,4 м на голову. Роздавання кормів може відбуватися за допомогою візка на кінній чи механічній тязі. Подрібнення грубих кормів, силосу та зернофуражу відбувається на пункті переробки корму.

Стрижка овець на фермі проводиться в одній із вівчарень, тимчасово переобладнаній на період стрижки.

Гній з кошари видаляють вручну за допомогою візка на кінній чи механічній тязі, з вигульно-кормових майданчиків - один раз у рік бульдозером.

Таблиця 12

Склад та площі приміщень вівцеферми

№	Приміщення	Норма площі, м2	Призначення приміщень
1	Тепляк з родильним відділенням	За розрахунком	Утримання суягних маток
2	Секції для овець	За розрахунком	Утримання маток, баранів, ремонтного молодняка
3	Приміщення для концкормів та інвентарю	25-30	Для зберігання кормів та інвентаря
4	Веткабінет з аптекою та кладовою деззасобів	12,0	Для зберігання деззасобів і ліків
5	Приміщення персоналу	12,0	Для потреб персоналу
6	Венткамера	18,0	Вентиляція приміщень
7	Електрощитова	6,0
8	Електрокалориферна	12,0	Для підігріву води в зимовий період