Мінімальна ширина проходів у теплицях

№ п/п	Теплиці	Ширина проходів, м
		поперечного	поздовжнього
І	Ґрунтові	0,4	0,8
2	Безґрунтові	-	0,8
3	Стелажні	0,6	0,8

Габарити стелажів у теплицях подані в табл. 6.

Таблиця 6

Габарити стелажів у теплицях

№ п/п	Назва елементу стелажа	Розмір, м
		мінімальний	максимальний
1	Ширина	0,7	1,5
2	Висота стелажа над підлогою	0,8	0,9
3	Висота ветху борта над дном	0,25	0,25

Теплиця, побутові та допоміжні приміщення і житловий будинок фермера утворюють єдиний технологічний блок. Сама теплиця складається з овочевого, розсадного і допоміжного відділень.

Поливання рослин - дощуванням через форсунки дрібного розпилення. Вода із бака, встановленого в розчинному пункті мінеральних добрив, забирається насосом і під тиском подається в систему поливального водопроводу через водонагрівач, де нагрівається до температури 22-25°С. Розчини мінеральних добрив готують у спеціальних баках і подають у мережу поливального водопроводу насосом- дозатором.

Для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин передбачається пересувний оприскувач. Перед спушенням ґрунту в теплицю завозять гній та мінеральні добрива.

3. Бджолоферми

Зараз до бджільництва ставляться як до споживацької галузі, яка дає товарну продукцію. Але, на жаль, майже призабуто місце бджоли в народній традиції. З прадавніх часів пасічницькі ритуали, що яскраво виявлялися на всіх етапах трудового циклу бджоляра, складали органічну частину цілої системи релігійних вірувань українців. Із бджільництвом пов’язані народні уявлення, повір’я, обряди, прикмети, приписи, перестороги, ворожіння, віншування, замовляння, обрядові пісні тощо.

Є згадка про скіфів, які населяли територію сучасної України (V ст. до н.е.), що, як описує старогрецький історик Геродот, вони торгували медом і воском. А за часів Київської Русі було розвинуте борове, тобто лісове бджільництво. “Борть” означає “діра”, “дупло”. Бортити - означає видовбувати отвори в дереві. Права бортників охоронялися законом. Згідно з “Руською правдою” Ярослава Мудрого за псування борті або крадіжки меду накладався великий штраф, а “Литовським статусом” каралося за це смертною карою — стратою.

Наприкінці XVII ст., з початком розвитку промисловості та масового вирубування лісів, з метою врятування від знищення борті і дупла з бджолами спонукало бортників перенести їх з лісів поближче до житла і сконцентрувати на меншій території. З повалених лісорубами бортних дерев вони відпилювали колоди з бортями і перевозили їх на підготовлені місця. Так само вчиняли і з дуплами, в яких гніздилися бджоли. На зміну колодам і дуплянкам прийшло сучасне вуликове рамкове бджільництво [М. Осташевський. Бджільництво - здоров’я, краса, добробут II Золотий Колос. - Львів, 1996. - №1. - С.123-125].

Отже, Україна має довголітню історичну традицію і сприятливі природні умови для раціонального ведення пасічних господарств і одержання продукції бджільництва. Немає жодного сумніву в тому, що розвиток бджільництва не тільки підвищує врожайність сільськогосподарських культур, але й є постачальником цінної продовольчої, оздоровчої та лікувальної продукції, яку сучасна людина прагне споживати як екологічно чистий продукт (табл.. 7). Проте за час земельної реформи ця галузь занепала. Через роздержавлення сільськогосподарських підприємств, пасічні господарства стали меншими за кількістю бджолосімей, перемістившись у дрібні привітні землеволодіння й землекористування. Якщо в особистій власності налічується 4 млн бджолосімей, то у сільськогосподарських спеціалізованих господарствах - лише понад 1 млн].

Таблиця 7