Виробнича забудова фермерських господарств

Головне завдання фермера – отримати більше товарної продукції, вигідно її продати, знизити затрати на виробництво і реалізацію, тобто мати максимально можливий дохід. Для нього необхідно перш за все вибрати правильний напрям спеціалізації, форму ведення господарства та його розміри. Спеціалісти стверджують, що сільське господарство швидше від іншого досягає межі, за якою воно вже перестає бути ефективним. Параметри і форма господарства повинні відображати як об'єктивні (природно-кліматичні), так і суб'єктивні (соціально-економічні та правові) умови й особливості.

Як вже відзначалось в розділі "Генеральний план", під дією основних факторів впливу на організаційио-територіальне формування фермерських господарств в Західній Україні, таких як густонаселеність і малоземелля, та використовуючи досвід історичного минулого регіону, тут довільними є відродження господарств на сімейних засадах.

Щодо визначення параметрів господарства, то, за підрахунками спеціалістів, при виробництві цукрових буряків, зернових, картопі тваринницької продукції розмір ферми при наявності 3-х працездатних членів сім’ї (сім’їна ферма) повинен становити 15-20 гектарів, а овочева ферма може ефективно розвиватися при розмірах від 1до 10 гектарів. Тут доречно нагадати, що середній розмір земельних володінь фермерських господарств на території Західного регіону України становить 10,5 га.

Виходячи з цього, студентам при виборі парамертів та форми веденняфермерського господарства потрібно орієнтуватись на те, шо:

• розмір землеволодіння господарства має бути в межах від 15 до20 га (при виробництві цукрових буряків, зернових, картоплі, тваринницької продукції);

• розмір землеволодіння господарства при вирощуванні овочів має бути в межах від 2 до 10 га;

• форма ведення господарства – сімейного типу.

При визначенні специлізації господарства необхідно використовувати досвід розвинутих в аграрному аспекті країн, зокрема, США, де процес галузевої спеціалізації виробництва сільськогосподарської продукції і переробки безперервно продовжується регіональною і внутрігосподарською спеціалізацією. В Україні на даний час велика кількість господарств, де поряд з головним напрямком спеціалізації вимушені утримувати птицю, м'ясну і молочну худобу, вирощувати овочі для власних потреб, що значно зменшує продуктивність основного виробництва. Тому фермерське господарство для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва має спеціалізуватися па випуску одного виду продукції, як виняток, можливе допоміжне виробництво (вирощування кормових культур при тваринницькому, зернових – при виробничо-комерційному напрямку господарства і т.д.).

При проектуванні виробничої забудови фермерського господарства та житлово-виробничого двору в цілому необхідно закладати черговість і послідовність зведення будівель і споруд:

• перша черга – будівлі і споруди основного виробництва та допоміжні;

• друга черга – житловий будинок та споруди переробного виробництва;

• третя черга – торгово-комерційні будівлі і споруди.

Враховуючи історичні, соціальні, економічні та екологічні особливості розвитку сільського господарства Західного регіону України, зокрема густоту населення, рівень забезпеченості землею, її продуктивність, а також досвід перших років господарювання, студентам пропонується така тематика проектування селянських (фермерських) господарств для курсового проектування (табл. 1):