Житло фермера

Під впливом нових соціально-економічних умов, зі створенням фермерських господарств, появою на селі нової людини-фермера, господаря, власника виникає потреба запропонувати йому проектні і теоретичні розробки житлових будинків, які б відповідали вимогам сучасного житла товаровиробника сільськогосподарської продукції .

Вивчаючи досвід будівництва житла фермера в розвинутих країнах Європи та наявний на даний час вітчизняний, виходячи з організації житлово-виробничого комплексу фермерського господарства, можна зробити висновок, що житло фермера, крім загальноприйнятих вимог, яким має відповідати житло взагалі, має свої, тільки йому характерні риси.

Житло фермера, на відміну від житла селянина, крім його основної функції – проживання сім’ї та часткового ведення підсобного господарства, виконує ряд не менш важливих функцій, а саме це місце основної виробничої, торгово-комерційної та бізнесової діяльності.Від поєднання всіх функціональних елементів житла та господарського двору, знайдення їх оптимальних величин та взаєморозміщення, у великій мірі залежить успіх фермерського господарства.

Особлива увага з давніх часів в Україні зверталась на вибір місця під забудову житлового будинку. Характерною особливість розміщення житлового будинку на території садиби, є розміщення таким чином, щоб найбільша кількість вікон виходила на південь, південний схід, південний захід. Вибір місця під будівництво фермерського будинку ускладнюється тим, що він розміщується на території виробничо-господарського двору і всіма своїми функціональними зонами і окремими приміщеннями повинен мати безпосередній зв’язок з відповідними зонами фермерського господарства.

Будинок фермера, який займає центральне місце у житловій зоні, може бути окремою будівлею або зблокований з невеличким магазином-кафе, коли господар, крім основної виробничої діяльності, веде торгово-комерційний бізнес. Поєднання житлового будинку з торгово-комерційним приміщенням або будівництвом окремого магазину-кафе на території господарства в Україні не дістало широкого розповсюдження, але з проведенням аграрної реформи сільськогосподарська продукція, яку виробляє селянин, в тому числі фермер, стає товаром, що змусить її виробників займатись торгово-бізнесовою діяльністю для отримання більших прибутків.

Житлова зона або житлово-комерційна зона господарського двору фермерського господарства у свою чергу поділяється на сектори: житловий сектор, де розміщується будинок; торгово-комерційний сектор, де розміщується магазин-кафе; сектор для відпочинку членів сім’ї фермера з елементами благоустрою для відпочинку і розваг (рис. 7).

Благоустрій житлової зони, на якій розміщений житловий будинок фермера, є невід’ємною частиною благоустрою виробничо-господарського двору селянського господарства. Вирішення благоустрою навколишньої території житлового будинку в першу чергу має забезпечити всіма необхідними елементами нормальне функціонування сім’ї фермера, її щоденне проживання та відпочинок. «Житло – має надавати людині всі щоденні радості буття», – говорить Ле Корбюз’є в проекті «Променистого міста». На території житлової зони відповідно до функціонального призначення виконується певний обсяг робіт з благоустрою, а саме: асфальтуються проїзди, замащуються пішохідні доріжки, насаджуються дерева та кущі,встановлюються малі архітектурні форми. Водогін, каналізація, електрифікація, радіо- та телефонізація житлового будинку виконується у комплексі відповідних робіт виробничо-господарського двору, підключення до загальнофермерських мереж. З метою економії теплопостачання виконується автономно. Газифікація від існуючої з населеного пункту або від біогазової установки ферми.

При вирішенні архітектурно-планувальної структури житла фермера необхідно чітко розділяти будинок на функціональні зона. При цьому можуть бути виділені такі основні групи приміщень:

1) спальні кімнати;

2) приміщення загальні, для всієї сім’ї;

3) приміщення управлінсько-бізнесової діяльності;

4) приміщення відпочинку та допоміжні.

Схему функціонально взаємозв'язку приміщень фермерського житла зображено на рис.8.

Першу групу приміщень – спальню, розвинуті ванні кімнати, при них гардеробні – потрібно розміщувати ізольовано від інших, бажано на другому поверсі будинку. Приміщення загальні для всієї сім’ї – вітальні, загальна кімната і кухні, їдальні, туалетні – розміщують, як правило, на першому поверсі, при цьому на головний фасад орієнтують вітальню і загальну кімнату, а їдальню, кухню з коморою розміщують так, щоб вони мала зручний зв'язок з допоміжними приміщеннями будинку, торгово-комерційними приміщеннями магазину-кафе та господарським двором. Третю групу приміщень – бібліотеку, кабінет, офіс власника господарства, який може бути виділений окремим приміщенням або суміщеним з кабінетом – розміщують в окремо виділеній зоні, яка має зручний зв'язок з парадною частиною будинку, торгово-комерційними приміщеннями та господарським двором. До приміщень відпочинку та допоміжних належать сауна, більярдна, пральня, котельня, гараж, майстрня, комора. Ці приміщення в основному розміщуються в цокольному поверсі, вони повинні мати зручний зв'язок з вітальнею та кухонним блоком.

Житловий будинок фермера, як правило, проектується з двома входами, не враховуючи можливого зв'язку з торгово-комерційними приміщеннями зональної кімнати із зоною відпочинку та садом.

Для забезпечення нормальних умов проживання сім’ї фермера, бізнесової діяльності та управління господарством голови ферми, враховуючи естетично-художні смаки та вимоги до побуту сільських жителів, забезпечення нормальної інсоляції, аерації приміщень, а також враховуючи фактор економії (тепло, електроенергія), основні житлові кімнати та приміщення необхідно виконувати: вітальня – 20-1-30 м²; загальна кімната – 20+30 м²; спальня для дорослих – 18+24 м²; спальна на одного члена сім’ї – 12+І6.м²; кухня – 12 м², їдальня –12 м²; кабінет – 9+12 м², бібліотека – 9+12 м². Тамбур, веранда, допоміжні приміщення, санвузли – згідно з технологічними та архітектурно-естетичними вимогами. Висота праміщень: першого та другого поверхів, де розміщуються житлові кімнати – 2.7+3 м, цокольного поверху, де розміщуються допоміжні приміщення, –2.2+2.5м.

Вирішення інтер'єру житлових приміщень будинку фермера як середовища проживання нової людини на селі – власника, бізнесмена вимагає нових підходів, як житла селянина – має свої традиції. Оскільки архітектура житлового середовища організовує життя сім’ї, то вона стає символічною основою її єдності, при цьому їй присутнє не тільки інтимне, але й колективне, національне "Традиційно хата – це колиска українського народу. В ній жили і вмирали цілі покоління… " – говорить Архип Данилюк. Середовище для проживання в різні епохи, в різних культурах характеризувалось завжди одними й тими ж властивостям: теплотою, затишком, комфортом, відчуттям рідного дому, батьківської хати, батьківщини. В історичиому розвитку формоутворення житлового середовища матеріальні елементи існування піднялись до рівня духовного. Дослідження істориків, філологів символічного значення елементів предметво-просторового середовища – від невеликої деталі до цілого поселення показують, що кожна річ, крім своїх утилітарних і декоративних функцій, завдяки свимволічним, сакральним вченням, є частиною міфологічної уяви людини про навколишнє середовище, всесвіт і своє місце в ньому. Крім своїх основних функцій – створення зручностей для відпочинку, збереження різних речей і оздоблення, – предмети в інтер’єрі мали символічне значення. Наприклад, стіл був символов єдності і міцності родини. Піч з вогнем у хаті – річ найбільш родинна, з нею завжди пов'язували непорушність родини.

Одне з найважливіших завдань, яке необхідно вирішити при проектуванні інтер'єру житлового середовища селянського (фермерського) будинку, є відродження "традиційного способу життя", як його називають соціологи, зруйнованого промисловою революцією, без якого неможливе відродження традиційного побуту сільського жителя. Разом з тим при вирішенні інтер'єру потрібно не забувати про відповідність його сучасним вимогам, нормам і технологіям. Виконання в загальній кімнаті каміна, який символізує піч в українській хаті, стелі в приміщеннях з виділенням дерев’яних сволоків, застосування традицінного орнаменту в кольоровому оздобленні – ось одні з небагатьох елементів, які в поєднанні з новими оздоблюваними та конструктивними матеріалами, такими як столярні вироби із деревопластмас, теплі підлоги, вбудовані меблі, кольорові шпалери, розмаїті керамічні плитки, дають можливість відтворити традиційне житлове середовище селянина і разом з тим створити сучасний інтер'єр будинку.

Для компактного розміщення всіх приміщень необхідних для проживання, відпочинку сім’ї фермера, та організації трудової і бізнесової діяльності голови господарства, нормального їх функціонування, враховуючи фактори впливу на формування житлового середовища, житловий будинок фермера, як відзначалось вище, найбільш доцільно проектувати дво- та триповерховими. В оздобленні фасаду будинку застосовують як традиційні будівельні матеріали (природний камінь, дерево), так і сучасні (металочерепицю. найрізноманітніші водостійкі кольорові фарби, пластмаса та керамічні плитки). Важливим є застосування у сільському житловому будівництві облегшених архітектурно-конструктивних елементів, таких як стінові панелі і плити перекриття, які все більше проникають на ринок будівельних матеріалів у зв'язку з освоєнням будіндустрією «нових технологій», що, в свою чергу, скоротить термін будівництва, принесе значний економічний ефект при зведенні та експлуатації житла.

Народне будівництво завжди розвивалось шляхом відбору кращих прикладів та методом повторення їх у подальшому будівництві, що призвело в свою чергу до досить ковсервативних поглядів забудовників. У народі виробилась звичка будувати хату, "як у сусіда", в крайньому разі – не гіршу. В даній ситуації на архітекторів випадає особлива місія – кращими прикладами проектних пропозицій, зведення житлових будинків викликати зацікавленість широких мас сучасною архітектурою, а також застосуванням нових матеріалів та технологій виховувати у селянина нові естетичні та художні смаки і уподобання без чого неможливе виховання дійсного господаря-власника та відродження сільського господарства.