МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до розробки курсового проекту на тему:
«Житлово-виробничий комплекс
фермерського господарства»
для студентів спеціальності 6.060102
„ Архітектура будівель і споруд"
Львів 2012
Рекомендовано до друку
методичною комісією
факультету будівництва та архітектури
Протокол № 8 від 27.04.2012 р.
Укладач: кандидат архітектури Степанюк А.В.,
Відповідальний за випуск: професор Серветник С.М.
Рецензенти: Габрель М.М., доктор технічних наук,
Професор, зав. Кафедри архітектурного проектування інституту архітектури ну “Львівська політехніка” Гнідець р.Б., кандидат архітектури доцент інституту архітектури ну “Львівська політехніка”
Редактор: Д.Митякинська
Коректор: Д.Дончак
© Львівський національний аграрний університет, 2012 р.
ВСТУП
Верховна Рада України прийнявши постанову "Про земельну реформу" 18 грудня 1990 року, започаткувала фермерський рух в Україні. Фермерські господарства є найбільш поширеною формою господарювання у всіх розвинутих в аграрному аспекті країнах світу. Беручи до уваги споконвічний потяг українського селянина до землі, така форма господарювання почала набувати поширення і в нашій державі. Так, з 1990 року на значній частині земель запасу (близько 6.3 млн.га) в Україні організовано понад 35 тисяч фермерських господарств. Українському селянинові з прадавніх часів притаманне приватне ведення господарства, яке було основною ознакою господарських форм, що насильно піддавались трансформації у період колективізації та концентрації сільського виробництва. Створення фермерських господарств, збільшення розмірів земельних наділів та приватизація присадибних ділянок показує, що ведення особистого підсобного і господарства селянином, який відчув себе власником, має великі перспективи. Сьогодні приватні власники, володіючи третиною землі, виробляють більш ніж половину основної продукції сільського господарства.
З появою на селі нової людини - господаря, власника, а також зі створенням фермерських господарств виникає потреба запропонувати їм теоретичні і проектні розробки нових виробничих сільськогосподарських підприємств. Нові об'єкти сільського будівництва, якими є фермерські господарства, зокрема, їх житлово-виробничі комплекси мають відрізнятися від тих, які до цього часу проектували архітектори і зводили будівельники на селі. Ці об'єкти повинні відповідати сучасним вимогам і технологіям при будівництві і експлуатації, а також задовольняти зростаючі естетично-художні смаки сільського жителя, важливим при цьому є відродження традиційного укладу життя на селі, зруйнованого колгоспно-кооперативним виробництвом, без якого неможливе відродження сільського господарства.
Метою курсового проекту є ознайомлення студентів з основними принципами організації фермерських господарств, проектуванням їх житлово-виробничих комплексів, традиціями і новими методами зведення виробничих сільськогосподарських підприємств .
Методичні рекомендації розроблені згідно з чинною програмою з дисципліни "Архітектурне проектування" за спеціальністю 6.06010201 Архітектура будівель і споруд.
Фермерське господарство як нова організаційно-правова форма аграрного виробництва
Створення фермерських господарств проводиться, відповідно до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 22 червня 1993 року. Селянські (фермерські) господарства, як і інші нові організаційно-правові форми господарювання, які з'явилися в Україні внаслідок проведення аграрної реформи, створюються на засадах приватної власності. При цьому вироблена сільськогосподарська продукція господарем - власником, яким став селянин на землі, є товаром, а виробник його для успішного функціонування господарства має стати конкурентоспроможним у ринковому середовищі. Для цього йому потрібно, крім нарощування сільськогосподарської продукції, створювати власне переробне підприємство, налагоджувати власну (фірмову) торгівлю, максимально залучати інвестиції для реструктуризації виробництва.
Досвід зарубіжних країн засвідчує, що фермерські господарства, в тому числі сімейні і родинні, об'єднуються у різні кооперативи, в першу чергу, кредитні, агросервісні, заготівельні, переробні, збутові. Враховуючи те, що всі ці спільні риси організаційно виробничої діяльності фермерських господарств характерні усім країнам світу, незалежно від природно-кліматичних умов, розміру земельних володінь, можна зробити висновок, що така форма об'єднань буде розвиватись і в нашій країні.
Фермерське господарство, яке створене і функціонує на засадах приватної власності, якому притаманні всі властивості товаровиробника, а це, як вище згадувалось, виробництво, переробка і реалізація, має, на відміну від інших сільськогосподарських підприємств, ще одну характерну йому властивість – воно є місцем проживання сім’ї фермера. Виходячи з цього, його житлово-виробничий двір є багатофункціональним комплексом будівель і споруд, який складається з відмінних, але взаємопов'язаних між собою частин: житлової, виробничої, переробки і реалізації (торгово-комерційної). До фермерського гсподарства входять також аграрні території, як технологічна основа виробничої діяльності і як природне навколишнє середовище, в якому знаходяться і функціонують перші складові (частини) фермерського господарства (Рис.1).
Екологічна рівновага і цілісність природно-архітектурного ансамблю всіх складових фермерських господарств – запорука того, що вони займуть належне місце в планувальних структурах сільських поселень, стануть органічною частиною ландшафту, архітектурно-плакувальної композиції українського селі, особливість якого завжди була візуальна єдність з навколишнім середовищем.