Аналіз строку корисного використання нематеріальних активів

Показник	Строк корисного використання (років)											Разом
	1	2	3	4	5	6	7	8		10	більше 10
НА, тис. грн	-	690		-	3100	400	900	38	-	-	740	5868
% до підсумку	-	11,8	-	-	52,8	6,8	15,3	0,7	-	-	12,6	100

• міжнародному;

• загальнонаціональному;

• галузевому;

• регіональному.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи за ступенем ліквідності й ризику повинні бути оцінені як високоліквідні, слабко ліквідні й неліквідні. У цілому вкладення капіталу в нематеріальні активи належить до неліквідних, тобто їх ре-алізованість нижче реалізованості оборотних активів. Тому при необгрунтованому збільшенні нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується. Знижу­ються показники ліквідності, знижується фондовіддача поза­оборотних активів і сповільнюється оборот усього капіталу підприємства.

Зростання нематеріальних активів неминуче призводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. У ре­зультаті погіршуються показники забезпеченості підприєм­ства оборотними коштами. Фінансові потреби покриваються за рахунок позикових і додатково притягнутих джерел, що створює фінансову напругу й викликає труднощі у фінансу­ванні поточної операційної діяльності підприємства.

Нематеріальні активи здобуваються з метою одержання економічного ефекту від їхнього використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг. Тому розра­хунок ефективності використання нематеріальних активів ви­магає комплексного підходу:

1. Ефект від придбання підприємством права використан­ня запатентованого виробничого досвіду й знань, а також «ноу-хау» можуть бути визначені тільки за результатами ре­алізації продукції.

2. Ефективність придбання ліцензій залежить також від розмірів одноразових платежів за них, від строків фінансуван­ня й розміру капітальних вкладень підприємства у виробничі та інші нестатки, поточних витрат, пов'язаних з виготовлен­ням і збутом ліцензованої продукції.

Розрахунок економічного ефекту (Е) використання лі­цензій й «ноу-хау» за період Т здійснюється за формулою:

Е = , (4.1)

де: Т — період використання ліцензії;

R_і — вартісна оцінка результату використання ліцензійної технології в і-тому році;

S_i — витрати, пов'язані з використанням ліцензійної тех­нології в і-тому році;

r — ставка дисконтування (приведення різночасних вит­рат до порівнянного за часом виду). Для розрахунків можна використати:

□ середньорічну ставку банківського відсотка;

□ середньорічну норму прибутку або ін.

Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складають­ся з:

• платежів за право користування ліцензіями, здійснюва­них у формі одноразових або періодичних фіксованих (поушальних) платежів;

• або платежів у формі відрахувань із прибутку чи обсягу реалізації ліцензійної продукції (у формі роялті);

□ поточних витрат на виробництво й збут ліцензійної про­дукції.

Тому що витрати підприємства розподілені в часі, виникає необхідність фінансового обґрунтування вибору форми пла­тежів. Витрати майбутніх періодів дисконтуються й призводяться до початкового періоду платежів. Порівняння витрат, пов'язаних з виплатою роялті й поушальних платежів, здійснюється за формулою:

Е_с = , (4.2)

де: Е_с — порівняльний ефект від вибору поушальної форми оплати замість роялті за період Т;

Δt — різниця у витратах на оплату ліцензій року t по поушальній формі й формі роялті;

r — ставка дисконтування;

Т — термін дії угоди, років.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається в загальних результатах господарської діяль­ності:

□ зниженні витрат на виробництво;

□ збільшенні обсягів збуту продукції; □ збільшенні прибутку;

□ підвищенні платоспроможності;

□ підвищенні стабільності фінансового стану.

Основним принципом управління динамікою нематері­альних активів є: у динаміці темпи зростання виторгу від ре­алізації продукції або прибутку повинні випереджати темпи зростання нематеріальних активів.

Основний показник оцінки нематеріальних активів — прибутковість, що оцінюється за формулою:

r = , (4.3)

де: r — прибутковість (рентабельність) нематеріальних активів;

P — прибуток від реалізації;

VB — середня за період вартість нематеріальних активів.

За допомогою методів факторного моделювання формула матиме такий вигляд:

r = , (4.4)

де N — обсяг продажів (виторг від реалізації продукції, робіт, послуг);

— рентабельність продажів (profit margin);

— фондовіддача за період.

Тоді аналіз ефективності нематеріальних активів зводиться в табл. 4.4.

Показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді покращилися. Прибутковість ви­росла на 20,3%. Основними факторами зростання прибутко­вості є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності продажів. Кількісний вплив цих факторів може бути визначений методом ланцюгових підста­новок або іншим методом факторного аналізу.

Таблиця 4.4