Тема 11. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

1. Економічна сутність інвестицій підприємства.

2. Класифікація інвестицій.

3. Джерела фінансування інвестицій.

4. Оцінка вартості реальних інвестицій.

5. Оцінка вартості фінансових інвестицій.

Згідно з Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 р. під інвестиціями розуміються всі види майно­вих й інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Таким чином, інвестиції — це витрати матеріалів, праці й фінансових ресурсів підприємства, спрямовані на розширене відтворення позаоборотних активів з метою досягнення стра­тегічних завдань підприємства.

Види інвестицій прийнято підрозділяти на кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери; нерухоме май­но; майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом п іншими видами інтелектуальних цінностей; сукупність технічних, технологічних, комерційних й інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого дос­віду, необхідного для організації того або іншого виду вироб­ництва, але не запатентованого ("ноу-хау"); права користу­вання землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права й інші цінності.

Відносно об'єктів вкладення інвестиції підрозділяються на реальні інвестиції, або вкладення коштів у матеріальні (бу­динки, споруди, устаткування й т.ін.) і нематеріальні активи (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково-технічні й проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмні за­соби й т.ін.), а також фінансові інвестиції, або вкладення коштів у різні фінансові інструменти — цінні папери, депози­ти, цільові банківські вклади.

За характером участі в інвестиційному процесі інвестиції підрозділяються на:

□ прямі, що припускають особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування й вкладенні коштів, при цьому інвестор безпосередньо залучений в усі стадії інвестиційного циклу, включаючи передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об'єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції;

□ непрямі, здійснювані через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди й компанії) що акумулюють і розміщають на свій розсуд найбільш ефективним чином фінансові кошти.

Відтворення засобів виробництва може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:

□ нове будівництво, або будівництво підприємств, бу­динків, споруд, здійснюване на нових площадках і за раніше затвердженим проектом;

□ розширення діючого підприємства — будівництво других і наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, будівництво но­вих або розширення існуючих цехів з метою збільшення виробничої потужності;

□ реконструкція діючого підприємства — здійснення за єдиним проектом повного або часткового переустатку­вання й перебудови виробництв із заміною морально застарілого й фізично зношеного устаткування з метою зміни профілю, випуску нової продукції;

□ технічне переозброєння — комплекс заходів, спрямова­них на підвищення техніко-економічного рівня вироб­ництва окремих цехів, виробництв, дільниць.

Процес інвестування прийнято реалізовувати за допомо­гою розробки й наступного виконання інвестиційного проекту.

Слідом за бізнес-ідеєю проекту необхідно визначитися з тим, яким складом й обсягом коштів (основних й оборотних) можна реалізувати цю ідею, тобто, коротше кажучи, що не­обхідно купити, щоб реалізувати проект. Потім необхідно відповісти на інше не менш важливе питання: де взяти гроші, щоб придбати необхідні основні й оборотні кошти. Нарешті, варто проаналізувати, як будуть працювати витрачені гроші, тобто яка буде віддача від інвестування зібраної суми коштів у придбані основні кошти. Важливість останнього питання найбільш істотна, тому що, якщо підприємство змогло зібрати деяку суму грошей, у нього може існувати альтернативна мож­ливість інвестування цих грошей, і треба бути твердо впевне­ним у тому, що обраний інвестиційний проект найбільш ефек­тивний.

Виходячи з вищевикладеної логіки, весь інвестиційний аналіз варто розділити на три послідовних блоки:

1. У становлення інвестиційних потреб проекту.

2.Вибір і пошук джерел фінансування й визначення вар­тості залученого капіталу.

3.Прогноз фінансової віддачі від інвестиційного проекту у вигляді грошових потоків й оцінка ефективності інвес­тиційного проекту шляхом порівняння прогнозованих грошо­вих потоків з вихідним обсягом інвестицій.

Всі інвестиційні потреби підприємства можна підрозділи­ ти на три групи:

□ прямі інвестиції;

• супутні інвестиції;

• інвестування виконання НДР.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать інвестиції в ос­новні кошти (матеріальні й нематеріальні активи) і оборотні кошти.

Інвестиції в основні кошти включають:

• придбання (або виготовлення) нового обладнання, включаючи витрати на його доставку, установку й пуск;

• модернізацію діючого устаткування;

• будівництво й реконструкцію будинків і споруд;

• технологічні пристрої, що забезпечують роботу устаткування;

• нове технологічне оснащення й модернізація наявного устаткування.

Інвестиції в оборотні кошти припускають забезпечення:

• нових і додаткових запасів основних і допоміжних ма­теріалів;

• нових і додаткових запасів готової продукції;

• збільшення рахунків дебіторів.

Необхідність подібних інвестицій полягає в тому, що при збільшенні обсягу виробництва товарів, як правило, автома­тично повинні бути збільшені товарно-матеріальні запаси си­ровини для комплектації елементів і готової продукції. Крім того, через збільшення обсягу виробництва й продажів збіль­шується дебіторська заборгованість підприємства. Все це — активні статті балансу, і позитивне збільшення цих статей по­винно бути фінансоване додатковими джерелами.

Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані із придбанням нової технології (патенту або ліцензії) і торго­вельної марки.

Супутніми інвестиціями є вкладення в об'єкти, зв'язані територіально й функціонально із прямим об'єктом:

□ вкладення в об'єкти, безпосередньо технологічно не пов'язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередачі, каналізація, і т.ін.)

□ вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвес­тиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.

Інвестиції в НДР забезпечують і супроводжують проект. Це, насамперед, матеріальні кошти (устаткування, стенди, комп'ютери й різноманітні прилади), необхідні для проведення передпроектних досліджень, а також оборотні кошти, не­обхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності НДІ або вузу за замовленням підприємства.

Загальний обсяг інвестицій — це сума всіх інвестиційних витрат: прямих інвестицій, що супроводжують інвестиції, інвестиції у НДР.

Вся сукупність інвестиційних потреб оформляється у ви­гляді спеціального план-графіка потоку інвестицій, приклад якого представлений у табл. 11.1.

Таблиця 11.1