Приклад аналізу джерел капіталу підприємства

Джерело капіталу	На початок року		На кінець року		Зміни, (+, –)
	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %
1	2	3	4	5	6	7
УСЬОГО ДЖЕРЕЛ	35723	100	89174	100	+53454	155,2
1. Власний капітал	30700	85,9	77868	87,3	+47168	153,6
1.1. Статутний капітал	825	2,7	825	1,1	-	-
1.2. Резервний капітал	1600	5,2	-	-	-1600	100
1.3. Додатковий, інший додат­ковий капітал, нерозподіле­ний прибуток	28275	92,1	77042	98,9	+48767	172,5
2. Позиковий капітал	5020	14,1	11306	12,7	+6268	125,2
2.1. Довгострокові кредити	-	-	-	-	-	-
2.2. Короткостроко­ві кредити	800	15,9	4370	38,7	+3570	446,2
2.3. Кредиторська заборгованість	4220	84,1	6936	61,3	+2716	64,4

На кінець року КН = 87,3%. Цей коефіцієнт характеризує співвідношення інтересів власників підприємства й власни­ків акцій, кредиторів. Бажано підтримувати цей коефіцієнт на

досить високому рівні. Це дає можливість забезпечувати стабільну структуру капіталу. Саме цій структурі віддають пе­ревагу інвестори й кредитори. Однак це положення не безу­мовне, тому що в деяких країнах (Японія) рівень позикових джерел істотно перевищує власні. У теорії й практиці питання оптимального співвідношення власного й позикового капіталу не має однозначного значення. Кожне підприємство визначає його у взаємозв'язку зі структурою основного й оборотного капіталу, швидкістю оборотності оборотних коштів й іншими показниками:

К_ф = ∙ 100 , (5.4)

де: К_ф — коефіцієнт фінансування;

ВК — власний капітал підприємства;

ПК — позиковий капітал підприємства.

Коефіцієнт фінансування показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових. Якщо К_ф < 100, існує небезпека непла­тоспроможності й нерідко утруднюється можливість одержан­ня кредиту.

Особливу увагу при оцінці структури джерел майна підприємства необхідно приділити способу їхнього розміщен­ня в активі. У цьому проявляється нерозривний зв'язок аналізу пасивної й активної частин балансу.

Тому що власні кошти підприємства обмежені, джере­лом додаткового фінансування стає позиковий капітал. У ре­зультаті виникає ефект спіралі, кожен виток якої погіршує поточну платоспроможність підприємства, тому що в умовах значного відволікання коштів з обороту платоспроможність досягається за рахунок частини, що залишилася, працюючо­го капіталу (коштів в обороті). Тенденція до зростання іммобілізованих коштів робить це завдання усе більш важ­ким.

Приклад. Проаналізувати два підприємства:

ПІДПРИЄМСТВО А
Актив		Пасив
Основні кошти	60	Власний капітал	55
Поточні активи	40	Короткострокові позики	45
Валюта балансу	100	Валюта балансу	100
ПІДПРИЄМСТВО Б
Актив		Пасив
Основні кошти	30	Власний капітал	65
Незавершене виробництво	30	Короткострокові позики	35
Витрати майбутніх періодів	5
Готова продукція.	14
Дебіторська заборгованість	20
Кошти	1
Валюта балансу	100	Валюта балансу	100

ПІДПРИЄМСТВО А — небезпечний, хоча й найпоши­реніший спосіб розміщення коштів, наслідком якого є вкрай важке фінансове становище.

ПІДПРИЄМСТВО Б - (Основні кошти + Незавершене виробництво + Майбутній період. = 65). Отже, при сформо­ваній структурі розміщення коштів в активі навіть настільки значне перевищення власного капіталу над позиковим може виявитися небезпечним. Можливо, щоб забезпечити фінансо­ву стабільність цього підприємства, частку позикових коштів потрібно скоротити.

На структуру безпосередньо впливає період обороту коштів. Підприємство, швидкість обороту коштів у якого вища, може мати більшу частку позикових джерел у сукупних паси­вах без загрози для власної платоспроможності й без збільшен­ня ризику для кредиторів, тому що підприємству з високою оборотністю капіталу легше забезпечити приплив коштів й, отже, розрахуватися за своїми обов'язками. Тому такі підпри­ємства більш привабливі для інвесторів і кредиторів.

Особливе значення при оцінці раціональної структури джерел коштів має співвідношення тривалості виробничо-ко­мерційного циклу й строку погашення кредиторської заборго­ваності. Чим більший період виробничо-комерційний цикл обслуговується капіталом кредитора, тим менша частка влас­ного капіталу може бути в підприємства.

До основних показників, що характеризують структуру джерел капіталу, відносяться:

— коефіцієнт незалежності;

• коефіцієнт фінансової стабільності;

• коефіцієнт фінансування:

К_Н = ∙ 100 , (5.5)

де: К_Н — коефіцієнт незалежності;

ВБ — валюта балансу.

К_ф.с. = ∙ 100 , (5.6)

де К_ф.с. — коефіцієнт фінансової стабільності;

ДПК — довгостроковий позиковий капітал підприємства.

Цей коефіцієнт показує питому вагу тих джерел фінансу­вання, що підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

Ще один фактор, що впливає на співвідношення власних і позикових коштів, — структура витрат підприємства. Чим більша величина постійних витрат у собівартості продукції, тим вищий ризик неплатоспроможності підприємства, якщо з якихось причин його доходи падають, отже, підприємства, у яких питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат значна, повинні мати більший обсяг власного капіталу.

Існує підхід, що встановлює залежність між власним капі­талом і критичним обсягом (передбачається, що ніхто крім власників не надає капітал). Чим вище критичний обсяг, тим вищий власний капітал:

, (5.7)

де: ВК_Т — теоретична величина власного капіталу;

П — сукупні пасиви;

V_K — критичний обсяг реалізації;

V — обсяг реалізації за період.

Отже:

ВК_Т = . (5.8)

Таким чином, якщо в балансі відбитий власний капітал у сумі ВК, не рівному ВК_Т, то якщо ВК більше ВК_Т, тобто в умо­вах сформованого співвідношення доходів і витрат частка власного капіталу занадто мала, а сама структура капіталу не­безпечна для кредиторів.

Далі переходимо до аналізу змін у складі власного й пози­кового капіталу.

Аналіз власного капіталу необхідно починати з оцінки структури й складу за даними балансу й розшифровок.

При аналізі статутного капіталу насамперед оцінюємо по­вноту його формування, з'ясовуючи, хто із засновників не ви­конав своїх зобов'язань по внеску в статутний капітал. Інфор­мація про величину заборгованості учасників по їхніх внесках відбита в пасиві балансу (рядок «Неоплачений капітал»). То­му для обґрунтованої оцінки співвідношення власних і пози­кових коштів, частки власного капіталу в сукупних пасивах необхідно виключати суми по статті «Неоплачений капітал».

При аналізі статутного капіталу необхідно знати:

• його склад;

• наявність вилученого капіталу в складі статутного капіталу;

• причини й цілі його виникнення;

• присутність у складі активів власних акцій, викуплених в акціонерів, і ціль викупу.

При аналізі нерозподіленого прибутку підприємства варто оцінити зміну його частки в загальному обсязі власного капіталу. Тенденція до зниження цього показника може свідчити про падіння ділової активності й, отже, повинна ста­ти предметом особливої уваги.

Приклад. Підприємство придбало виробничі запаси в січні за 1000000 грн і відпускає їх у виробництво в березні. Якщо тривалість виробництва невелика, то вже в березні перша го­това продукція надійде на склад, і, припустимо, що у квітні продукція буде відвантажена покупцеві, а в травні на поточ­ний рахунок підприємства надійдуть кошти. Отриманий при­буток буде розподілений між бюджетом і підприємством. Тоді на відшкодування виробничих ресурсів у підприємства зали­шиться сума, рівна виторгу за винятком сум використання прибутку. Однак у травні вартість того ж обсягу виробничих запасів складе не 1000000 грн, а значно більше. Так, при щомісячній інфляції 2%, вартість виробничих запасів у травні складе 1082000 грн.

У цих умовах без додаткового залучення коштів підприємство виявиться не в змозі відновити свій виробничо-комерційний цикл навіть на рівні діяльності минулого періоду. Як наслідок, підприємству доведеться скоротити об­сяг тривалості або звернутися в банк за кредитом.

Скорочення обсягу виробництва, мабуть, призведе до зменшення виторгу від реалізації продукції. Оскільки розрив між вартістю запасів, що направляються на виробництво, і вартістю придбаних цих же запасів для поновлення виробни­чо-комерційного циклу скоротиться, підприємство буде зму­шене або знову скорочувати обсяг виробництва, або відкласти платежі за своїми обов'язками — частіше й те й інше одночас­но. Подібна тенденція розвитку підприємства неминуче при­зведе його до банкрутства.

Таким чином, в умовах інфляції, тривалого періоду оборо­ту коштів, високих процентних ставок, умовою виживання підприємства є першочерговий напрямок прибутку на попов­нення оборотних коштів.

Аналіз складу, структури й динаміки позикових коштів починаємо із з'ясування ролі довгострокових і короткостроко­вих кредитів у діяльності підприємства. Наявність у складі джерел довгострокових позикових коштів — явище позитивне, тому що дозволяє мати у своєму розпорядженні притягнуті кошти тривалий час.

Зміну в структурі короткострокових зобов'язань проводи­мо в аналітичному виді (табл. 5.2).

Таблиця 5.2