Тема 5. Аналіз джерел формування капіталу підприємства

1. Завдання аналізу й види фінансування.

1. Аналіз наявності, складу й структури джерел форму­вання капіталу.

2. Аналіз джерел формування основного капіталу.

3. Аналіз джерел формування оборотного капіталу.

4. Аналіз кредиторської заборгованості.

Метою аналізу формування капіталу є оцінка фінансового ризику. Для досягнення цієї мети в процесі аналізу вивчаються:

□ джерела капіталу;

□ його склад по видах, надійності й терміновості; □ структура капіталу;

□ рівень самофінансування.

Виділяємо такі основні ознаки класифікації видів фінан­сування:

□ форма залученого капіталу; а походження капіталу;

□ правове положення капіталовласників (форма власності). За формою залученого капіталу розрізняємо:

□ кошти;

□ майнові внески.

За походженням капіталу:

□ фінансування, здійснюване із внутрішніх джерел; □ фінансування із зовнішніх джерел.

За правовим положенням капіталовласників:

□ фінансування за рахунок власного капіталу;

□ фінансування за рахунок позикового капіталу. Загальне подання про види фінансування представлено на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Види фінансування

У процесі аналізу вивчаємо рівень самофінансування, то­му що він є одним з індикаторів фінансової стабільності.

Частка самофінансування (К_сф) визначається за формулою:

К_сф = , (5.1)

де А — сума амортизаційних відрахувань;

Ф_р — резервний фонд, створений за рахунок чистого при­бутку;

Ф_н — фонд нагромадження;

Ф_п.о. — фонд поповнення власних оборотних коштів;

І — загальна сума інвестицій.

Зростання частки самофінансування свідчить про зміц­нення фінансової незалежності підприємства від ринку.

Крім короткострокових джерел формування капіталу для фінансування підприємства використовуються:

□ кредити фінансових компаній, які надаються за умови наявності забезпечення й за більш високою процентною ставкою, ніж банківський кредит;

□ комерційні папери — короткострокові незабезпечені век­селі, виписані суб'єктом господарювання з гарною репу­тацією;

□ продаж дебіторських заборгованостей (факторинг);

□ лізинг.

При виборі типу джерел фінансування необхідно аналізу­вати вартість залученого капіталу, тому що кращим є наймен­ша його вартість. Вартість залученого капіталу розраховуємо на підставі середніх даних про суму витрат по залучених кош­тах і сумі боргу.

Наприклад по кредитах:

В_К% = , (5.2)

де: В_к% — вартість короткострокового кредиту, %;

В_к — сума відсотків по кредиту, грн;

М_к — мобілізовані кошти за рахунок отриманого кредиту, грн.

Суму відсотків по кредиту визначаємо на базі даних про процентну ставку, закладену в кредитному договорі, й номі­нальній сумі кредиту.

Приклад. Підприємство уклало договір на одержання ко­роткострокового кредиту в сумі 100 тис. грн під 64% річних строком на 3 місяці. Потрібно й забезпечення в розмірі 20% від суми кредиту, що залишається як застава в банку й вноситься на депозитний рахунок. Тоді розрахунок суми коштів, мобілі­зованих за рахунок кредиту:

1)Номінальна сума кредиту — 100 тис. грн.

2)Сума відсотків по кредиту = = 16 тис. грн.

3) Забезпечення, внесене на депозитний рахунок, = = 20 тис. грн.

4) Сума коштів, мобілізованих за рахунок отриманого кредиту, = 100 – 16 –

– 20 = 64 тис. грн.

Тоді,

С_К% = = 56% .

Якщо страхування кредиту проводиться за рахунок пози­чальника, то варто врахувати й цю суму.

Розрахувавши вартість можливих фінансових альтерна­тив, проводимо їхнє порівняння й вибираємо найбільш деше­вий варіант.

Як джерела довгострокового фінансування, крім кредитів байку й фінансових компаній, можуть використовуватися:

□ заставні, видані у вигляді простих векселів;

□ облігації, що випускаються у вигляді довгострокових зо­бов'язань;

□ акції.

У результатах аналізу структури джерел капіталу не­обхідно показати, на якому переважно капіталі працює підприємство — власному або позиковому, чи має у собі сфор­мована структура капіталу великий ризик для інвесторів, чи сприятлива вона для ефективного його використання. Для більшої наочності складемо таблицю 5.1.

Розглянута структура капіталу не несе в собі великого ри­зику для інвесторів, тому що підприємство працює переважно на власному капіталі, що до того ж значно зросло. Для підприємств функціонуючих в умовах розвинених ринкових відносин, нормальним положенням, яке забезпечує стабіль­ний стан фінансів в очах інвесторів і кредиторів, уважається співвідношення власних джерел до загальної їхньої суми на рівні 60%, тобто

К_Н = ∙ 100, % . (5.3)

Таблиця 5.1