145

1. Визначте поняття цивільного процесуального права. Охарактеризуйте предмет, метод I систему цивільного процесуального права.

У структурі права прийнято виокремлювати 2 великих блоки: право матеріальне і право процесуальне. Всередині цих блоків традиційно розрізняють матеріальні або процесуальні галузі права. Цивільне процесуальне право також характеризується своїм предметом і методом правового регулювання.

Предмет цивільного процесу в дуже спрощеному вигляді можна визначити як сукупність суспільних відносин, що виникають у зв'язку із розглядом цивільних спорів і регулюються нормами цивільного процесуального права. Однак це питання потребує детальнішого дослідження, пов'язаного з тим, що у науці цивільного процесуального права цивільний процес розуміється в широкому і вузькому значеннях.

Ідея широкого розуміння цивільного процесу виникла у 60-х рр. XX ст. і полягала у тому, що предметом цивільного процесуального права є діяльність всіх державних і громадських органів (і організацій) із захисту суб'єктивних прав і законних інтересів1. Дискусія, що виникла потім, поділила науковців на 2 табори: одні з них підтримали ідею широкого розуміння цивільного процесу М.Б. Зейдера (П.Ф. Єлісейкин, I.A. Жеруоліс, Г.Л. Оськіна та інші), інші проти неї активно заперечували (М.І. Авдєєнко, М.А. Гурвич, А.Ф. H.A. Чечіна, М.С. Шакарян, К.С. Юдельсон та інші). Однак перемогла у цій дискусії друга точка зору, відповідно до якої предметом цивільного процесуального права є діяльність суду зі здійснення правосуддя у цивільних справах.

Але і в сучасній доктрині висловлюються нові аргументи на користь широкого розуміння цивільного процесу (Г.Л. Осокіна), відповідно до яких природа процесу не повинна розглядатися як така, що походить від природи органа, а має розглядатися як така, що походить від характеру матеріального права, що застосовується судом.

Цивільне процесуальне право — це сукупність норм і принципів, що встановлюють процедуру розгляду і розв'язання цивільних справ при здійсненні правосуддя у судах. Ці процесуальні норми повністю регулюють всі процесуальні дії та діяльність учасників цивільного процесу. На відміну від предмету цивільного процесуального права, предмет цивільного процесу співпадає з предметом судового захисту. Цивільний процес, таким чином, розуміється, насамперед, як порядок судового розгляду і розв'язання цивільних справ, встановлений нормами цивільного процесуального права.

Предмет цивільного процесу — це спірне (або юридично невизначене) матеріальне правовідношення.

Цивільний процес (судочинство) — це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок, який опосередковує захист цивільних прав і законних інтересів суб'єктів, за допомогою якого реалізуються норми матеріального права.Судочинство у цивільних справах здійснюється у певній процесуальній формі, яка визначена законом. Цивільна процесуальна форма має велике значення у встановленні певного стандарту юрисдикції, який, з одного боку, надає певних гарантій правомірного розв'язання справи, а з іншого — створює для суду умови, що дозволяють правильно застосувати матеріальні та процесуальні норми, а відтак — винести обґрунтоване і законне рішення у справі.

Стадії цивільного процесу — це складові частини єдиного цивільного процесу (судочинства), що характеризуються спільністю найближчої процесуальної мети, що мають специфічний зміст і відповідне процесуальне оформлення.

Виокремлюють такі стадії цивільного процесу:

1) порушення цивільної справи у суді;

2) провадження у справі до судового розгляду;

3) розгляд справи по суті у суді першої інстанції;

4) провадження у апеляційній інстанції;

5) провадження у касаційній інстанції;

6) розгляд справи Верховним Судом України;

7) провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами;

8) виконавче провадження.

Метод правового регулювання, характерний для цивільного процесуального права, визначений двома обставинами: з одного боку, виникнення цивільного процесу, його розвиток, перехід з однієї стадії в іншу залежить від волі заінтересованих осіб; з іншого боку — обов'язковим і вирішальним суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин є суд, що приймає від імені держави владне рішення, яке у необхідних випадках підлягає примусовому виконанню.

Ця специфіка відображає способи впливу цивільного процесуального права на регульовані відносини, обумовлює своєрідність його принципів. Виходячи із цього, метод цивільного процесуального права можна визначити як диспозитивно-імперативний

Імперативні основи методу цивільного процесуального права проявляються в наступному:

— процесуальні норми забезпечують чільне положення суду як органу влади;

— у якості основних юридичних фактів виступають владні про¬цесуальні дії суду;

— цивільне процесуальне право забезпечує суду право контролю за діями сторін;

— цивільний процес ґрунтується на суворо визначеному проце¬суальному порядку здійснення правосуддя — цивільній процесуальній формі.

Диспозитивні основи проявляються в основному в наступному:

— рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захисту своїх прав і інтересів;

— свобода використання цих прав. Суб'єкти цивільного про¬цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права;

— система гарантій прав суб'єктів цивільного процесу.

Система цивільного процесуального права складається з 2 частин: Загальної та Особливої.

Загальна частина цивільного процесуального права об'єднує норми, які є визначальними, основними для всієї галузі цивільного процесуального права і які встановлюють: завдання цивільного судочинства, право на звернення до суду за судовим захистом, склад учасників, систему захисту їх процесуальних прав, компетенцію суду, основні принципи цивільного процесуального права, склад суду, порядок відкриття провадження у справі, провадження до судового розгляду, порядок вирішення питань судом, поняття і види доказів, судові строки тощо.

Особлива частина цивільного процесуального права об'єднує норми, що регулюють провадження в суді першої інстанції, перегляд судових рішень і ухвал у апеляційному і касаційному порядку, а також перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України, виконання судових рішень, здійснення судового контролю тощо.