6. Сучасна українська кримінологія: стан, проблеми і завдання

Кожна наука має розвиватися на певних організаційних заса­дах. В Україні організація та координація наукових досліджень у галузі держави і права покладена на Академію правових наук. Для здійснення цієї функції в Академії утворені координаційні бюро з кожної галузі юридичної науки. Своєю організаційно-коорди­наційною діяльністю вони охоплюють всі наукові установи, вищі навчальні заклади, де ведуться наукові дослідження у галузі дер­жави і права, незалежно від відомчого підпорядкування цих уста­нов та закладів. Так визначено Указом Президента України про утворення Академії правових наук, а також її Статутом, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України.

Серед наявних координаційних бюро є й Координаційне бюро з проблем кримінології, яке у 2002 р. розробило і схвалило Концеп­цію розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Цей документ опублікований в Інформаційному бюлетені, який видає Координаційне бюро з проблем кримінології. Концепція визначила: 1) сучасні ключові проблеми кримінологічної науки і практики, з якими вони вступили у XXI ст.; 2) основні проблеми і завдання кримінології, які визначені на основі прогнозних перед­бачень розвитку кришнологічної обстановки в країні на початку XXI ст.; 3) потреби і завдання розвитку та самоудосконалення кримінологічної науки.

Концепцією до основних проблем української кримінології на перше десятиріччя XXI ст. віднесені такі.

На передбачуваний період основною дляукраїнської кримі­нології залишається проблема злочинності. У цій проблемі визначальними, принаймні на найближчі декілька років, будуть не- Щфішені на сьогодні проблеми забезпечення адекватного уявлення про сутність та розміри в Україні злочинності, насампе­ред організованої, а також у сфері економіки та системах управління, корупції, «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом, транснаціональної злочинності

Потребують більш глибокого розроблення та сучасного осмислення проблеми особи злочинця, детермінації та ме­ханізму злочинних проявів

Однією з актуальних на прогнозований період має стати про­блема співвідношення та взаємозв’язку злочинних проявів і некриміналізованої (фонової) поведінки (алкоголізм, нарко- магія, відсутність певних занять і місця проживання тощо)* запобігання криміналізації цієї поведінки й поширення її обумов­люючого впливу на злочинність.

На значно вищий якісний рівень має бути підняте наукове визначення проблем причин і умов злочинності та злочинних проявів. Ці проблеми потребують, насамперед, сучасного теоре- іичного осмислення, методологічного спрямування, чіткого розмежування стосовно злочинності як соціального феномену та злочинних проявів.

7. Поняття злочинності .

Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Виникнення злочинності було пов'язане з розпадом первіс­ного суспільства та створенням держави. Це явище зумовлю­валося розпадом суспільства на класи, появою приватної влас­ності та виникненням пов'язаних іх цим соціально-економіч­них суперечностей.

Уперше в історії людства клас рабовласників не тільки встановив бажані та вигідні для себе порядки, але й енергійно їх захищав, застосовуючи суворі заходи покарання до поруш­ників законів.

Беручи визначення злочинності за основу, необхідно роз­глянути ознаки злочинності з метою більш детального розкрит­тя змісту поняття "злочинність".

Злочинність -явище негативне, що завдає шкоди суспіль­ству загалом, так і конкретним його членам зокрема. Одночасно деякими мислителями ставилося під сумнів таке потрактування. Проте біди, що їх злочинність несе людям, навряд чи дозволяють говорити про неї інакше, ніж як про негативне явище³⁷.

Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві.

3. Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає,що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людствата разом із суспільними відносинами змінювались поняттязлочинного та незлочинного.

Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

Злочинність має кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" -дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміна-лізація тих або тих діянь впливає на всі її показники.