47. Політичні інтереси і злочинність.

.особа політичного злочинця – це сукупність соціально значущих властивостей особистості, які утворилися у процесі її громадської або політичної роботи і які обумовлюють використання нею досягнення політичних цілей коштів, осуджуваних з позиції чинного національного і/або міжнародного кримінального законодавства.

Для дослідження особистості політичного злочинця слід виділити однорідні групи цілей і мотивів скоєння політичних злочинів, куди вказується у деяких роботах, присвячених вивченню особистості політичного злочинця чи їх окремих видів. Так,Салахова А.І., виділяє що з них: 1) придбання влади; 2) збереження влади; 3) зміцнення влади; 4) розподіл влади; 5) втрата влади; 6) створення нової незалежної держави чи автономної території у рамках держави; 7) зміна зовнішніх чи внутрішніх кордонів національної держави чи групи держав; 8) національна, расова, етнічна чи релігійна нетерпимість; 9) нетерпимість до політичного інакомисленню; 10) зміна системи управління у державі; 11) припинення політичноїдеятельности.[3]

На думку професора Дьякова С.В. та інших кримінологів, найчастіше зустрічаються мотивами політичних злочинів є невдоволення проведеної чинним урядом політикою, та образа на органи структурі державної влади за допущену несправедливість (мниму чиреальную)[4].

Справді, здебільшого стосовно діяльності радянської держави друга категорія осіб ("ворогів народу") – скоріш жертви політичних репресій, ніж політичні злочинці. Це першу чергу належить до осіб, судимим за антирадянську агітацію і пропаганду, особисто не підтримували більшовицький політичний режим і більшовицьку (комуністичну), а наступному соціалістичну, "єдино вірну", ідеологію.

Дослідження особистості політичного злочинця було би повним, якщо б ми не розглянули питання про співвідношення цієї категорії злочинців зобщеуголовними злочинцями. Для кримінології цікаві такі характерні риси особистості політичного злочинця:

1) політичний злочинець не приховує свого намір зробити політичне злочин зізнається у тому публічно, тоді якобщеуголовний, зазвичай, приховує свої наміри України і заперечує скоєння злочину;

2) політичний злочинець заперечує легітимність порушуваних їм норм, тоді як звичайний злочинець визнає це у принципі;

3) політичний злочинець має на меті зміни встановлених у державі та суспільство норм правничий та моралі, тоді як звичайний злочинець таких цілей не переслідує;

4) політичний злочинець діє безкорисливо, а звичайний злочинець переслідує егоїстичний інтерес.

Головним і обов'язковим ознакою політичного злочинця є політичнецелеполагание злочинну діяльність і/або її політична мотивація.

Принципова різниця у тому, що у ідеалі "політичний злочинець" чи діє у інтересах частині суспільства, зазіхаючи на інтереси правлячої політичної еліти (політичну партію, соціальної групи чи політичного клану). Тож частині населення він – політичний злочинець, а інший – жертва політичного режиму.Общеуголовний злочинець, зазвичай, робить злочин, яке осуджується в усіх прошарках нашого суспільства та тому викликає в них співчуття та співчуття.

Продовжуючи розмірковування про особистості політичного злочинця, слід пам'ятати, що не і ні в всіх злочинців виявляються зазначені ознаки повному обсязі. У одних вони виявляються частково, в інших можуть виявлятися взагалі.

Існують перехідні періоди у політичних злочинців вже з стану до іншого, вже з виду на другий. Можливі переходи з загальнокримінальних злочинців до політичних і, навпаки, з політичних – вобщеуголовние. ">Перерождение" чи перетворення загальнокримінальних злочинців до політичних може статися по-різному і з різних причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. Однак у вона найчастішеобщеуголовние злочинці спочатку будують свою злочинну кар'єру, набувають капітал (фінансові, матеріальні, інформаційні й інші ресурси), а потім уже потім легітимно чи нелегітимно пробираються у політичну сферу життєдіяльності суспільства.