
- •Відносно самостійні розділи кримінології
- •4. Система кримінології
- •5. Історія розвитку кримінологічної науки в Україні (до 1991 року).
- •6. Сучасна українська кримінологія: стан, проблеми і завдання
- •7. Поняття злочинності .
- •8. Кількісні ознаки злочинності.
- •9. Якісні ознаки злочинності.
- •11. Глобальна картина насильницької злочинності в світі.
- •12. Глобальна картина майнової злочинності в світі.
- •13. Глобальна картина призонізації населення в світі
- •14.. Рівень, структура і динаміка злочинності в Україні.
- •15.. Географія злочинності в Україні
- •16. Сучасний стан злочинності не повнолітніх в україні
- •17.Географія злочинності неповнолітніх Україні
- •18. Причини злочинності неповнолітніх в Україні
- •19. Сучасний стан насильницької злочинності
- •20. Георафія насильницької злочинності
- •21. Причини насильницької злочинності в Україні.
- •22. Сучасний стан корисливої злочинності в Україні.
- •24. Причини корисливої злочинності в Україні.
- •25. Сучасний стан необережної злочинності в Україні.
- •27. Причини необережної злочинності.
- •28. Сучасний стан організованої злочинності в Україні.
- •29. Географія організованої злочинності в Україні.
- •30. Причини організованої злочинності в Україні.
- •31. Сучасний стан економічної злочинності в Україні.
- •2. Кримінально-правова класифікація злочинів у сфері економіки.
- •32. Географія економічної злочинності в Україні
- •33. Причини економічних злочинів в Україні
- •34. Сучасний стан наркозлочинності в Україні
- •35. Географія наркозлочинності в Україні.
- •36. Причини наркозлочинності в Україні.
- •II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :
- •37. Сучасний стан рецидивної злочинності в Україні
- •38. Географія рецидивної злочинності в Україні
- •39. Причини рецидивної злочинності в Україні
- •40. Сучасний стан екологічної злочинності в Україні.
- •41. Географія екологічної злочинності в Україні.
- •42. Причини екологічної злочинності в Україні.
- •2. Детермінанти екологічної злочинності.
- •43. Причинність злочинності як центральна проблема кримінології.
- •44. Причини злочинності в Україні та світі.
- •47. Політичні інтереси і злочинність.
- •48. Соціально-психологічні проблеми і злочинність.
- •50. Самодетермінація злочинності.
- •51. Особистістість Злочинця як центральна проблема кримінології.
- •52. Структура особистості злочинця.
- •53. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця
- •54. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця
- •55. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця
- •56.Умовна класифікація і типологія злочинців.
- •57. Поняття механізму злочинної поведінки
- •58. Мотивація злочину у механізмізлочинної поведінки
- •59. Роль конкретної ситуації в механізмі злочинів
- •60. Планування злочину в механізмі злочинної поведінки.
- •61. Вчинення злочину в механізмі злочинної поведінки.
- •62. Поняття кримінологічної інформації і види.
- •63. Джерелами кримінологічної інформації поняття і види.
- •64.Кримінологічний аналіз поняття мета.
- •65. Сутність програми криміналістичного дослідження.
- •66.Статистичні методи криміналістичного дослідження.
- •67.Вибірковий метод в кримінології.
- •68. Соціологічні методи кримінологічних досліджень.
- •69.Інші методи криміналістичних досліджень.
- •70.Соціальні наслідки злочинності поняття і види.
- •71.Жертви злочинів: поняття та види
- •72. Характеристика складових «ціни» злочинності
- •73. Українські реалії «ціни» злочинності.
- •74. Поняття та види кримінологічного прогнозування.
- •76. Прогнозування індивідуальної поведінки та його методи.
- •77.Прогнозування суспільно-небезпечної поведінки і криміналізація діянь
- •79.Заходи протидії злочинності.
- •80. Президент України як суб’єкт протидії злочинності.
- •81. Органи місцевого самоврядування як суб’єкт протидії злочинності.
- •82. Судові органи як суб.Єкт протидії злочинності.
- •83.Органи прокуратури як суб.Єкт протидії злочинності.
- •84. Служба безпеки України як суб'єкт протидії злочинності.
- •85. Органи юстиції як суб'єкт протидії злочинності.
- •86.Органи і Установи, що виконують покарання, як суб'єкт протидії злочинності.
- •87. Органи внутрішніх справ як суб'єкт протидії злочинності.
- •89. Методологія та методика кримінологічної експертизи.
- •90. Правове регулювання кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.
- •91. Організація запровадження та проведення кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.
29. Географія організованої злочинності в Україні.
Кримінологічна характеристика організованої злочинності в Україні з перших років її незалежності не відрізнялась усталеністю. Окрім того, її облік був недосконалим з багатьох усім відомих причин. Тому в подальшому в нашому підручнику кримінологічна характеристика цього різновиду злочинності буде приведена за останні 4 роки.
Так, наприклад, у 2003 р. судовими органами країни було розглянуто 816 кримінальних справ, за злочинами, вчиненими організованими групами, та 25 справ — злочинними організаціями. Всього 841 кримінальна справа. Засуджено 1071 чоловік.
У 2004 р. приблизно така картина: було розглянуто 653 кримінальних справи, засуджено 1 279 чоловік.
Дані про виявлені організовані групи та злочинні організації у 2006 і 2007 рр., надані департаментом інформаційних технологій МВС України, показано у таблиці.
Т а б л и ц я Кримінологічна характеристика організованої злочинності Роки 2006 р. 2007 р.
Виявлено організованих груп і злочинних організацій, з них: 466 420 загальнокримінальної спрямованості 305 268 економічної спрямованості 161 152 з корумпованими зв’язками 26 13 з міжнародними зв’язками 28 29 у сфері зовнішньоекономічної діяльності 7 7 у фінансово-кредитній системі 50 61 у сфері приватизації 7 6 у паливно-енергетичному комплексі 14 13 у системі АПК 17 11 у металургійній промисловості 4 3 сформовані на етнічній основі 6 12 Тривалість дії ОГ і ЗО До одного року 356 307 До двох років 75 70 Від 3-х до 6-ти років 32 41 Більше 6-ти років 3 2 Виявлено осіб, які вчинили злочини у складі ОГ і ЗО 1754 1628 Як повідомлялося у пресі, серед осіб, які втягнуті в орбіту організованої злочинності, зустрічаються люди: зрілого і молодого віку; значно матеріально забезпечені; ділки тіньової економіки; кримінальні авторитети; чиновники-хабарники; безчесні працівники контролюючих і правоохоронних органів; колишні війсковослужбовці, які вибились з правоохоронних органів; безробітні спеціалісти-виробники; валютчики; контрабандисти; люди високої кваліфікації, які обіймають відповідальні посади в апараті управління і мають широкі ділові зв’язки та ін.
Що ж стосується їх морального обличчя, то для них характерні такі риси, як правовий нігілізм, неповноцінна правосвідомість, відкидання морально-соціальних цінностей, поглинаюче прагнення до збагачення.
Викликає тривогу політизація вітчизняної організованої злочинності. Її організатори і керівники мають на меті розширити не тільки свою економічну, а й політичну владу шляхом проникнення в ешелони влади з тим, щоб там були «свої люди», щоб певні політичні структури лобіювали їхні інтереси.
Наскільки ознаки організованості, визначені чинним КК, відо-бражають об'єктивні властивості (критерії) та вплинули на пра-вильне і «без сумнівів» розуміння поняття «організованості», а звідси й на правильне віднесення за останньою ознакою злочинів, вчинених організованими групами, до сукупності «організована злочинність» свідчать такі дані. Розглянемо спочатку дані про реєстрацію груп, вчинених ними злочинів, які віднесені до фено-мену «організована злочинність», та осіб, що вчинили ці злочини, після прийняття Закону від ЗО червня 1993 p., до і після прийнят¬тя Кодексу 2001.
Аналіз даних статистики тривалий час створював враження про масштабну активну боротьбу з організованою злочинністю. У період до введення у дію КК 2001 р. щороку реєструвалося до 1 000, а після того — близько 700 організованих злочинних груп. Лише в 2005 році цей показник знизився до 551 (на 20,7 % проти 2004 p.), а у 2006 р. - до 466 (на 15,4 % проти 2005 p.). Хочеться сподіватися, що названі зміни стали результатом упорядкування реєстрації злочинних груп як організованих, а не послаблення ак-тивності у боротьбі з ними. До 2004 р. динаміка реєстрації злочинів, як вчинених організованими злочинними групами, по-вторювала цю тенденцію: до 2001 р. близько 7 000 злочинів реєст-рувалося кожен рік, потім їх кількість поступово скорочувалася (до 5 582 у 2004 p.). Проте у 2005 p., незважаючи на зменшення кількості зареєстрованих ОПГ, кількість зареєстрованих вчинених ними злочинів зросла до 7 741 (на 38,7 %), що могло свідчити про більш активне виявлення багатоепізодних груп. Але у 2006 р. цей показник різко (на 48,6 %) впав. Динаміка кількості осіб, викритих за вчинення зазначених злочинів, лише до 2004 р. повторювала на-звану тенденцію — їх кількість зменшувалася щороку. У 2005 р. вона порушилася: злочинів організованих груп було виявлено значно більше (на 38,7 %), а кількість осіб, виявлених за їх вчинення, змен¬шилася (на 22,4 % проти 2004 p.), що без додаткового дослідження пояснити неможливо. Проте у 2006 р. зменшилася і кількість зло¬чинів, вчинених організованими групами (на 48,6 %), і кількість осіб, що їх вчинили (на 21,0 %). Звернемо увагу, що всі наведені по¬казники організованої злочинності в Україні у перерахунку на кількість населення значно перевищують показники інших євро¬пейських країн, причому деяких — на кілька порядків.
Для з'ясування змісту та внутрішніх тенденцій сукупності «організована злочинність», у тому числі складових останньої, за рахунок яких відбувалися наведені зміни у динаміці її показників, розглянемо дані статистики за формою, що існує в МВС для виз¬начення видової структури організованої злочинності