Розлади рухово-вольової сфери

Розлади рухово-вольової сфери мають важливе діагностичне значення, бо виявляються вже у початкових стадіях психічних за­хворювань. Вони відрізняються надзвичайною розмаїтістю, вияв­лення їх вимагає великої спостережливості. Нерідко зовнішній вигляд хворого, характер його міміки, особливості рухів допома­гають правильно встановити діагноз.

Для кататонічних розладів, найбільш виражених при шизофре­нії, характерне порушення рухово-вольових функцій. До них нале­жать стереотипні рухи (наприклад, постійне потирання рук, похи­тування головою чи постукування ребром долоні по столу), нега­тивізм (патологічна впертість, опір у відповідь на будь-яке прохан­ня), симптом повітряної подушки (рис. 26) (наявність порожнього простору між подушкою і головою хворого, який лежить у ліжку), застигання у химерних позах. Характерні гримасування, незвичне напруження лобних м'язів -7 симптом брів (безвідносно до змісту бесіди брови хворого ніби у-подиві піднімаються вгору) ; симптом хоботка (рис. 27) (губи трубочкою, «хоботком» витягнуті вперед), наслідувальні дії — ехолалія (повторювання чужої мови), ехомі- мія (повторювання чужої міміки), ехопраксїя (повторювання по­бачених дій); парамімічщ реакції (весела витівка з думним облич­чям); симптом автоматичного підкорення, який полягає у тому, що, виконуючи прохання зробити якийсь рух, хворий повторює його багато разів протягом тривалого часу.

Рис. 26. Симптом повітряної подушки при кататонічній формі шизофренії.

Рис. 27. Симптом хоботка при катато­нічній формі шизофренії.

До кататонічних розладів належать також синдроми катато- нічного ступору і збудження.

Кататонічний ступор характеризується загальною загальмова- ністю, відсутністю рухів. Хворий застигає у якійсь позі, часто не­зручній, відмовляється від їжі. Спостерігається симптом воскової гнучкості, який полягає в тому, що хворий довго перебуває в поло­женні, якого йому надає лікар. Наприклад, якщо хворому підняти руку, він залишатиметься певний час у цій позі, хоч йому вона ду­же незручна. При цьому м'язовий тонус або знижений (в'ялий сту­пор), або підвищений. Обличчя амімічне, через відмову від їжі хворого доводиться годувати з рук або через зонд. Хворі негати- вістичні. Розрізняють активний і пасивний негативізм. При актив­ному негативізмі дії хворого протилежні тим, які йому пропонують, а при пасивному він просто не виконує те, що від нього вимагають. Нерідко у стані кататонічного ступору хворі здатні на імпульсивні вчинки, що відзначаються невмотивованістю, короткочасністю, не­сподіваністю виникнення і закінчення, після чого хворий знову упа­дає в ступорозний стан.

Кататонічне збудження характеризується невмотивованістю, неадекватністю ситуації, безцільністю. Хворі роблять стереотипні рухи, гримасують, ехолалічно повторюють почуті слова чи ехоп- раксично, зовсім безглуздо копіюють рухи присутніх у приміщенні. Мова їх беззмістовна, розірвана.

Синдроми ступору спостерігаються і при інших захворюваннях. Так, депресивний ступор нерідко трапляється при циркулярній та інволюційній депресії. Хворі загальмовані, байдужі до того, що відбувається навколо, мислення в них різко загальмоване. Облич­чя скорботне. Іноді на фоні депресивного ступору виникає стан го­строго рухового збудження, що супроводжується вибухом туги (меланхолічний раптус). У цьому стані хворі завдають собі тяж­ких тілесних ушкоджень, здійснюють суїцидальні вчинки.

Психогенний ступор зовні схожий на депресивний і завжди пов'язаний з глибокою психогенною депресією. Однак при психо­генному ступорі хворі не такі байдужі до навколишнього, як при

депресивному. У їх міміці, вегета­тивних реакціях знаходить відо­браження психогенно травмуюча ситуація. Так, почувши розмову про обставини, які спричинилися до його захворювання, хворий у стані психогенного ступору реагуе на це емоційно яскраво: червоніє, блідне, плаче.

Маніакальне збудження зде­більшого спостерігається при ма­ніакальній фазі циркулярного психозу. Хворі збуджені, багато­слівні, мало сплять. Через підви­щену мовну активність у них за­хрипає голос. Маніакальні хворі легко включаються у будь-яку діяльність, планують безліч справ, але нічого не доводять до кінця, бо постійно відвертають свою ува­гу на щось інше.

Гебефренне збудження (рис. 28) спостерігається при шизофре­нії. Хворі пустотливі, гримасують, їхні рухи вигадливі, манірні, поза неприродна. Характерна емоційна неадекватність, парадок­сальність — вони безпричинно сміються або плачуть. їхня мова беззмістовна, слова часто вживаються недоречно, переінакшу­ються.

До рухових розладів належать також судорожні припадки.

Типовий епілептичний судорожний припадок починається з аури. Виявлення аури дуже різноманітні: мерехтіння в очах, поява у полі зору якихось іскор, цяток, спіралей, що світяться (зорова аура); неприємні відчуття у шлунку, серці (вісцеральна аура) то­що. Потім настає тонічна фаза припадку (рис. 29), яка характери­зується напруженням усіх м'язів тіла, високим тонусом їх. Вона триває близько 0,5—0,45 хв, її змінює клонічна фаза, для якої ха­рактерні клонічні судороги — періодичні скорочення і розслаблен­ня м'язів. Тривалість клонічної фази— 1—2 хв. Незважаючи на ауру, у більшості випадків хворі не встигають ужити якихось захо­дів, щоб запобігти припадкові або таким його наслідкам, як удари при падінні тіла, прикушування язика. Нерідко під час падіння від­буваються мимовільне сечовипускання і дефекація. Після припад­ку настає сон, іноді після нього спостерігається стан порушеної свідомості й амнезія (хворі не пам'ятають про те, що в них бур припадок).