5.7 Оформлення додатків.

Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою зверху посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення.

Додаток повинен мати заголовок, що записують симетрич­но тексту з прописної літери окремим рядком.

Додатки позначають великими літерами української абет­ки (за винятком літер: Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь), починаючи з А. Після слова «Додаток» ставиться літера, що позначає його послідовність. Допускається позначення додатків також літе­рами латинського алфавіту. Якщо в документі один додаток, він позначається «Додаток А». У випадку повного використан­ня літер українського і латинського алфавітів допускається по­значати додатки арабськими цифрами.

Додатки, як правило, надають на аркушах формату А4.

При необхідності допускається оформляти додатки також на аркушах формату A3, А2 і А1, дотримуючись вимог ДСТ 2.301-68.

Якщо додаток розміщується на декількох аркушах, то його номер і назва пишуться тільки на першому аркуші, на інших вказують «Продовження дод. А» чи «Закінчення дод. А».

Кожен додаток може містить декілька таблиць чи рисунків, що мають порядковий номер в межах додатку. Наприклад, «таблиця Б.2», що означає друга таблиця додатку Б.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В 3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Нумерація сторінок, на яких даються додатки, повинна бути наскрізною і продовжувати загальну нумерацію сторінок основного тексту.

Зв'язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, що вживаються зі словом "дивися"; воно звичайно скорочується і береться разом із шифром у круглі дужки за формою: (див. додаток В).

Кожен додаток, як правило, має самостійне значення і може використовуватися незалежно від основного тексту.

Усі додатки повинні бути перераховані в змісті роботи з вказівкою їх номерів і заголовків.

5.8. Бібліографічний опис.

1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.

2. Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі. Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

3. У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.

Спочатку доцільно навести законодавчі акти (декрети, закони, постанови, укази), а потім у алфавітному порядку подати перелік монографій, підручників, статей тощо. Джерела Інтернет друкуються в самому кінці. Можна список використаних джерел оформити по їх згадуванню в тексті роботи.

Чорновий рукопис бажано виконувати на стандартних аркушах паперу для письма. Такі аркуші треба заповнювати тільки на одній стороні, щоб у разі потреби можна було робити різні текстові вставки чи навпаки, виключення, не переписуючи сторінку заново. Студент не повинен заповнювати кожну сторінку, необхідно залишати місце для наступних доповнень і змін. Для того щоб виділити важливу частину тексту, використовуйте колір, обведення, маркер й інші відомі вам засоби.

Перед тим як переходити до остаточної обробки чорнового рукопису, студенту необхідно обговорити основні положення його змісту зі своїм науковим керівником.

Роботу над чистовим рукописом доцільно використовувати, коли макет чорнового рукопису готовий. Усі потрібні матеріали зібрані, зроблені необхідні узагальнення, що одержали схвалення наукового керівника. Тепер студент починає детальне шліфування тексту рукопису. Перевіряються й критично оцінюються кожен висновок, формула, таблиця, кожна пропозиція, кожне окреме слово.

Студент ще раз перевіряє, наскільки заголовок його роботи й назва її глав і параграфів відповідає їх змісту, уточнює композицію магістерського дослідження, розташування матеріалів і їхню рубрикацію. Бажано також ще раз перевірити переконливість аргументів у захист своїх наукових положень.

Студент може вважати свою роботу виконаною, коли її кінцевий варіант відповідає наступним умовам: робота містить достовірний фактичний цифровий матеріал, всі вис­новки достатньо обґрунтовані, робота має елементи новизни, розроблені рекомендації були впроваджені, визначена розра­хункова економічна ефективність від впровадження результатів дослідження.

Повністю оформлену наукову роботу студент представляє для отримання відгуку науковому керівнику. Якщо відгук наукового керівника негативний, наукова робота знімається з плану захисту.