4.3. Методи аналізу даних.

Абсолютні, відносні та середні величини

Метод абсолютних, відносних і середніх величин є найважливішим способом аналізу економічних явищ і процесів.

Абсолютні величини (показники) застосовують при аналізі для характеристики розмірів (рівнів, обсягів) аналізованих явищ (обсяг продукції, кількість працівників, прибуток та ін.). За способом вираження вони поділяються на індивідуальні й сумарні. Індивідуальні абсолютні величини виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць аналізованої сукупності (заробітна плата одного працівника, тривалість його робочого періоду та ін.). Сумарні величини характеризують розмір тієї чи іншої ознаки усіх одиниць аналізованої сукупності, їх отримують в результаті підсумування індивідуальних (фонд заробітної плати, робочого часу працівників, доход, витрати на виробництво продукції та ін.).

Абсолютні величини завжди є іменованими числами і виражаються в певних одиницях виміру. Розрізняють за одиницею виміру такі абсолютні величини: натуральні (т, км, куб. м, шт.), умовно-натуральні (вагоно-кілометри пробігу, приведеного за місткістю рухомого складу, умовне паливо), трудові (людино-година, людино-день), вартісні (грн.).

Економічний аналіз передбачає використання не тільки абсолютних, а і відносних показників, що відображають кількісні співвідношення аналізованих соціально-економічних явищ.

Алгебраїчною формою відносних величин є частка від ділення двох однойменних або різнойменних величин. Числівник відношення є величиною, яку хочуть зіставити, а займенник розглядається як база порівняння або основа відносної величини.

Базою порівняння можуть бути числа: 1, 100, 1000, 10000 чи 100000. Тоді відносна величина визначається відповідно у частках (коефіцієнт), відсотках (°/о), промілях (°/оо), продецимілях (°/ооо), просантимілях (°/оооо).

Важливим засобом економічного аналізу є середні величини, за допомогою яких одержують узагальнюючу характеристику  якісно однорідних сукупностей (середня заробітна плата, середній рівень продуктивності праці, середня експлуатаційна швидкість руху трамвайного вагона та ін

Розрахунок базисних та ланцюгових темпів росту та приросту

Для характеристики швидкості зміни рівня динамічного ряду збору вираховуються показники темпу росту і темпу приросту цього показника. Темп росту може розраховуватися як відношення даного (поточного) рівня до попереднього (ланцюговий) і до базового (базовий). Показник виражається у процентах. Математично темп росту збору обчислюється за формулами:

- ланцюговий:

(4.1)

де Уі - поточний рівень динамічного ряду збору;

Уі-1 - попередній рівень поточного ряду збору;

- базовий:

(4.2)

де Уб - базовий рівень ряду збору.

Темп приросту може розраховуватися відносно показників одного і того ж (свого) ряду або порівнюваного ряду. Темп приросту розраховується через відношення абсолютного приросту збору до попереднього або початкового його рівня. Темп приросту ланцюговий розраховується до попереднього:

(4.3)

Аналогічно темп приросту базовий розраховується як відношення приросту до початкового рівня.

(4.4)